ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" листопада 2025 р. справа № 300/4030/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Вань Ірина Радиславівна (надалі, також - представниця позивача), звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просить:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та системи "Оберіг" про порушення військовозобов'язаним ОСОБА_1 правил військового обліку та розшук ТЦК - протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та системи "Оберіг" дані про порушення військовозобов'язаним ОСОБА_1 правил військового обліку та інформацію про розшук ТЦК.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача, на думку позивача, не було достатніх та належних підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, оскільки на адресу позивача не надходило ані повісток про виклик його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ані постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Незважаючи на посилання відповідача на те, що ним надсилалася відповідна повістка на адресу позивача, зазначає, що відомостей про надходження йому повістки він не отримував. Крім того, звертає увагу суду на те, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться відомості саме про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а не за вчинення чи не вчинення такою особою адміністративних правопорушень. З огляду на це, просить позов задовольнити повністю (а.с. 1-5, 7-47).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 48-49).
01.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що позивач, як військовозобов'язаний допустив порушення правил військового обліку, зокрема, незважаючи на надсилання йому повістки про необхідність з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у визначений повістці час та дату позивач не з'явився. Крім того, зважаючи на те, що позивач не має оформленої у визначеному порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, він підлягає мобілізації та проведенню повторного медичного огляду. Зважаючи на те, що позивачем було допущено порушення правил військового обліку, відповідач відповідно вніс відомості про вчинене ним правопорушення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Але, оскільки позивач не з'являвся по направленій йому раніше повістці, то відповідач звернувся до уповноваженого органу Національної поліції для здійснення адміністративного затримання позивача та його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення, яке вчинено позивачем. Відповідач звертає увагу, що зважаючи на порушення позивачем правил військового обліку, то відображення відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів є правомірним. Також звертає увагу на правомірність звернення до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання позивача. Додатково звернув увагу, що такі відомості в реєстрі та звернення до органів Національної поліції здійснюється в автоматичному порядку, без будь-яких дій з боку працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 51-67).
07.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді позивач зазначає, що підстав для видачі відповідачем повістки не було, оскільки така повістка видана для уточнення військово-облікових даних. Позивач вказує, що військово-облікові дані ним уточнено вчасно. На виконання вимог закону, за направленням ТЦК пройшов ВЛК. Також посилається на порушення відповідачем порядку надсилання повістки, зокрема, вказує що повістка була надіслана відповідачем звичайним листом, хоча, відповідно до вимог законодавства, така мала бути надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також звертає увагу на суперечливість аргументів відповідача, зокрема в частині переконання, що відомості про порушення правил військового обліку формуються Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зважаючи на недоведеність позиції відповідача, просив позов задовольнити (а.с. 68-81).
У тексті відповіді на відзив та позовної заяви позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), що підтверджується його електронним військово-обліковим документом (надалі, також - ВОД), сформованим у додатку "Резерв+" (а.с. 29).
Відповідно до даних військово-облікового документа, позивачем персональні дані уточнено 26.05.2024, про що вказано в графі "Дата уточнення даних", звання - "матрос", номер в реєстрі Оберіг - 190820229309640200006 (а.с. 35).
13.05.2025 позивач надіслав через додаток "Резерв+" запит на отримання направлення на ВЛК. Даний запит було направлено позивачем о 15:00, що підтверджується даними знімку екрана додатку "Резерв+". О 15:30 позивачу надійшла відповідь про те, що він не перебуває на військовому обліку із зазначенням інформації про те, що можливо його виключили з військового обліку. Того самого дня, о 16:48 позивач повторно спробував направити запит на формування направлення на ВЛК, однак даний запит не було відправлено, у зв'язку з технічними труднощами (а.с. 27).
14.05.2025 ОСОБА_1 сформував через додаток "Резерв+" військово-обліковий документ. Пізніше цього дня позивач двічі спробував направити запит на формування направлення на ВЛК, однак дані запити не були відправлені, у зв'язку з технічними труднощами (а.с. 26).
20.05.2025 позивачем сформовано військово-обліковий документ у додатку "Резерв+". У даному ВОД розміщено напис "Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку", причина розшуку - "Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", дата початку розшуку - 20.05.2025 (а.с. 35).
21.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій визначив вимогу про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку (а.с. 37-41).
Вважаючи дії відповідача протиправними, з метою зобов'язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про порушення позивачем правил військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувалися. Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі, також - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Таким чином, дотримання правил військового обліку є однією із складових військового обов'язку особи.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України № 2232-ХІІ, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначається Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (надалі, також - Порядок № 1487).
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку № 1487, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (надалі, також - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.
Відповідно до частини 8 статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
1) персональні дані;
2) службові дані.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до пункту 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Порядком № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі, також - КУпАП), передбачає настання адміністративної відповідальності, зокрема за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана норма в доктрині права отримала назву "презумпція невинуватості", і є застосовною до будь-якого виду юридичної відповідальності особи.
Виходячи із змісту цієї норми, передумовою присвоєння особі статусу "винної" у вчиненні певного правопорушення, є проведення уповноваженим суб'єктом належної перевірки дій особи на предмет відповідності чи невідповідності її поведінки нормам закону. Порядок доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення врегульований нормами Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 2 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Суд констатує, що відповідачем було внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, про порушення позивачем правил військового обліку, тобто фактично про вчинення адміністративного правопорушення, яке має таку саму назву, відповідно до статті 210 КУпАП, без проведення належного розгляду адміністративної справи та встановлення чи спростування факту порушення позивачем правил військового обліку у встановлений законом спосіб.
Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку відповідач не надав. У матеріалах справи такі докази відсутні.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи "Оберіг") про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі "Порушення правил військового обліку" у ВОД позивача у застосунку "Резерв+", без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача підлягають визнанню судом протиправними.
Аргументи відповідача про те, що його посадові особи не мають повноважень на внесення даних та відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів суд відхиляє, оскільки дані повноваження відповідно до положень законодавства, є безпосередніми повноваженнями відповідача.
Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що 1-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 було вчинено протиправні дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку суд звертає увагу на таке.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Оскільки, в даній ситуації відповідачем внесено такий запис без наявних на те правових підстав, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції про сплату № 2175-7713-9859-8560 від 08.06.2025 (а.с. 43).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ОСОБА_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Копію цього рішення надіслати представниці позивача та відповідачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Главач І.А.