ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/4236/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Лудчак А.В.,
представника позивача - Жарського Т.В.,
представника відповідача - Медицької С.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ТОВ "Геліос Енерджі"
до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області
про визнання рішення №163-43 від 20.06.2024 таким, що не набрало чинності
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос Ерерджі" (далі також - позивач, ТОВ "Геліос Енерджі"), в інтересах якої діє представник Жарський Тарас Володимирович (представник позивача), звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач), в якому просить рішення Івано-Франківської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" №163-43 від 20.06.2024, визнати таким, що не набрало чинності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедурних норм, передбачених чинним законодавством України, не оприлюднено у встановленому законом порядку, а отже, не доведене до відома невизначеному колу суб'єктів, в т.ч. позивачу, що свідчить про те, що оскаржуване рішення не набрало законної сили, внаслідок кумулятивного ефекту двох попередніх обставин порушено не тільки матеріальні права позивача (право сплачувати орендну плату в очікуваному розмірі), але й право позивача на захист - оскаржити нормативно-правовий акт, який не був оприлюднений, а отже, не доведений до відома позивача у встановленому чинним законодавством строк.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження. А також залучено до участі в даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с.95-97).
30.06.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що 20.06.2024 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення №163-43 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча", якою зокрема затверджено технічну документацію нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча. Дане рішення було розміщене на офіційному сайті Івано-Франківської міської ради та опубліковане у газеті "Західний кур'єр" 11.07.2024 у строки, вказані у Податковому кодексі України.
Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, оскільки в такому разі він або окремі його положення, мають бути прийнятими уповноваженим регуляторним органом; такий нормативно-правовий акт має бути спрямований на правове регулювання господарських відносин; встановлювати, змінювати чи скасовувати норми права; застосовуватись неодноразово та щодо невизначеного кола осіб. Вважає, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки населеного пункту не є регуляторними актами в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" за умови, якщо вони не містять інших правових норм, у тому числі, щодо встановлення базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, що не передбачено вимогами законодавства. Відповідач зазначив, що складена розробником технічна документація не встановлює вартість 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, лише містить формулу та розрахунок визначення нормативно-грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів та норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, та зміні не підлягає, крім того оскаржуваним рішенням міської ради інших правових норм не встановлено.
Звертає увагу суду, що відповідно до листа Державної регуляторної служби України від 30.09.2015 №7413/0/20-15, листа Сектору Державної регуляторної служби в Івано-Франківській області від 21.04.2021 №69/0/63-21, Роз'яснень Державної регуляторної служби України від 07.03.2018 "Щодо застосування органами місцевого самоврядування вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель" органи місцевого самоврядування виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях лише затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства.
Крім того, на думку відповідача, у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про державну допомогу суб'єктам господарювання". У задоволенні позову просить відмовити (а.с.107-113).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скористалося своїм правом на подання пояснення, у якому при прийнятті рішення покладається на розсуд суду, а також просить проводити розгляд справи без участі уповноваженого представника (а.с.128-130, 146-157).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 в задоволенні заяви ТОВ "Геліос Енерджі" про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області №163-43 від 20.06.2024 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" до вирішення адміністративної справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили; заборонення Івано-Франківській міській раді Івано-Франківської області вчиняти дії в частині реалізації (дотримання, виконання, використання) норм рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області №163-43 від 20.06.2024 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" до вирішення адміністративної справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили; заборонення Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області вчиняти дії в частині реалізації (дотримання, виконання, використання) норм Рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області №163-43 від 20.06.2024 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" до вирішення адміністративної справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили - відмовлено.
03.07.2025 представником відповідача долучено додаткові письмові докази (а.с.138-145).
04.07.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскаржуване рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки має ознаки нормативно-правового акту, оскільки прийняте уповноваженим органом суб'єкта владних повноважень, змінює норми права, скасовує інший правовий акт, поширюється на невизначене коло осіб (платників орендної плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб'єктами господарювання. Вважає, що лист Державної регуляторної служби, на який посилається відповідач, не є джерелом права, має рекомендаційний характер та не може бути застосований до даних правовідносин. Наполягає, що саме через участь громадян у громадських слуханнях щодо проєктів нормативно-правових актів забезпечується їх право брати участь в управлінні державними справами, закріплене у статті 38 Конституції України.
На думку представника позивача, рішення Івано-Франківської міської ради від 20 червня 2024 року № 163-43 не відповідає критеріям, визначеним частиною другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте із суттєвим порушенням встановленої законодавством процедури, зокрема без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та без урахування думки громади, без проведення консультацій з громадськістю у будь-якій формі (а.с.158-160).
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому протокольною ухвалою від 02.10.2025 відмовлено (а.с.166-167).
25.08.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наголошено, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель виконує насамперед функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формує власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише визначає обов'язковий елемент податку, визначений ст.7 Податкового кодексу України, зокрема базу оподаткування земельним податком. Забезпечення проведення нормативної грошової оцінки земель в межах населених пунктів з метою визначення бази оподаткування плати за землю з метою наповнення місцевого бюджету є обов'язком відповідного органу місцевого самоврядування у сфері справляння відповідних видів податків, законодавчо закріпленим у Податковому кодексі України обов'язком відповідної ради, яка згідно із статтею 76 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.
Також вважає, що Податковим кодексом України, який у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів (статті 4, 7 цього Кодексу), якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів (а.с.172-174).
02.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання, у якому зокрема зазначено, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, а на Івано-Франківську міську раду, до компетенції якої власне і належить повноваження щодо прийняття рішення, яким затверджено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель с. Радча, покладено обов'язки дотримуватись процедурних вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (а.с.181-183).
Протокольною ухвалою суду від 09.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
07.10.2025 та 10.10.2025 від представника позивача надійшли письмові докази (а.с.198-241).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позові, відповіді на відзив та додаткових письмових доказах, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та додаткових письмових доказах, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини.
20.06.2024 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення №163-43 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча".
Пунктом 1 даного рішення міська рада вирішила затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах населеного пункту с. Радча Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, розроблену ТзОВ "Гектар ІФ":
1.1. Затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах населеного пункту с. Радча Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, розроблену ТзОВ "Гектар ІФ".
1.2. Ввести в дію нормативну грошову оцінку земельних ділянок в межах населеного пункту с. Радча Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області з 01.01.2025 року.
1.3. Секретаріату міської ради опублікувати дане рішення в газеті "Західний кур'єр" до 15.07.2024.
1.4. Вважати таким, що втратило чинність рішення 32 сесії 6-го демократичного скликання Радчанської сільської ради, Тисменицького району, Івано-Франківської області від 23.01.2015 року з 01.01.2025 року (а.с.10).
Рішення Івано-Франківської міської ради розміщене на офіційному сайті Івано-Франківської міської ради.
Як вбачається з Додатку "Розрахунок грошової оцінки земель житлової та громадської забудови, земель рекреаційного призначення, земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони" до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок села Радча Івано-Франківської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, затвердженого вищевказаним Рішенням, норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі, грн/м2 для категорії земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (рядок 6) складає 344,00 грн/м2 (колонка 3), а згідно з колонкою 11 нормативна грошова оцінка розрахована в розмірі 1691,07 грн (м2).
Позивач, отримавши Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2625884701:01:002:0504, побачив, що нормативна грошова оцінка, яка станом на 2012 рік складала 1 327 801,20 грн, у 2025 році зросла до 32 938 278,67 грн.
Згодом позивач через свого представника звернувся до відповідача та отримав відповідь на адвокатський запит інформацію про те, що відповідачем прийнято рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" №163-43 від 20.06.2024, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча, що є підставою для розрахунку нормативної грошової оцінки, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 2625884701:01:002:0504.
Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідача щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, та вважаючи його регуляторним актом, в результаті чого значно зросла сума земельного податку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами статті 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України "Про оцінку земель" № 1378-IV від 11 грудня 2003 року (далі - Закон № 1378-IV).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Статтею 3 Закону № 1378-IV визначено, що об'єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.
Частинами 1 та 2 статті 15 Закон № 1378-IV передбачено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 18 Закон № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Законом України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-ІV (далі - Закон № 858-ІV) визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, також Закон спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Згідно зі статтею 26 Закону № 858-ІV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Розробниками документації із землеустрою є:
- юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
- фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 28 Закону № 858-ІV розробники документації із землеустрою мають право: а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом; г) авторства на створену ними документацію із землеустрою; ґ) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою; д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.
Розробники документації із землеустрою зобов'язані, зокрема, а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором.
Відповідно до статті 23 Закону № 858-ІV технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Підставою для відмови у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої сільської ради. Рішення про відмову в затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок має містити посилання на конкретні норми законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів, яким суперечить відповідна технічна документація.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Приписами пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України обумовлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Абзацом 1 частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Частиною першою статті 13 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 15 Закону №2939-VІ розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2939-VІ проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства в сукупності, суд приходить до висновку щодо обов'язкового оприлюднення належать, зокрема проєкти рішень органів місцевого самоврядування, які підлягають обговоренню.
За приписами частини 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160 (далі Закон № 1160-IV, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
За визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це:
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Згідно із частиною першою статті 3 Закон № 1160-IV дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
Відтак, вказаним вище Законом визначено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; 3) застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.
Відповідно до статті 4 Закону 1160-IV принципами державної регуляторної політики, зокрема є прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
Разом з тим, статтею 5 вказаного Закону передбачено, що забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.
Пунктом 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Таким чином, до нормативно-правових актів належать винесені уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2018 у справі №522/7868/13 дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акту, оскільки прийняті уповноваженим органом суб'єкта владних повноважень, змінюють норми права, скасовують інший правовий акт, поширюються на невизначене коло осіб та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб'єктами господарювання.
Аналогічні висновки також відображені у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 06.03.2019 у справі №803/417/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 10.04.2020 у справі № 615/1182/15-a, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.06.2021 у справі №823/902/17 від 15.06.2021, у справі №200/12944/19-а від 16.12.2021, у справі №826/8114/17, від 01.06.2022 у справі №280/5928/19, від 02.02.2023 у справі №807/125/18 та від 14.02.2023 у справі №695/2607/17.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради має ознаки нормативно-правового регуляторного акта, позаяк ухвалене уповноваженим органом, розраховане на неодноразове застосування, поширюється на невизначене коло осіб (зокрема позивача, як власника однієї із земельних ділянок оціночного району) та спрямоване на врегулювання земельних правовідносин між Івано-Франківською міською радою, як регуляторним органом, та іншими учасниками земельних відносин, у тому числі і позивачем.
До того ж, спірним рішенням відповідача затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру (а.с.19), що спростовує твердження відповідача стосовно того, що рішення від 20.06.2024 №163-43 не є регуляторним актом. Крім того, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок містить інформацію щодо вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті (344,00 грн/м2 Нрд). Також згідно з колонкою 11 Додатку "Розрахунок грошової оцінки земель житлової та громадської забудови, земель рекреаційного призначення, земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони" до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок села Радча Івано-Франківської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області нормативна грошова оцінка оціночного району розрахована з урахуванням коефіцієнтів і становить 1691,07 грн (м2).
Також суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові від 10.06.2021 у справі № 823/902/17 та у постанові від 10.03.2025 у справі №320/10183/22, за змістом яких відсутність безпосередньо в оскаржуваному рішенні органу місцевого самоврядування норми щодо встановлення зокрема базової вартості м2, не може бути підставою для невизнання такого акта регуляторним, оскільки відповідне положення міститься у технічній документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та в розумінні наведеного вище припису статті 3 Закону № 1160-IV є достатнім для визнання такого акта регуляторним.
Отже, оскільки вище встановлено, що оскаржуване рішення за своєю суттю є регуляторним нормативно-правовим актом, суд звертає увагу на таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Статтею 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
Статтею 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності, зокрема повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проєкту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проєкту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проєкту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.
При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті: надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації; забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.
Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної сільської ради.
Відтак, суд вважає, що оскаржуване ТОВ "Геліос Енерджі" рішення підпадає під ознаки документів, які підлягають обов'язковому громадському обговоренню, тому на нього поширюється дія статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині обов'язковості опублікування проєкту спірного рішення та здійснення аналізу регуляторного впливу.
Суд погоджується, що затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Радча лежить в основі нарахування земельного податку. Таким чином, прийняття оскаржуваного рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2024 №163-43 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Радча" в Івано-Франківської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області впливає на нарахування позивачу земельного податку у завищеному розмірі.
Статтею 35 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.
За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради:
- оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради;
- можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.
У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії.
Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.
Статтею 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів оприлюднення проєкту спірного рішення як такого, що за своїм змістом відповідає ознакам регуляторного нормативно-правового акту, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об'єднань, у спосіб, передбачений статтею 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Наведене свідчить про те, що суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог закону щодо процедури ухвалення регуляторних актів.
Також матеріали справи не містять доказів наявності аналізу регуляторного впливу проєкту рішення від 20.06.2024 №163-43 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Радча" Івано-Франківської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, розробленої ТзОВ "Гектар ІФ". До того ж відповідач не спростував того факту, що ним не було розроблено і оприлюднено такий аналіз регуляторного впливу.
У відповідності до ч.1 ст. 39 Регламенту Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням від 06.02.2024 №4-40, рішення ради нормативно-правового характеру підлягають оприлюдненню на інтернет-сторінці ради не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття рішень та опублікуванню в газеті "Західний кур'єр".
Суд зазначає, що в самому рішенні №13-49 від 20.06.2024, зокрема міститься вказівка про уповноваження секретаріату Івано-Франківської міської ради опублікувати дане рішення в газеті "Західний кур'єр" до 15 липня 2024 року. Однак, відповідачем до матеріалів справи публікації щодо прийняття даного рішення в газеті "Західний кур'єр" не надано.
Частиною 4 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги.
Як встановлено судом, на сайті Івано-Франківської міської ради міститься проект рішення міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" від 13.06.2024, при цьому, повертаючись до прийнятого рішення, останнє опубліковано на сайті Івано-Франківської міської ради 20.06.2024 (на самому сайті є вказівка "дата прийняття рішення є датою його оприлюднення"), а тому проект рішення оприлюднено з порушенням 10-денного строку.
