Справа № 420/29693/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні;
- Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2023 №89 старшого лейтенанта ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Під час проходження служби, внаслідок бойового зіткнення 06.04.2022 року Позивач потрапив у полон, із якого був звільнений 28.04.2022 року. Відповідно до постанови № 168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення). Таким чином, за період перебування у полоні Позивачу належала виплата із розрахунку до 100 000 грн. на місяць, яка не була виплачена як членам його родини, так і йому.
Від відповідача Військової частини НОМЕР_1 відзив на адміністративний позов не надходив, відповідно до ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/29693/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2023 №89 старшого лейтенанта ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Згідно довідки державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», в ході збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у полоні (був затриманий, перебував під владою держави агресора) та був звільнений 28.04.2022 року.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 , в період з 06.04.2022 року по 28.04.2022 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду на період перебування у полоні.
Листом від 16.05.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь та повідомлено, що механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України захоплених у полон або заручниками визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 (Далі Порядок). Згідно із п. 3 Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам, за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Відповідно до абз. 15 п. 3 Порядку, заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або електронній форма (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2023 №89 старшого лейтенанта ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. З огляду на те, що ОСОБА_3 звільнений з військової служи відсутня правова підстава для вчинення дій зазначених у заяві.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
За приписами п.3 Розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Постановою № 168 встановлено: « 1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє стверджувати, що право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. (згідно з постановою КМУ №168) мають, військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у тому числі й ті, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок № 884.
Пункт 2 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із п. 3 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до п. 4 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення. Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі: документів, визначених у пункті 3 цього Порядку; інформації, отриманої з державних реєстрів; копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).
Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов'язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.
Пунктом 7 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
Таким чином, відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який потрапив у полон, після отримання заяви позивача, за наслідком розгляду її повинен був прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду на період перебування у полоні.
В листі від 16.05.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 зазначено, що з огляду на те, що ОСОБА_3 звільнений з військової служи відсутня правова підстава для вчинення дій зазначених у заяві.
Разом з тим, приписи Порядку № 884 не передбачено перебування військовослужбовця на службі як обов'язкова умова виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який потрапив у полон.
В той же час, відповідно до п. 14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відмова Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні, прийнята необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні, суд зазначає наступне.
З аналізу приписів Порядку № 884 слідує, що військовослужбовець, який потрапив у полон, грошове забезпечення такого військовослужбовця виплачується у разі одночасної наявності таких юридичних фактів: 1) невстановлення в порядку передбаченому законодавством обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця у полон самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертиртирства; 2) перебування військовослужбовця у списку особового складу військової частини (установи, організації); 3) подання заяви про виплату йому грошового забезпечення на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) відповідно до Порядку № 884.
Тобто, вирішення питання щодо виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень пропорційно дням перебування у полоні, відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні, та прийняти рішення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року, з урахуванням встановлених судом обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вищеокреслених підстав.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період із 06.04.2022 року по 28.04.2022 року пропорційно дням перебування у полоні, та прийняти рішення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року, з урахуванням встановлених судом обставин.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 10.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко