Справа № 466/6547/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І
Провадження № 22-ц/811/1783/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
30 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Заяць Я.І.
з участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спірного майна об'єктами особистої приватної власності,-
У червні 2023 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що 22 травня 2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про що складено актовий запис №740 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу з відповідачкою у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя не склалося дружина подала до суду позов про розірвання шлюбу.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 16 лютого 2023р. шлюб між ним та відповідачкою було розірвано.
За час перебування у шлюбі ними було набуто спільне майно, а саме:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку було придбано за договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2018р. та завіреного приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б.;
- автомобіль марки CITROEN, модель С4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_2 , помер кузова НОМЕР_3 , було оформлено у 2015 році.
Вказані майнові об'єкти придбавались за спільні кошти і є спільним майном подружжя.
З врахуванням зазначених обставин позивач за первісним позовом ОСОБА_3 просив:
визнати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та визнати за ним 1/2 права власності на дану квартиру;
визнати автомобіль марки CITROEN, модель С4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 спільним майном подружжя та визнати за ним 1/2 права власності на даний автомобіль (т.1а.с.1-4).
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання спірного майна об'єктами особистої приватної власності.
Свої вимоги обґрунтовувала тим за час шлюбу з відповідачем нею було придбано таке майно: квартира АДРЕСА_2 та автомобіль Citroen C4 Picasso днз НОМЕР_2 .
Щодо квартири, то така була придбана нею 23 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б., реєстровий номер 15881. Згідно п.2 вказаного договору, продаж квартири здійснено за ціною 664 515,48 гривень. Ця сума повністю сплачена покупцем та отримана продавцем до моменту підписання договору відповідно до умов Попереднього договору №31/05/2017 купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого 31 травня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б., реєстровий номер 5760.
Дана квартира придбана за кошти її батьків, які є громадянами США і ніколи не використовувалася в інтересах сім'ї.
Починаючи з вересня 2018 року і станом на даний час квартира здається в оренду і вартість оренди передається її матері. Її батько та мама декілька разів на рік приїжджають в Україну щоб відвідати її та внучок. Вона з ОСОБА_3 та дітьми усе подружнє життя проживають за адресою: АДРЕСА_3 , у спірній квартирі ніколи не проживали.
У 2015 році в її матері виникла ідея інвестувати кошти в нерухомість у Львові з метою подальшої здачі її в оренду. З цією метою протягом декількох візитів в Україну мати та батько ОСОБА_1 привозили грошові кошти, які вона зберігала в себе та в подальшому використала для придбання спірної квартири та автомобіля. На момент укладення попереднього договору та оплати за квартиру її батьки не встигли приїхати в Україну і не встигли оформити довіреність, щоб оформити квартиру на себе. Батьки ОСОБА_1 прибули в України дещо пізніше - в липні 2017 року.
За кошти її батьків, які були ними особисто завезені в Україну з США, був придбаний також спірний автомобіль.
З 2015 року ОСОБА_3 ніде не працював, жодних доходів не отримував. Лише з серпня 2022 року останній працює продавцем і отримує мінімальну заробітну плату.
З врахуванням зазначених обставин просила визнати спірне майно - квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 - її особистою власністю. (т.1а.с.71-75).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спірного майна об'єктами особистої приватної власності - задоволено повністю.
Визнано спірне майно - квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 - об'єктами особистої приватної власності ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 13420,00 грн.(тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень).
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року оскаржив ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що у нього відсутній обов'язок доводити, що спірне майно є спільним майном подружжя, оскільки спірне майно набуте за час шлюбу, а в сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя та рівності часток чоловіка та дружини.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує, однак відповідачка не надала належних та допустимих доказів того, що майно придбано виключно за її особисті кошти.
Твердження відповідачки про отримання від матері 24000 доларів США на придбання квартири та 6000 доларів США на придбання авто не підтверджуюся жодними доказами, а покази свідків не є належними доказами, які можуть підтверджувати зазначені обставини
Зазначає, що квартира АДРЕСА_2 придбана в інтересах сім'ї та використовувалася в інтересах сім'ї, оскільки прибутки від оренди квартири надходили в сімейний бюджет.
Надання ним нотаріально посвідченої згоди на придбання спірної квартири є ознакою вчинення правочину в інтересах сім'ї.
Підтвердженням того, що майно набувалося в інтересах сім'ї є також те, що саме він займався ремонтом квартири, а відтак своєю працею зробив внесок до купівлі спірного майна.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що ОСОБА_1 спростувала презумпцію спільної сумісної власності сторін на спірне майно (квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 ), а позивачем за первісним позовом ( ОСОБА_3 ) не надано доказів того, на спірне майно розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання майна об'єктами особистої приватної власності, суд першої інстанції виснував, що спірне майно (квартира АДРЕСА_2 та автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 ), було придбано ОСОБА_1 виключно за кошти її матері ОСОБА_7 .
З такими висновками суду погодитися не можна із наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що з 22 травня 2009 року сторони - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.10).
Під час спільного проживання у них народилися двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.76-77).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2023 року, шлюб між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 розірвано (а.с.11-12).
Також встановлено, що під час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбано квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.5-6).
Вищевказана квартира придбана ОСОБА_1 23 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б., реєстровий номер 15881. Згідно п.2 вказаного договору, продаж квартири здійснено за ціною 664 515,48 гривень. Ця сума повністю сплачена покупцем та отримана продавцем до моменту підписання договору відповідно до умов Попереднього договору №31/05/2017 купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 31 травня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б., реєстровий номер 5760.
Також як убачається з умов даного договору ОСОБА_8 як чоловік ОСОБА_1 дав свою згоду на купівлю даної квартири (а.с.8-9)
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 вбачається, що автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 , зареєстрований 19 лютого 2015 року та перебуває у власності ОСОБА_1 (а.с.7).
Відповідно до Довідки №01 від 20.05.2024 року, виданої ПП «Мульти Арт», ОСОБА_3 працював у ПП «Мульти Арт» на посаді механіка з 16 жовтня 2008 по 30 листопада 2011, з 14 грудня 2011 по 25серпня 2014 та його дохід з 2008 року по 2011 рік складав 36010,20грн., а з 2011 по 2014 року його дохід становив 22098,04грн. (а.с.213-216).
Слід зазначити, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що:
«у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19) вказано, що: «статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21) зазначено, що: «відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують».
Матеріалами справи беззаперечно стверджується, що спірне майно - квартира АДРЕСА_2 та автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 набуто ОСОБА_1 в період шлюбу з ОСОБА_3 (відповідно 23.10.2018 року та 19.02.2015 року) а тому існує презумпція спільності майна подружжя на це майно (ст.60 СК України).
Зазначена презумпція мала бути спростована ОСОБА_1 .
Остання мала довести, що все вищевказане майно було придбано виключно для неї, і кошти за які придбано це майно були її особистими коштами.
Таких доказів ОСОБА_1 не надала.
Твердження ОСОБА_1 про отримання від матері 24000 доларів США на придбання квартири та 6000 доларів США на придбання авто не підтверджуюся жодними письмовими документами, а покази її матері ОСОБА_7 ( що це виключно її кошти) не є достатніми доказами, які можуть підтверджувати зазначені обставини.
У справі відсутні докази на підтвердження факту передачі таких коштів ОСОБА_9 із США і саме для ОСОБА_1 (договір дарування, розписка про передачу коштів, банківські чеки та квитанції).
Наявність громадянства США у батьків ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ) не спростовують режим спільної сумісної власності подружжя. На час придбання спірного автомобіля (19.02.2015 року) ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і в подружжя вже народилася донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після придбання спірної квартири ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у подружжя народилася друга донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дуб ОСОБА_13 в суді першої та апеляційної інстанції не надала доказів перерахунку її грошових коштів зі США від батьків для купівлі автомобіля у 2015 році та квартири у 2018 році.
Спірним автомобілем з 2015 року користувалася сім'я ОСОБА_14 та ОСОБА_1 , а кошти від оренди квартири отримувала ОСОБА_1 (т.1 а.с.94-99) і очевидно використовувала їх для потреб сім'ї. Доказів того, що вона передавала кошти від оренди батькам у США чи використовувала лише для особистих потреб матеріали справи також не містять.
Тому знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що квартира АДРЕСА_2 придбана в інтересах сім'ї та використовувалася в інтересах сім'ї, оскільки прибутки від оренди квартири надходили в сімейний бюджет.
Надання ним нотаріально посвідченої згоди на придбання спірної квартири є ознакою вчинення правочину в інтересах сім'ї.
На час придбання зазначеної квартири подружжя вже чекало народження другої доньки - ОСОБА_15 , питання про розлучення у сім'ї не стояло. Тому очевидно, що засобами для існування сім'ї були кошти ОСОБА_3 . Якщо батьки ОСОБА_1 передавали її кошти, то очевидно розуміли, що їх дочка перебуває у зареєстрованому шлюбі і подружжя самі будуть вирішувати як розпоряджатися сімейними коштами.
Покликання ОСОБА_1 про те, що спірна квартира фактично є квартирою її батьків і куплена за їхні кошти не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Така правова позиція у ОСОБА_1 вже сформувалася після розірвання шлюбу з ОСОБА_14 (після 16 лютого 2023 року), та зверненням останнього з позовом про поділ майна подружжя (26 червня 2023 року).
Покликання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_14 не мав достатній коштів для придбання спірного майна, не спростовує презумпцію спільності майна подружжя.
Представник ОСОБА_3 як в суді першої так й апеляційної інстанції вказував, що його довіритель також працював в Україні та за кордоном і всі зароблені кошти вкладав у сім'ю, на підтвердження цих обставин подав до суду першої інстанції довідку державної прикордонної служби про перетин кордону ОСОБА_3 у 2017-2018 роках (таких перетинів було 17), та довідку про заробітну плату позивача за первісним позовом в Україні.
У той же час, суд першої інстанції спростував презумпцію спільності майна подружжя ОСОБА_14 та ОСОБА_1 взявши за основу пояснення матері відповідачки за первісним позовом - ОСОБА_7 про те, що спірне майно придбано за її кошти зароблені у США., що при наявності інших доказів є недостатньо для такого висновку.
Системний аналіз наявних у справі доказів вказує на те, що спірне майно - квартира АДРЕСА_2 та автомобіль марки Citroen С4 Picasso, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 - придбані за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , є їх спільною сумісною власністю з рівністю часток (по кожного), що є підставою для задоволення первісного позову ОСОБА_3 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .
Судові витрати по справі в сумі 25825,50 гривень які поніс ОСОБА_3 за подання позову та апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки «Citroen С4 Picasso», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 ,спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частини на квартиру АДРЕСА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частини на автомобіль марки «Citroen С4 Picasso», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спірного майна об'єктами особистої приватної власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 25825,50 грн судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.