65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"31" жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 916/650/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Ліщук С.О.,
дослідивши матеріали справи,
за заявою кредитора: Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ:44069166);
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд 48; код ЄДРПОУ: 31428820);
про визнання банкрутом.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від боржника: не з'явились;
від кредиторів: не з'явились;
від заявників: не з'явились;
розпорядник майном боржника: не з'явилась;
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 р. відкрито провадження у справі №916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ"; введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" строком на 170 календарних днів до 31.10.2025 р.; розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" призначено арбітражного керуючого Нікітіну Ганну Едуардівну (свідоцтво про здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора №1935 від 10.01.2020 р.).
14.05.2025 р. на офіційному веб-порталі судової влади України опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" (публікація №76059).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 р. визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
02.10.2025 р. до господарського суду надійшла заява (вх. №3-884/25) ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" в сумі 510 380,00 грн.
ОСОБА_1 подано до суду заяву (вх. №3-989/25 від 23.10.2025 р.) про уточнення кредиторських вимог до боржника, у прохальній частині якої заявник просить суд визнати майнові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" на квартиру на 9 поверсі, 2 секції загальною площею 78,52 кв.м., розташованої в 9-тому мікрорайоні м. Чорноморськ, які виражені у грошовому еквіваленті у сумі 510 380,00 грн., із включенням до 4 (четвертої) черги вимог кредиторів.
До заяви надано копії: паспорту заявника; ідентифікаційного коду; договору №123 від 25.12.2012 р.; квитанцій до прибуткового касового ордеру від 25.12.2012 р., від 15.04.2016 р., від 04.09.2019 р., від 13.02.2020 р. з підтвердженням про повне виконання заявником зобов'язань.
31.10.2025 р. до господарського суду надійшла заява (вх. №34440/25) про долучення до матеріалів справи засвідченого перекладу на українську мову договору з додатками до нього, укладеного між заявником та ТОВ Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2025 р. прийнято до розгляду заяву (вх. №3-884/25 від 02.10.2025 р.) ОСОБА_1 про визнання майнових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ", які виражені в грошовому еквіваленті у сумі 510 380,00 грн.
Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Нікітіною Г.Е. подано до суду повідомлення (вх. №33825/25 від 27.10.2025 р.) на заяву ОСОБА_1 з майновими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ", які виражені у грошовому еквіваленті, відповідно до якого майнові вимоги заявника, які виражені в грошовому еквівалентів визнаються у повному обсязі на суму 510 380,00 грн.
Директором Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" ОСОБА_2 подано до суду заяву/відзив (вх. №34082/25 від 28.10.2025 р.), у якому майнові вимоги ОСОБА_1 визнаються боржником у повному обсязі.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 р. оголошено перерву в розгляді заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із майновими вимогами до боржника до "31" жовтня 2025 р. до 10:30 год., про що повідомлено учасників справи.
Про перерву в розгляді заяв кредиторів розпорядник майном боржника арбітражний керуючий Нікітіна Г.Е.; Головне управління ДПС в Одеській області; Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області та представник заявника адвокат Бікяшев Д.Р. були повідомлені шляхом надсилання копії вказаної ухвали до їх електронних кабінетів за допомогою підсистеми "Електронний суд", про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки секретаря судового засідання про доставку електронного документу.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, кореспонденція (процесуальні документи) Господарського суду Одеської області була надіслана у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи (заяви кредитора).
П. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що жодних доказів, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися, суду не надано, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви з майновими вимогами до боржника за відсутністю таких учасників справи, за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заяву ОСОБА_1 , відзиви боржника та розпорядника майном боржника з доданими до них документами/доказами, суд встановив:
25.12.2012 р. між ОСОБА_1 (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" (Повірений) укладено договір №123.
Відповідно до п. 1.1. Договору №123 від 25.12.2012 р., предметом даного договору є інвестування будівництва квартири (будівельний АДРЕСА_1 , який будується на замовлення ТОВ Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" з ціллю отримання у власність приміщення відповідно з даним Договором.
П. 1.3. договору передбачено, що ТОВ Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" планує здати будинок у четвертий квартал 2014 року.
Згідно п. 2.1.1. укладеного правочину, довіритель має право на свій розсуд обрати приміщення із загального переліку та закріпити за його за собою.
Відповідно до п. 3.2.3. Договору, ТОВ Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" зобов'язаний передати приміщення довірителю за актом прийому-передачі, після повної оплати договору.
П.п. 4.1 - 4.2 Договору сторони погодили, що вартість одного квадратного метра обраної заявником квартири складає 6 500,00 грн. Загальна вартість будівництва квартири складає 510 380,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % - 85 063,33 грн.), що становить загальну суму договору.
У відповідності до п. 4.3 Договору, заявник зобов'язалась сплатити вартість квартири поетапно, а саме: перший платіж - 8% від суми договору, що становить 40 830,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % - 6 805,00 грн) в 3 (триденний) строк з моменту підписання Договору; другий - сьомий платежі - по 8% від суми договору, кожен у розмірі 40 830,00 грн. (у тому числі ПДВ), зі строками сплати до: 01.06.2013 р.; 01.09.2013 р.; 01.12.2013 р.; 01.03.2014 р.; 01.06.2014 р.; 01.09.2014 р. відповідно; восьмий платіж - 44% від суми договору, що становить 224 570,00 грн. (у тому числі ПДВ), у строк до 01.12.2014 р.
Виконання взятих на себе зобов'язань за договором №123 від 25.12.2012 р., в частині повної оплати квартири, ОСОБА_1 підтверджує квитанціями до прибуткового касового ордеру № б/н від 25.12.2012 р. на суму 40 000,00 грн.; від 15.04.2016 р. на суму 422 510,00 грн.; від 04.09.2019 р. на суму 5000,00 грн.; від 13.02.2020 р. на суму 42 870,00 грн.
Станом на день подачі заяви з майновими вимогами, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" взяті на себе зобов'язання за договором №123 від 25.12.2025 р. щодо будівництва та передачі у власність заявника квартири не виконало, що стало підставою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абз. 5 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом( ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України)
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на момент укладання договорів) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних
цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів
діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Ст. 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у відповідній редакції) визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
За змістом ст. 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у відповідній редакції) всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Абз. 1 ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у відповідній редакції) визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 Цивільного кодексу України).
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Висновки суду.
Досліджуючи правову природу зобов'язань, які виникли між заявником та боржником на підставі договору №123 від 25.12.2012 р., суд дійшов висновку, що зобов'язання ОСОБА_1 , в частині перерахування коштів/інвестиційних внесків забудовнику були грошовими зобов'язаннями та були виконані, а зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" щодо здійснення будівництва, введення об'єкту в експлуатацію та передачі його інвестору/заявнику виконані не були, однак не мали характеру грошових, а є майновими. Тобто, вимоги ОСОБА_1 до ТОВ БФ "МОНОЛІТ" мають майновий характер.
Приписами абз. 5 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Однак, вказана норма Кодексу України з процедур банкрутства не містить алгоритму вираження майнових вимог у грошовій формі. Тому кредитор вільний у виборі способу доказування суду величини грошової суми, яка виражає його майнову вимогу та доказів в її обґрунтування.
Майнова вимога ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" за договором №123 від 25.12.2012 р. оцінена в сумі фактично інвестованих грошових коштів, з урахуванням визначення у національній валюті еквіваленту, сплаченого у іноземній валюті, на дату звернення до суду із заявою кредитора.
Оцінюючи надані ОСОБА_1 докази в сукупності, зокрема, дослідивши та перевіривши подані кредитором документи, відзив боржника та повідомлення розпорядника майном боржника про розгляд вимог, суд вважає, що вимога кредитора є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнає майнові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" на квартиру на 9 (дев'ятому) поверсі, 2 (другої) секції загальною площею 78,52 кв.м., розташованої в 9-тому мікрорайоні м. Чорноморськ, які виражені в грошовому еквіваленті у сумі 510 380,00 грн., із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів. Решту вимог, які складаються з витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в сумі 6 056,00 грн. слід врахувати в 1 (першу) чергу вимог кредиторів.
Включення майнових вимог ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів, виражених в грошових одиницях (абз. 5 ч. 2 ст. 45 КУзПБ), не змінюють підстав виникнення та порядок виконання зобов'язань (грошових або майнових) поза межами справи, оскільки вказані положення законодавства не містять підстав для припинення майнового зобов'язання та виникнення грошового зобов'язання. Однак, у справі про банкрутство саме реєстр грошових вимог кредиторів, який містить відомості щодо пасиву боржника, є об'єктом аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища його на ринках, що здійснюється розпорядником майном боржника та підлягає оцінці кредиторами і судом у підсумковому засіданні суду для визначення подальших процедур у справі.
З огляду на зазначене, права кредиторів з майновими вимогами до боржника підлягають захисту у справі про банкрутство на рівні з грошовими вимогами кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 46, ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати майнові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" на квартиру на 9 (дев'ятому) поверсі, 2 (другої) секції загальною площею 78,52 кв.м., розташованої в 9-тому мікрорайоні м. Чорноморськ, які виражені в грошовому еквіваленті у сумі 510 380,00 грн., із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів. Решту вимог, які складаються з витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в сумі 6 056,00 грн. врахувати в 1 (першу) чергу вимог кредиторів.
2. Визнані у п. 1 даної ухвали суду вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають ОСОБА_1 право вирішального голосу на зборах кредиторів.
Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили 31 жовтня 2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 10 листопада 2025 року у зв'язку із аварійними та плановими відключеннями електроенергії в Господарському суді Одеської області у вказаний період, що підтверджується відповідними актами суду.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ"; розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Нікітіної Г.Е.; Головного управління ДПС в Одеській області; Чорноморській міській раді Одеського району Одеської області; представника ОСОБА_1 адвоката Бікяшева Д.Р.
Суддя Л.І. Грабован