06 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 908/3411/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
скаржника - не з'явився,
боржника - Хомутов Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.)
у справі №908/3411/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівське хлібоприймальне підприємство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ"
про банкрутство,
Хід розгляду справи та стислий зміст заяви
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ" (далі - ТОВ "Амбар Експорт БКВ", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.
2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Амбар Експорт БКВ". Визнано ТОВ "Амбар Експорт БКВ" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Клименка О.Ю.
3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 відсторонено арбітражного керуючого Клименка О.Ю. від виконання повноважень ліквідатора у справі №908/3411/21 про банкрутство ТОВ "Амбар Експорт БКВ". Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Мірошника І.В.
4. У жовтні 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, податковий орган) подало до господарського суду заяву (далі - Заява) з грошовими вимогами до боржника на суму 1477000,00 грн, які складають суму штрафних санкцій.
5. Грошові вимоги ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні №382308012300 від 24.08.2023 (далі - ППР №382308012300), прийнятому через невиконання боржником вимог податкового органу про надання документації фінансово-господарської діяльності, необхідної для проведення податкової перевірки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. В матеріалах справи наявний акт №4211/08-01-23-01-06/40921939 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Амбар Експорт БКВ" від 31.07.2023, у якому, між іншим, зазначено, що податковий орган направив ТОВ "Амбар Експорт БКВ" запит №2254/6/99-00-07-06-01-06 від 04.02.2022 про подання документації з трансферного ціноутворення щодо контрольованих операцій, здійснених компанією-нерезидентом за 2017-2020 звітні роки.
7. На підставі вказаного акта перевірки податковий орган сформував ППР №382308012300 на суму 1477000,00 грн штрафних санкцій, застосованих за порушення підпунктів 39.4.4, 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неподання документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, здійснених з компанією-нерезидентом за 2017, 2018, 2019, 2020 звітні роки.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024, крім іншого, визнано грошові вимоги податкового органу до боржника в розмірі 1477000,00 грн штрафних санкцій та в розмірі 5368,00 грн сплаченого за подання Заяви судового збору.
9. Ухвала мотивована тим, що боржник порушив підпункти 39.4.4, 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині неподання документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, здійснених з компанією-нерезидентом за 2017, 2018, 2019, 2020 звітні роки, внаслідок чого контролюючий орган обґрунтовано застосував штрафні санкції на підставі ППР №382308012300.
10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 скасовано частково. Грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області у сумі 1477000,00 грн штрафних санкцій та 5368,00 грн судового збору відхилено. В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 залишено без змін.
11. Постанова обґрунтована тим, що порушенням вимог підпунктів 39.4.4 та 39.4.5 п. 39.4 ст. 39 ПК України є невиконання платником податків запиту контролюючого органу стосовно надання документації з трансферного ціноутворення щодо контрольованих операцій впродовж 30 календарних днів з дня отримання такого запиту.
12. Однак, суд апеляційної інстанції встановив, що в акті від 31.07.2023 контролюючий орган зазначив, що запит про надання боржником у справі необхідної документації надіслано 04.02.2022, водночас доказів його направлення та отримання боржником матеріали справи не містять, у зв'язку з чим неможливо визначити граничний термін його виконання, встановлений положеннями підпунктів 39.4.4 та 39.4.5 п. 39.4 ст. 39 ПК України, або взагалі порушення вимог зазначеної норми права.
13. Додатково суд апеляційної інстанції вказав, що як зазначено в акті перевірки повторний запит направлено боржнику листом №17398/6/99-00-23-02-01-06 від 23.12.2022. Однак, відповідно до змісту акта, лист від 23.12.2022 повернувся адресанту 04.01.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
14. Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що кредитор не підтвердив порушення боржником обов'язку щодо надання на запит контролюючого органу документів у визначені податковим законодавством строки.
15. Також апеляційний господарський суд зауважив, що в акті перевірки кінцевою датою виконання боржником обов'язку із надання податковому органу необхідної документації є 03.02.2023, тоді як 02.06.2022 господарський суд відкрив ліквідаційну процедуру у справі №908/3411/21, а тому з огляду на положення ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) це унеможливлює виникнення додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів, з моменту прийняття цієї постанови.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
16. Податковий орган (далі - скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу господарського суду першої інстанції залишити в силі.
17. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
18. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які викладені: у постановах від 02.06.2022 у справі №922/3062/20, від 22.09.2021 у справі №922/1775/19, від 02.11.2021 у справі №917/399/15, від 01.06.2022 у справі №927/104/21, від 17.01.2021 у справі №903/51/20 щодо розгляду та визнання грошових вимог контролюючих (податкових) органів у процедурі банкрутства (застосування підпунктів 14.1.139, 14.1.156, 14.1.175, п. 14.1, п. 31.1 ст. 31, п. 33.1 ст. 33, п. 37.2 ст. 37, ст.ст. 58, 123 ПК України); у постанові від 11.11.2021 у справі №360/2218/20 про те, що грошові зобов'язання, визначені у ППР, які не були оскаржені в установленому законом порядку, є узгодженими податковими зобов'язаннями, які у зв'язку із несплатою у встановлені податковим законодавством терміни набувають статусу податкового боргу (застосування ст.ст. 54, 56, 58 ПК України).
19. Скаржник зауважує, що боржник не надав документацію з трансфертного ціноутворення про контрольовані операції, здійснені з компанією-нерезидентом Ambar Trading GmbH (Швейцарська Конфедерація) за 2017, 2018, 2019, 2020 звітні роки, що є порушенням підпунктів 39.4.4, 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 ПК України, і, як наслідок, контролюючим органом прийнято ППР №382308012300, яке ані в судовому ані в адміністративному порядку оскаржено не було.
20. Скаржник аргументує, що податкова перевірка, результати якої стали підставою для заявлення кредиторських вимог, проводилась до порушення провадження у справі про банкрутство та до визнання боржника банкрутом, у зв'язку з чим донараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції також нараховані за відповідні періоди.
21. Скаржник звертає увагу на те, що боржник не спростував висновки податкового органу щодо встановленого порушення, тому з огляду висновки, викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 у справі №360/2218/20, грошове зобов'язання, визначене в ППР, яке не було оскаржене в установленому законом порядку, є узгодженим податковим зобов'язанням. У зв'язку із несплатою у встановлений податковим законодавством термін узгодженого податкового зобов'язання воно набуває статус податкового боргу.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
22. ТОВ "Амбар Експорт БКВ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 - без змін.
23. У відзиві вказано, що ППР винесене за порушення боржником зобов'язання з надання документації на запит кредитора, граничний строк виконання якого припадав на 03.02.2023, а тому порушення вимог ПК України допущене боржником уже після визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
24. На думку боржника, те, що запит кредитора стосувався документів періоду, коли боржника ще не було визнано банкрутом, жодним чином не впливає на нараховані у ППР штрафні санкції і не дозволяє судам відступити від визначеної ч. 1 ст. 59 КУзПБ недопустимості нарахування санкцій за порушення, допущене (не виявлене, а саме допущене) після визнання боржника банкрутом.
25. Боржник зауважує, що єдиною підставою для нарахування штрафних санкцій за ППР є те, що боржник не виконав запит кредитора до 03.02.2023, чим і порушив вимоги підпункту 39.4.4. п. 39.4 ст.39 ПК України, а доводи касаційної скарги щодо порушенням судом апеляційної інстанції норм права і їх застосування всупереч висновків Верховного Суду не відповідають дійсності та фактично обґрунтовуються через спробу спотворення кредитором фактичних обставин (а саме періоду) виникнення визначених ним у ППР зобов'язань зі сплати штрафу.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
27. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство, які складають суму штрафних санкцій.
28. При цьому згідно з встановленими господарськими судами обставинами податковий орган нарахував боржнику штрафні санкції на підставі підпункту 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 120.3 ст. 120 ПК України у зв'язку з порушенням боржником підпунктів 39.4.4, 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині неподання документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, здійснених з компанією-нерезидентом за 2017, 2018, 2019, 2020 звітні роки.
29. Слід зауважити, що господарський суд у цій справі про банкрутство не вирішує адміністративний спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення; однак у межах справи про банкрутство перевіряє факт і момент виникнення грошового зобов'язання зі сплати штрафу нарахованого податковим органом для цілей застосування статей 41 та 59 КУзПБ.
30. За визначенням, наведеним у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
31. Поняття кредитора у справі про банкрутство розкрито у ст. 1 КУзПБ, згідно з якою кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
32. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.
33. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
34. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
35. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
36. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
37. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
38. ПК України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
39. Підпункт 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
40. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
41. Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
42. Строки сплати податкового зобов'язання встановлені ст. 57 ПК України, п. 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
43. Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
44. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій (пп. 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України).
45. Згідно з п. 11 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюють контролюючі органи, застосовують у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України ).
46. Відповідно до п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
47. Верховний Суд у цьому випадку вважає за необхідне зазначити, що п. 120.3 ст. 120 ПК України містить такі умови для застосування штрафних санкцій: неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу.
48. Отже, ст. 39 ПК України визначає саме вимоги до документації з трансфертного ціноутворення, яка має містити відповідну інформацію та запитується податковим органом відповідно до пп. 39.4.4 п. 39.4 статті 39 Кодексу, а положення п. 120.3 ст. 120 ПК України встановлюють відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій впродовж 30 календарних днів з дня отримання запиту податкового органу.
49. Разом з тим, як вже було зазначено, згідно з п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.
50. Відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
51. Верховний Суд враховує, що постановою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 визнано ТОВ "Амбар Експорт БКВ" банкрутом.
52. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, перевірку податковим органом проведено 24.07.2023, тобто після визнання боржника банкрутом. Отже, грошові вимоги податкового органу складають заборгованість боржника зі сплати штрафних санкцій, яка визначена податковим органом за результатами проведеної перевірки та за рішеннями, прийнятими під час процедури ліквідації боржника у справі про банкрутство (після визнання його банкрутом).
53. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав (постанова Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
54. Крім того, ч. 3 ст. 41 КУзПБ передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
55. У постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі №908/1035/20 вказано, що протягом дії мораторію (що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство) у процедурі розпорядження майном нарахування штрафних санкцій на конкурсні вимоги суперечить наведеним вище положенням ч. 3 ст. 41 КУзПБ. У свою чергу, у ліквідаційній процедурі в силу ч. 1 ст. 59 цього Кодексу у боржника не можуть виникати зобов'язання у виді штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства. Отже, визнання судом відповідних вимог податкового органу як конкурсного кредитора може мати місце виключно у разі виникнення обов'язку зі сплати штрафних санкцій до відкриття провадження у справі про банкрутство.
56. Правові висновки щодо питання застосування приписів абзацу 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ у подібних правовідносинах, а саме щодо неможливості визнання вимог податкового органу за податковими зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, термін сплати яких (зобов'язань) настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом наведені також, зокрема, у постановах 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 07.10.2020 у справі №15/293-б.
57. Твердження скаржника про те, що штрафні санкції нараховані у ППР №382308012300 за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство та до визнання боржника банкрутом, є безпідставними, оскільки в даному випадку штрафні санкції нараховані не за невиконання грошового зобов'язання (податкового зобов'язання), яке виникло у боржника до порушення провадження у справі та до визнання боржника банкрутом, а за неподання боржником необхідної документації податковому органу на його запит, а штрафні санкції до боржника застосовані податковим органом на підставі ППР вже у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
58. Тобто відповідний остаточний розрахунок має враховувати лише ті податкові зобов'язання (податковий борг), які дійсно виникли у боржника та не були ним погашені на момент відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію. Позаяк на момент відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в нього не було узгодженого податкового зобов'язання в частині визначених у заяві штрафних санкцій, тому у податкового органу немає підстав заявляти грошові вимоги до боржника в справі про банкрутство.
59. Так, відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.04.2024 у справі №926/869-б/23, якщо основне податкове зобов'язання, і його момент невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов'язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.
60. Однак, на відміну від обставин наведеної справи, в даному випадку основне податкове зобов'язання у боржника було відсутнє (тобто відсутній момент виконання) і лише після направлення відповідного запиту податкового органу боржнику, невиконання цього запиту боржником, проведення перевірки податковим органом, складання акта та прийняття ППР у податкового органу з'явилася правова підстава для заявлення грошових вимог до боржника.
61. У цій справі визначена контролюючим органом кінцева дата виконання запиту - 03.02.2023 - припадає на період після відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, що відбулося 02.06.2022, отже у боржника відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ не могли виникати нові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій.
62. Верховний Суд вважає безпідставним твердження податкового органу у касаційній скарзі про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду проте, що грошові зобов'язання, визначені у ППР, які не були оскаржені в установленому законом порядку, є узгодженими податковими зобов'язаннями та набувають статусу податкового боргу, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник, а обставини справ за якими зроблено відповідні висновки є відмінними від цієї справи.
63. Так у постанові від 02.06.2022 у справі №922/3062/20 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов'язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов'язаний встановити, зокрема: - базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов'язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу); - з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб; - період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків; - заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до п. 129.9 ст. 129 ПК України.
64. Однак у справі, що переглядається, не вирішується питання щодо бази нарахування пені або момент з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку, період нарахування пені та правомірність заявлення таких вимог відповідно до положень ПК України.
65. Посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №922/1775/19, від 02.11.2021 у справі №917/399/15, від 01.06.2022 у справі №927/104/21, від 17.01.2021 у справі №903/51/20, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд не врахував висновок про те, що розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
66. Однак, такі аргументи скаржника спростовуються вищенаведеним, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові здійснено розгляд вказаних грошових вимог з врахуванням особливостей виникнення податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами як ПК України так і КУзПБ та правильно встановлено момент виникнення податкового зобов'язання зі сплати штрафу за неподання відповіді на запит після відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури.
67. Також нерелевантним до правовідносин у цій справі є посилання на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 у справі №360/2218/20 про те, що грошові зобов'язання, визначені у ППР, які не були оскаржені в установленому законом порядку, є узгодженими податковими зобов'язаннями, які у зв'язку із несплатою у встановлені податковим законодавством терміни набувають статусу податкового боргу.
68. Так у справі №360/2218/20 підставою позову контролюючий орган зазначив те, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень й підлягає стягненню в судовому порядку. Однак, наведена справа, яка розглядалася у порядку адміністративного судочинства не враховувала специфіку виникнення та розгляду грошових вимог податкового органу у справі про банкрутство відповідно до приписів КУзПБ.
69. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.
Судові витрати
72. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №908/3411/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді С. Жуков
К. Огороднік