65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про визнання вимог кредитора
"31" жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 916/3358/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
дослідивши матеріали заяви (вх. №3-982/25 від 21.10.2025 р.) Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України з грошовими вимогами до боржника у справі №916/3358/24
за заявою кредитора: Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ:44069166);
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 99; код ЄДРПОУ 31327342)
про визнання банкрутом
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від боржника: не з'явились;
від кредитора: не з'явились;
ліквідатор банкрута: не з'явилась;
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 р. відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів»; визнано вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» в сумі 841 244,05 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» строком на 170 календарних днів до 03.03.2025 р.; розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» призначено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2024 р. визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» визнано банкрутом; відкрито відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 19.03.2026 р., ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» призначено арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну.
21.10.2025 р. до господарського суду надійшла заява (вх. №3-982/25) Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів», у якій заявник просить суд визнати грошові (кредиторські) вимоги до боржника у загальному розмірі 253 074,01 грн., яка складається із 113 334,00 грн. (штраф за рішенням Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.2018 № 10-р/к у справі №23-08/2017); 136 000,00 грн. (пеня) та 3740,01 грн. (судовий збір за подання позовної заяви).
До заяви надано копії: рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №10-р/к від 27.09.2018 р. у справі №23-08/2017; рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. у справі №916/601/21; доказу сплати судового збору; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділення та доказів направлення заяви боржнику та ліквідатору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 р. прийнято та призначено до розгляду заяву (вх. №3-982/25 від 21.10.2025 р.) Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; код ЄДРПОУ: 20992104) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» в сумі 253 074,01 грн. на "29" жовтня 2025 р. о 13:50 год., про що повідомлено заявника та ліквідатора банкрута.
Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Колмиковою Т.О. подано до суду відзив (вх. №32926/25 від 27.10.2025 р.) на заяву Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів», відповідно до якого грошові вимоги заявника визнаються ліквідатором банкрута у повному обсязі на суму 280 548,91 грн.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2025 р. оголошено перерву в розгляді заяви Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» до "31" жовтня 2025 р. до 11:00 год., про що повідомлено учасників справи.
31.10.2025 р. до суду надійшла заява (вх. №34431/25) Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України про розгляд справи без участі представника заявника.
П. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що жодних доказів, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися, суду не надано, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника за відсутністю таких учасників справи, за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заяву Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, відзив ліквідатора банкрута з доданими до них документами/доказами, суд встановив:
27.09.2018 р. адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №10-р/к по справі №23-08/2017, яким було визнано, зокрема, що ТОВ “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення двох результатів торгів; за вчинене порушення на ТОВ “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» накладено штраф у загальному розмірі 136 000,00 грн.
Листом №65-02/2053 від 03.10.2018 р. Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України направлено на адресу ТОВ “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» копію рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №10-р/к від 27.09.2018р. по справі №23-08/2017. Згідно рекомендованого повідомлення копія рішення була вручена відповідачу 01.11.2018р.
13.12.2018р. адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №18-р/к, згідно якого ТОВ “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» було надано розстрочку виконання рішення №10-р/к від 27.09.2018р. по справі №23-08/2017 рівними платежами на строк до 01.12.2019 р.
ТОВ “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» було частково сплачено штраф у розмірі 22 666,00 грн.
У зв'язку з невиконанням рішення №10-р/к по справі №23-08/2017 та несплатою штрафу, 09.03.2021 р. Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного Комітету України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з боржника штрафу у розмірі 113 334,00 грн. та пені у розмірі 136 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. по справі №916/601/21 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з ТОВ “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» штраф у розмірі 113 334,00 грн., пеню у розмірі 136 000,00 грн. та 3 740,01 грн. судового збору.
Вказане рішення набрало законної сили 03.08.2021 р. та не оскаржувалось в апеляційному/касаційному порядках.
06.08.2025 р. господарським судом видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. по справі №916/601/21.
З метою примусового виконання судового рішення у справі №916/601/21, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зверталось до органів виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчих проваджень за наказами від 06.08.2021 р. щодо стягнення штрафу, пені та витрат зі сплати судового збору із надсиланням оригіналів цих виконавчих документів, які було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у в'язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення).
Станом на день подачі заяви з грошовими вимогами, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» штраф та пеню згідно рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. у справі №916/601/21 не сплатило, що в свою чергу стало підставою звернення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України до суду із заявою.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до ст. 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 14 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Згідно зі ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Положеннями ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції» визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Статтею 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18);
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 р. КУзПБ та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Висновки суду.
Оцінюючи надані кредитором докази в сукупності, зокрема, дослідивши та перевіривши подані документи, судом встановлено, що заявлені до боржника вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України в сумі 253 074,01 грн. за наказами Господарського суду Одеської області від 06.08.2021 р., виданими на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. по справі №916/601/21 підтверджені належним чином та підлягають визнанню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнає грошові вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» в сумі 3 740,01 грн. (судовий збір у справі №916/601/21), із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів та 249 334,00 грн. (штраф та пеня), із задоволенням у 6 (шосту) чергу вимог кредиторів.
П. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.
Таким чином, витрати кредитора, пов'язанні зі сплатою судового збору за подання до суду заяв з грошовими вимогами в сумі 4 844,80 грн. слід враховувати у 1 (першу) чергу задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 46, ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати грошові вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; код ЄДРПОУ: 20992104) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробничий центр “Тензометричних вимірів» (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 99; код ЄДРПОУ 31327342) в сумі 3 740,01 грн., із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів та 249 334,00 грн. із задоволенням у 6 (шосту) чергу вимог кредиторів. Решту вимог, які складаються з витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в сумі 4 844,80 грн. врахувати в 1 (першу) чергу вимог кредиторів.
2. Визнані у п. 1 даної ухвали суду вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають Південному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного Комітету України право вирішального голосу на зборах кредиторів.
Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили 31 жовтня 2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 10 листопада 2025 року у зв'язку із аварійними та плановими відключеннями електроенергії в Господарському суді Одеської області у вказаний період, що підтверджується відповідними актами суду.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України; ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Колмикової Т.О.; ГУ ДПС в Одеській області.
Суддя Л.І. Грабован