10 листопада 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Кифлюк В.Ф., розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.10.2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ст. 185-10 ч.1 КУпАП,-
Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-10 ч.1 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605.60 грн.
Згідно постанови суду, 28.07.2025 року ОСОБА_1 о 18.00 год. на відстані 3000 метрів до лінії державного кордону був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в адміністративних межах АДРЕСА_2 , вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, а саме: на неодноразову законну вимогу прикордонного наряду пред'явити документи, що дозволяють перебувати громадянам України на території прикордонної смуги, чим своїми діями порушив вимоги п. 12 ст. 20, ст. 34 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження вказаної постанови.
Щодо попуску строку на апеляційне оскарження вказаної постанови вказував, що з 14.08. по 05.10.2025 року він перебував у Збройних силах України, що
ЄУНСС 722/2103/25 НП 33/822/558/25 головуючий у 1 інстанції Припхан І.І.
підтверджується довідкою, а тому не міг з'явитися в судове засідання. Про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 15.10.2025 року, а тому строк на її оскарження він пропустив з поважних причин.
На обґрунтування апеляційних вимог вказував, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано в чому полягали законні вимоги працівника прикордонної служби, та в чому полягала злісна непокора цим вимогам. Відсутні відомості про те, що працівники прикордонної служби пред'явили йому саме законні вимоги.
Зазначав, що його затримали працівники ДПС вдома, що знаходиться в межах території прикордонної смуги за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Стверджує, що при цьому він надав документи, що посвідчують особу, а тому в його діях не було непокори.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення суперечить дійсним обставинам справи, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів події, в них немає відеодоказів.
Апелянт посилався на норми КУпАП, постанови Пленуму ВСУ, рішення ЄСПЛ, які, на його думку, свідчать про незаконність прийнятого рішення та є підставою для його скасування.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Заслухавши в судовому засіданні адвоката Бандуровського Б.П., який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, перевіривши матеріали провадження, суд приходить до таких висновків.
З довідки командира в/ч НОМЕР_1 від 14.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі (а.с.21). Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.10.2025 р., ОСОБА_1 05.10.2025 р. був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.22). Оскільки ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи щодо нього, про що свідчить рекомендоване відправлення з довідкою про причини повернення: не до ставлено у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.10), а також те, що ОСОБА_1 на день розгляду судом першої інстанції матеріалів справи щодо нього перебував на військовій службі, вважаю, що строк на оскарження судового рішення він пропустив з поважних причин і цей строк йому необхідно поновити.
Перевіривши матеріали провадження, вважаю, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Відповідно до п. 7 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 р., громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Згідно з п. 10 вказаного Положення, особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Цим же Положенням врегульовано Порядок видачі дозволів на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу.
Так, згідно п.40 вказаного Положення, з метою отримання дозволу на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу особа має право звернутися до відповідного органу Державної прикордонної служби із зазначенням у зверненні інформації, визначеної в частині другій статті 24 Закону України "Про державний кордон України".
Відповідно до ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №006299Е вбачається, що 28.07.2025 року о 18.00 год., на відстані 3000 метрів до лінії державного кордону України, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на території Сокирянської ОТГ, Дністровського району Чернівецької області, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», був виявлений гр. ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, а саме: на неодноразову законну вимогу прикордонного наряду пред'явити документи, що дозволяють перебувати громадянам України на території прикордонної смуги, не надав, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 7, 10 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ № 1147 (а.с.1).
Вказані обставини підтверджуються також рапортом начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 (а.с.5), даними протоколу про адміністративне затримання (а.с.2), який був складений в присутності двох свідків, та схеми затримання (а.с.6).
Будь яких пояснень чи заперечень щодо обставин, викладених у вказаних документах, ОСОБА_1 не надавав.
Посилання апелянта на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено в чому полягали законні вимоги працівника прикордонної служби, та в чому полягала злісна непокора цим вимогам, є необґрунтованим та суперечить точному змісту викладеного в протоколі вчиненого правопорушення.
Доводи апелянта щодо свого перебування вдома не є вирішальними, оскільки п. 7 зазначеного раніше Положення, передбачено, окрім іншого і обов'язок громадян, чоловічої статі віком від 18 до 60 років, що проживають в прикордонній смузі, мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Заперечення апелянтом встановлених обставин вчинення ним адміністративного правопорушення, суд розцінює як обраний апелянтом способом захисту.
Діючим КУпАП не передбачено ведення безперервної відео зйомки при виявленні правопорушення та оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ст.185-10 КУпАП.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ст. 185-10 ч.1 КУпАП.
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10 КУпАП, залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф.Кифлюк
Копія. Згідно з оригіналом: суддя