Справа № 137/1417/25
"07" листопада 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участі секретаря Іванової І.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,
14.10.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.10.2025 він дізнався про блокування свого банківського рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк». З метою з'ясування підстав такого блокування він звернувся до Літинського відділення зазначеного банку, де йому повідомили, що підставою стала постанова державного виконавця Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області від 29.09.2025 про арешт коштів боржника, винесена в межах відкритого виконавчого провадження.
08.10.2025 заявник звернувся до Літинського ВДВС з проханням надати роз'яснення щодо підстав відкриття виконавчого провадження та копію відповідної постанови. Йому було повідомлено, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №1646 від 18.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також надано копію постанови про арешт коштів від 29.09.2025.
Оскільки копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №1646 від 18.03.2025 йому не було вручено особисто та не направлено поштою, заявник 08.10.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання інформації щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Там йому підтвердили факт винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 17 000 грн та надали копію протоколу про адміністративне правопорушення №6/114 і копію оскаржуваної постанови.
Заявник зазначив, що протокол і постанова не містять його підпису, складалися без його участі та з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, чим він був позбавлений можливості реалізувати право на захист, ознайомитись із матеріалами справи, подати клопотання чи надати пояснення.
Крім того, заявник вказав, що 12.03.2025 він з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом поліцейського офіцера громади, де надав письмові пояснення щодо причин неявки до 28.02.2025, повідомивши, що не отримував жодних повісток чи розпоряджень, а також має право на відстрочку через наявність трьох неповнолітніх дітей. Протокол про адміністративне правопорушення при цьому не складався, а про дату його розгляду його не повідомляли.
За вказаних обставин ОСОБА_1 вважає дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними. Відтак просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №1646 від 18.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю, як на його думку, у його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою від 17.10.2025 позивачу поновлено строк на оскарження постанови котра є предметом розгляду, відкрито провадження у справі, а справу ухвалено розглядати у спрощеному провадженні без повідомлення сторін. Також вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано копії письмових документів, що підтверджують оповіщення ОСОБА_1 Селищенським старостинським округом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 19).
03.11.2025 представник відповідача надіслав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому вважає позов безпідставним, оскільки постанову №1646 від 18.03.2025 про накладення штрафу 17 000 грн за ч. 3 ст. 210-? КУпАП винесено правомірно. Позивач, будучи військовозобов'язаним, не прибув 28.02.2025 за розпорядженням №6/167 від 14.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, що підтверджується відомістю оповіщених №84 від 27.02.2025. Протокол №6/114 від 18.03.2025 складено належним чином, ОСОБА_1 роз'яснено його права, отримано письмові пояснення. Постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах повноважень, з дотриманням вимог КУпАП, а строк на оскарження позивачем пропущено без поважних причин, тому підстав для її скасування немає (а.с. 29-33).
Оскільки, відповідно до вимог ст.262 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.4 ст.229 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та докази, надавши оцінку обставинам зазначеним у позовній заяві та відзиві, суд приходить до наступних висновків.
Так, на підтвердження позовних вимог позивачем надано постанову від 29.09.2025 про відкриття виконавчого провадження №79213465 (а.с. 9), постанову про арешт коштів від 08.10.2025 та постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 08.10.2025 (а.с. 10, 11). Однак зазначені документи суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються безпосередньо постанови №1646 від 18.03.2025, яка є предметом оскарження, а є похідними від неї та лише підтверджують факт відкриття виконавчого провадження і вжиття заходів примусового виконання.
12.03.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 12) щодо ОСОБА_1 за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений строк для військового обліку. У документі зазначено персональні дані порушника, його пояснення про неявку, правові підстави (ч.3 ст.210-1 КУпАП) та додано копії паспорта, розпорядження і відомість оповіщення. У протоколі зазначається про факт порушення.
Також позивачем до позову долучено окремо письмові пояснення, при цьому не зазначено, якою частиною якого документа вони є. Зокрема, у цих письмових поясненнях особа повідомляє про причини своєї неявки до РТЦК, посилається на сімейні обставини (на утриманні має дітей) та пояснює, що не міг з'явитися у вказаний орган у встановлений строк (а.с. 14).
Постановою № 1646 від 18.03.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. у постанові зазначається, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про необхідність явки, порушення вчинено умисно (а.с. 15-16). Також у постанові містяться відомості про те, що 12.03.2025 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 та пояснив, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з тим що селищна рада не повідомила його про потребу з'явитись до вказаного відділу.
Довідкою від 08.08.2025 (а.с. 17) підтверджується надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв'язку з тим, що на його утриманні перебувають троє і більше неповнолітніх дітей, на строк до 05.11.2025 року.
У свою чергу представником відповідача до свого відзиву надано наступні докази.
Розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 6/167 від 14.02.2025 (а.с. 48) на виконання законів України щодо оборони та військового обов'язку, зазначено, що особи, які перебувають на військовому обліку, повинні бути офіційно оповіщені про необхідність прибуття до відділу 28.02.2025 о 09:00 або протягом трьох днів з дня отримання розпорядження.
03.11.2025 на виконання ухвали про витребування доказів (а.с. 26), та відомістю оповіщених долученої до відзиву на позовну заяву (а.с. 49), судом отримана інформація, що ОСОБА_1 був оповіщений із зазначеним розпорядженням за № 6/167 від 14.02.2025.
Порядком вище судом досліджувалися письмові пояснення, долучені позивачем до позовної заяви (а.с. 14), при цьому зазначено, що не встановлено, частиною якого саме документу вони є. Водночас, з матеріалів відзиву на позовну заяву вбачається, що ці письмові пояснення були надані ОСОБА_1 12.03.2025 старшому лейтенанту ОСОБА_2 зі ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 надавав пояснення офіційно, у присутності уповноваженої особи, з дотриманням процесуальних прав, а також зафіксовані його позиція та обставини, що стосуються виконання військового обов'язку (а.с. 51-52). У письмових поясненнях також зафіксовано місце проживання позивача.
Відповідно до копії конверту (а.с. 53) вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання направлялась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Так, згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 , у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, 28.02.2025 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу " здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Частиною 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Позивачем додаткових доказів не надано, клопотань про витребування доказів не заявлено .
Після всебічного дослідження матеріалів справи суд встановив, що доводи позивача ОСОБА_1 щодо нібито неналежного ознайомлення з постановою №1646 від 18.03.2025 та протоколом, відсутності підпису і роз'яснення прав, обмеження можливості реалізувати право на захист, подати клопотання та ознайомитися з доказами, не підтверджуються наявними доказами. Зокрема, протокол від 12.03.2025 містить персональні дані порушника, його пояснення про неявку, відомість про оповіщення (а.с. 12 зв., 41-43, 48,49, 51-52), що підтверджує фактичне повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки. Письмові пояснення, надані ним 12.03.2025 старшому лейтенанту ОСОБА_2 (а.с. 14, 51-52), складені у присутності уповноваженої особи з дотриманням процесуальних прав, спростовує твердження про необізнаність ОСОБА_1 , щодо адміністративної процедури.
Наявність довідки про відстрочку від призову (а.с. 17) підтверджує законність права ОСОБА_1 на відстрочку, проте це не звільняло його від обов'язку своєчасно з'явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки предметом розгляду постанови №1646 від 18.03.2025 є саме його неявка за викликом, а не наявність або відсутність підстав для отримання відстрочки.
Суд звертає увагу на суперечність доводів позивача, який у позовній заяві стверджує, що йому не було відомо про складення постанови та протоколу і не зрозуміло, чому накладено арешт коштів, водночас самостійно зазначає, що 12.03.2025 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 і надавав письмові пояснення щодо своєї неявки 28.02.2025, що підтверджується матеріалами справи. Така суперечність свідчить про відсутність об'єктивного підгрунтя для тверджень про нібито непоінформованість та обмеження права на захист.
За наведених обставин суд вважає, що доводи позивача щодо нібито порушення ст. 8, 9 КУпАП, Конституції України та Порядку проведення мобілізації, є необґрунтованими, оскільки дії ІНФОРМАЦІЯ_2 були здійснені у межах встановлених законом процедур. Відтак суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і, підсумовуючи вищезазначене, позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.
На підставі ст.139 КАС України позивачу не відшкодовуються понесені ним судові витрати через те, що у задоволенні його позову відмовлено у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 72-77, 139, 229, 243-246, 268, 271, 286, 297 КАС України, ст. 210-1 КУпАП, суд,
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя : Гопкін П. В.