Справа № 645/5426/25
Провадження № 2-о/645/128/25
05 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Прокопенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, -
До Немишлянського районного суду м.Харкова звернулася ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Прокопенко Ю.О., з заявою в порядку окремого провадження, у якій просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 станом на час його смерті.
В обгрунтування заяви зазначила, що 14.08.1982 року заявник ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано Палацом одруження «Дзержинський», актовий запис № 1344. Після реєстрації шлюбу стали проживати разом, однією сім'єю, з 2000 року їх подружжя проживало за адресрю: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявника ОСОБА_2 помер. На момент смерті чоловіка ОСОБА_1 була непрацездатною особою, отримувала пенсію за віком та перебувала на утриманні у чоловіка, так як основним джерелом існування сім'ї була пенсія чоловіка ОСОБА_2 .
Заявник ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує мінімальну пенсію, а чоловік отримував пенсію 17127,03 грн. 21.05.2025 року заявник звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.05.2025 їй було відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв'язку з тим, що нею не було надано документи, які б засвідчили факт перебування на утриманні померлого годувальника та довідки, про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою. Однак, протягом усього спільного життя заявник ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 мешкали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися та підтримували один одного та проживали за однією адресою у АДРЕСА_1 . З 1982 року продовжували жити разом до самої смерті чоловіка заявника. ОСОБА_2 ніс основні витрати з утримування сім'ї, оскільки його заробітна плата, а згодом і пенсія були у декілька разів більше, ніж у заявника. За рахунок його пенсії подружжя купували продукти харчування та сплачували комунальні послуги. На теперішній час заявник не може отримати довідку про те, що знаходилась на утриманні чоловіка ОСОБА_2 або отримувала від померлого допомогу, яка була постійним та основним джерелом засобів для існування, або довідку про сумісне проживання з померлим на день його смерті, тому заявник була змушена звернутися до суду з даною заявою.
Ухвалою судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 15.08.2025 року заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 29.08.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
18.09.2025 до суду надійшли заперечення начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Г., в яких містяться клопотання про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи та клопотання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що існує спір про право, а саме - про право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 05.11.2025 року у задоволенні клопотання начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Г. про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні - відмовлено.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимоги заяви підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.
Представник заінтересованої особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_2 з 1982 року (з моменту одруження) як дружина та чоловік однією сім'єю. Шлюб між ними зареєстровано 14.08.1982 р. Палацом одруження «Дзержинський», актовий запис № 1344, відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 .
Після реєстрації шлюбу заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати разом, однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом ХМНО Бакумовою А.В. 01.11.2021 за р.№1176.
Обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджуються листом від 01.07.2025 №84242-2025 ВП №2 ХРУП №2 ГУ НП в Харківській області.
Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади м.Харкова від 05.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час сумісного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, виховували дітей, піклувалися та підтримували один одного, зареєстровані за однією адресою.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що є сусідкою подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що постійно проживали в сусідньому будинку по АДРЕСА_1 більше 20 років. Зазначила, що познайомилась із родиною ОСОБА_4 , коли вони одночасно будували свої будинки. ОСОБА_1 постійно проживала за вказаною адресою з чоловіком та двома дітьми, які вже дорослі. Минулого року ОСОБА_2 помер, а ОСОБА_1 тепер живе одна у вказаному будинку. На час смерті чоловіка ОСОБА_1 проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що є сусідом подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , знає їх приблизно 25 років, оскільки проживає у будинку навпроти будинку родини ОСОБА_4 . ОСОБА_1 проживала за вказаною адресою з чоловіком та двома дітьми, які вже дорослі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. До смерті чоловіка та на час його смерті ОСОБА_1 постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зроблено актовий запис №619.
Після смерті чоловіка 21.05.2025, заявник ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з метою оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідно рішення №429 від 22.05.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області заявнику ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, у зв'язку із непідтвердженням в установленому законом порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника.
Оскільки, на день подання заяви місце проживання заявника зареєстроване за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), тому ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування її на утриманні чоловіка.
За ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно норм ст.ст. 3, 4 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд також приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Згідно з вимогами ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, судом встановлено, а свідками підтверджено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1982 року, постійно проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у шлюбі, вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, піклувалися та дбали один про одного, та ці дії носили постійний та систематичний характер, мали взаємні права і обов'язки подружжя.
Щодо встановлення факту перебування особи на утриманні померлого, суд зазначає, що зазначене має юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Факт перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа має вирішити у декілька способів: по-перше, особа має право звернутися до органів та організацій за отриманням Довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; по-друге, подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.
Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, зокрема, непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону . До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до частини першої, другої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; один з батьків, або чоловік (дружина), незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. При цьому визначальним є вимога закону, за яким право на таку пенсію мають саме непрацездатні особи, непрацездатність яких існувала станом на час смерті годувальника.
Згідно до п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
З довідки про ГУ ПФУ України в Харківській області від 10.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ України в Харківській області і отримує пенсію за віком. Розмір пенсії за липень 2005 року склав 3758,00 грн (а.с. 22).
З відповіді ГУ ПФУ України в Харківській області від 10.07.2025 року 17.07.2025 р. вбачається, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ зі змінами, з 28.10.2002 року. Виплату пенсії припинено у зв'язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 01.05.2025 р. розмір пенсії ОСОБА_2 складав 17127 грн. 03 коп. (а.с. 23-25).
Наявні у справі докази свідчать про те, що дохід ОСОБА_2 був для заявниці постійним і основним джерелом засобу існування, оскільки, вона є пенсіонеркою, та отримує мінімальну пенсію.
Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 на час його смерті та перебування її на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ч. ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 на час його смерті та перебування її на утриманні чоловіка, який помер, має для неї юридичне значення і потрібне для оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак заява підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 263 - 265, 315 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ЄДРПОУ: 14099344, 61022, м.Харків, м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.
Повне рішення складено 10.11.2025 р.
Суддя Г. С. Шевченко