про залишення позовної заяви без руху
10 листопада 2025 року Київ № 320/53475/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач в особі представника 16.09.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду з позовом (зареєстрований 03.11.2025) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, предметом якого є дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115. У зв'язку із цим просив здійснити спірний перерахунок, починаючи з 24.06.2025.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки матеріали позовної заяви не містять доказів сплати збору з урахуванням кількості заявлених позовних вимог немайнового характеру, а також заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення.
Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, а частиною третьої статті 4 цього закону визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У позовній заяві позивачем об'єднано чотири вимоги немайнового характеру, дві з яких є взаємопов'язаними, проте відповідно до квитанції про сплату судового збору сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у розмірі 969,00 грн із переплатою 0,04 грн.
Таким чином судовий збір сплачено не в повному обсязі.
Із аналізу положень статті 122 Кодексу слідує, що законодавець передбачив, що у разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу, починаючи з 24.06.2025, позивач визначив початковий період перерахунку в межах строку звернення до суду.
Натомість, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач їх обґрунтовує, зводяться до правовідносин, які виникли поза межами встановленого процесуальним законом строку у частині вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити, починаючи з 24.06.2025, індексацію пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12236,71 грн:
- на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Із урахуванням викладеного, окрім заяви про поновлення строку звернення до суду, позивачеві слід також надати пояснення можливості розгляду заявлених вимог, починаючи з 24.06.2025 у контексті правовідносин відповідно до постанови КМУ 23.02.2024 № 185.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про доплату 968,92 грн судового збору, із урахуванням положень частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір»;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали щодо частини спірних правовідносин;
- пояснення можливості розгляду заявлених вимог, починаючи з 02.04.2025 у контексті правовідносин відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 № 185.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.