06.11.2025 Справа №607/21267/25 Провадження №2-а/607/779/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Мостецької А. А.
за участю секретаря судового засідання Ярош Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачаУправління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що з винесеною постановою не погоджується, оскільки вважає, що нічого не порушив враховуючи наступні обставини. 07.10.2025 року близько о 00 год 22 хв він дійсно рухався даної автодорогою M19. У нього світили фари та несправності фар не було. Він повідомив поліцейського, що таких дій не вчиняв та попросив поліцейського показати йому доказ вчинення правопорушення. Поліцейський спершу нічого не показував, пізніше показав відео на якому немає жодного правопорушення. Стосовно ненадання ним документів зазначив, що якщо зупинка є безпідставною, інспектор не має права вимагати у водія пред?явити документи на право керування та всі докази є незаконними. На всі його доводи інспектор ніяким чином не реагував, відверто ігнорував всі його права та виніс відносно нього постанову.
Крім того, вважає складення на нього постанови серії ББА № 096081 від 07.10.2025 року та накладення на нього вказаного адміністративного стягнення безпідставним, оскільки вказаного адміністративного правопорушення він не вчиняв. Також вказав, що постанова не містить інформації про докази вчинення правопорушення, не містить показів свідків.
Відтак просить скасувати постанову серії ББА № 096081 від 07.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, які об?єднані за ч. 2 ст. 36 КУпАП, відносно нього, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 096081 від 07 жовтня 2025 року встановлено, що 07 жовтня 2025 року близько 00 год 22 хв на А/Д М - 19, 441 км позивач здійснював рух у темну пору доби на Т3 VOLKSWAGEN PASSAT д. н. з. НОМЕР_1 в якого не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла, при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив вимоги п.31.4.3. а) та п. 2.1 а) ПДР України, у відповідності до ч.2 ст. 36 КУпАП стягнення накладено за ч.1 ст. 126 КУпАП. Позивач погодився та повідомив, що йому відому про дану технічну несправність та те, що він вмикав дальне світло фар, що в свою чергу могло наражати на небезпеку інших учасників дорожнього руху.
Також вказав, що 07 жовтня 2025 року близько 00 год 22 хв, на А/Д М - 19, 441 км працівниками поліції було здійснено зупинку керованого позивачем ТЗ VOLKSWAGEN PASSAT д. н. з. НОМЕР_1 (з огляду долучених до матеріалів справи відео з Н/К № 477325 та відео з автомобільного реєстратора службового ТЗ, оцінюючи дані докази в сукупності можна дійти до висновку, що саме ОСОБА_1 керував даним ТЗ, а також в ході спілкування з працівниками поліції не заперечував факту керування цим ТЗ. З 00 год 23 хв по 00 год 26 хв поліцейський представився, а також повідомив причину зупинки керованого позивачем ТЗ (порушення п.31.4.3 а) ПДР України, не горить права фара в режимі ближнього світла в темну пору доби, що зафіксовано на долученому до матеріалів справи відеозаписі з А/Р з 30 по 34 секунду). В період часу з 00 год 35 хв по 00 год 38 хв позивачу повідомлено, про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, ознайомлено із вимогами ст. 268 КУпАП, строками оплати і оскарження постанови та ст. 63 Конституції України (за ч. 1 ст. 126 КУпАП). В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення від ОСОБА_1 жодних заяв, клопотань та пояснень в тому числі про ознайомлення з доказами не надходило. Поліцейський завершивши розгляд справи повідомив своє рішення, щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова виносилась в присутності водія, в період часу з 00 год 39 хв по 00 год 45 хв ОСОБА_1 було ознайомлено із винесеною постановою, де він поставив два підписи у відповідних графах (за ознайомлення з правами за ст. 268 КУпАП та отримання копії постанови), після чого позивачу було вручено копію постанови. В спірну постанову в графу 7 (до постанови додаються) зазначено відео з Н/К №477325 та відео з автореєстратора, що відповідає вимогам ст. 283 КУпАП зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що в п.3 ч.3 даної статті постанова повинна містити: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис ( якщо такий запис здійснювався).
Відтак твердження позивача, що зазначене в позовній заяві, про нібито невнесення в спірну постанову відомостей про пристрої, якими проводилась відеофіксація не відповідають дійсності та в повній мірі спростовуються наявними по справі доказами. Законодавець не встановлює вимогу, щодо зазначення повної назви відповідного технічного пристрою. Отже, всі твердження позивача не знаходять свого підтвердження, суперечать собі та в повній мірі спростовуються наявними по справі доказами, маючи на меті лише уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Поліцейськими позивачу було роз?яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом. Після ознайомлення з положеннями статей, позивач жодних клопотань не заявляв. Інспекторами при розгляді справ та винесенні оскаржуваних постанов дотримано вимог ст. 245, 279, 280, 285 КУпАП. Проведено своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин справи, з?ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення
справи. Постанови виносились на місці зупинки ТЗ з дотриманням норм ст. 283, 251, 252
КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак до позовної заяви долучив заяву, у якій просив справу розглядати у його відсутності, у зв'язку з тим, що відстань від його проживання до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області більше 120 км і у нього скрутне матеріальне становище. Крім того, зазначив, що позовні вимоги підтримує і просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі. Також вказав, що проти позову заперечує із підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
За наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України.
При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд, встановив, що 07.10.2025 інспектором взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції Пилипчук Р.А. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 096081, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 07.10.2025 о 00 год 22 хв на А/Д М-19 441 км водій ОСОБА_1 здійснював рух у темну пору доби на транспортному засобі «Volkswagen Passat», реєстраційнй номер НОМЕР_1 , у якого не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла, при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 31.4.3 (а) та п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 31.4.3 (а) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів у яких зовнішні світлові прилади не відповідають вимогам, а саме якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку на підтвердження здійсненого позивачем правопорушення, представник відповідача надав до суду відеозапис, який здійснювався з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції та з нагрудної камери поліцейських.
Так, з оглянутих відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно 07.10.2025 о 00 год 22 хв на А/Д М-19 441 км водій ОСОБА_1 здійснював рух у темну пору доби на транспортному засобі «Volkswagen Passat», реєстраційнй номер НОМЕР_1 , у якого не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла, при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Твердження позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 121 КУпАП, в даному випадку є повністю безпідставними та спростовані відповідачем належними доказами.
Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог ст. 77 КАС відповідач виконав обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та довів правомірність складення постанови щодо відповідача.
Крім того, як вбачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, позивач жодних заперечень не висловлював, жодних клопотань під час розгляду справи не надходило, а тому твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що інспектором взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції Пилипчук Р.А. правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № від 096081.
Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 55 Конституції України гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За визначенням, що міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у частині 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
За приписами частини 1 статті 15 Закону № 580-VIII територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Як передбачено пунктом 11 частини 1 статті 23, пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015 (у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 № 887, далі Положення № 73), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством України порядку. Департамент складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних(відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції.
Департамент є юридичною особою публічного права.
Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.
Департамент здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції Національної поліції України (крім справ пов'язаних з корупційними правопорушеннями); приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою статті 121, частиною першою статті 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 3 статті 288 КУпАП встановлено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 121 КУпАП, частиною 1 статті 126 КупАП, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції діє не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Відтак, Управління не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати такі справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, органом Національної поліції у справі, що розглядається, є Департамент патрульної поліції, від імені якого діє Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.
Статтями 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати, йому не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 40108646, місцезнаходження вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль.
Рішення суду складено та підписано 06 листопада 2025 року.
Головуючий суддяА. А. Мостецька