10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/13893/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу в електронній формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» до Житомирської митниці, Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» (далі - ТОВ «Євро-Технікс») через систему "Електронний суд"звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці, Координаційно-моніторингової митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Координаційно-моніторингової митниці про коригування митної вартості №UA126000/2025/000005/2 від 11.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000224 від 11.02.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ТОВ «Євро-Технікс» судові витрати, які включають судовий збір у розмірі 4844,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ані оскаржуване рішення, ані картка відмови, ані інші документи не містять обґрунтування того, які саме розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості містять надані до митного оформлення документи, як і не містять обґрунтування, як саме такі розбіжності впливають на правильність визначення ціни, що була фактично сплачена; не містять обґрунтування того, які саме ознаки підробки наявні в наданих документах; не містять обґрунтування того, яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни не містять надані декларантом документи. Будучи не згодним зі спірними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, визначено відповідачам строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у задоволенні клопотання Координаційно-моніторингової митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у задоволенні клопотання Координаційно-моніторингової митниці про закриття провадження у справі відмовлено.
Відповідач - Координаційно-моніторингова митниця надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову зазначив, що у митного органа були обґрунтовані підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення містили розбіжності, не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Крім того відповідач заперечував щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, яка є значно завищеною. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач - Житомирська митниця надав до суду відзив на позовну заяву, в якому навів аналогічні доводи викладеним у відзиві Координаційно-моніторингової митниці.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що відповідачем не обґрунтовано підстави незастосування 2-5 методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару, оскільки не надано доказів, що підтверджують проведення посадовою особою Митниці консультацій з позивачем щодо наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як того вимагають положення частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, а також відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним за резервним методом у розмірі 22 508,52 GBP на підставі використаної митної декларації МД № 24UA101020037860U5 від 28.10.2024.
Відповідач - Координаційно-моніторингова митниця надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що у Митниці виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів позивачем з огляду на те, що платіжний документ від 20.01.2025 № P250120390 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжних документів визначених Постановою № 216; рахунок фактура від 16.01.2025 № SI-660 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару. Також у зазначеному документі відсутнє посилання щодо дати та номеру зовнішньоекономічного контракту. Заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід'ємною складовою митної вартості, відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
Також до суду відповідачем Координаційно-моніторинговою митницею подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що листом Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби від 15.08.2025 15/15-03-01/7/4833 направлено лист уповноваженого органу Сполученого Королівства від 13.08.2025 (вх. № 22672/11/15 від 13.08.2025), яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № S 0875406. Отже, відповідач вказує, що виявлення факту непідтвердження преференційного походження товару, означає що ТОВ «Євро-технікс» подав недостовірні та неповні документи під час митного оформлення товару, що впливає на достовірність митної вартості, визначеної позивачем. Подані позивачем документи для митного оформлення товару не дають змогу встановити митну вартість товару.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
16.01.2025 між ТОВ «Євро-Технікс» та компанією DMR PLANT LTD (Велика Британія) було укладено контракт № 16.01.2025, предметом якого є поставка рухомого майна в Асортименті. Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Кожне замовлення укладається у формі специфікації, які є невід'ємною частиною цього контракту. У кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.
Згідно з п. 2 контракту, валютою розрахунків є GBP. Загальна вартість товару, що буде поставлятись по цьому контракту, становить суму всіх специфікацій до даного контракту. Ціни на товар вказуються відповідно до курсу GBP за певну одиницю товару на умовах EXW (The Grange, Scorton Richmond, North Yorkshire, DL10 6DB, United Kingdom).
Оплата товару проводиться у формі 100% попередньої оплати вартості партії товару. Розрахунки здійснюються шляхом банківського переказу на суму кожної партії (п. 3 контракту).
Відповідно до специфікації №1 до контракту №16.01.2025 від 16.01.2025: найменування/марка/модель - JCB 531-70 Used Telehandler with Pallet forks Телескопічний навантажувач б/в JCB 531-70 з вилами палетними, країна походження - Велика Британія, номер шасі - JCB5AASGK01532416, рік виготовлення - 2012, ціна за одиницю - 15000,00 GBP; умови поставки - EXW, умови оплати - оплата товару проводиться у формі 100% оплати вартості партії товару.
16.01.2025 постачальником виставлено позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № SI-660 на оплату товару у відповідному асортименті, вартість якої складає 15000,00 GBP.
На виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару, позивач 20.01.2025 перерахував на банківський рахунок компанії DMR Plant LTD The Grange, Scorton Richmond, North Yorkshire, DL10 6DB, United Kingdom грошові кошти в розмірі 15000,00 GBP, що підтверджується платіжною інструкцією P250120390 від 20.01.2025.
10.02.2025 з метою імпорту товару на територію України представником позивача - митним брокером ФОП ОСОБА_1 до Житомирської митниці було подано електронну вантажну митну декларацію за № 25UA101020004318U4 на товар «Автонавантажувач з телескопічною стрілою на колісному ходу, на який може встановлюватись вилковий та ковшовий захвати, призначений для навантаження та штабелювання різних товарів і може використовуватися на нерівній місцевості: - марка - JCB, - модель - 531-70, - рік виготовлення - 2012, S/N - JCB5AASGK01532416, комплектація: - палетні вила, - дизельний двигун 55kW, вантажопід'ємність - 3100 кг, -призначений для цивільного використання для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, такий що був у використанні. Виробник: «JCB». Торговельна марка «JCB». Країна виробництва «GB» і заявлена митна вартість 840595,50 грн (15000 фунтів стерлінгів фактурна вартість та 66300,00 грн транспорті витрати).
Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, декларантом було надано: контракт (зовнішньоекономічний договір) №16.01.2025 від 16.01.2025; специфікація № 1 від 16.01.2025 до контракту №16.01.2025 від 16.01.2025 (доповнення до зовнішньоекономічного договору); рахунок-фактура (iнвойс) (Sales invoice) №SI-660 від 16.01.2025; банківський платіжний документ про оплату товару № P250120390 від 20.01.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) S0875406 від 01.02.2025; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 30.01.2025; довідка про транспортні витрати (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) № 1002/1 від 10.02.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1002-17 від 10.02.2025; договір-заявка №240125 від 24.01.2025 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні; транзитна митна декларація (Transit-accompanying document) № 25GB0000609VWWEDJ8; договір- доручення б/н від 08.11.2024.
Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Після реєстрації поданої декларантом митної декларації спрацювала автоматизована система аналізу управління ризиками (АСУР) про заниження митної вартості товару.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Координаційно-моніторингова митниця дійшла висновку, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Внаслідок вищезазначеного, декларанту 10.02.2025 надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
На вказане повідомлення декларантом позивача надано пояснення з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме: Експортна декларація (декларації країни відправлення) (Export Declaration) № 25GB17S6F9RTVNRAA8.
Разом з тим, митним органом - Координаційно-моніторинговою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2025 №UA126000/2025/000005/2.
У рішенні вказано, що «митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, зокрема: відповідно до п 3.1 контракту від 16.01.2025 № 16.01.2025 оплата за товар проводиться у формі 100% передплати. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII « Про валюти і валютні операції» (зі змінами), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) (далі - Постанова №216). Платіжний документ від 20.01.2025 № P250120390 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжних документів визначених Постановою № 216. Рахунок фактура від 16.01.2025 № SI-660 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару. Також в вищезазначеному документі відсутнє посилання щодо дати та номеру зовнішньоекономічного контракту. Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Також, згідно довідки про транспортні витрати № 1002/1 від 10.02.2025 вартість перевезення від пункту завантаження North Yorkshire (Bелика Британія) до кордону України (п/п Краківець) становить 65300 грн., а відстань по даному маршруту - 2285 км., тобто вартість перевезення до кордону України - 28,58 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м. Житомир становить 42248 грн, відстань по даному маршруту становить 477,6 км (за даними сайту www.google.com.ua), тобто вартість перевезення по території України становить 88,46 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід'ємною складовою митної вартості, відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України. Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару МД № 24UA101020037860U5 від 28.10.2024 - Товар № 1 «Б/в телескопічний навантажувач JCB 531-70, 2012р., с.н.-JCB5AASGP02084204, вага - 6900 кг - 1шт. Вантажопід'ємність - 3100 кг, висота підйому - 7,0м, тип двигуна дизель, потужність - 55кВт…» і складає 27000 євро, що еквівалентно 22508.52 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ. Декларант або уповноважена особа має право, відповідно до статті 55 Митного кодексу України звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х Митного Кодексу України в розмірі, визначеному митним органом до частини 7 статті 55 Митного Кодексу України. Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Розділу I Митного кодексу України або до суду».
На підставі вказаного рішення Житомирською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2025 №UA101020/2025/000224.
