Суддя Попова В. О.
Справа № 646/14300/24
Провадження № 2/644/1708/25
06.11.2025
(заочне)
06 листопада 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач в особі представника Варшавського К.А., який діє на підставі довіреності від 24.10.2024, звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 у розмірі 21 465 грн 15 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.08.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z70.460.70776. Відповідно до умов договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 10 000 грн, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно графіку платежів. Кредит надається строком на 60 місяців з процентною ставкою 15 % річних. АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання. 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 договору факторингу, АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову складає в розмірі 21 465 грн 15 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 6 085 грн 63 коп., заборгованість за відсотками - 2 839 грн 52 коп., заборгованість за іншими процентними платежами - 12 540 грн 00 коп. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м.Харковавід 25 грудня 2024 року, матеріали вищезазначеної цивільної справи було передано за територіальною підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.01.2025 цивільну справу № 646/14300/24, провадження 2/644/1708/25 передано в провадження судді Попової В.О.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року позовну заяву прийнято, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача Варшавського К.А. про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує (а.с. 49).
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією за останньою відомою адресою місця реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.
Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернетhttps://court.gov.ua/fair/ та сайті Індустріального районного суду м. Харкова.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі не повідомлення суду про причини неявки, вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідачка не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.
Відповідачка не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень чи спростування доводів позивача, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачка обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачки.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
22 серпня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z70.460.70776 (а.с. 8-12).
Згідно п. 1.1. Договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 10 000 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 1.2. Договору, банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 60 місяців. Датою видачи кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.13. Договору.
За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінена частина ставки, збільшена на 5.50% (маржу банку). Станом на день укладення Договору змінена частина ставки, визначена за рішенням Правління Банку, становить 9.50%, що разом з маржею банку складає змінювану процентна ставку в розмірі 15.0000% (п.п. 1.3.-1.4. договору).
Згідно п. 1.13. Договору Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Порядок повернення заборгованості та порядок розрахунків визначено в Розділі 2 Договору.
В Договорі сторонами також погоджено графік щомісячних платежів за кредитним договором (Розділ 6 договору).
Аналогічні умови кредитування відображені й в паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачкою (а.с. 15-17).
До матеріалів справи долучено копію згоди-повідомлення фізичної особи - клієнта Банку від 22.08.2017, копія заяви-анкети від 22.08.2017 до кредитного договору № Z70.460.70776, копія заяви № Z70.460.70776 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку від 22.08.2017 (а.с. 12, 13, 14).
Кредитний договір № Z70.460.70776 від 22.08.2017, паспорт споживчого кредиту, згода-повідомлення фізичної особи - клієнта Банку від 22.08.2017, заява-анкета від 22.08.2017 до кредитного договору № Z70.460.70776, заява № Z70.460.70776 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку від 22.08.2017, підписані ОСОБА_1 власноруч.
Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017 належним чином, що підтверджується копією ордера-розпорядження (а.с. 18).
З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 25.07.2023 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017 у розмірі 21 465 грн 15 коп., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 6 085 грн 63 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 2 839 грн 52 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 12 465 грн 15 коп. (а.с. 23).
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у АТ «Ідея Банк» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Щодо укладення договору факторингу судом встановлено.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників (а.с. 25-31).
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 змінено назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с. 37).
З Витягу Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, вбачається, що АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» (к.н. ТОВ «Росвен Інвест Україна») право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017 у розмірі 21 465 грн 62 коп., з яких: заборгованості за основним боргом в розмірі 6 085 грн 63 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 2 839 грн 52 коп., заборгованості за комісіями в розмірі 12 465 грн 15 коп. (а.с. 36).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «Ідея Банк» на користь ТОВ «Свеа Фінанс» (к.н. ТОВ «Росвен Інвест Україна») до боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідачка не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості ані первинному кредитору, ані позивачу та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Виходячи з викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017, з умовами якого вона погодилась, та приходить до висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за вказаним договором в розмірі 8 925 грн 15 коп., яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 6 085 грн 63 коп. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 2 839 грн 52 коп.
Одночасно з цим, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення комісії в розмірі 12 540 грн 00 коп. є необґрунтованими виходячи з такого.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4.2 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з п. 1.10. кредитного договору № Z70.460.70776 від 22.08.2017, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку; надання інформації по рахункам позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника , що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Враховуючи те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», позивачу встановлено щомісячну плату за послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які умовами договору не конкретизовано, а споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що положення пункту 1.10 кредитного договору № Z70.460.70776 від 22.08.2017, яким передбачено плату ОСОБА_1 за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13липня 2022 року в справі №496/3134/19.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 12 540 грн 00 коп. суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 007 грн 23 коп. (8 925 грн 15 коп./21 465 грн 15 коп.*2 422 грн 40 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за кредитним договором № Z70.460.70776 від 22.08.2017 у розмірі 8 925 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн 15 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 6 085 грн 63 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 2 839 грн 52 коп.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 007 (одна тисяча сім) грн 23 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 10.11.2025.
Суддя В.О.Попова