07 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/3240/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації, Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (Комісія, відповідач 1), Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 27 лютого 2025 року; зобов'язання Комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації призначити та виплатити грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції та перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Луцької міської ради для отримання державного житла (позачергова черга з 30 січня 2019 року №212). Зазначив, що у січні 2025 року звернувся до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради із заявою щодо нарахування та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей. Рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 27 лютого 2025 року йому відмовлено у призначенні вказаної компенсації, оскільки він не належить до осіб, визначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З таким рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою від 24 квітня 2025 року замінено в даній адміністративній справі відповідача - Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради на правонаступника - Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради (відповідач 2).
Відповідач 1 відзив на позов не подав.
У відзиві на позов Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради заперечив проти заявлених позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити (а.с.49-51). Вказав, що відповідно до посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (серія НОМЕР_1 ), виданого 21 січня 2022 року, позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Відповідач 2 зауважує, що відповідно до приписів пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції станом на 03 листопада 2017 року (дата встановлення позивачу групи інвалідності), до осіб з інвалідністю внаслідок війни не належать особи, які стали інвалідами внаслідок захворювань, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. Згідно з довідкою Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради від 18 лютого 2025 року №42-31/66/2025, ОСОБА_1 надано статус відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Підпунктом 4 пункту 14 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719 (Порядок №719) визначено, що комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з таких підстав: особа з інвалідністю не належить до осіб, визначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відтак, рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації є таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства України.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 в період з 29 листопада 2016 року по 20 грудня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (м. Часів Яр, н.п. Старобільськ, м. Щастя Луганської області), що підтверджується довідкою від 21 квітня 2017 року №7917 (а.с.14). З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серії 12ААА №745704 слідує, що ОСОБА_1 встановлено першу Б групу інвалідності - захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини, довічно (а.с.13).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Департаментом соціальної політики Луцької міської ради 21 січня 2022 року, позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.7).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 20 лютого 2019 року №111-1 позивач взятий на квартирний облік при виконавчому комітеті міської ради для отримання державного житла на позачергову чергу з 30 січня 2019 року за №212, про що свідчить довідка від 21 січня 2025 року №31.1-24/116/2025 (а.с.8).
Не є спірною та обставина, що 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача 2 із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей.
Рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 27 лютого 2025 року позивачу відмовлено в призначенні грошової компенсації. У рішенні вказано, що згідно з довідки МСЕК від 03 листопада 2017 року серія 12ААА №745704 І групу було встановлено 03 листопада 2017 року, причина інвалідності - «захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини». Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції станом на 03 листопада 2017 року (дату встановлення групи та визначення причини інвалідності заявнику), до інвалідів війни належать інваліди з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
Згідно з довідкою від 18 лютого 2025 року №42-31/66/2025, виданої Департаментом з питань ветеранської політики Луцької міської ради, ОСОБА_1 надано статус відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно підпункту 4 пункту 14 Порядку №719 комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з таких підстав: особа з інвалідністю не належить до осіб, визначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.10).
Вважаючи протиправними рішення відповідача 1 щодо відмови у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначено в Законі України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 18 частини першої статті 13 Закону №3551-XII передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається така пільга, як позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Частиною першою статті 7 Закону №3551-ХІІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Відповідно до пунктів 1, 11-14 частини другої статті 7 вказаного Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:
військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для сімей осіб, визначених пунктами 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - одержувач грошової компенсації), включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі - квартирний облік) визначає Порядок №719 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №719 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю); грошова компенсація виплачується у повному обсязі в порядку черговості відповідно до дати взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації для членів сімей осіб, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених пунктами 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція).
За рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія). До складу комісії входять представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на які покладено функції з питань ветеранської політики, з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об'єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою) (пункт 5 Порядку №719).
Згідно з пунктом 6 Порядку №719, до повноважень комісії належить: прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації.
Перелік документів, які подаються разом із заявою про призначення грошової компенсації наведений у пункті 8 Порядку №719.
Відповідно до пункту 14 Порядку №719 Комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з таких підстав, зокрема, особа з інвалідністю не належить до осіб, визначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (підпункт 4 вказаного пункту).
Разом з тим підстави для відмови, визначені пунктом 14 Порядку №719, мають застосовуватись у сукупності із пунктами 3, 4 цього Порядку, які в свою чергу визначають статус особи та умови надання компенсації.
Ключовим питанням у цій справі є законність та обґрунтованість рішення Комісії щодо відмови позивачу у призначенні грошової компенсації з підстав, що позивач не є особою, визначеною у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ. При цьому відповідачем 1 не заперечується той факт, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Однак відповідач вважає, що оскільки пункт 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ (в редакції станом на дату встановлення позивачу інвалідності - 03 листопада 2017 року) до інвалідів війни не відносив осіб, які стали інвалідами внаслідок захворювань, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, то позивач не є особою, визначеною у пункті 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ.
У контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що право на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей, що реалізується через Порядок №719, виникає у особи з інвалідністю внаслідок війни з моменту її звернення із заявою.
Як вже зазначалося, позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Департаментом соціальної політики Луцької міської ради 21 січня 2022 року), з 30 січня 2019 року перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Луцької міської ради для отримання державного житла (позачергова черга №212). Довідкою від 21 квітня 2017 року №7917 підтверджено, що позивач в період з 29 листопада 2016 року по 20 грудня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (м. Часів Яр, н.п. Старобільськ, м. Щастя Луганської області). З свідоцтва про хворобу від 30 березня 2017 року №428/2 слідує що діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання, поранення, контузії, каліцтва: захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серії 12ААА №745704 ОСОБА_1 встановлено першу Б групу інвалідності - захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини, довічно.
Порядок №719 поширюється на осіб з інвалідністю I-II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (пункт 3 Порядку №719, в редакціях чинних як на час на розгляду заяви позивача та прийняття оскаржуваного рішення так і на час постановлення на квартирний облік).
Суд повторює, що сторони не заперечують, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивач має право на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до пункту 3 Порядку №719.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини першої статті 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Однак, відповідачем 1 зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у переведенні у призначенні грошової компенсації.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на суть та характер спірних відносин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправним та скасовує рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 27 лютого 2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації, а також зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, що передбачена Порядком №719, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (43025, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Тимошенка Сергія, будинок 2), Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Тимошенка Сергія, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 45736155) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 27 лютого 2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк