10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/17866/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу №83 від 15.04.2025 в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу.
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації за п. 13 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов'язаному, який має одного із своїх батьків з інвалідністю II групи, довідку про надання відстрочки відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов'язаному, який має одного із батьків з інвалідністю II групи. Розглянувши заяву з доданими документами позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення, оформлене протоколом №83 від 15.04.2025 про відмову у наданні відстрочки фактично з таких причин: наявні невійськовозобов'язані особи, які зобов'язані утримувати батька з наявною групою інвалідності, тому відсутні підстави для надання відстрочки. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим змушений звертатися до суду за захистом своїх прав та обов'язків.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №240/17866/25 задоволено, зобов'язано Державну прикордонну службу України надати суду інформацію про дату та час перетину державного кордону України (та в'їзд у зворотньому напрямку) громадянки російської федерації - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий ГУ МВС росії по московській області 28.04.2023) та інформацію про дату та час перетину державного кордону України (та в'їзд у зворотньому напрямку) громадянки України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданий 12.07.2022 органом 2TUR).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що 15.04.2025 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 було розглянуто заяву позивача від 10.04.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як указує позивач. Вказує, що під час вивчення долучених до заяви документів та перевірки інформації за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів комісією було встановлено, що у ОСОБА_4 наявні невійськовозобов'язані особи, які зобов'язані за законом його утримувати, а саме: донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 які є невійськовозобов'язаними. Так, позивачем не було долучено до заяви жодного документу, визначеного в додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 р., який підтверджував би неможливість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 утримувати свого батька ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю другої групи відповідно до довідки МСЕК, натомість позивач додав документи своїх сестер ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які жодним чином не підтверджують право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13. ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На підставі викладеного, просять відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що при зверненні із заявою були долучені всі необхідні документи на підтвердження неможливості здійснення сестрами догляду за батьком із наявною групою інвалідності, та усі необхідні медичні документи та довідки. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду Житомирської спеціалізованої онкологічної МСЕК серія 10 ААБ №8673953 від 20.08.2013.
25.10.2024 Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Житомирській області надано медичне заключення по ЛКК №1646 у тім, що ОСОБА_4 , 1956 року народження, знаходиться на обліку в лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО УМВС України по Житомирській області» з приводу Са простати, ректоуретральна нориця, стан після петльової колостомії. Дане медичне заключення також містить відомості, що з урахуванням індивідуальної медичної реабілітації інваліда №1070 від 10.04.2023, потребує стороннього догляду у побуті.
На підтвердження неможливості здійснення іншими невійськовозобов'язаними родичами догляду за батьком, а саме двома рідними сестрами - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки російської федерації та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України позивачем надано копію паспорту ОСОБА_2 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий ГУ МВС росії по московській області 28.04.2023) із відміткою про реєстрацію місця проживання 17.02.2009 в м. Івантєєвка московської області, свідоцтво про шлюб від 20.09.2000 серії НОМЕР_4 , видане бюро РАЦС м. Серпухов-15 московської області), а також копію паспорту ОСОБА_3 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданий 12.07.2022 органом 2TUR) та копію робочої візи Канади PU 638707.
10.04.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю).
До заяви додав наступні документи:
- копію паспорту і довідки про РНОКПП;
- копію паспорту та коду батька ОСОБА_4 ;
- копію свідоцтва про народження позивача;
- копію свідоцтва про смерть матері;
- копію довідки ЛКК про потребу в сторонньому догляді батька;
- копія паспорту з візою ОСОБА_7 та відміткою про перетин кордону ОСОБА_3 ;
- копію паспорту та свідоцтва про одруження ОСОБА_2 .
Розглянувши заяву з доданими документами позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Комісія ухвалила рішення, оформлене протоколом №83 від 15.04.2025 про відмову у наданні відстрочки.
30.04.2025 голова Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав позивачу Повідомлення, в якому зазначив, що причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є та обставина, що у батька позивача з наявною групою інвалідності наявні невійськовозобов?язані особи відповідно до закону , які зобов?язані його утримувати, тому відсутні підстави для отримання відстрочки, що визначенні додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, які надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 17 липня 2025 року щодо надання інформації про дату та час перетину державного кордону України (та в'їзд у зворотньому напрямку) громадянки російської федерації - ОСОБА_2 та інформації про дату та час перетину державного кордону України (та в'їзд у зворотньому напрямку) громадянки України ОСОБА_3 , Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано витяг від 29.07.2025 №19/61321-25-вих із бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» за період з 08.11.2017 по 29.07.2025:
Громадянка України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ):
документ GA056344, пункт пропуску Бориспіль-D, дата перетину кордону: 14.08.2021 00:02:37, напрям: виїзд, характеристика ТЗ: 5391 Київ - Ізмір;
документ GA056344, пункт пропуску Бориспіль-D, дата перетину кордону: 30.08.2021 03:22:13, напрям: в'їзд, характеристика ТЗ: 1551 Ізмір - Київ;
документ GA056344, пункт пропуску Порубне, дата перетину кордону: 04.03.2022 02:36:17, напрям: виїзд, характеристика ТЗ: 34UYR21.
Стосовно інформації шодо перетину державного кордону громадянкою російської федерації ОСОБА_2 , за результатами розгляду запиту Головний центр обробки спеціальної інформації не може надати таку інформацію, оскільки відомості про прізвище, власне ім?я особи не зазначено латинськими літерами, що унеможливлює проведення її однозначної ідентифікації.
Не погодившись із відмовою відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Тобто, військовозобов'язаний має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, якщо він має одного з батьків з інвалідністю ІІ групи (в даному випадку батька), яка за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я вона потребує постійного догляду, і якщо відсутні інші невійськовозобов'язані особи, які за законом зобов'язані його утримувати (в даному випадку - рідні сестри позивача, які станом на дату звернення до відповідача із заявою знаходились поза межами України).
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку № 560 зазначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
На підтвердження тієї обставини, що позивач є єдиною особою, яка може забезпечити батьку з інвалідністю сторонній догляд надав до відповідача, зокрема:
- копію довідки до акта огляду Житомирської спеціалізованої онкологічної МСЕК серія 10 ААБ №8673953 від 20.08.2013 про наявність у батька встановленої ІІ групи інвалідності;
- копію медичного заключення ЛКК №1646 від 25.10.2024 про перебування на обліку батька позивача з приводу Са простати, ректоуретральної нориці, стану після петльової колостомії, за станом здоров'я та враховуючи індивідуальну програму реабілітації інваліда №1070 від 10.07.2023 потребує стороннього догляду в побуті.
- копію паспорту ОСОБА_2 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий ГУ МВС росії по московській області 28.04.2023) із відміткою про реєстрацію місця проживання 17.02.2009 в м. Івантєєвка московської області, свідоцтво про шлюб від 20.09.2000 серії НОМЕР_4 , видане бюро РАЦС м. Серпухов-15 московської області);
- копію паспорту ОСОБА_3 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданий 12.07.2022 органом 2TUR) та копію робочої візи Канади PU 638707.
Відповідач, відмовляючи у надані відстрочки у спірному рішенні вказав, що у батька з наявною групою інвалідності наявні невійськовозобов'язані особи відповідно до Закону.
Надаючи оцінку спірному рішенню та доводам відповідача у відзиві на позов, що позивачем не було долучено до заяви жодного документу, визначеного в додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, який підтверджував би неможливість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 утримувати свого батька ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю другої групи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 172 Сімейного кодексу України (далі - СК України), дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Згідно зі статтею 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
З системного аналізу зазначених правових норм суд доходить висновку, що піклування про батьків є першочерговим обов'язком їх дітей.
Як вже було зазначено вище, Додатком 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Однак, додаток 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 не містить конкретного переліку документів, якими позивач міг би підтвердити неможливість здійснення догляду за батьком іншими невійськозобов'язаними особами, в даному випадку рідними сестрами.
Матеріалами справи підтверджується, що рідні сестри позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають поза межами України, а отже, не можуть здійснювати сторонній догляд за батьком з ІІ групою інвалідності, матір позивача померла, натомість ОСОБА_1 , який проживає спільно з батьком, про що свідчить відмітка у паспорті ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним сином, який за законом зобов'язаний та може здійснювати догляд за батьком.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується, що рідні сестри позивача знаходяться не в Україні, тому не здійснюють особисто догляд за батьком позивача.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що позивачем надано належні документи, відповідно до вимог Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, які передбачають наявність у нього права для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, рішення відповідача, оформлене протоколом Комісії №83 від 15.04.2025 року про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не відповідає критеріям, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, критерію добросовісності та урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача ухвалити рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, то суд зазначає таке.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов'язок по оформленню відстрочки військовозобов'язаних від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом Комісії для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 15.04.2025 №83, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 10 листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова