ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" листопада 2025 р. справа № 300/1531/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради та Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Долинської міської ради (надалі, також - відповідач 1), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка;
- зобов'язати Долинську міську раду Калуського району Івано-Франківської області видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач більше 6 місяців постійно проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Зважаючи на наявність у нього довідки про перебування на обліку внутрішньо-переміщених осіб та відсутність у Положенні № 345 заборони щодо видачі такого посвідчення на основі довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб, то вважає що в нього наявне право на отримання посвідчення особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Зважаючи на те, що відповідач протиправно відмовив йому у видачі такого посвідчення, просив позов задовольнити (а.с. 1-12).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 14-15).
27.03.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято Управлінням соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації, яким позивачу відмовлено у наданні статусу особи, що проживає на території гірського населеного пункту та видачі відповідного посвідчення (а.с. 19-25).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 27), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 28), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 28), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 залучено до участі в справі Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (надалі, також - відповідач 2), як співвідповідача по даній справі (а.с. 29-31).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
27.10.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що Постановою КМУ № 345 чітко визначено перелік документів, які мають бути додані до заяви для отримання посвідчення особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Відповідач зазначає, що позивачем до поданої заяви долучено довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, подання якої не передбачено нормами Постанови № 345. Зважаючи на те, що позивачем не дотримано порядок подання заяви, та подана довідка ВПО не підтверджує його постійного проживання на території населеного пункту, якому надано статус гірського, то підстав для видачі йому відповідного посвідчення немає. Зважаючи на це, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 39-45).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 звернувся до відділу адміністративного забезпечення № 1 м. Долина управління соціального захисту населення Калуської РДА із заявою від 20.12.2024 про встановлення статусу громадянина, який проживає (працює, навчається) на території гірського населеного пункту, на підставі наданих ним документів (а.с. 42). Серед долучених документів, позивачем додано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2605-7002080002 від 29.07.2024 (а.с. 9).
Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації, розглянувши вказану заяву, надіслав позивачу лист № 6/10-08 від 07.01.2025, в якому зазначив, що для видачі посвідчення громадянина, який проживає у гірському населеному пункті відсутні правові підстави, оскільки в реєстрі постійного місця проживання відсутні відомості про проживання у гірському населеному пункті (а.с. 10).
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, з метою зобов'язання відповідача видати посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" № 56/95-ВР (надалі, також - Закон № 56/95-ВР) та Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі, також - Закон № 1706-VII).
Критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються, встановлено Законом № 56/95-ВР.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 56/95-ВР до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.
Згідно з статтею 2 Закону № 56/95-ВР перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частинами 1, 3 статті 5 Закону № 56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.
Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, визначені статтею 6 Закону № 56/95-ВР.
Відповідно до Закону № 56/95-ВР Кабінет Міністрів України постановою від 19.03.1996 затвердив "Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту" № 345 (надалі, також - Положення № 345).
Відповідно до пунктів 4, 7 Положення № 345 посвідчення видаються відповідними місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевої ради таким категоріям громадян:
а) особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських;
б) особам, які постійно працюють на території населених пунктів, яким надано статус гірських (у тому числі працівникам, які постійно працюють у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах і на робочих місцях в населених пунктах, що мають статус гірських, у разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського);
в) особам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у населених пунктах, яким надано статус гірських;
г) окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів і умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, в обсерваторіях та на інших об'єктах, розташованих поза межами населених пунктів у місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 8 Положення № 345 посвідчення видаються на підставі паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 16 років), посвідки на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства), і таких документів:
а) громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), - витягу з реєстру територіальної громади;
б) громадянам, які постійно працюють у гірському населеному пункті, - довідки з місця роботи;
в) громадянам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у гірському населеному пункті, - довідки навчального закладу.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом № 1706-VII.
Згідно з статтею 1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до відповідача з заявою позивач надав серед документів довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Суд зазначає, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення особи та містить відомості про фактичне місце проживання.
За правилами частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, тобто носить тимчасовий характер (видається на період наявності певних обставин). Отже, не є підтвердженням факту постійного проживання у гірському населеному пункті.
Оскільки позивач звернувся із заявою 20.12.2024, застосуванню підлягає пункт 8 Положення № 345 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 № 593 "Деякі питання щодо порядку призначення та виплати соціальної допомоги, виготовлення бланків посвідчень і забезпечення виконання рішень суду".
Так, пунктом 8 передбачено, що посвідчення громадянам, які постійно проживають, працюють (навчаються) у гірському населеному пункті, видається, зокрема, на підставі витягу з реєстру територіальної громади/довідки з місця роботи/довідки навчального закладу.
Позивачем не надано доказів про наявність у нього чи подання відповідачу витягу з реєстру територіальної громади, як і інших документів, визначених у пункті 8 Положення № 345.
Положенням № 345 визначено підстави для відмови у видачі посвідчення, серед яких відсутність документів або відомостей, зазначених у пункті 8 Положення № 345.
Змін, які врегульовували б можливість надання статусу осіб, які проживають, працюють (навчаються) на території населеного пункту на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до Положення № 345 не внесено.
Враховуючи викладене, суд робить висновок про наявність підстав у відповідача для відмови у видачі позивачу відповідного посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Копію цього рішення надіслати учасникам справи.
Відповідачам копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 - Долинська міська рада (код ЄДРПОУ 04054317, проспект Незалежності, буд. 5, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77504);
відповідач 2 - Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193436, вул. Чорновола, буд. 12, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77301).
Суддя Главач І.А.