Дата документу 10.11.2025
Справа № 501/4518/25
2/501/2194/25
10 листопада 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача: Чорноморської міської ради Одеської області,
предмет та підстави позову: про визнання права власності в порядку спадкування,
учасники справи не з'явились
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, згідно якого просить суд визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 186,8 кв.м, житловою площею 137,5 кв.м., гаражу літ. «Б», вбиральні літ. «Г», споруд № 1-4, І.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина все належне йому майно, до складу якого увійшли житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також автомобіль Volkswagen Golf Variant, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позивач та його брат ОСОБА_2 є рідними синами померлого ОСОБА_3 та спадкоємцями першої черги. Інших осіб, які б претендували на спадкове майно немає.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269 ЦК України вони звернулись до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М. із заявами про прийняття спадщини.
26.09.2025 року позивач з братом уклали договір №1830 про поділ спадщини, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у спадок автомобіль Volkswagen Golf Variant, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а позивач будинок та земельну ділянку.
Позивачу нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину №1832 від 26.09.2025 року, відповідно до якого він є власником земельної ділянки площею 0,1562 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:005:0051, щорозташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивачу нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину №1831 від 26.09.2025, відповідно до якого позивач є власником 3/4 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку зазначеного житлового будинку позивачу відмовлено та надано лист-роз'яснення №424/01-16 від 26.09.2025 про відмову у видачі у зв'язку із відсутністю правовстановлючого документа на 1/4 частку будинку, а також рекомендовано звернутись до суду з метою визнання права власності на вказане спадкове майно.
Позивач вказує, що померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № 2-447 від 04.05.1982 та свідоцтва про право на спадщину за законом належали 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
1/4 частку зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив спадкових прав на зазначене нерухоме майно.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 22.08.2025 року ФОП « ОСОБА_5 », свідоцтва про право на спадщину № 1831 від 26.09.2025 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належав померлому ОСОБА_3 , в цілому складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 186,8 кв.м., житловою площею 137,5 кв.м., гаражу літ. «Б», вбиральні літ. «Г», споруд № 1-4, І.
Позивач стверджує, що виникла ситуація, за якої спадкоємець не може набути право власності на частку нерухомого майнав порядку спадкування через нотаріальну контору та отримати на нього свідоцтво про право на спадщину.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з'явились.
Позивач в позові просить суд розглянути справу без його участі.
Відповідач відзиву на позов не надав, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в межах заявлених вимог, з будь-яким рішенням буде згоден, інтереси Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області не зачіпаються.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 07.10.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.31).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 14.10.2025 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження (а.с.32-33).
За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.
Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , видане 16.03.2022 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.10).
Позивач та його брат ОСОБА_2 є рідними синами померлого ОСОБА_3 та спадкоємцями першої черги. Інших осіб, які б претендували на спадкове майно немає.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269 ЦК України вони звернулись до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М. із заявами про прийняття спадщини.
26.09.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_2 уклали договір №1830 про поділ спадщини, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у спадок автомобіль Volkswagen Golf Variant, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а позивач будинок та земельну ділянку (а.с.11-13).
ОСОБА_2 нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину №1832 від 26.09.2025 року на земельну ділянку площею 0,1562 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:005:0051, щорозташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-17).
Також позивачу ОСОБА_2 нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину №1831 від 26.09.2025, відповідно до якого позивач є власником 3/4 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-21).
Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку зазначеного житлового будинку позивачу відмовлено та надано лист-роз'яснення №424/01-16 від 26.09.2025 про відмову у видачі у зв'язку із відсутністю правовстановлючого документа на 1/4 частку будинку, а також рекомендовано звернутись до суду з метою визнання права власності на вказане спадкове майно (а.с.22-23).
Померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № 2-447 від 04.05.1982 та свідоцтва про право на спадщину за законом належали 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи №49/2024 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
1/4 частку зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив спадкових прав на зазначене нерухоме майно.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 22.08.2025 року ФОП « ОСОБА_5 », свідоцтва про право на спадщину № 1831 від 26.09.2025 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належав померлому ОСОБА_3 , в цілому складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 186,8 кв.м., житловою площею 137,5 кв.м., гаражу літ. «Б», вбиральні літ. «Г», споруд № 1-4, І (а.с.24-29).
ІV. Оцінка Суду.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у сторін права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлючого документа на 1/4 частку будинку.
Відповідно до ч.1 ст.178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть переходити від однієї особи до іншої в порядку спадкування, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України), після відкриття спадщини (ст.1220 ЦК України) та належить спадкоємцеві (ст.1268 ЦК України).
Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.01.201 у справі №6-164цс12 зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Як передбачено підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
В силу п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , видане 16.03.2022 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.10).
Позивач та його брат ОСОБА_2 є рідними синами померлого ОСОБА_3 та є спадкоємцями першої черги. Інших осіб, які б претендували на спадкове майно немає.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269 ЦК України вони звернулись до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М. із заявами про прийняття спадщини.
26.09.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_2 уклали договір №1830 про поділ спадщини, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у спадок автомобіль Volkswagen Golf Variant, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а позивач будинок та земельну ділянку (а.с.11-13).
ОСОБА_2 нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину №1832 від 26.09.2025 року на земельну ділянку площею 0,1562 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:05:005:0051, щорозташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-17).
Також позивачу ОСОБА_2 нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину №1831 від 26.09.2025, відповідно до якого позивач є власником 3/4 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-21).
Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку зазначеного житлового будинку позивачу відмовлено та надано лист-роз'яснення №424/01-16 від 26.09.2025 про відмову у видачі у зв'язку із відсутністю правовстановлючого документа на 1/4 частку будинку, а також рекомендовано звернутись до суду з метою визнання права власності на вказане спадкове майно (а.с.22-23).
Померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № 2-447 від 04.05.1982 та свідоцтва про право на спадщину за законом належали 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи №49/2024 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
1/4 частку зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив спадкових прав на зазначене нерухоме майно.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 22.08.2025 року ФОП « ОСОБА_5 », свідоцтва про право на спадщину № 1831 від 26.09.2025 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належав померлому ОСОБА_3 , в цілому складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 186,8 кв.м., житловою площею 137,5 кв.м., гаражу літ. «Б», вбиральні літ. «Г», споруд № 1-4, І (а.с.24-29).
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст.1299 ЦК України).
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 з урахуванням положень частини першої статті 15та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є спадкоємцем за законом, але нотаріусом спадкові права позивача не оформлені у зв'язку із відсутністю правовстановлючого документа на 1/4 частку будинку, а також рекомендовано звернутись до суду з метою визнання права власності на вказане спадкове майно (а.с.22-23).
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про задоволення вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1216-1218, 1222, 1223, 1268-1270, 1272, 1273-1275 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 186,8 кв.м, житловою площею 137,5 кв.м., гаражу літ. «Б», вбиральні літ. «Г», споруд № 1-4, І.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко