Справа №591/12377/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції -
Номер провадження 23-з/816/226/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 44 КУпАП
Іменем України
10 листопада 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми подання голови Зарічного районного суду м. Суми КЛІМАШЕВСЬКОЇ І. В. щодо направлення справи на розгляд іншого суду,
установив:
04.11.2025 до Сумського апеляційного суду надійшло подання голови Зарічного районного суду м. Суми Клімашевської І. В. щодо направлення справи про адміністративне правопорушення № 591/12377/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44 КУпАП на розгляд іншого суду в межах територіальної юрисдикції апеляційного суду, яке обґрунтоване тим, що місцем вчинення вказаного правопорушення є м. Суми, вул. Лепехівська, що територіально непідсудне цьому суду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вказане вище подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Оскільки у вказаному Кодексі відсутні норми, що регулюють порядок вирішення питання про зміну підсудності по справам про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що діє аналогія закону, а в даному випадку слід керуватися нормами КПК.
Нормами чинного КУпАП не визначений порядок вирішення питання про зміну підсудності у справах про адміністративні правопорушення. При цьому законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП) і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП). Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч. 1 ст. 276 КУпАП), а протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 44 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП).
Будь-якої альтернативної територіальної підсудності КУпАП не передбачає.
Разом з тим, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний Суд України (далі - КСУ) у п. 3.4 і 3.6 свого Рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
ЄСПЛ і КСУ за певних умов поширили певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, тобто поширили стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
Таким чином, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при визначенні підсудності протоколу про адміністративне правопорушення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом учасників провадження у справі про адміністративні правопорушення (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 7, 21, які визначають, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, а також ст. 34 згідно якої провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності, а питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується судом апеляційної інстанції.
З подання голови Зарічного районного суду м. Суми вбачається, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44 КУпАП у м. Суми, на вул. Лепехівській, що територіально відноситься до підсудності Ковпаківського районного суду м. Суми.
На підставі викладеного, враховуючи те, що місце вчинення правопорушення знаходиться під юрисдикцією Ковпаківського районного суду м. Суми, то справу відносно ОСОБА_1 необхідно направити із Зарічного районного суду м. Суми до Ковпаківського районного суду м. Суми в межах територіальної юрисдикції Сумського апеляційного суду, задовольнивши таким чином подання голови місцевого суду.
Керуючись ст. 276, 294 КУпАП,-
постановив:
Подання голови Зарічного районного суду м. Суми КЛІМАШЕВСЬКОЇ І. В. задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення № 591/12377/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44 КУпАП направити із Зарічного районного суду м. Суми до Ковпаківського районного суду м. Суми для її судового розгляду.
Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов