про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог
10 листопада 2025 р. № 400/11942/25
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з
адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005
провизнання протиправними та скасування наказу від 02.08.2025 року № 2229 і висновку від 01.08.2025 року № 142692-2025,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із наступними позовнми вимогами: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Миколаївській області від 02.08.2025 № 2229 про "Звільнення зі служби в поліції" ОСОБА_1 та висновок службового розслідування, затверджений керівником Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.08.2025 за № 142692 - 2025 відносно ОСОБА_1 .
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Позивачем заявлені вимоги, зокрема про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування стосовно позивача.
Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву в цій частині позовних вимог розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов наступних висновків.
Оскаржуваний позивачем акт, складений 01.08.2025 за результатами службового розслідування, лише фіксує певні обставини, та не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує наслідки для суб'єкта відповідних правовідносин.
За своєю правовою природою акт (висновок службового розслідування) є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Висновки службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм інформації.
Таким чином, правова природа оскаржуваного акта службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним висновку за результатами службового розслідування у зв'язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на те, що висновок службового розслідування не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків спір щодо його оскарження не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовна вимога про визнання протиправним оскаржуваного висновку не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2019 в справі №817/3305/15 та у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №821/2137/15-а, №640/9600/20 провадження К/9901/23733/20.
Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо оскарження висновку службового розслідування від 01.08.2025 в адміністративній справі слід відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, затвердженого керівником Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.08.2025 за № 142692 - 2025 відносно ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з такою самою вимогою, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя В.В. Птичкіна