Справа № 420/20610/25
(додаткове)
10 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) заяву представника ОСОБА_1 (адвоката Літвінова Олексія Михайловича) за вхід. №112729/25 від 27.10.2025 року про ухвалення додаткового рішення,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити додаткову винагороду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ Національної поліції України «Лють» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн, в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно.
Зобов'язано Департамент поліції особливого призначення «ОШБ Національної поліції України «Лють» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язаного з участю в заходах, в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно, з урахуванням виплачених сум.
27.10.2025 року до суду за вхід. №112729/25 від представника позивача, адвоката Літвінова Олексія Михайловича (свідоцтво серія ОД №004543 від 27.08.2021 р.), надійшла заява, в якій представник просить:
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ Національної поліції України «Лють» (04075, м. Київ, вул. Максименка Федора, будинок 21, ЄДРПОУ 45013109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43 956,90 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 90 копійок).
04.11.2025 року до суду за вхід. №ЕС/116272/25 від представника Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).
Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі №9901/350/18.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надані наступні документи: договір про надання правової допомоги №20/07/24 від 20.07.2024 року, додаткова угода від 16.06.2025 року до договору про надання правової допомоги від 20.07.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 22.10.2025 року до Договору та Додаткової угоди.
Відповідно до умов п. 4 «Порядок оплати за правову допомогу» Договору №20/07/24, визначено:
« 4.1. Розмір та строк оплати за правову допомогу, що надасться за цим Договором визначається Сторонами у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, виходячи із обсягу, об'єму, терміну, специфіки і характеру доручення, та фактично наданих послуг.
4.2. Послуги, що надаються «Адвокатським бюро» і результати їх виконання оформлюються актом виконаних робіт та підписуються Сторонами, в якому/яких зазначається перелік, обсяг та вартість наданих Послуг. Сторони домовились, що Акти про надані послуги складаються «Адвокатським бюро» та передаються на підпис «Клієнту». «Клієнт» зобов'язується протягом трьох робочих днів після отримання Актів про надані послуги підписати такі Акти, або надати мотивовані письмові заперечення та зауваження до них. В разі не надання «Клієнтом», протягом встановленого строку, вмотивованих письмових заперечень та зауважень на зазначені Акти про надані послуги. Сторони домовились вважати: (1) що Акти про надані послуги схвалені (підписані) «Клієнтом»: (2) послуги такими, що надані в повному обсязі та належним чином.»
Також відповідно до умов Додаткової угоди від 16.06.2025 року, визначено:
« 1. АДВОКАТСЬКЕ БЮРО надає правову допомогу щодо оскарження рішень про відмову у виплаті додаткової грошової допомоги в розмірі 100 000 гривень передбачених військових/поліцейським під час проходження лікування після тяжкого поранення.
2. Сторонами досягнуто згоди, що вартість надання «АДВОКАТСЬКИМ БЮРО» правової допомоги визначено у п. 1 цієї Додаткової угоди 1 складає:
2.1. Гонорар адвоката складає 20% від суми стягнення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100 000 гривень за період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Виплачується протягом 7 робочих днів після отримання Клієнтом зазначеної допомоги. У разі виплати зазначеної допомоги частинами, виплачується на протязі 7 днів після отримання Клієнтом кожної частини.
3. У разі розірвання договору по ініціативі Клієнта до виплати гонорару адвоката, Клієнт зобов'язується на протязі 30 календарних днів сплатити АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО гонорар визначений у п. 2 цієї Додаткової угоди 1.
4. Судовий збір, державні збори, витрати на проведення експертизи та інші платежі Клієнт оплачує окремо.»
В Акті прийому-передачі наданих послуг від 22.10.2025 року визначено, що виконавець за Договором надав Замовнику одну послугу:
«Гонорар адвоката у розмірі 20% від суми додаткової грошової допомоги в розмірі 100 000 гривень в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно, у разі прийняття такого рішення та/або ухвалення рішення суду яке набрало законної сили у справі №420/20610/25. Загальна сума 43956,90 грн».
Оцінюючи зазначені докази суд зазначає, що в додатковій угоді сторони погодили, що Гонорар адвоката складає 20% від суми стягнення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100000 гривень за період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
В той же час, рішенням суду зобов'язано Департамент поліції особливого призначення «ОШБ Національної поліції України «Лють» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язаного з участю в заходах, в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно, з урахуванням виплачених сум.
Вказане формулювання відповідає вимогам КАС України та передбачає зобов'язання не представника Позивача щодо розрахунку суми належних виплат додаткової винагороди, а саме Відповідача, відповідно до покладених на нього дискреційних повноважень, з урахуванням висновків суду, які ним на даний момент ще не реалізовані. Таким чином правильність нарахування сум може бути встановлена судом лише в межах встановленого судового контролю за виконанням рішення.
Крім того рішення суду на даний момент не набрало законної сили.
Таким чином, відповідно до визначених сторонами умов оплати правової допомоги, суму такої неможливо розрахувати до набрання законної сили рішенням суду та його виконання.
Крім того, суд критично ставиться до акту виконаних робіт у зв'язку з тим, що він не містить ні видів виконаних адвокатом робіт ні зазначення послуг, натомість в якості послуги в ньому вказано «Гонорар адвоката у розмірі 20% від суми…».
За своїм змістом наданий Акт більше відповідає рахунку на оплату правничої допомоги.
Як вбачається з умов Договору та додаткової угоди, а також у зв'язку з тим, що до суду не надано детального опису виконаних робіт чи будь яких інших доказів, суд позбавлений можливості оцінити фактично понесені витрати Позивача на підставі, зокрема, виставленого рахунку за надані правові послуги, перелік яких, відповідно, погоджений сторонами в акті приймання-передачі наданих послу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 робить висновок, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Також у цій постанові вказано, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
У зв'язку з вказаним, суд обмежується оцінкою співмірності між предметом спору, обсягом вчинених адвокатом дій по досудовому та судовому врегулюванню спору, які підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та сумою заявлених витрат на правничу допомогу.
Предметом спору у даній справі були відносини щодо бездіяльності Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ Національної поліції України «Лють» щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн.
Вказана категорія справ з аналізу бази КП «ДСС» та ЄДРСР, з урахуванням введеного в Україні військового стану та оголошеної мобілізації, є досить поширеною з великою кількістю судових рішень та відносно сталою нормативною базою.
Також судом оцінені в сукупності докази, які наявні в матеріалах справи щодо підтвердження досудового врегулювання спору адвокатом, залученості його до судового розгляду справи тощо
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості і верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін.
Із практики Європейського суду з прав людини, зокрема з рішень у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року №71660/11, у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року №30675/06, №30785/06, №32818/06, №34468/06 та №49001/06, у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року №72277/01, у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року № 66561/01, вбачається, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002 р. № 58442/00 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна практика прослідковуються у постановах Верховного Суду від 17.05.2023 року у справі №560/3073/20, від 10.11.2022 року у справі №2040/6997/18, від 24.02.2022 року у справі №520/14519/19, від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17 тощо.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: - заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); - суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); - заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 12.05.2023 року у справі №826/8110/16 викладено висновок, що витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тією особою або особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін: вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №925/1545/20).
Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі №910/20852/20).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Окремо суд не може не наголосити, що згідно зі статтею першою Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Виходячи з тлумачення норм Постанови №168 щодо осіб, зазначених у пункті 1, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, суд дійшов висновку, що додаткова винагорода - це матеріальна підтримка військовослужбовців та інших силових структур, яка є проявом турботи держави про захисників та захисниць, зокрема тих, хто отримав поранення, з метою забезпечити їм фінансову стабільність під час складних обставин. Ця виплата виконує моральну функцію, демонструючи, що держава та її громадяни цінують їхній внесок і дбають про них, навіть коли вони тимчасово не можуть виконувати бойові завдання.
З огляду на вказане, встановлений гонорар адвоката 20% від суми стягнення додаткової винагороди за період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно, суд вважає необгрунтованим, оскільки така додаткова винагорода це виключне матеріальне право захисників та захисниць на отримання від держави відповідної компенсації за оборону України.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4395,69 грн є обґрунтованим та пропорційною до предмета спору, об'єму та складності справи.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 293-297 КАС України, суд,
Заяву представника ОСОБА_1 (адвоката Літвінова Рлексія Михайловича) за вхід. №112729/25 від 27.10.2025 року про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4395,69 грн (чотири тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 69 копійок).
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА