Єдиний унікальний номер 610/3845/24
Номер провадження 22-ц/818/1896/25
06 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року в складі судді Феленка Ю.А. по справі № 610/3845/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія РІ № 704650 від 30 листопада 2001 року належить земельна ділянка, площею 7,9307 га, в тому числі 7,6107 га ріллі і 0,3200 га кормових угідь, кадастровий номер 6320288000:05:000:0029, яка розташована на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
26 вересня 2007 року між ним, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, який 17 липня 2008 року зареєстрований у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК за № 040868300373.
За умовами договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 7,6107 га ріллі, яка знаходиться на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320288000:05:000:0029. Нормативно грошова оцінки земельної ділянки становить 57 290,92 грн, договір укладено на п'ятнадцять років, орендна плата вноситься в розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 859,39 грн на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься щороку у відповідному розмірі у термін до 01 березня наступного року. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
15 грудня 2014 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» укладено додаткову угоду до договору оренди, якою узгоджено наступні зміни: збільшено строк договору оренди земельної ділянки на двадцять років до 2034 року включно; встановлено орендну плату в розмірі п'ять відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки; вирішено нараховувати орендну плату з розрахунку п'ять відсотків з 01 січня 2014 року.
30 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на підставі укладеного договору оренди та додаткової угоди за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест».
Вказав, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки, яку зобов'язаний був сплатити на його користь за 2022 рік у розмірі 11 970,14 грн та за 2023 рік у розмірі 10 931,03 грн. Таким чином, станом на дату складання позовної заяви у відповідача перед ним існує заборгованість за договором оренди зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки у розмірі 22 901,17 грн. Вважав, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди, а саме у визначені договором оренди строки не сплачено орендну плату за 2022 та 2023 роки, що є підставою для розірвання договору оренди за рішенням суду.
Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 26 вересня 2007 року зі сплати орендної плати у розмірі 22 901,17 грн; розірвати договір оренди земельної ділянки від 26 вересня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року до договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2007 року, укладений між ним та відповідачем, на земельну ділянку площею 7,6107 га, кадастровий номер 6320288000:05:000:0029; судові витрати покласти на відповідача.
28 жовтня 2024 року представник відповідача адвокат Волторніст С.І. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної вимоги про розірвання договорів оренди та зменшити розмір стягнення суми заборгованості зі сплати орендної плати.
Відзив мотивовано тим, що не можна застосовувати розірвання договору як наслідок порушення зобов'язання, з огляду на неможливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням протягом 2022 року у зв'язку з тимчасовою окупацією с. Яковенкове з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року, а також відсутністю вини відповідача у порушенні зобов'язання через наявність загальновідомих обставин непереборної сили. Земельна ділянка не могла використовуватися одразу після деокупації у зв'язку із її можливим забрудненням вибухонебезпечними предметами. Не проведення сівби у визначені терміни унеможливлює подальше використання земельних ділянок за цільовим призначенням до наступної посівної кампанії та отримання орендарем доходів, які є джерелом сплати орендної плати. За вказаних обставин не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, що виключає наявність умов для розірвання договору із заявленої позивачем підстави, а також звільняє відповідача від сплати орендної плати за весь 2022 рік. Крім того, відповідно до рішення Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 року № 502-VIII обставини, що склалися на території Харківської області у зв'язку з російською військовою агресією проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, були визнані обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до дня припинення чи скасування воєнного стану. Позивачем проведено неправильний розрахунок розміру заборгованості зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки в частині застосування до нормативної грошової оцінки землі коефіцієнта 1,756, одночасного використання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексу інфляції.
01 листопада 2024 року представник позивача адвокат Турка-Романюк А.С. подала відповідь на відзив, де зазначила, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарювання, і використання спірної ділянки відбувається не постійно, а лише з певною періодичністю, тобто навіть тоді, коли фактично відповідач нею не користувався. Відповідачем не надано доказів, що спірна ділянка у 2021 році не була засіяна озимою пшеницею або у 2022 ярими культурами, та після 11 вересня 2022 року не відбувалося збирання врожаю внаслідок цієї сівби. Також не підтверджено, що відповідач фактично залишився без доходу на весь період до збору врожаю після наступної посівної кампанії у 2023 році. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували забруднення орендованої земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та неможливість користуватися нею. Щодо розрахунку заборгованості вказала, що
коефіцієнт 1,756 із 01 січня 2012 року повинен застосовуватися для розрахунку значення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за договором оренди. Договором передбачена і індексація орендної плати, і індексація нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
05 листопада 2024 року представником відповідача - адвокатом Волторністом С.І. подано заперечення, в яких він наголосив на неможливості у спірний період використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням та помилковості розрахунків щодо розміру заборгованості з орендної плати.
27 листопада 2024 року представником відповідача були подані додаткові пояснення, у яких він вказав, що після деокупації розмінування сільськогосподарських земель не проводилось, він не мав можливості самостійно провести обстеження та очищення території від вибухонебезпечних предметів. У зв'язку з неможливістю використовувати земельну ділянку він звільняється від сплати орендної плати за весь 2022 рік.
06 грудня 2024 року представницею позивача - адвокатом Турка-Романюк А.С. подано заперечення, в яких вказала, що додаткові докази відповідача не можуть бути прийняті, а доказів забруднення орендованої земельної ділянки вибухонебезпечними предметами і неможливості її використання товариством не надано. До того ж, відповідач у 2023 році передав орендовані земельні ділянки в суборенду ТОВ ДП "Степове". Розмір суборендної плати за договором суборенди становить 2 347 986,55 грн.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 26 вересня 2007 року за 2022 та 2023 роки в загальній сумі 16 473,37 грн. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 7,6107 га, кадастровий номер 6320288000:05:000:0029, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» 26 вересня 2007 року (з урахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року до договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2007 року). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2082,42 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6877,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично порушував умови договору щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди та стягнення з відповідача орендної плати за 2022, 2023 роки. При визначенні розміру заборгованості суд врахував, що протягом 2022 року відповідач міг користуватися земельною ділянкою лише протягом 169 днів, а також застосував коефіцієнт 1,756, індекси інфляції за 2022-2023 роки разом з коефіцієнтами індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням суду 15 січня 2025 року ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» за допомогою системи «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, в якому відмовити у розірванні договору оренди земельної ділянки та зменшити розмір стягнення суми заборгованості зі сплати орендної плати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка розташована на території с. Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади, яке в період з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, та в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Більш того, не провівши посівну компанію в 2022 році, орендар фактично залишився без доходу на весь період до збору врожаю після наступної посівної компанії (у 2023 році). Наслідком активних бойових дій та окупації є забруднення полів та інших територій вибухонебезпечними предметами, тому орендар не мав вільного безпечного доступу до об'єкту оренди, не міг провести осінню посівну кампанію. Таким чином, орендар не допустив порушень умов договору, суб'єктивна сторона яких знаходилась би в сфері його впливу або контролю. Об'єктивна неможливість використання об'єкту оренди за його цільовим призначенням виключає його вину та звільняє від сплати орендної плати. У зв'язку з чим, за відсутності вини орендаря у простроченні сплати орендної плати за 2022 рік, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, що виключає в даному випадку наявність підстав для розірвання договору. Вказав, що з 11 вересня 2022 року с. Яковенкове є територією можливих бойових дій, що істотно зменшує можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням: проводити посівну компанію, збирати врожай. Вказав, що у розрахунку заборгованості по орендній платі помилково застосовано коефіцієнт 1,756, а також одночасно використано індексацію нормативно-грошової оцінки землі та орендної плати.
10 березня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» позивач через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. Вказав, що відповідачем у визначені договором оренди строки не сплачено орендну плату за 2022 та 2023 роки (тобто два роки поспіль), що є підставою для розірвання договору оренди за рішенням суду. Будь-яких доказів, які б підтверджували те, що спірна земельна ділянка дійсно в 2021 році не була засіяна відповідачем озимою пшеницею або у 2022 році ярими культурами, та надалі після 11 вересня 2022 року не відбувалося збирання врожаю внаслідок такої сівби, відповідачем не надано, як і доказів дійсного забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами. Відповідач, посилаючись на Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 та Рішення Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 року №502-VIII, ніяким чином не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на не виконання ним свого обов'язку зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки, сертифікату ТПП України ним не надано. Відповідачем передано орендовані ним земельні ділянки у суборенду, за що отримано плату. Застосування коефіцієнту 1,756 та індексації нормативно-грошової оцінки землі та орендної плати є правильним. Наголосив на недобросовісності орендаря.
20 березня 2025 року від представника відповідача адвоката Волторніста С.І. за допомогою системи «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав доводи апеляційної скарги. Наголосив на відсутності вільного доступу до земельних ділянок й у 2023 році у зв'язку з їх ймовірним забрудненням вибухонебезпечними предметами, а також на наявності обставин непереборної сили, неправильному розрахунку розміру заборгованості з орендної плати. Вказав, що право суборенди не зареєстровано.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 06 листопада 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримав поштою 06 листопада 2025 року (а.с. 227).
Представницею позивача адвокатом Турка-Романюк А.С., ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» та його представником адвокатом Волторністом С.І. отримано 18 серпня 2025 року в електронних кабінетах (а.с. 224-226 том 1).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії РІ № 704650, виданого 30 листопада 2001 року Яковенківською сільською радою Балаклійського району Харківської області на підставі рішення виконкому № 93 від 26 жовтня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 152, належить земельна ділянка, площею 7,9307 га, в тому числі 7,6107 га ріллі і 0,3200 га кормових угідь, кадастровий номер 6320288000:05:000:0029, яка розташована на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 листопада 2016 року (а.с. 15, 16).
26 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 червня 2008 року, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,6107 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320288000:05:000:0029. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 57 290,92 грн. Договір укладено на п'ятнадцять років (а.с. 17-18).
Згідно з розділом «Орендна плата» договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5 % від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, і становить - 859,36 грн на рік у натуральній та відробітковій формі за домовленістю між суб'єктами договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься щороку у відповідному розмірі у термін до 01 березня наступного року.
Як вбачається з розділу «Зміна умов договору і його припинення» договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» укладено додаткову угоду до договору оренди, якою внесені наступні зміни: збільшено строк договору оренди земельної ділянки на двадцять років до 2034 року включно; встановлено орендну плату в розмірі 5% від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки; вирішено нараховувати орендну плату з розрахунку 5% з 01 січня 2014 року (а.с. 19).
24 листопада 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на підставі укладеного договору оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74146406 від 28 листопада 2016 року (а.с. 16).
Представницею позивача надано детальний розрахунок заборгованості по орендній платі, який становить за 2022 рік - 11 970,14 грн, за 2023 рік - 10 931,03 грн, а всього 22 901,17 грн.
З листа ГУ ДСНС України в Харківській області від 23 жовтня 2024 року вбачається, що заходи з проведення нетехнічного обстеження та розмінування на ділянках з кадастровими номерами, зокрема, 6320288000:05:000:0029 не проводилися (а.с. 92).
З даних ЄДРСР вбачається, що судовими рішеннями у справі № 400/5939/24 за позовом ДП «Степове» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків та зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що ТОВ ДП «Степове» та ТОВ «ІАК «Балінвест» укладено договір суборенди землі №01/05-СЗ-23 від 01 травня 2023 року, згідно умов якого орендар ТОВ «ІАК «Балінвест» передає, а суборендар ТОВ ДП «Степове» приймає у тимчасове користування земельні ділянки, розташовані на території Харківської області, у строкове платне користування без змін цільового призначення. Загальна площа земельних ділянок відповідно до додатку №1 до договору суборенди землі від 01 травня 2023 року №01/05-СЗ-23 складає 3354,2665 га. Розмір суборендної плати складав 2 347 986,55 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Такий висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року № 527/603/17, від 04 листопада 2022 року у справі № 131/891/19-ц(провадження № 61-10510св21), від 21 червня 2024 року у справі № 158/1877/23 (провадження № 61-5616св24), від 10 квітня 2024 року у справі № 322/232/21 (провадження № 61-4898св23), від 29 листопада 2023 року у справі № 132/2265/21 (провадження № 61-11402св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 485/1697/20 (провадження № 61-13925св21), від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21 (провадження № 61-10703св23).
Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22 (провадження № 61-9725св23), від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21 (провадження № 61-2643св23)).
Приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24 та постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 (провадження № 61-3633св25).
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 26 вересня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року, посилаючись на те, що відповідач систематично порушує строки сплати орендної плати за договором за 2022 та за 2023 роки, а саме взагалі не виплатив орендну плату.
Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» не сплачувало орендну плату за 2022-2023 роки, тому саме відповідач повинен спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» зазначило, що спірна земельна ділянка розташована на території с. Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади, яке в період з 28 листопада 2022 року по 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, та в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Більш того, сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Так, не провівши посівну компанію в 2022 році, орендар фактично залишився без доходу, на весь період до збору врожаю після наступної посівної компанії. Таким чином, орендар не допустив порушень умов договору, суб'єктивна сторона яких знаходилась б в сфері його впливу або контролю. У зв'язку з чим за відсутності вини орендаря у простроченні сплати орендної плати за 2022 рік, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, що виключає в даному випадку наявність підстав для розірвання договору. Вказав, що з 11 вересня 2022 року с. Яковенкове є територією можливих бойових дій, що істотно зменшує можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням: проводити посівну компанію, збирати врожай. Він не має вільного доступу до орендованих земельних ділянок та не може використовувати їх за призначенням, оскільки території ймовірно забруднені вибухонебезпечними предметами, їх обстеження органами ДСНС не проводилось.
Так, статтею 617 ЦК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20 зазначив, що для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Таким чином, при оцінці судом таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а обов'язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилається, як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.
У постанові від 20 березня 2024 року у справі № 911/255/23 за позовом про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України не мав обов'язку сплачувати орендну плату за відповідний період, враховуючи перебування населеного пункту, де розташований об'єкт оренди, в тимчасовій окупації з 01 березня 2023 року до 01 квітня 2023 року, та неможливість використання об'єкта оренди орендарем.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Актуальний на час виникнення спірних правовідносин перелік таких територій був затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309, згідно з яким с. Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади Харківської області, на території якої розташовані спірні земельні ділянки, з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, а надалі належить до територій можливих бойових дій. Перелік втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28 лютого 2025 року.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання ним майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території с. Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади, яке в період з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених обставин прострочення сплати орендної плати за 2022 рік, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, оскільки відповідач був позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою у період з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року, що виключає в даному випадку наявність підстав для розірвання договору. Таким чином, підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 26 вересня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року відсутні.
Що стосується вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 26 вересня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року, колегія суддів виходить з наступного.
Враховуючи, що основним видом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, яке є сезонним видом господарювання, а у 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю, та враховуючи, що орендна плата за договором оренди земельної ділянки сплачується за рік, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» не за власною волею не користується земельною ділянкою позивача, тому будь-які зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2022 рік відсутні.
Щодо орендної плати за 2023 рік, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, показник нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01 липня 1995 року (з урахуванням індексації), з 2012 року почав застосовуватися із коефіцієнтом 1,756.
В свою чергу 28 лютого 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831, якою затверджено нову Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та не внесено відповідні зміни до Методики № 213. Відповідно до цих змін п. 19-1, яким вводилося в дію використання коефіцієнта 1,756 при розрахунку нормативної грошової оцінки ріллі, було виключено із Методики № 213. А у Методиці № 831 немає згадки про застосування будь-якого коригуючого коефіцієнта до базової нормативної грошової оцінки, проведеної станом на 01 липня 1995 року. Методика № 213 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 03 листопада 2021 року.
Таким чином, починаючи з 01 березня 2017 року коефіцієнт 1,756 до нормативної грошової оцінки ріллі не застосовується, та жодний нормативно-правовий акт не вимагає застосування до нормативної грошової оцінки ріллі, яка проведена станом на 01 липня 1995 року, коефіцієнта 1,756.
У зв'язку з чим врахування ОСОБА_1 в розрахунку заборгованості коефіцієнта 1,756 є необґрунтованим.
Також, колегія суддів враховує, що у постанові Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 зазначено, що нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Поряд з цим у вказаній постанові Верховний Суд акцентував, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати, і обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
Нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.
Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати за 2023 рік, тому наявні підстави для стягнення такої заборгованості, однак із застосуванням лише індексації нормативно-грошової оцінки землі, без індексації орендної плати.
За умовами договору оренди землі від 26 вересня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року, нормативна грошова оцінки земельної ділянки становить 57 290,92 грн, а орендна плата становить 5% від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, розмір орендної плати за 2023 рік становить 5 922,89 грн, що розрахована наступним чином:
57 290,92 грн (нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена в п. 4 розділу «Об'єкт оренди» Договору оренди по 2006 р. включно) * 1,028 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 р.) * 1,152 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2008 р.) * 1,059 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2009 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2010 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2011 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2012 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013 р.) * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 р.) * 1,2 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2019 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 р.) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 р.) * 1,1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 р.) * 5 % (ставка орендної плати за Додатковою угодою) = 5 922,89 грн, що і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 .
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, провадження № 61-3633 св 25, в аналогічних правовідносинах за участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест».
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
За подачу позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1).
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (в частині майнової вимоги на 25,86 % та відмовлено у задоволенні немайнової вимоги), тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 313,22 грн (2422,40 : 2 вимоги = 1211,20 грн; 1211,20*25,86% = 313,22) підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь позивача.
За подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» сплачено судовий збір в розмірі 2498,90 грн (а.с. 153).
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» задоволено (відмовлено позивачу у задоволенні немайнової вимоги та в частині майнової вимоги задоволено скаргу на 74,14%), тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 175,79 грн (2498,90 : 2 = 1 249,45 грн. 1 249,45 грн * 74,14% + 1 249,45 грн = 2 175,79 грн) підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест».
Шляхом взаємозаліку зазначених сум судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 862,57 грн (2175,79 грн - 313,22 грн).
Крім того, 14 серпня 2024 року між Адвокатським об'єднанням «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА» і Бардаковим В.М. укладено договір № 84/24 про надання правової допомоги, і угоду №1 про встановлення гонорару, відповідно до яких вартість наданих послуг (складання позовної заяви, її подання до суду, участь у судових засіданнях та підготовка інших судових документів під час розгляду справи в суді першої інстанції) становить 8000,00 грн (а.с. 21-22).
З квитанцій до платіжних інструкцій про переказ готівки № 0202610027 від 09 вересня 2024 року і № 0202610097 від 10 вересня 2024 року вбачається, що Бардаков В.М. сплатив Адвокатському об'єднанню «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА» грошові кошти у загальній сумі 8000,00 грн за надання правової допомоги за договором №84/24 від 14 серпня 2024 року (а.с. 24).
Згідно вимог частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Апеляційна скарга ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» не містить доводів щодо не співмірності розміру витрат позивача на правничу допомогу. Отже, судові витрати на правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 2 068,80 грн (8000,00 грн *25,86%).
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» - задовольнити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (юридична адреса: с. Яковенкове, Ізюмський район, Харківська область, вул. Миру, 27, ЄДРПОУ 32934058) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: Харківська область, Ізюмський район, с. Яковенкове) заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 26 вересня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року, зі сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 5 922 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн 89 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: Харківська область, Ізюмський район, с. Яковенкове) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (юридична адреса: с. Яковенкове, Ізюмський район, Харківська область, вул. Миру, 27, ЄДРПОУ 32934058) судовий збір в розмірі 1 862 (одна тисяча вісімсот шістдесят два) грн 57 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (юридична адреса: с. Яковенкове, Ізюмський район, Харківська область, вул. Миру, 27, ЄДРПОУ 32934058) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: Харківська область, Ізюмський район, с. Яковенкове) витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина