Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/6648/25
провадження № 2/650/3839/25
07 листопада 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що нею 04.07.1995 року придбаний недобудований житловий будинок, що відповідало законодавству яке діяло на той час, разом з тим позивач позбавлений зареєструвати спірне майно через відсутність належних правовстановлюючих документів.
Отже, оскільки у встановленому законом порядку позивач не може оформити свої права через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, він змушений звернутися до суду з даним позовом.
На судове засідання позивач не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
На судове засідання представник відповідач не з'явився.
За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
04 липня 1995 року позивачем (змінено прізвище позивача на підставі свідоцтва про шлюб) придбано недобудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 готовністю 75 відсотків у громадянина ОСОБА_3 . Договір купівлі продажу був посвідчений в.о. державного нотаріуса Новокаховської ДНК Сердюком І.П. та зареєстрований за реєстровим №2265, що підтверджується відповідним дублікатом.
Звертаю увагу, що відповідний будинок будувався первісним власником на законних підставах, а саме рішення про надання дозволу на будівництво №177 від 21.11.1989 року виданого виконкомом Бериславської ради народних депутатів та наказу Ольгівської птахофабрики про надання про виділення земельної ділянки для будівництва №276 від 23.07.1989 року.
Упродовж 1995-1996 року позивачем було добудовано будинок, що підтверджується технічним паспортом та довідкою Тягинської сільської ради від 20.08.2025 року.
Документи, які б підтверджували прийняття в експлуатацію житлового будинку було втрачено через окупацію та бойові дії, як і договір купівлі продажу який посвідчений в.о. державного нотаріуса Новокаховської ДНК Сердюком І.П. та зареєстрований за реєстровим №2265. Позивачу вдалося отримати дублікат нотаріального договору, однак відсутня можливість відновити документи про прийняття об'єкту в експлуатацію.
Органом місцевого самоврядування визнано за позивачем право власності, позивач вважається власником згідно з погосподарського обліку, що підтверджується довідкою Тягинської сільської ради від 20.08.2025 року.
Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, чинний станом на 05 січня 1993 року (до 01 січня 2013 року) не передбачав необхідність державної реєстрації права на нерухоме майно у відповідних реєстрах (зокрема, котре розташоване в сільській місцевості), як умову його виникнення, хоча вимагалася реєстрація самої угоди (договір купівлі-продажу жилого будинку згідно ч. 2 ст. 227 Цивільний кодекс Української РСР 1963 року підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів), що, як видно з відомостей вказаної вище копії договору, наданої суду, було дотримано, адже договір від 05.01.1993, укладений між позивачем та колгоспом «Победа», предметом котрого було майно, розташоване в населеному пункті, де немає нотаріуса, був зареєстрований секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради народних депутатів Семенівського району Чернігівської області.
Отже рішення про визнання права власності саме по собі прямо не породжує право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а в основному підтверджує законність його виникнення на основі чинного на час виникнення права власності договору купівлі-продажу, який позивачем згідно наявних у справі даних та доказів на цей час втрачено.
У даній справі позивач набула право власності на спірний будинок до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та до створення відповідних реєстрів у їх сучасному вигляді.
Сама ж втрата правовстановлюючих документів внаслідок бойових дій та окупації, яка не залежала від волі позивача ускладнює реалізацію нею своїх прав.
Вимога стосовно наявності документів про введення об'єкта в експлуатацію застосовується до новостворених об'єктів або об'єктів, що пройшли реконструкцію, котра потребує такого введення відповідно до сучасного законодавства.
Втім, будинок був придбаний у 1995 році, і його добудова могла відбуватися протягом тривалого часу, в тому числі в періоди, коли процедури введення в експлуатацію для індивідуальних житлових будинків садибного типу, особливо в сільській місцевості, були значно спрощені або відмінні від сучасних.
Договір купівлі-продажу недобудованого будинку 1994 року якраз і є тим документом, що встановлює набуття позивачем права власності на первинний об'єкт.
Технічний паспорт та довідка сільської ради (погосподарський облік) описує стан цього ж об'єкта після його добудови власником. Сукупність цих документів (дублікат договору купівлі продажу, даними приведених вище копій довідок щодо реєстрації місця проживання позивача і відомостей присутності будинку в книгах погосподарського обліку), дає змогу встановити безперервність права власності позивача від моменту придбання недобудови до стану завершеного будинку.
Позивач позбавлений можливості вирішити питання по відновленню правовстановлюючого документа в позасудовому порядку, у той час як житловий будинок з будівлями і спорудами був придбаний на законних підставах, нікому іншому не проданий, не передарований, заборони на відчуження (арешти) зазначеного об'єкту нерухомості відсутні, зазначений об'єкт нерухомості не перебуває в іпотеці.
Відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає стаття 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, системний аналіз наведених положень закону та наданих судами вищих інстанцій роз'яснень дозволяє дійти висновку, що право особи, яка володіє нерухомим майном, втім не може підтвердити своє право власності на нього перед третіми особами, може бути захищене шляхом визнання за нею такого права в судовому порядку. Аналізуючи фактичні обставини справи, а також положення діючого на момент набуття позивачем права на спірний будинок, суд дійшов висновку про належність на праві власності позивачу вказаного житлового будинку, оскільки його було набуто у встановленому законом порядку та не вбачається підстав для припинення такого права на момент розгляду справи. Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.
Ухвалюючи рішення, суд врахував, що при такому вирішенні спору буде досягнуто справедливий баланс інтересів як позивача, який на законних підставах володіє належним йому нерухомими майном, проте не може це право підвередити перед третіми особами, а отже реалізувати свої пов'язані із цим похідні права, так і відповідача, який не визнаючи права позивача на вказане майно діяв відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було невизнане неправомірними діями або бездіяльністю відповідача, вирішення вимоги позову не віднесено до його компетенції, відповідачем позовні вимоги не заперечувалися з приводу підстав та предмету позову.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 - 265, ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
Позов ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: _____________ О.О. Сікора