Позивач, вважаючи рішення відповідачів протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця /частина п'ята статті 58 Митного кодексу України.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митних органів про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Судом встановлено, що уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача митну декларацію від 10.02.2025 № 25UA101020004318U4, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: контракт (зовнішньоекономічний договір) №16.01.2025 від 16.01.2025; специфікація № 1 від 16.01.2025 до контракту №16.01.2025 від 16.01.2025 (доповнення до зовнішньоекономічного договору); рахунок-фактура (iнвойс) (Sales invoice) №SI-660 від 16.01.2025; банківський платіжний документ про оплату товару № P250120390 від 20.01.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) S0875406 від 01.02.2025; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 30.01.2025; довідка про транспортні витрати (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) № 1002/1 від 10.02.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1002-17 від 10.02.2025; договір-заявка №240125 від 24.01.2025 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні; транзитна митна декларація (Transit-accompanying document) № 25GB0000609VWWEDJ8; договір - доручення б/н від 08.11.2024.
Відповідач - Координаційно-моніторингова митниця надіслав уповноваженій особі декларанта, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 Митного кодексу України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
В подальшому, на повідомлення митного органу декларантом позивача надана відповідь з роз'ясненнями з якою додатково надіслано наступні документи, зокрема, експортна декларація (декларації країни відправлення) (Export Declaration) № 25GB17S6F9RTVNRAA8.
Однак, 11.02.2025 Координаційно-моніторинговою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2025/000005/2, а Житомирською митницею картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000224.
В пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів викладені обставини та джерела інформації, якими користувались митні органи для визначення митної вартості товарів.
Так, за змістом оскаржуваного рішення встановлено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Щодо доводів відповідачів, що платіжний документ від 20.01.2025 № P250120390 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжних документів визначених Постановою № 216, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі №320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто, прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує.
Крім того, постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 затверджено Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, який містить розділ II «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах», пунктом 14 якого визначено вимоги до обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема 13) підпис (и) [власноручний (і)/електронний (і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Разом із тим, відповідно до пункту 26 вказаного Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань, щодо оплати товарів, позивач здійснив наступні платежі на рахунок постачальника у розмірі 15000,00 GBP - 20.01.2025 (платіжне доручення № P250120390).
При цьому, у вказаному платіжному дорученні в іноземній валюті в графі призначення платежу зазначено: «Prepayment for used Telescopic Handler JCB 531-70 accor. to the contract 16.01.2025 dated 16.01.2025 andspecification 1 dated 16.01.2025».
Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті від 20.01.2025 № P250120390 містить посилання на основний документ, а саме контракт та підтверджує факт того, що ТОВ «Євро-Технікс» сплатило на користь DMR Plant LTD (Велика Британія 15000,00 GBP. Вказана сума сплачена відповідно до укладеної специфікації №1, що підтверджує 100% оплату товарів, а вказані митним органом розбіжності не є порушенням, позаяк перед відправленням товару та поданням митної декларації, товар вже був оплачений.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем протиправно не взято до уваги платіжний документ від 20.01.2025 № P250120390, оскільки такий підтверджує факт оплати за оцінюваний товар.
Щодо доводів відповідачів, що рахунок фактура від 16.01.2025 № SI-660 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару. Також у вказаному документі відсутнє посилання щодо дати та номеру зовнішньоекономічного контракту, то суд зазначає, що вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості. Крім того, відсутній підпис/печатка продавця в інвойсі по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.
У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі, за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Так, рахунок-фактура (iнвойс) №SI-660 від 16.01.2025 містить відомості щодо постачальника, покупця, найменування товару з ідентифікаційними ознаками, кількість, ціну, загальну вартість рахунку.
Отже, суд зазначає, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, та відсутність дати та номеру контракту не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.
При цьому, суб'єктом митного контролю ні в спірних рішеннях, ні у відзиві на позов не вказано якою нормою чинного національного законодавства передбачено обов'язковість наявності підписів сторін на інвойсі.
Щодо доводів відповідачів про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід'ємною складовою митної вартості, відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, суд зазначає таке.
Декларантом у підтвердження даних витрат, зокрема, надано: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 30.01.2025; довідку про транспортні витрати від 10.02.2025 № 1002/1; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.02.2025 № 1002-17; договір-заявку від 24.01.2025 №240125 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні.
У вказаних документах чітко вказані суми коштів, відсутні розбіжності, що дає змогу митному органу ідентифікувати товар та провести розмитнення за ціною договору.
Навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення.
Суд зауважує, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб'єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.
Так, митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому суд вважає, що надані документи відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому вказані документи є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає частина третя статті 53 Митного кодексу України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
За таких обставин суд критично оцінює позицію відповідачів щодо наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято інформацію щодо вартості товару: МД № 24UA101020037860U5 від 28.10.2024 - Товар № 1 «Б/в телескопічний навантажувач JCB 531-70, 2012р., с.н. - JCB5AASGP02084204, вага - 6900 кг -1шт. Вантажопід'ємність - 3100 кг, висота підйому - 7,0м, тип двигуна дизель, потужність - 55кВт…» і складає 27000 євро, що еквівалентно 22508.52 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Суд зауважує, що вказані декларації не можуть вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Вказана митна декларація не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.
Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
Отже, висновок Координаційно-моніторингової митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачами не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачами обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачами не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Разом з цим, щодо надання додаткових пояснень та доказів Координаційно-моніторинговою митницею про те, що не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № S 0875406, суд зазначає наступне.
Так, Координаційно-моніторинговою митницею 28.02.2025 скеровано до Державної митної служби України запит про перевірку документів про походження товару.
Державною митною службою України листом від 15.08.2025 № 15/15-03-01/7/4833 повідомлено відповідачів, що листом уповноваженого органу Сполученого Королівства від 13.08.2025 (вх. № 22672/11/15 від 13.08.2025) не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № S 0875406. Житомирській митниці вжити відповідних заходів за фактом непідтвердження преференційного походження товару та за результатами проінформувати Держмитслужбу.
Насамперед, суд звертає увагу на те, що контролюючим органом в оскаржуваних рішеннях взагалі не зазначено, які конкретно обставини чи відомості зумовили виникнення сумніву з приводу дійсності документів про походження товару.
Крім того, відповідно до стандарту ДСТУ 3779:2012 та ДСТУ 3780:2012, які застосовуються в Україні (Наказ Мінекономрозвитку України від 28.11.2012 №1355), впроваджено порядок формування унікального ідентифікатора транспортного засобу, а саме номеру шасі. Зокрема, перші літери відповідають за країну походження товару (JCB міжнародний ідентифікаційний код виробника) і присвоюються заводом-виробником під час виготовлення транспортного засобу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.
До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.
Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
Приймаючи спірні рішення відповідачі не вказали на наявність сумнівів щодо преференційного походження товару.
Варто наголосити на тому, що відповідно до норм статті 33 Протоколу І до Угоди результати перевірки щодо підтвердження походження товару можуть бути підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, що підтверджується постановами Верховного Суду у справах №260/2805/20 та №460/8509/21.
Таким чином, оскільки у відповідачів на момент прийняття спірних рішень були відсутні підстави для відмови позивачу у застосуванні преференції, то прийнята відповідачем спірна картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправною.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Координаційно-моніторингової митниці про коригування митної вартості від 11.02.2025 № UA126000/2025/000005/2 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2025 № UA101020/2025/000224, прийнятої Житомирською митницею, то суд зазначає таке.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови в прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, судом встановлено, що на час прийняття оспорюваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн як за дві вимоги.
Разом з цим суд зазначає, що прийняття рішення про коригування митної вартості стало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тобто є похідним рішенням.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову складає 64113,95 грн, тобто судовий збір обраховується наступним чином: 64113,95 грн х 1,5% = 961,71 грн, що є меншим 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році (3028,00 грн).
Крім того за змістом частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву було подано до суду через підсистему «Електронний суд», сплаті підлягав судовий збір в сумі 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8), відповідно, кошти в сумі 2422,40 грн є надмірно сплаченими і не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача, як це передбачено статтею 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Отже, загальна сума судових витрат по сплаті судового збору, яка підлягає розподілу у цій справі, становить 2422,40 грн, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 2422,40 грн.
Також позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідачів на його користь судових витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 03.03.2025; акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 16.06.2025 № ОУ-000874; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 16.06.2025.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 16.06.2025 № ОУ-000874 вартості наданих послуг (10 000,00 грн), суд виходить з наступного.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням обставин даної справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); розгляду даної справи у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін; а також враховуючи те, що згідно даних КП «ДСС» в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувало декілька позовних заяв Товариства до Митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих за обставин, що є аналогічними даній справі, а тому для складання такої позовної заяви адвокатом не витрачено значних зусиль та часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 10 000,00 грн, як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.
З огляду на наведене, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» (вул. Покровська, буд. 203А, м. Житомир, Житомирська область, 10031, ЄДРПОУ: 45243137) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ: 44005610), Координаційно-моніторингової митниці (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ: 43958390) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Координаційно-моніторингової митниці про коригування митної вартості від 11.02.2025 №UA126000/2025/000005/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2025 №UA101020/2025/000224.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 10 листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова