Справа № 420/9946/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ТВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ТВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконною бездіяльність ГУ з анулювання декларацій з ПДВ, яка бездіяльність, зокрема, виражається виданням листа ГУ 9264/6/15-32-04-10-06 від 03.03.2025 року та зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області анулювати декларації з ПДВ, а саме: декларація по ПДВ звітна за 02 місяць 2024 року реєстраційний №9063645225 від 19.03.2024 року; декларація по ПДВ звітна за 03 місяць 2024 року реєстраційний №9098081733 від 18.04.2024 року; декларація з ПДВ звітна за квітень місяць 2024року реєстраційний № 9135379685 від 20.05.2024 року; декларація з ПДВ звітна за травень місяць 2024року реєстраційний № 9167532377 від 19.06.2024 року; декларація з ПДВ звітна за червень місяць 2024року реєстраційний № 9200651233 від 18.07.2024 року; декларація з ПДВ звітна за липень місяць 2024року реєстраційний №9238660796 від 16.08.2024 року; декларація з ПДВ звітна за серпень місяць 2024року реєстраційний № 9274660372 від 19.09.2024 року; декларація з ПДВ звітна за вересень місяць 2024року реєстраційний №9310435758 від 18.10.2024 року; зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області повернути ТОВ “Альфа ТВ» за рахунок коштів державного бюджету України переплату з ПДВ у сумі 319000 грн.
Ухвалою суду від 30.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що не погоджується із бездіяльністю відповідача та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як зазначив представник, враховуючи те, що за результатами виконання рішення суду сталося так, що підприємство під час подання Декларацій з ПДВ не було платником ПДВ, а зазначені Декларації з ПДВ могли бути подані виключно платником ПДВ, такі Декларації з ПДВ мають вважатися нікчемними та не породжувати жодних правових наслідків. Але, відповідач відповіддю 1 та відповіддю 2 протиправно відмовило підприємству у анулюванні нікчемних декларацій з ПДВ вказавши у відповіді 2, що воно не наділено повноваженнями анулювати Декларації з ПДВ. Як вказав представник позивача, підприємство вимушено звертатися до суду для зобов'язання ГУ виконати анулювання Декларацій з ПДВ, хоча, на думку підприємства, анулювання Декларацій з ПДВ мало бути виконано автоматично, після анулювання статусу платника ПДВ підприємства.
12.05.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що згідно із даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС надані ТОВ «Альфа ТВ» до Головного управління ДПС в Одеській області податкові декларації з податку на додану вартість за звітній періоди з лютого по вересень 2024 року є прийнятими. Також, в Єдиному реєстрі податкових накладних обліковуються зареєстровані з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, складені ТОВ «Альфа ТВ» податкові накладні. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Враховуючи викладене, як вказав відповідач, Головне управління ДПС в Одеській області не має підстав для анулювання наданих ТОВ «Альфа ТВ» податкових декларацій з податку на додану вартість.
15.05.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Поряд з цим, представник позивача вказав, що заперечень позиції підприємства, наявність яких у разі невизнання позову передбачає п. 5 ч. 2 ст. 162 КАСУ, - у відзиві не викладено, виходячи з чого, з формальних підстав відзив ГУ не є відзивом у розумінні ст. 162 КАСУ, тобто технічно ГУ не було подано відзиву, а відтак, зазначена профанація ГУ такої процесуальної дії може бути кваліфікована судом, на думку позивача, як визнання позову, виходячи з норми ч. 4 ст. 159 КАСУ
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
ТОВ "Альфа ТВ" зареєстровано як юридичну особу з видами діяльності за КВЕД: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку (основний), 43.21 Електромонтажні роботи, 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у., 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у., 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
08.11.2023 р. посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області проведено перевірку щодо порушення платником податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності ТОВ "Альфа ТВ", за результатами якої складено акт № 31057/15-32-04-06-25027336.
12.12.2023 р. Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняло рішення №587/15-32-04-06-19 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ТОВ "Альфа ТВ" (код ЄДРПОУ 25027336) у зв'язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291, абз.5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ): КВЕД 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 420/4614/24 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ТВ" до Головного управління ДПС в Одеській області; визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.12.2023 р. № 587/15-32-04-06-19; стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ТВ" судовий збір у розмірі 3028 грн.
Листом Головного управління ДПС в Одеській області 9264/6/15-32-04-10-06 від 03.03.2025 відмовлено ТОВ "Альфа ТВ" в анулюванні декларації з ПДВ, а саме, таких декларацій, як: декларація по ПДВ звітна за 02 місяць 2024 року реєстраційний № 9063645225 від 19.03.2024 року; декларація по ПДВ звітна за 03 місяць 2024 року реєстраційний №9098081733 від 18.04.2024 року; декларація з ПДВ звітна за квітень місяць 2024року реєстраційний № 9135379685 від 20.05.2024 року; декларація з ПДВ звітна за травень місяць 2024року реєстраційний № 9167532377 від 19.06.2024 року; декларація з ПДВ звітна за червень місяць 2024року реєстраційний № 9200651233 від 18.07.2024 року; декларація з ПДВ звітна за липень місяць 2024року реєстраційний №9238660796 від 16.08.2024 року; декларація з ПДВ звітна за серпень місяць 2024року реєстраційний № 9274660372 від 19.09.2024 року; декларація з ПДВ звітна за вересень місяць 2024року реєстраційний №9310435758 від 18.10.2024 року, з підстав, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 420/4614/24 не передбачено такого обов'язку.
Позивач, не погоджуючись із вказаною бездіяльністю, звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно до ст.ст. 203.1., 203.2. ПКУ обов'язком платника ПДВ є надання до податкового органу декларацій з ПДВ та сплата ПДВ: « 203.1. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.».
Згідно до положень ст. 43 ПКУ: « 43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. ...
43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у
платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
43.3. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
43.4.Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
43.4-1. У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг.»
Підприємство у позові зазначає, що не має податкового боргу, що не заперечується та не спростовується відповідачем та надало письмові заяви про повернення надмірно сплаченого ПДВ та зазначало у зазначених заявах власні банківські реквізити.
При цьому суд враховує, що після анулювання реєстрації платником ПДВ підприємство не може подати уточнюючи декларації з ПДВ за спірний період, а тому анулювання їх відповідачем є безальтернативним варіантом для позивача для відновлення порушених прав.
Пунктами 26-27 Порядку №569 передбачено, що повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.
У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов'язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.
Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з поточного рахунка на електронний рахунок.
Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов'язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.
Отже, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами ст. 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.
Згідно ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).
Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
У справі «C.A. ZRT. AND T.R. v. Hungary» (заява № 11599/14 та 11602/14) ЄСПЛ було констатовано порушення статті 1 Протоколу першого до Конвенції (захист права власності), зокрема з огляду на те, що 21 липня 2015 року Конституційний Суд Угорщини у своєму рішенні зауважив, що законодавець не запровадив виключних правил для компенсації договірним сторонам майнових збитків, що виникають внаслідок ex lege припинення прав узуфрукту та договорів про користування, що врегульовано Перехідним законом; Конституційний Суд Угорщини підкреслив, що, враховуючи різноманітність відповідних правовідносин, загальні норми цивільного права стосовно врегулювання спорів не здатні врегулювати всі можливі претензії між зацікавленими сторонами; отже, через незапровадження законодавцем порядку врегулювання така законодавча прогалина була визнана неконституційною; Конституційний Суд Угорщини закликав законодавця врегулювати це питання не пізніше 1 грудня 2015 року, але за наявною в Суду інформацією такого компенсаційного механізму запроваджено ще не було. У цій справі ЄСПЛ знову наголосив на тому, що правові норми, на яких ґрунтується втручання, повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними при їх застосуванні; норма є передбачуваною, коли вона забезпечує захист від свавільного втручання державних органів.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім того, у постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Також у постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Цей принцип також закріплено й у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у вигляді презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів, чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».
За таких обставин суд зауважує, що втручання у право мирного володіння майном особи має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Разом з тим, аргументів, що таке втручання є правомірним та відповідає меті і завданням податкового законодавства, суб'єктом владних повноважень у цій справі не наведено.
Приписи п. п. 43.5 - 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України визначають, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахований до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до п. 3 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.
Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).
За правилами п. 5 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Отже, умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.
У свою чергу, підставою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є висновок податкового органу про повернення надмірно сплачених сум податку.
У спірному випадку, як вже було зазначено вище, повернення помилково сплачених коштів повинно здійснюватися в порядку ст. 43 ПК України, що узгоджується також й з позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 09.02.2023 у справі № 380/2458/21.
Матеріали справи свідчать, що із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань ТОВ «Альфа ТВ» зверталося до ГУ тобто в межах строку, визначеного п. 43.3 ст. 43 ПК України.
При цьому, відмовляючи у поверненні помилково сплачених коштів, ГУ ДПС в Одеській області в листі від 21.01.2025 обмежилося посиланням на те, що відсутні відомості про надмірно сплачені кошти.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що ГУ ДПС в Одеській області як суб'єкт владних повноважень, який за правилами Порядку №569 відповідає за адміністрування ПДВ, має можливість, як адміністратор цієї системи, вчиняти дії, зокрема, щодо повернення помилково зарахованих коштів з рахунку платника ПДВ, шляхом підготовки та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, відповідного висновку (реєстру).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного та зважаючи на вчинення платником податків всіх необхідних та можливих дій, спрямованих на повернення помилково сплачених коштів, бездіяльність контролюючого органу щодо їх повернення, суд, зважаючи на викладені вище мотиви приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області з анулювання декларацій з ПДВ, а саме: декларації по ПДВ звітна за 02 місяць 2024 року реєстраційний № 9063645225 від 19.03.2024 року; декларації по ПДВ звітна за 03 місяць 2024 року реєстраційний №9098081733 від 18.04.2024 року; декларації з ПДВ звітна за квітень місяць 2024року реєстраційний № 9135379685 від 20.05.2024 року; декларації з ПДВ звітна за травень місяць 2024року реєстраційний № 9167532377 від 19.06.2024 року; декларації з ПДВ звітна за червень місяць 2024року реєстраційний № 9200651233 від 18.07.2024 року; декларації з ПДВ звітна за липень місяць 2024року реєстраційний №9238660796 від 16.08.2024 року; декларації з ПДВ звітна за серпень місяць 2024року реєстраційний № 9274660372 від 19.09.2024 року; декларації з ПДВ звітна за вересень місяць 2024року реєстраційний №9310435758 від 18.10.2024 року;
- зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області анулювати декларації з ПДВ, а саме: декларації по ПДВ звітна за 02 місяць 2024 року реєстраційний № 9063645225 від 19.03.2024 року; декларації по ПДВ звітна за 03 місяць 2024 року реєстраційний №9098081733 від 18.04.2024 року; декларації з ПДВ звітна за квітень місяць 2024року реєстраційний № 9135379685 від 20.05.2024 року; декларації з ПДВ звітна за травень місяць 2024року реєстраційний № 9167532377 від 19.06.2024 року; декларації з ПДВ звітна за червень місяць 2024року реєстраційний № 9200651233 від 18.07.2024 року; декларації з ПДВ звітна за липень місяць 2024року реєстраційний №9238660796 від 16.08.2024 року; декларації з ПДВ звітна за серпень місяць 2024року реєстраційний № 9274660372 від 19.09.2024 року; декларації з ПДВ звітна за вересень місяць 2024року реєстраційний №9310435758 від 18.10.2024 року;
- зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області повернути ТОВ “Альфа ТВ» за рахунок коштів державного бюджету України переплату з ПДВ у сумі 319 000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов є таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 6250,40 грн. сплаченого ним судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ТВ» -задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області з анулювання декларацій з ПДВ, а саме: декларації по ПДВ звітна за 02 місяць 2024 року реєстраційний № 9063645225 від 19.03.2024 року; декларації по ПДВ звітна за 03 місяць 2024 року реєстраційний №9098081733 від 18.04.2024 року; декларації з ПДВ звітна за квітень місяць 2024року реєстраційний № 9135379685 від 20.05.2024 року; декларації з ПДВ звітна за травень місяць 2024року реєстраційний № 9167532377 від 19.06.2024 року; декларації з ПДВ звітна за червень місяць 2024року реєстраційний № 9200651233 від 18.07.2024 року; декларації з ПДВ звітна за липень місяць 2024року реєстраційний №9238660796 від 16.08.2024 року; декларації з ПДВ звітна за серпень місяць 2024року реєстраційний № 9274660372 від 19.09.2024 року; декларації з ПДВ звітна за вересень місяць 2024року реєстраційний №9310435758 від 18.10.2024 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області анулювати декларації з ПДВ, а саме: декларації по ПДВ звітна за 02 місяць 2024 року реєстраційний № 9063645225 від 19.03.2024 року; декларації по ПДВ звітна за 03 місяць 2024 року реєстраційний №9098081733 від 18.04.2024 року; декларації з ПДВ звітна за квітень місяць 2024року реєстраційний № 9135379685 від 20.05.2024 року; декларації з ПДВ звітна за травень місяць 2024року реєстраційний № 9167532377 від 19.06.2024 року; декларації з ПДВ звітна за червень місяць 2024року реєстраційний № 9200651233 від 18.07.2024 року; декларації з ПДВ звітна за липень місяць 2024року реєстраційний №9238660796 від 16.08.2024 року; декларації з ПДВ звітна за серпень місяць 2024року реєстраційний № 9274660372 від 19.09.2024 року; декларації з ПДВ звітна за вересень місяць 2024року реєстраційний №9310435
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області повернути ТОВ “Альфа ТВ» за рахунок коштів державного бюджету України переплату з ПДВ у сумі 319 000,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ44069166, м.Одеса, вул. Семінарська 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ТВ» (код ЄДРПОУ 25027336, м.Одеса, вул. Балківська 31) судовий збір у розмірі 6250,40 грн(шість тисяч двісті п'ятдесят гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра