адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
10.11.2025 Справа № 917/1992/25
м. Полтава
Суддя Солодюк О.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, поданої Фермерським господарством "ІВК" у справі № 917/1992/25
за позовною заявою Фермерського господарства "ІВК" вул. Незалежності, будинок 2-А, селище Машівка, Полтавський район, Полтавська область, 39400
до Машівської селищної ради вул. Незалежності, будинок 113, селище Машівка, Полтавський район, Полтавська область, 39400
про визнання протиправними дій та витребування земельних ділянок
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "ІВК" до Машівської селищної ради про визнання протиправними дій та витребування земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.12.2025 на 09:55 год.
06.11.2025 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову (вхід. №14237). В заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити даний позов та заборонити Машівській селищній раді, вчиняти дії, пов'язані з користуванням, розпорядженням, відчуженням земельними ділянками з кадастровими номерами №5323080200:00:007:0242 (18,9998 га), № 5323080200:00:007:0243 (15,0000 га), №5323080200:00:007:0244 (15,0000 га), що розташовані на території Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви заявник вказує наступне:
Фермерське господарство «ІВК» (далі також - Заявник) є орендарем земельної ділянки площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, що розташована на території Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області.
Відповідно до договору оренди землі від 03.08.2012 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області та Фермерським господарством «ІВК» (далі також - Позивач), останньому передано в користування на правах оренди земельну ділянку площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Абрамівської сільської ради Машівського району Полтавської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 25.01.2016 року № 624-СГ поновлено вказаний договір оренди земельної ділянки терміном на 7 років шляхом укладення договору оренди землі в новій редакції. Упродовж дії цього договору оренди землі змінився розпорядник земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Абраміської сільської ради Машівського району Полтавської області, ним є Машівська селищна рада (далі також - Відповідач).
Так, на виконання умов договору, позивачем подано заяву від 21.11.2022 року № 7 до розпорядника земельної ділянки, Машівської селищної ради, про поновлення договору оренди землі. Додатком до вказаної заяви зокрема є проєкт Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 25.01.2016 року в двох примірниках. Вказана заява отримана відповідачем 21.11.2022 року за вхідним номером 1960. З моменту подання заяви про поновлення договору оренди землі, з урахуванням того, що відповідач не звертався до позивача із вимогою повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063, Фермерське господарство «ІВК» продовжувало користуватися зазначеною земельною ділянкою, сплачувало орендну плату, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Однак, відповідно до Державного реєстру речових прав 26.09.2024 року інше речове право стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063 припинено на підставі рішення Машівської селищної ради відповідно до п. 36 Договору оренди землі - закінчення строку, на який укладено договір оренди. Після звернення позивача за правовою допомогою, на направлені представником позивача адвокатський запит від 01.11.2024 року № 1 Виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області листом від 11.11.2024 року № 1791 повідомив, що заява Фермерського господарства «ІВК» про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016 року зареєстрована в журналі реєстрації вхідної кореспонденції 21.11.2022 року за № 1960, вищезазначена заява розглянута постійною комісією Машівської селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, та розглянута на сесії Машівської селищної ради. Разом із листом позивачем отримано, зокрема, рішення Машівської селищної ради від
26.01.2023 року № 26/25-VIII про розгляд клопотання ФГ «ІВК», яким рішення стосовно поновлення договору оренди землі не прийнято.
Таким чином Машівська селищна рада порушила переважне право ТОВ «ІВК» на продовження договору оренди землі від 25.01.2016 року, оскільки ТОВ «ІВК» належно виконував обов'язки за умовами договору, своєчасно звернувся до Орендодавця з клопотанням про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, здійснював плату за землю.
ТОВ «ІВК» 04.12.2024 звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, Машівської селищної ради, з наступними вимогами:
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016;
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять п'ятої сесії селищної ради восьмого скликання Машівської селищної ради від 26.01.2023 №26/25-VII;
- скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063; від 26.09.2024 на підставі рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, Про припинення дії договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку дії, серія та номер: 57/42-VIII, виданий 24.09.2024, видавник: Машівська селищна рада; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 25.01.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерське господарство «ІВК», п.36 Договору оренди землі - закінчення строку, на який було укладено договір оренди.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24 відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із означеним рішенням, ФГ "ІВК" 30.04.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ФГ «ІВК» у повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року по справі № 917/2170/24 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду. Пунктом 10 даної ухвали визначено зупинити дію рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24.
Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 року по справі № 917/2170/24 (дата набрання законної сили 01.07.2025 року), серед іншого, визнано укладеною з 26.01.2023 року додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016 року, яким заявнику передано в користування на правах оренди земельну ділянку площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Абрамівської сільської ради Машівського району Полтавської області.
Договір оренди належної заявнику земельної ділянки поновлений з 26.01.2023 року строком на сім років до 25.01.2030 року.
Незважаючи на це, Машівська селищна рада (Відповідач) рішенням від 10.04.2025 року № 29/48-VIII надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 15,0000 га, 18,9998 га та 15,0000 га зі зміною цільового призначення із земель для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗД - 01.02) на цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗД - 01.01) за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності, площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Машівської селищної територіальної громади.
В подальшому відповідач рішенням від 18.06.2025 № 33/50-VIII затвердив проєкт землеустрою та сформував нові земельні ділянки. Внаслідок цього утворено та зареєстровано за територіальною громадою три ділянки:
5323080200:00:007:0242 (18,9998 га);
5323080200:00:007:0243 (15,0000 га);
5323080200:00:007:0244 (15,0000 га).
Реєстрація права комунальної власності проведена 27.08.2025 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Таким чином, відповідач розпорядився земельною ділянкою, яка перебувала у правомірному користуванні заявника, що створює реальну загрозу відчуження цих ділянок третім особам.
Заявник посилається на те, що поведінка відповідача є недобросовісною. Фактично Машівська селищна рада порушила права орендаря земельної ділянки, не уклавши договір оренди земельної ділянки. В ході захисту своїх прав у Господарському суді Полтавської області по справі № 917/2170/24, не забезпечення позову призвело до неможливості виконання рішення суду, оскільки відповідачем прийнято рішення про поділ земельної ділянки орендаря на три частини з різними кадастровими номерами.
На сьогоднішній день відповідач готується реалізувати новостворені земельні ділянки через аукціон. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду. Позивачу необхідно буде витрачати значні сили та кошти для поновлення своїх прав, як це відбувається зараз.
Рішенням Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 року по справі №917/2170/24 поновлено договір оренди земельної ділянки з 26.01.2023 року строком на сім років до 25.01.2030 року.
Таким чином, оскаржувані рішення відповідача не можуть бути легітимними, оскільки прямо суперечать рішенню суду. Фактично наявна ситуація, коли відповідач порушує права позивача, той в свою чергу поновлює порушене право через суд, але в цей час відповідач знову порушує право позивача для неможливості виконання рішення суду.
Отже, позивач (заявник) вважає, що вжиття заходів забезпечення позову є очевидно необхідними.
Вжиття заходів забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, адекватним та не матиме негативних наслідків для заінтересованих сторін.
Фактично, Машівська селищна рада у квітні-червні 2025 року прийняла рішення про поділ та зміну цільового призначення належної заявнику земельної ділянки, внаслідок чого 18.06.2025 року утворено три нові земельні ділянки, а 27.08.2025 року на них зареєстровано право комунальної власності.
В той же час, судом встановлено, що договір оренди заявника поновлено з 26.01.2023 року (постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 року). Таким чином невжиття заходів забезпечення створює реальний ризик передачі, обтяження, чи відчуження новоутворених земельних ділянок третім особам, що істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду щодо поновлення прав оренди земельної ділянки позивачем.
На даний час як зазначає позивач, є законне рішення суду, яке набрало законної сили - постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 року, якою встановлено, що договір оренди спірної земельної ділянки поновлено з 26.01.2023 року.
В той же час, Машівська селищна рада ухвалила рішення про розроблення та затвердження проекту землеустрою (від 10.04.2025 року, 18.06.2025 року) і фактично створила, а в подальшому і зареєструвала нові земельні ділянки, з новими кадастровими номерами та цільовим призначенням, не врахувавши або навіть проігнорувавши та не відновивши права орендаря, що підтверджені рішенням апеляційного суду по справі №917/2170/24.
За таких обставин вже на початковому етапі очевидні підстави сумніватися у законності дій ради щодо прийняття рішень та в необхідності їх тимчасового блокування для запобігання подальшій шкоді правам позивача.
На переконання позивача, невжиття заходів щодо заборони відповідачу вчиняти певні дії, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у разі задоволення позовних вимог.
За результатом дослідження матеріалів поданої заяви та доказів, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, керуючись наступним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю (грошових коштів) або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Дана позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та немайнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Європейський суд з прав людини також наголошує, що для Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справі "Каіч та інші проти Хорватії").
Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Таким чином, у даному випадку при вирішенні питання про забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом, який має немайновий характер, без нових звернень до суду (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Як вбачається з матеріалів справи № 917/1992/25, предметом судового розгляду є вимога про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, витребування із чужого незаконного володіння земельних ділянок та забов'язати державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про речове право Фермерського господарства "ІВК" на земельні ділянки.
У справі № 917/1992/25 позивач оскаржує дії та рішення відповідача, які були вчинені та прийняті відповідачем під час розгляду судами справи № 917/2170/24, за результатом якої право позивача на користування земельною ділянкою площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063 поновлено та визнано укладеною з 26.01.2023 року додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016 року, яким заявнику передано в користування на правах оренди земельну ділянку площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Абрамівської сільської ради Машівського району Полтавської області.
Договір оренди земельної ділянки поновлений з 26.01.2023 року строком на сім років до 25.01.2030 року.
У даній справі заявник (позивач) оскаржує дії відповідача, а також рішення Машівської селищної ради від 10.04.2025 року № 29/48-VIII в частині, що стосується надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063 та рішення Машівської селищної ради від 18.06.2025 № 33/50-VIII в частині затвердження проєкту землеустрою та формування нових земельних ділянок з кадастровими номерами:
5323080200:00:007:0242 (18,9998 га);
5323080200:00:007:0243 (15,0000 га);
5323080200:00:007:0244 (15,0000 га).
Позивач, посилаючись на рішення суду у справі №917/2170/24, просить витребувати вищезазначені земельні ділянки із чужого незаконного володіння Машівської селищної ради.
Отже, враховуючи те, що відповідач розпорядився земельною ділянкою площею 48,9998 га, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, право на користування якою продовжено за рішенням суду, а також здійснив поділ цієї земельної ділянки на три земельні ділянки, суд дійшов висновку, що існує загроза розпорядження відповідачем земельними ділянками з кадастровим номерами: 5323080200:00:007:0242 (18,9998 га); 5323080200:00:007:0243 (15,0000 га); 5323080200:00:007:0244 (15,0000 га), право власності на які зареєстровано за відповідачем.
Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Машівській селищній раді, вчиняти дії, пов'язані з користуванням, розпорядженням, відчуженням земельними ділянками з кадастровими номерами №5323080200:00:007:0242 (18,9998 га), № 5323080200:00:007:0243 (15,0000 га), №5323080200:00:007:0244 (15,0000 га), що розташовані на території Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист або поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позову.
Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.
Попередження можливого порушення прав позивача при розгляді справи судом перебуває в прямій залежності від цілісності майна та незмінності суб'єкта їх володіння під час вирішення спору судом, що, на думку суду, цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків для позивача, ніж для відповідача у справі. Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення заяви Фермерського господарства "ІВК" про забезпечення позову у справі № 917/1992/25.
Згідно статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
В даному випадку, з огляду на характер спірних правовідносин, предмет заявлених заявником (позивачем) позовних вимог та обраний заявником (позивачем) вид забезпечення позову, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 141, 144, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Заяву Фермерського господарства "ІВК" про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи до забезпечення позову.
Заборонити Машівській селищній раді, вчиняти дії, пов'язані з користуванням, розпорядженням, відчуженням земельними ділянками з кадастровими номерами №5323080200:00:007:0242 (18,9998 га), № 5323080200:00:007:0243 (15,0000 га), №5323080200:00:007:0244 (15,0000 га), що розташовані на території Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області.
Стягувач: Фермерське господарство "ІВК", (вул. Незалежності, будинок, 2- А, селище Машівка, Полтавський район, Полтавська область, 39400, код ЄДРПОУ 32535007).
Боржник: Машівська селищна рада, (вул. Незалежності, будинок, 113, селище Машівка, Полтавський район, Полтавська область, 39400, код ЄДРПОУ 21047618).
3.Ухвала набирає законної сили 10.11.2025 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
4. Ухвала дійсна до пред'явлення до 11.11.2028.
5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Солодюк О.В.