Іменем України
10 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/909/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Прилуки-Агропереробка", код ЄДРПОУ 31429413, провулок Фермерський, буд. 1, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, 17520,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевкунова Павла Юрійовича,
код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 902 993,14 грн
без повідомлення (виклику) сторін;
Обставини справи:
09.09.25, до Господарського суду Чернігівської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (сформована в системі "Електронний суд" 09.09.25) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Прилуки-Агропереробка" до Фізичної особи-підприємця Шевкунова Павла Юрійовича про стягнення 902 993,14 грн, з яких: 868 602,99 грн основного боргу, 22 753,25 грн інфляційних втрат та 11 636,90 грн грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору купівлі-продажу №27 від 24.06.20, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Прилуки-Агропереробка" та фізичною особою-підприємцем Шевкуновим Павлом Юрійовичем в частині оплати за поставлений товар.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.25 справу №927/909/25 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.25 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).
запропонувати відповідачу:
відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
- подати до суду протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) заперечення на відповідь на відзив (ст.167, 251 ГПК України).
запропонувати Корюківській окружній прокуратурі та позивачу: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.
звернути увагу учасників справи на те, що:
- за приписами п.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї; копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
- згідно з ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, заяви та клопотання, які без поважних причин не будуть подані в строк, визначений судом, суд залишає без розгляду.
роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.25 направлена позивачу до електронного кабінета в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідкою про доставку електронного листа, роздрукованою з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінета позивача 10.09.25 13:34.
Відповідно до ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 19.09.25 на запит суду, місцезнаходження фізичної особи-підприємця Шевкунова Павла Юрійовича (код НОМЕР_1 ): АДРЕСА_1 .
Ухвала суду від 10.09.2025, направлена відповідачу на адресу місця реєстрації ( АДРЕСА_1 ), повернута відділенням зв'язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
За п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлене судом за належною адресою і повернуте поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.
Отже, в розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді та обізнані про встановлені судом строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До початку розгляду справи по суті від позивача 08.10.25 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Клопотання з додатком залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 23.06.25.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
24 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Прилуки-Агропереробка" (далі Позивач, Продавець) та фізичною особою-підприємцем Шевкуновим Павлом Юрійовичем (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №27 (далі Договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує наступну продукцію м'ясо та м'ясопродукти, іменовану надалі «Товар» або «Продукція».
Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка зхасвідчує момент передачі продукції (п.1.2. Договору).
Сума договору складається з суми всіх видаткових накладних (п.1.3. Договору).
Найменування та кількість товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).
Оплата товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки (п.3.3. Договору).
Датою поставки партії товару вважається дата отримання його на складі покупця в присутності уповноваженого представника продавця, про що робиться відмітка на видатковій накладній про здачу-прийняття товару (п. 4.3. Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, а відносно розрахунків - до повного їх завершення (п.7.1. Договору).
Як вказує позивач, у процесі виконання договору відповідач - фізична особа-підприємець Шевкунов П.Ю. отримував товар та оплачував його. Так станом на 01.10.2024 року заборгованість відповідача - фізичної особи-підприємця Шевкунова П.Ю. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Прилуки-Агропереробка" становила 1 100 684,27грн. За змістом позовної заяви, протягом дії Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Прилуки-Агропереробка" відвантажувала товар, а фізична особа-підприємець Шевкунов П.Ю. проплачував вже отриманий товар. За період з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року в адресу фізичної особи-підприємця Шевкунова П.Ю. було відвантажено товару згідно до підписаних видаткових накладних на загальну суму 1 007 728,12 грн, при цьому відповідачем - фізичною особою-підприємцем Шевкуновим П.Ю. оплачено було в період з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року в сумі 1 048 309,39 грн. Станом на 27.03.2025 року, вказує позивач, борг фізичної особи-підприємця Шевкунова П.Ю. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Прилуки-Агропереробка" складає 868 602,99 грн.
У матеріалах справи містяться докази (а.с. 64) направлення на адресу відповідача претензії від 31.07.25 №142.
Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за Договором також 11 636,90 грн 3% річних за період з 27.03.2025 по 05.09.2025 та 22 753,25 грн інфляційних нарахувань за період з 01.04.25 по 31.07.2025 року, що позивач обґрунтовує розрахунком, доданим до письмових пояснень.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за спірним договором за період з 01.10.24 по 31.12.24 було передано у власність відповідача товар, загальна вартість якого складає 1 007 728,12 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 12-31).
Відповідачем здійснена часткова оплата вартості поставленого товару за період з 01.10.24 по 31.12.24 в сумі 1 048 309,39 грн.
Доказів виконання зобов'язань відповідача за Договором в частині повної оплати за поставлений товар у визначений строк матеріали справи не містять.
Отже, судом встановлено, що на день розгляду спору, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 868 602,99 грн, підтверджена матеріалами справи та є обґрунтованою, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем було заявлено до стягнення 11 636,90 грн 3% річних за період з 27.03.2025 по 05.09.2025 та 22 753,25 грн інфляційних нарахувань за період з 01.04.25 по 31.07.2025 року.
Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 22 753,25 грн інфляційних втрат та 11 636,90 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 13029,03 грн.
У складі судових витрат по справі позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.
Як убачається з матеріалів справи, в межах строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, Позивачем подано до суду докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом даної справи, розмір яких згідно поданого розрахунку становить 5 000 грн.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Як убачається з матеріалів справи, в підтвердження витрат, які Позивач сплатив у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, суду надано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №759-Г від 02.09.25, копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги №759-Г від 02.09.25, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №529 від 04.03.11, ордера серії СВ №1112106 від 05.09.25, рахунок-фактуру №20 від 06.10.25, копію акту від 06.10.25 про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги №759-Г від 02.09.25, копію платіжної інструкції № 2026 від 06.10.25,
За змістом наданих Позивачем доказів, сума витрат Позивача склала 5000 грн. (гонорар за підготовку та подання до суду позовної заяви після винесення ухвали про відкриття провадження по справі протягом 3 днів).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги не надав.
Враховуючи викладене вище, дослідивши матеріали даної справи та надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи категорію та складність справи, оцінюючи необхідність, обґрунтованість та неминучість судових витрат, а також співмірність заявленого позивачем розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевкунова Павла Юрійовича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Прилуки-Агропереробка" (код ЄДРПОУ 31429413, провулок Фермерський, буд. 1, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, 17520) 868 602,99 грн заборгованості, 22 753,25 грн інфляційних втрат, 11 636,90 грн 3% річних, 13 029,03 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.