Справа № 183/12597/24
№ 2/183/2227/25
19 серпня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
10 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 03 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 був укладений договір позики № 76143476 в електронній формі, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. строком на 20 днів, тобто зобов'язався повернути позику до 22 січня 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,70% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
Крім того, 14 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2567255 в електронній формі, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. строком на 22 дні, тобто зобов'язався повернути позику до 05 лютого 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 3,5% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань, за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 є невід'ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 1.2 Договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після того фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 76143476 від 03 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 35 622,45 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 9 920,37 грн.; заборгованості за відсотками - 25 702,08 грн.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 2567255 від 14 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 40 298,30 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 9 099,31 грн.; заборгованості за відсотками - 31 198,99 грн.
Зокрема, 24 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 7508564, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн. строком на 351 день, тобто зобов'язався повернути кредит до 09 січня 2025 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,20% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
27вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27092024, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань, за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
У відповідності до п. 1.2 Договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після того фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 27.09.2024 року до Договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 7508564 від 24.01.2024 року, заборгованість за яким становить 85 688,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 24 000,00 грн., заборгованості за відсотками -61 688,00 грн.
Крім того, 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 14111-01/2024, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. строком на 100 днів, тобто зобов'язався повернути кредит до 25 квітня 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,50% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
24 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24046024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» відступає фактору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а фактор приймає вимоги в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.1 та п. 1.2. Договору факторингу, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується в Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього Договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників у електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 24.06.2024 року до Договору факторингу №24062024 від 24.06.2024 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 14111-01/2024 від 17 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 17 250,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 6000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 11 250,00 грн.
Також 15 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 12017-01/2024, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. строком на 100 днів, тобто зобов'язався повернути кредит до 23 квітня 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,50% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28052024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» відступає фактору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а фактор приймає вимоги в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.1 та п. 1.2. Договору факторингу, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується в Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього Договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників у електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 28.05.2024 року до Договору факторингу №28052024 від 28.05.2024 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 12017-01/2024 від 15 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 8 625,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 3000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 5 625,00 грн.
У зв'язку з чим зазначені суми, а також судові витрати в розмірі 3 028,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з'явився, звернувся до суду з заявою, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідачбув належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 03 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 був укладений договір позики № 76143476 в електронній формі, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. строком на 20 днів, тобто зобов'язався повернути позику до 22 січня 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,70% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
Разом з договором, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, графік платежів.
Крім того, 14 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2567255 в електронній формі, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. строком на 22 дні, тобто зобов'язався повернути позику до 05 лютого 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 3,5% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
Разом з договором, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, графік платежів.
Встановлено, що14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 76143476 від 03 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 35 622,45 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 9 920,37 грн.; заборгованості за відсотками - 25 702,08 грн.
Наявність заборгованості відповідача також підтверджено розрахунком заборгованості.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 2567255 від 14 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 40 298,30 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 9 099,31 грн.; заборгованості за відсотками - 31 198,99 грн.
Наявність заборгованості відповідача також підтверджено розрахунком заборгованості.
Судом встановлено, що 24 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 7508564, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн. строком на 351 день, тобто зобов'язався повернути кредит до 09 січня 2025 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,20% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
Разом з договором, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, графік платежів.
Встановлено, що 27 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27092024, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 27.09.2024 року до Договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 7508564 від 24.01.2024 року, заборгованість за яким становить 85 688,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 24 000,00 грн., заборгованості за відсотками - 61 688,00 грн.
Наявність заборгованості відповідача також підтверджено розрахунком заборгованості.
Встановлено, що 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 14111-01/2024, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. строком на 100 днів, тобто зобов'язався повернути кредит до 25 квітня 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,50% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
Разом з договором, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, графік платежів.
Встановлено, що 24 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24046024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» відступає фактору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а фактор приймає вимоги в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 24.06.2024 року до Договору факторингу №24062024 від 24.06.2024року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 14111-01/2024 від 17 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 17 250,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 6 000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 11 250,00 грн.
Наявність заборгованості відповідача також підтверджено розрахунком заборгованості.
Також встановлено, що 15 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 12017-01/2024, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. строком на 100 днів, тобто зобов'язався повернути кредит до 23 квітня 2024 року, сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2,50% на день, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.
Разом з договором, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, графік платежів.
Встановлено, що 28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28052024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» відступає фактору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а фактор приймає вимоги в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 28.05.2024 року до Договору факторингу №28052024 від 28.05.2024 року, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 12017-01/2024 від 15 січня 2024 року, заборгованість за яким становить 8 625,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 3 000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 5 625,00 грн.
Наявність заборгованості відповідача також підтверджено розрахунком заборгованості.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Як вже зазначалося, кредитні договори та договори позики між сторонами було укладено письмовій формі та в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З наведеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання грошових коштів за кредитними договорами та договорами позики, а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції кредитодавця, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб'єкта електронної комерції із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) кредитодавця шляхом використання (підписання) надісланого їй кредитодавцем одноразового ідентифікатора.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Як встановлено вище, 14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.
Крім того, 27 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27092024, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.
Встановлено, що 24 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24046024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» відступає фактору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а фактор приймає вимоги в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Крім того, 28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28052024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп'відступає фактору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а фактор приймає вимоги в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі встановлено, що правовідносини за договорами позики № 76143476 від 03 січня 2024 року та № 2567255 від 14 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли 03 січня та 14 січня 2024 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» та відповідачем за договорами позики № 76143476 від 03 січня 2024 року та № 2567255 від 14 січня 2024 року, то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
В Договорі факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року пунктом 1.1 встановлено, що право вимоги - це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав.
В свою чергу в п. 5.5договорів позики № 76143476 та № 2567255, укладених 03 січня та 14 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , сторони визначили, що Кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, Кредитодавець в будь-який час, має право відступити право вимоги до Позичальника будь-якій третій особі.
Отже, враховуючи, що у відповідності до умов договорів позики № 76143476 від 03 січня 2024 року та № 2567255від 14 січня 2024 року строк дії цього Договору обчислюється з моменту його укладення, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з цього часу, тобто з 03 січня 2024 року та 14 січня 2024 року.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» стосовно ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 14/06/21 від 16 червня 2021 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 03 січня 20 14 січня 2024 року ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» укладе спірні договори позики з відповідачем.
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі №914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останнього про стягнення заборгованості за договорами позики № 76143476 від 03 січня 2024 року та № 2567255 від 14 січня 2024 року, які укладені після відступлення ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ТОВ «1 Безпечна агентство необхідних кредитів» не мало права на відступлення права вимоги, якою воно не володіло.
Зокрема, суд наголошує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Матеріали справи не містять і доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаними у договорах реквізитами, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо.
Розрахунки заборгованості, що надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання відповідачем кредитів, користування ними, а отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки створені самим позивачем, а тому інформація, зазначена у них, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не можуть бути належними доказами отримання позичальником кредитних коштів за вищевказаними договорами.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем також не надано суду доказів на підтвердження оплати за вищевказаними договорами факторингу.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив правовий висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Також аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є недоведеними належними та допустимими доказами у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Між тим, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню.
Згідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати в розмірі 3 028,00 грн. покласти на позивача.
На підставі викладено та керуючись 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Учасники справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне рішення суду складено 19 серпня 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький