Суддя Ритов Я. М.
Справа № 644/8251/25
Провадження № 2/644/4473/25
10.11.2025
10 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:
Головуючого судді Ритова Я.М.,
за участю секретаря Швайка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
встановив:
Адвокат Соболь Юлія Павлівна, в інтересах позивача ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01.09.2025 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебувають у шлюбі з 20.12.2014 року, мають неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З лютого 2022 року між сторонами припинені сімейно-шлюбні стосунки, позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Відповідач не виконує обов'язків щодо утримання дітей, є працездатною особою.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова від 11.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись, остання надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись, відповідач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей визнав.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, відсутність заяв про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що в справі є достатні докази про права і взаємовідносини сторін, за вказаних обставин, суд вважає за можливе не відкладати розгляд справи та провести судове засідання за відсутності відповідача по справі, на підставі наявних матеріалів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов до наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст. 6 ЦПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.12.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.12.2014 р., мають неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.04.2015р. та 14.02.2017 р. відповідно.
Верховний Суд неодноразово в усталеній практиці наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 2 і 3 ст. 150 СК України встановлено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
В силу дії ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд приходить до переконання, що відповідач, який є батьком неповнолітніх дітей позивачки, за станом свого матеріального становища може сплачувати аліменти на їхнє утримання у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку до досягненням дітьми повноліття щомісячно.
Щодо вимог позивача про стягнення аліментів з 01 вересня 2025 року, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана через системи «Електронний суд» 08.09.2025 року, зареєстрована судом 09.09.2025 р.
Таким чином, аліменти підлягають до стягнення з 08.09.2025 року.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн., від сплати якого позивачка звільнена при пред'явленні позову.
Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 284, 430 ЦПК України суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей- задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харків, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 08.09.2025 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а надалі у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць до досягнення повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Сторони:
позивач - ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя Я.М. Ритов