Справа № 420/19796/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст. Котовськ, періоду роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователя Бочманівського дитячого садка Котовського району, періоду роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с. Бочманівка Котовського району та щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635 протиправними та скасувати рішення № 154950006205 від 25.04.2025 року; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст. Котовськ, період роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователі Бочманівського дитячого садка Котовського району, період роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с. Бочманівка Котовського району та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635 та призначити пенсію за віком з 18.04.2025 року, відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначала, що відмова ОСОБА_1 у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст. Котовськ, періоду роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователя Бочманівського дитячого садка Котовського району, періоду роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с.Бочманівка Котовського району та відмова ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635, є протиправно. Так, позивач, посилаючись на записи в трудовій книжці, довідки про затвердження наявного трудового стажу вказала, що відмова у призначенні пенсії порушує її конституційне право на соціальний захист та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
17.07.2025 до суду від представників Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області надійшли відзиви на позовну заяву, згідно яких представники відповідачів, посилаючись на зміст оскаржуваного рішення, та норми діючого законодавства, просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
18.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, №154950006205 від 25.04.2025, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, як вбачається з вказаного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 24.04.1989 по 30.06.1989, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи; - період роботи з 22.01.1990 по 29.09.1995, оскільки в даті наказу про звільнення наявне виправлення; - період роботи з 09.06.1997 по 07.10.1999, оскільки між датою та наказом про прийняття наявна розбіжність. Прийнято 09.06.1997, а наказ від 05.06.1999. Крім того, дописано наказ про прийняття. Період роботи враховано згідно довідки про заробітну плату від 04.03.2025 № 22/69.
За доданими документами до пільгового стажу не зараховано: - період роботи згідно довідки від 17.04.2025 №635, оскільки назва посади зазначена в довідці не відповідає посаді зазначеній в переліку робочих місць, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно наказів про проведення атестації робочих місць від 06.02.2004 №42, 05.02.2009 №28, 26.05.2014 №94 та 06.08.2019 №115а. Також в довідці наявна інформація про те, що Позивачка працювала повний і неповний робочий день, для вірного обчислення пільгового стажу необхідно дану інформацію зазначити за конкретні періоди.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами ст.9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (№1058-IV), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 26.07.1988 ОСОБА_1 працювала: з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст. Котовськ; з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователя Бочманівського дитячого садка Котовського району; з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с. Бочманівка Котовського району
Суд наголошує, що відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є саме трудова книжка, та лише за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання.
Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено не було. Доказів такого також не надано і до суду.
Суд наголошує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення, в тому числі виправлення записів із порушенням порядку їх внесення, не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Щодо зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, що до пільгового стажу не зараховано: - період роботи згідно довідки від 17.04.2025 №635, оскільки назва посади зазначена в довідці не відповідає посаді зазначеній в переліку робочих місць, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно наказів про проведення атестації робочих місць від 06.02.2004 №42, 05.02.2009 №28, 26.05.2014 №94 та 06.08.2019 №115а. Також в довідці наявна інформація про те, що позивачка працювала повний і неповний робочий день, для вірного обчислення пільгового стажу необхідно дану інформацію зазначити за конкретні періоди, суд зазначає наступне.
Згідно довідок №214 від 30.01.2025 року та №635 від 17.04.2025 року про затвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_2 працювала повний та неповний робочий день в комунальному некомерційному підприємстві «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради (в психонаркологічному та психіатричному відділеннях) і за період з 11.10.1999 року ( наказ №55-к від 13.10.1999 р) по 02.12.2002 р. (наказ №70-к від 11.12.2002 року) на повну ставку, з 02.12.2002 року по 02.03.2004 р. на 0.75 ставки, з 02.03.2004 року (наказ №12-к від 09.03.2004 року по теперішній час на повну ставку за посадою молодшої палатної медичної сестри, молодшої медичної сестри з догляду за хворими.
Відповідно до наказів головного лікаря КНІ «Подільська міська лікарня» № 42 від 06.02.2004 року, № 94 від 26.05.2014 року, №115а від 06.08.2019 року затверджені результати атестації робочих місць за списком №1 та №2 в КНП «Подільська міська лікарня», згідно яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, розділ XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога», а саме молодшої медичної сестри з догляду за хворими психіатричного відділення.
Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список №2), затверджені:
- постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173;
- постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 01.01.1992);
- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (з 11.03.1994);
- постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (з 16.01.2003);
- постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 (з 03.08.2016).
Так, упродовж роботи позивача медсестрою були чинні Списки №2, затверджені відповідними постановами КМУ.
При цьому, суд зазначає, що з аналізу наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах наданий повний та достатній пакет документів для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, із конкретним зазначенням ставки, за якою працювала позивач у спірні періоди, що безпідставно не враховано відповідачем.
З урахуванням вищевикладеного та того, що відповідачем прийнято рішення за результати розгляду заяви позивача про призначення пенсії, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом:
-визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 154950006205 від 25.04.2025 року;
-зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст. Котовськ, період роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователі Бочманівського дитячого садка Котовського району, період роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с. Бочманівка Котовського району та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635;
Щодо позовних вимог позивача про призначення пенсії за віком з 18.04.2025 року, відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», судом встановлено наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За таких підстав, з урахуванням вищевикладеного та того, що зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію буде передчасним, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання органу, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 154950006205 від 25.04.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст.Котовськ, період роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователі Бочманівського дитячого садка Котовського району, період роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с.Бочманівка Котовського району та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, м.Чернівці, площа Центральна 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн(одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра