Провадження № 2/734/1065/25 Справа № 734/3306/25
іменем України
10 листопада 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Домашенка Ю.М.,
секретар судового засідання - Легкобит І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 49600 грн та судового збору в розмірі 2422.40 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 27.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 27.06.2024-100002600, відповідно до якого Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 16000 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.
Кредитодавець умови договору виконав у повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму.
Відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на день подання позову утворилася заборгованість у розмірі 49600 грн, з яких: 16000 грн - основний борг, 22400 грн - проценти, 3200 грн - комісія, 8000 грн - неустойка.
Відповідач подала відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнала. Розмір денної процентної ставки, яку просить стягнути Позивач, суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування» - такий не може перевищувати 1 %. Несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Нарахована Позивачем неустойка підлягає списанню відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що встановлений розмір денної процентної ставки 1 % відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач не надав належного доказу, який стосувався би предмета доказування, на підтвердження не укладення та невиконання умов кредитного договору. Кредитний договір № 27.06.2024-100002600 було укладено в електронній формі, яка прирівнюється до письмової. Видача кредитних коштів Відповідачу підтверджується Квитанцією № 437336334 від 27.06.2024. Комісія, пов'язана із наданням послуги, перерахуванням Позивачем коштів на рахунок, вказаний Відповідачем, із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Вимога Позивача про стягнення неустойки є правомірною.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
27.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 27.06.2024-100002600.
Відповідно до його умов Відповідачу надано кредит у розмірі 16000 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 строком на 140 днів. Дата повернення - 13.11.2024. Денна процентна ставка - 1 % за 1 день користування кредитом. Комісія, пов'язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту і дорівнює 3200 грн. Неустойка - 160 грн, яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов'язання.
Цей договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е-372 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Фінансовий номер позичальника - НОМЕР_5.
У візуальній формі послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), сформованій ТОВ «Споживчий центр» наведено детальний опис дій, вчинених сторонами 27.06.2024 у ході укладання кредитного договору № 27.06.2024-100002600.
Так, 27.06.2024 о 20:28:54 год здійснено ідентифікацію клієнта в ІТС, о 20:36:35 год - направлення клієнтом запиту фінансовій установі щодо можливості отримання кредиту з інформацією про бажані параметри кредиту, о 20:36:36 год - направлення фінансовою установою клієнту одноразового ідентифікатора, о 20:36:37 год - направлення позичальнику паспорту споживчого кредиту, о 20:36:59 год - направлення позичальнику заявки, оферт та акцепту, які місять істотні умови кредитного договору, о 20:37:43 год підписання позичальником акцепту одноразовим ідентифікатором та направлення його фінансовій установі, о 20:38:11 год - направлення фінансовою установою клієнту підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа.
З листа ТОВ «Старт-Мобайл» від 20.08.2025 № 2008/25-2 убачається, що на номер абонента НОМЕР_2 27.06.2024 о 20:36:36 год було доставлено СМС-повідомлення з текстом: «Код підтвердження:А372 для Паспорту Е372 для Договору».
У підписаному відповідачем одноразовим ідентифікатором A-372 паспорті споживчого кредиту наведено такі умови кредитування: тип кредиту; сума кредиту - 16 000 грн; строк кредитування - 140 днів; спосіб надання кредиту - банківський рахунок споживача; розмір комісії за надання кредиту - 3200 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 7910,02 %; порядок повернення кредиту.
Надання кредитних коштів підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 5-2107 від 21.07.2025, відповідно до якого надання коштів Відповідачу 27.06.2024 здійснено на номер картки - НОМЕР_3 , номер транзакції системі іPay.ua - 437336334, призначення платежу: видача за договором кредиту № 27.06.2024-100002600.
Згідно із розрахунком, заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитним договором становить 49600 грн, з яких: 16000 грн - основний борг, 22400 грн - проценти, 3200 грн - комісія, 8000 грн - неустойка.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 12.01. 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Так, ОСОБА_2 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору шляхом підписання акцепту, 27.06.2024 ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір, який підписано останньою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_2 .
Зазначена в договорі процентна ставка в розмірі 1% за день користування кредитом не перевищує максимальний розмір процентної ставки, визначеної в ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Умовами п. 8 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 3200 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Аналізуючи умови кредитного договору, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо нарахування комісії у сумі 3200 грн.
З огляду на викладене, ураховуючи, що відповідач користувався наданими коштами, не виконуючи зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення позивачу наданих грошових коштів, сплати відсотків та комісії, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 41600 грн, з яких: 16000 грн - основний борг, 22400 грн - проценти, 3200 грн - комісія.
Водночас відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв?язку з наведеним, у стягненні з Відповідача неустойки слід відмовити.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з Відповідача необхідно стягнути на користь Позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2031.69 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41600 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2031 гривню 69 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, ЄДРПОУ: 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Суддя Юрій ДОМАШЕНКО