Отже, Івано-Франківською міською радою порушено порядок оприлюднення проекту рішення та самого рішення, а саме: проект рішення оприлюднений без передбачених текстом додатків, зокрема технічної документації, проект рішення оприлюднений виключно на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради, проект рішення оприлюднено з порушенням 10-денного строку, рішення оприлюднено тільки на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради без додатків.
У відповідності до ч.2 ст. 39 Регламенту рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня оприлюднення, якщо в самих рішеннях не встановлено пізніший строк набуття ним чинності.
Таким чином, оскільки оскаржуване рішення не було належним чином оприлюднено, відповідно, не могло набрати чинності в силу приписів ч.2 ст. 39 Регламенту та ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Підсумовуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури прийняття регуляторних нормативно-правових актів - проєктів рішень щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме проєкту оскаржуваного рішення.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 15.06.2021 у справі №200/12944/19-а.
Щодо посилання відповідача на лист-роз'яснення Державної регуляторної служби України, суд наголошує, що такий не є нормативно-правовим актом, має лише роз'яснювальний, рекомендаційний характер і не встановлює правових норм. Норма Закону є нормою прямої дії та має вищу юридичну силу, ніж даний лист.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Відтак, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи на оцінку спірних правовідносин не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Водночас, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Підсумовуючи викладене, позов ТОВ "Геліос Енерджі" належить до задоволення в повному обсязі.
За змістом частини1 статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Івано-Франківську міську раду невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акту нечинними у відповідності до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 3 028,00 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції за №244 від 12.06.2025 на суму 3 028,00 гривень (а.с.20).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 028,00 гривень.
Що стосується витрат за надання правової допомоги, суд зазначає таке.
Окрім цього, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).
Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 згаданої статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано копії договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва №Д25-05-19 від 02.06.2025, додатку до договору №1 від 02.06.2025, ордеру на надання правничої допомоги від 16.06.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001142 та платіжну інструкція №231 від 05.06.2025 (а.с.8-9, 21-28).
Відповідно до договору №1 від 02.06.2025 адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Лігал групп" в особі керуючого партнера Жарськогоо Тараса Володимировича, з однієї сторони та ТОВ "Геліос Енерджі", з іншої, уклали цей додаток про наступне:
1. Клієнт уповноважує адвокатів об'єднання (виконавців) на:
- Ознайомлення та юридичний аналіз технічної документації і вихідної інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2625884701010020504 площею 8,7944 га, опрацювання порядку оприлюднення відповідних рішень щодо затвердження нормативної грошової оцінки, написання, формування та подання до суду заяви про визнання рішення Івано-Франківської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" №163-43 від 20.06.2024, таким, що не набрало чинності та його скасування; представництво інтересів в суді, написання та подання відповідних клопотань процесуального характеру.
2. Вартість послуг становить 1000$, що еквівалентно 41 850 грн згідно з курсом НБУ.
3. Вартість надання послуг об'єднання включає вартість розхідних матеріалів (таких як папір, картриджі, конверти, канцелярію), витрати на паливо.
4. Оплата вартості послуг представництва здійснюється шляхом переказу коштів на рахунок об'єднання.
Водночас, частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Також у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" Європейським судом з прав людини зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Отже, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також у даному випадку суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним".
Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Крім того, суд погоджується з відповідачем, що предмет спору в даній справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність оформлених процесуальних документів не є значними.
Підсумовуючи свої міркування, суд не зменшуючи значення і роль професійності фахівця у галузі права, кваліфікованості адвоката та не зменшуючи його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, ознайомлення та юридичний аналіз технічної документації і вихідної інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2625884701010020504 площею 8,7944 га, опрацювання порядку оприлюднення відповідних рішень щодо затвердження нормативної грошової оцінки, написання, формування та подання до суду заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та з огляду на судові рішення Верховного Суду, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для суду першої інстанції, на переконання суду, потребує певної затрати часу та зусилля, втім суд вважає заявлену суму витрат на правничу допомогу в розмірі 41 850 грн неспівмірною із обсягом наданих послуг щодо підготовки, формування матеріалів та консультації клієнта.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, а також враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ТОВ "Геліос Енерджі" (код ЄДРПОУ - 38301747, вул. Фуштея, 5, с. Радча, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77457) до Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ - 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39767437, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014) про визнання рішення №163-43 від 20.06.2024 таким, що не набрало чинності, - задовольнити.
Визнати рішення Івано-Франківської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Радча" №163-43 від 20.06.2024, таким, що не набрало чинності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ - 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000) на користь ТОВ "Геліос Енерджі" (код ЄДРПОУ - 38301747, вул. Фуштея, 5, с. Радча, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77457) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок сплаченого судового збору та частину витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Зобов'язати Івано-Франківську міську раду невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акту нечинними у відповідності до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.
Рішення складене в повному обсязі 10 листопада 2025 р.