Номер провадження: 33/813/2122/25
Номер справи місцевого суду: 496/5149/25
Головуючий у першій інстанції Шаньшина М. В.
Доповідач Громік Р. Д.
10.11.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з даною постановою, 17 жовтня 2025 року адвокат Матвєєва Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через електронний кабінет, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Крім того апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року, мотивуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що:
1) в результаті проведених мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , за адресою, вказаною в протоколі про адміністративні правопорушення не проживав, оскільки проходив військову службу;
2) 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи у відпустці, з метою участі у справі, уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Матвеєвою Т.С., яка отримала змогу ознайомитися з матеріалами справи 08 жовтня 2025 року, коли останній було надано доступ до справи в системі Електронний суд.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Доводи про те, що в результаті проведених мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , за адресою, вказаною в протоколі про адміністративні правопорушення не проживав, оскільки проходив військову службу, не можуть бути прийняти до уваги апеляційним судом з огляду на таке.
Оскаржувана постанова винесена 02 жовтня 2025 року, останній день для подачі апеляційної скарги припадає на 12 жовтня 2025 року, що є вихідним днем, а тому останнім днем для подачі апеляційної скарги є 13 жовтня 2025 року.
З апеляційною скаргою адвокат Матвєєва Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася 17 жовтня 2025 року.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №403503 від 26 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 як адресу свого проживання зазначив АДРЕСА_1 (а.с.1). Крім того у вказаному протоколу про адміністративне правопорушення міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з тим, що розгляд справи відбудеться в Біляївському районному суді Одеської області, що підтверджується підписом останнього.
Також в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що ОСОБА_1 вручено відправлення 11 вересня 2025 року, що підтверджується підписом в графі «розписка про одержання» (а.с.9).
Твердження скаржника про те, що в результаті проведених мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , за адресою, вказаною в протоколі про адміністративні правопорушення не проживав, оскільки проходив військову службу, суд не бере до уваги та вважає за необхідне зазначити таке.
До апеляційної скарги долучено електронний військово-електронний документ, сформований за допомогою системи «Резерв+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 1986 року народження є військовослужбовцем. Проте вказаний документ жодним чином не підтверджує той факт, що на момент вручення повістки останній дійсно проходив військову службу.
Крім того вказані обставини не спростовують того факту, що судова повістка про виклик ОСОБА_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначене на 02 жовтня 2025 року, була вручена особі, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення (а.с.9).
Таким чином, посилання скаржника про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов'язаний з тим, що в результаті проведених мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , за адресою, вказаною в протоколі про адміністративні правопорушення не проживав, оскільки проходив військову службу, не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо твердження скаржника про те, що 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи у відпустці, з метою участі у справі уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Матвеєвою Т.С., яка отримала змогу ознайомитися з матеріалами справи 08 жовтня 2025 року, коли останній було надано доступ до справи в системі Електронний суд, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Дійсно 07 жовтня 2025 року від адвоката Матвеєвої Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.12).
Фактично з матеріалами справи адвокат Матвеєва Т.С.. ознайомилась 08 жовтня 2025 року.
Проте суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ст. 294 КУпАП пов'язують обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови суду першої інстанції, а не з днем отримання тексту постанови суду першої інстанції та/або ознайомлення з матеріалами справи, а, відтак, посилання на дату ознайомлення з матеріалами справи не може бути достатньою підставою для поновлення строку на її оскарження.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження скаржника щодо неможливість укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом до 07 жовтня 2025 року пов'язана з тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу, а тому така можливість з'явилась лише під час перебування у відпустці, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Також суд апеляційної інстанції наголошує. що матеріали справи не містять підтверджень того, що на момент складення протоколу та розгляду справи ОСОБА_1 вже був призваний на військову службу.
Таким чином, посилання скаржника на вищезазначені обставини, не є достатніми для визнання такої причини поважною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, не вбачається підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік