Справа № 951/488/25
Провадження №2/951/244/2025
03 листопада 2025 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шостак Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Заплітної І.А.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо премета спору на стороні позивача, Паславської О.І.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо премета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Заплітну Ірину Анатоліївну звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у червні 2023 року мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав. Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 19.06.2024 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18.11.2024 рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19.06.2024 змінено шляхом доповнення його резолютивної частини вказівкою наступного змісту: «Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Таким чином, результом розгляду позовної заяви ОСОБА_4 стало попередження відповідача про зміну ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 .
Разом з тим, з часу ухвалення апеляційним судом вказаного рішення, ставлення відповідача до виховання дитини ОСОБА_1 зовсім не змінилось, відповідач жодних дій не вчиняв, на зв'язок з дочкою не виходив, жодної матеріальної допомоги не надавав, участі у її вихованні не брав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 . У зв'язку зі смертю матері та через невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, у позивача фактично відсутній законний представник, який би мав здійснювати представництво її інтересів у правовідносинах, у яких вона самостійно не може брати участі з огляду на свій неповнолітній вік.
Також вказала, що відповідачу відомо про смерть матері позивача, однак відповідач жодного разу не зателефонував дочці, не запропонував допомоги чи підтримки.
Зважаючи на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, позивач з метою захисту своїх прав просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 19.08.2025 о 12:00 год.
Ухвалою суду від 19.08.2025 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 . Зобов'язано Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради надати суду до 15.09.2025 включно письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі відомостей, визначених у частині п'ятій статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Підготовче засідання у справі відкладено на 18.09.2025 о 11:30 год.
Ухвалою суду від 18.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2025 о 11:00 год.
У судовому засіданні 09.10.2025 судом допитано свідка ОСОБА_2 та оголошено перерву в розгляді справи до 03.11.2025 о 10:00 год.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Заплітна І.А. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували. Представник позивача звернула увагу, що з часу ухвалення апеляційним судом рішення, яким ОСОБА_3 попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, поведінка відповідача абсолютно не змінилась, батько жодної участі у вихованні ОСОБА_1 не бере, після смерті матері ОСОБА_4 ані матеріальної, ані моральної підтримки не надає, не цікавиться навчанням дитини, будь-якого інтересу до дочки та її проблем не проявляє.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), про причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не подавав.
У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, ОСОБА_5 висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 підтримала повністю, вказала на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала повністю, просила такі задовольнити.
Ураховуючи наведене, ухвалою суду від 03.11.2025, постановленою у судовому засіданні, визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 01.03.2022 (а.с. 6).
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 19.06.2024 у справі №951/469/23 у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18.11.2024 рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19.06.2024 змінено, доповнивши його вказівкою наступного змісту:
«Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , покласти на орган опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області» (а.с. 11-14).
Постановою Верховного Суду від 05.03.2025 рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19.06.2024 в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18.11.2024 залишено без змін (а.с. 15-20).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2025 (а.с. 6 зворот).
За змістом інформації, наданої 04.06.2025 Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 не перебуває на обліку, як одержувач допомоги на дитину померлого годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Відповідно до інформації, наданої Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради 30.05.2025 за вих. №137, батько ОСОБА_3 на батьківські збори не з'являвся, у шкільних заходах, святах та інших подіях, пов'язаних з дитиною, участі не брав, до класного керівника та адміністрації школи з питань, що стосуються навчання, поведінки дитини, не звертався. Шкільним життям та навчанням ОСОБА_1 її батько ОСОБА_3 після 18.11.2024 та після смерті матері не цікавився. Після смерті матері ОСОБА_1 проживає/виховується з прабабусею, вітчимом та двома молодшими братами (а.с. 9 зворот).
Постановою старшого державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.06.2025 відкрито виконавче провадження №78437067 з примусового виконання виконавчого листа №6076526/23, виданого 31.07.2023 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2833,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 06.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).
Відповідно до постанови про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні №78437067 на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 27.05.2025 у справі №607/6526/23 замінено стягувача ОСОБА_4 на ОСОБА_1 (а.с. 8).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_3 станом на 30.09.2025 наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 у розмірі 82723,60 грн (а.с. 75).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1248 від 10.09.2025, орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 54-56).
У судовому засіданні 09.10.2025 судом допитано у якості свідка ОСОБА_2 стосовно виконання ОСОБА_3 батьківських обов'язків відносно дочки ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_2 , яка є прабабусею ОСОБА_1 , показала суду, що ОСОБА_1 проживає разом з нею. Батько ОСОБА_3 з часу народження дочки й дотепер батьківських обов'язків належним чином не виконує. Востаннє свідок бачила його, коли дитині було 1,5 року. Після смерті матері батько навіть не цікавиться, з ким дитина проживає, як і раніше, нічим не допомагає доньці, не намагається підтримувати зв'язок з дівчинкою та спілкуватись з нею. Свідок ОСОБА_2 повністю утримує правнучку. З часу ухвалення судового рішення поведінка батька жодним чином не змінилася. На її думку, наявні підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
У судовому засіданні 03.11.2025 в присутності психолога ОСОБА_6 з'ясовано думку дитини ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав її батька ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 зазначила, що проживає разом з прабабусею ОСОБА_2 , вітчимом та двома братами у м. Тернополі. Прабабуся ОСОБА_2 займається її вихованням, розвитком, повністю надає кошти на її утримання, тому ОСОБА_1 бажає, щоб прабабуся стала її піклувальником. Також повідомила, що батька ОСОБА_3 вона практично не знає, він пішов з сім'ї, коли дівчинка була ще зовсім малою. Пам'ятає, як в дитинстві з мамою запрошували батька на дні народження, однак він не приходив. Зараз при зустрічі, мабуть, і не впізнала б його, так як батько взагалі з нею не спілкується, жодних зв'язків не намагається налагодити, її життям та вихованням не цікавиться, фінансово не допомагає, навіть на похороні матері не був. Додатково зазначила, що один раз телефонувала до батька вже після смерті матері, просила зробити довіреність на прабабусю ОСОБА_2 з метою її представництва у державних органах, так як вона є неповнолітньою, однак ОСОБА_3 проігнорував її прохання. З огляду на викладене наполягає на позбавленні ОСОБА_3 батьківських прав відносно неї.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 26.02.1991 № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21).
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 03.08.2022 у справі № 306/7/20, від 07.12.2022 у справі № 562/2695/20, від 11.01.2023 у справі № 461/7447/17, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19.
При цьому суд ураховує, що пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Суд на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18.02.2021 у справі № 645/920/19, від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 12.02.2024 у справі № 202/1931/22).
Поряд з цим Верховний Суд у своїх постановах не раз зауважував, коли є рішення судів, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного з батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, тоді в разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду інакшим є розподіл тягаря доведення між сторонами. Тож саме другий з батьків дитини під час розгляду повторно поданого до нього позову про позбавлення його батьківських прав має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов'язками (постанова Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 149/2510/21, від 28.02.2024 у справі № 303/4697/22, від 07.06.2024 у справі № 740/3478/23, від 26.12.2024 у справі № 137/1411/23, від 15.01.2025 у справі № 760/16255/23, від 05.02. 2025 у справі № 144/924/24, від 05.03. 2025 у справі № 336/1230/23).
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 у справі № 317/2256/22, від 22.01. 2025 у справі № 333/8983/23, від 04.04. 2025 у справі № 6290/3692/23).
Так, судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з прабабусею ОСОБА_2 , яка займається її вихованням та утриманням.
Батько дитини - ОСОБА_3 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту ухвалення 18.11.2024 апеляційним судом рішення, яким ОСОБА_3 попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 , батько зв'язку з дочкою не підтримує, не приймає участі у її вихованні та утриманні, не проявляє інтересу до дитини, не надає жодної матеріальної допомоги. Відповідачем не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про його бажання брати участь у вихованні та розвитку дитини після ухвалення судового рішення 18.11.2024.
Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради, врахувавши фактичні відносини між сторонами, заслухавши пояснення дитини ОСОБА_1 та батька ОСОБА_3 щодо виконання останнім своїх батьківських обов'язків, з метою захисту прав і законних інтересів дитини, вважав за доцільне позбавити ОСОБА_3 його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Законодавчо встановлено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п'ята статті 19 СК України).
Отже, орган опіки та піклування не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки ОСОБА_3 продовжує свідомо ухилятися від виконання батьківських обов'язків стосовно дочки ОСОБА_1 , чим порушує права та інтереси дитини.
З'ясовуючи думку дитини ОСОБА_1 , судом встановлено, що ОСОБА_3 відносин з дочкою не підтримує, участі у її вихованні та утриманні не бере, жодним чином не цікавиться її життям, що також підтверджено показаннями свідка в судовому засіданні.
З огляду на викладене судом встановлено, що ОСОБА_3 після 18.11.2024 не змінив свою поведінку та ставлення до виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , не піклується про її фізичний та духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя; не спілкується із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.
Ураховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дочки, не цікавиться життям дитини, жодних змін у ставленні до виконання батьківських обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_1 не проявляє, у зв'язку з чим, ураховуючи інтереси дитини, необхідність забезпечення умов для її нормального виховання та розвитку, відповідача слід позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас суд роз'яснює відповідачу, що відповідно до положень статті 169 СК України мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Матеріали справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач звільнений від оплати судового збору, не містять.
Ураховуючи, що позов задоволено повністю, позивача звільнено від сплати судового збору, відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280-289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави (одержувач: ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: 46002, Тернопільська область, Тернопільський район, м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 1, код ЄДРПОУ: 43459222.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Повне рішення суду складено та підписано 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк