Справа № 646/11321/25
Провадження № 1-кп/646/1708/2025
10 листопада 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання : ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників кримінального провадження, в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт та додані до нього матеріали, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226100000309 від 17.10.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс. Гетьманівка Шевченківського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, що полягав в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень, за таких обставин.
16 жовтня 2025 року приблизно о 10:00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку 142, який розташований за адресою: Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Грушівка, вул. Войнаральского, під час конфлікту з ОСОБА_4 , який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з умислом направленим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до ОСОБА_4 та наніс їй одного удару кулаком правої руки в ліву частину обличчя.
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця лівої вилицевої області обличчя з червоними підшкірними крововиливами, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/182-Шв/25 від 17.10.2025, є легкими тілесними ушкодженнями
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226100000309 від 17.10.2025 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Відповідно до ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Як вбачається з наявної у матеріалах кримінального провадження заяви ОСОБА_3 , яку він підписав у присутності свого захисника, адвоката ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
ОСОБА_3 були роз'яснені наслідки неможливості оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку, та отримана, відповідно до положень ч.1 ст.302 КПК України, згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Згідно заяви потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що вона висловила згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження, проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні не заперечує.
За правилами ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України повністю доведена, а його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується ст.ст. 50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, передбаченою ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 передбачене ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним проступком.
При встановлені обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно ст.66 КК України, суд зазначає наступне.
За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.11.2021 (справа № 199/6365/19).
Судом встановлено та не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності в порядку спрощеного провадження, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, в повному обсязі та щиро кається.
З огляду на зазначене, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до п.6 -1 ч. 1 ст. 67 КК Українивчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він є громадянином України, офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, в силу ст. 89 КК раніше не судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтуватися на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Санкцією частини першої статті 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання та обтяжує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах установленої санкції ч.1 ст.125 КК України, у виді штрафу.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1