Рішення від 07.11.2025 по справі 915/931/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року Справа № 915/931/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД», пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 611, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49081 (код ЄДРПОУ 44133084)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ», вул. Виговського Івана, буд. 4-А/2, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55213 (код ЄДРПОУ 45117681)

про стягнення коштів в сумі 201 842, 77 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» заборгованість у розмірі 201 842, 77 грн., яка складається з: 163 000, 00 грн. - суми основного боргу за Договором; 23 017, 11 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості; 13 063, 00 грн. - інфляційних втрат; 2 762, 66 грн. - штрафу у розмірі 3 % річних.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 8 422, 40 грн., які складаються з: суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.; витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2025 (вх. № 8899/25 від 13.06.2025) ТОВ “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» до відповідача ТОВ “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» про стягнення коштів у сумі 201 842, 77 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2025:

1. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» пропущений процесуальний строк, встановлений законом для подання заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.

2. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» пропущений процесуальний строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву.

3. Прийнято відзив на позовну заяву (вх. № 10997/25 від 28.07.2025) до розгляду.

4. Відмовлено в клопотанні про розгляд справи у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи.

5. Прийнято відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» від частини позову згідно заяви (вх. № 10910/25 від 24.07.2025).

6. Закрито провадження у справі № 915/931/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 44133084) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» (код ЄДРПОУ 45117681) в частині стягнення коштів у розмірі 163 000, 00 грн. суми основного боргу за договором на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від частини позову.

7. Роз'яснено учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

8. Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ», вул. Виговського Івана, буд. 4-А/2, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55213 (код ЄДРПОУ 45117681) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД», пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 611, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49081 (код ЄДРПОУ 44133084):

- 1 956, 33 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 33 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову зазначено обставини неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № ВВС-З-32424 від 30.08.2024, який укладено між ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» та ТОВ «ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ», а саме зобов'язання з оплати за поставлений товар та надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі у розмірі 163 000, 00 грн.

За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов п. 6.4 договору та положень законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 193, 222, 224, 225 ГК України, ст.ст. 11, 22, 251, 253, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625- 629, 631, 638-639, 712, 901,903 ЦК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяві (№ 10997/25 від 28.07.2025) просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.

Відповідач виконав свої зобов'язання з оплати обладнання та наданих послуги у повному обсязі відповідно до умов договору та порядку оплати, що узгоджений сторонами на підставі листа ТОВ «ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» від 12.03.2025 вих. № 14 (оферта) та листа ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» від 13.03.2025 вих. № ДВЗ 23/25 (акцепт).

Відповідач вказує, що з аналізу платежів вбачається, що покупець (відповідач) допустив прострочення наступних платежів:

1) 700 грн. за березень 2025 прострочено на три дні;

2) 56 500 грн. за травень 2025 прострочено на 11 днів;

3) 50 000 грн. за травень 2025 прострочено на 2 дня

Отже, розрахунки позивача щодо сум штрафних санкцій є необґрунтованими, а також безпідставними, виходячи з наступного:

- позивач на виконання умов п. 6.4 та п. 6.8 договору до звернення до суду із зазначеним позовом не скористався своїм правом пред'явити вимогу відповідачу про сплату пені, а відтак позивач не має права на стягнення з відповідача пені, оскільки у відповідача не виникло такого обов'язку;

- договором не передбачена сплата штрафу, як і не встановлено порядок нарахування штрафу, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 549 ЦК України розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тому заявлений позивачем до стягнення штраф є безпідставним, а його сума 2 762, 66 грн. є необґрунтованою;

- також необґрунтованою є заявлена позивачем до стягнення сума 13 063, 00 грн. - інфляційних втрат.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 230, 343 ГК України, ст. 549 ЦК України та умовами договору.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання та скріплення печатками (у разі наявності) його сторонами та діє до 29.04.2025 року, а в частині невиконаних зобов'язань сторін, що виникли на момент дії договору, до повного їх виконання сторонами.

До договору сторонами укладено додатки, а саме:

- Додаток № 1 «Специфікацію № 1»;

- Додаток № 2 «Календарний план № 1»;

- Додаток № 3 «Технічні характеристики комп'ютера».

Договір та додатки підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Суду не подано доказів розірвання або визнання недійсним договору.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання, та надати послуги з його встановлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору перелік переданого покупцю обладнання та наданих послуг наведені у відповідних специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість договору визначається у національній валюті України та становить 620 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 103 333, 33 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору умови оплати:

2.3.1. 310 000, 00 грн. - передоплата, протягом (одного) банківського дня, з моменту підписання Договору;

2.3.2. 51 660, 00 грн. - друга оплата, після введення в експлуатацію, але в будь - якому разі до 30.09.2024 року.

2.3.3. 51 660, 00 грн. - третя оплата, до 30.10.2024 року.

2.3.4. 51 660, 00 грн. - четверта оплата, до 30.11.2024 року.

2.3.5. 51 660, 00 грн. - п'ята оплата, до 30.12.2024 року.

2.3.6. 51 660, 00 грн. - шоста оплата, до 30.01.2025 року.

2.3.7. 51 700, 00 грн. - остаточна оплата, до 28.02.2025 року.

Відповідно до п. 2.4 договору розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі, рахунках або специфікаціях.

Відповідно до п. 2.5 договору днем здійснення покупцем платежу вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2.6 договору вартість даного договору фіксується та є дійсна за умови здійснення покупцем оплати у розмірі 310 000, 00 грн. до 04.09.2024 року.

Відповідно до п. 5.1 договору відвантаження обладнання здійснюється за базисом поставки ЕХW, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п. 5.3 договору по факту готовності обладнання до відвантаження постачальник письмово повідомляє покупця. Вказану грошову суму в п. 2.3.1 даного договору покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання письмового повідомлення на е-mail покупця або поштою (поштовою службою обраною покупцем та постачальником для відправлень).

Відповідно до п. 5.4 договору після отримання вказаної грошової суми в п. 2.3.1 даного договору постачальник письмово повідомляє покупця про дату відвантаження на е-mail покупця або поштою (поштовою службою обраною покупцем та постачальником для відправлень).

Відповідно до п. 5.5 договору покупець підтверджує або переносить дату відвантаження та приймання обладнання та письмо повідомляє покупця на е-mail постачальника або поштою (поштовою службою обраною покупцем та постачальником для відправлень).

Відповідно до п. 5.8 договору строки поставки вказуються у додатку 2 «Календарний план № 1» до договору.

Відповідно до п. 5.9 договору датою поставки обладнання вважається дата фактичного отримання обладнання покупцем та підписанням ним відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних. Перехід права власності на обладнання відбувається в момент поставки обладнання покупцю.

Відповідно до п. 5.12 договору у випадку якщо покупець не виконує свої обов'язки в частині оплати (оплата здійснена не у повному обсязі та/або відсутня оплата у строк згідно договору), то постачальник має право припинити (частково та/або повністю) роботи по договору. При припиненні виконання робіт постачальником з вини несплати коштів покупцем, до постачальника не застосовуються штрафи/нарахування пені.

Відповідно до п. 5.13 договору після здійснення оплати покупцем в повному обсязі п. 2.3.1 цього договору постачальник розпочинає роботи протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання письмового виклика від покупця на е-mail постачальника або поштою (поштовою службою обраною покупцем та постачальником для відправлень).

Відповідно до п. 5.16 договору днем виконання зобов'язань за цим договором вважається день підписання обома сторонами акту надання послуг.

Відповідно до п. 5.17 договору терміни постачання обладнання та надання послуг за цим договором, наведені у календарному плані № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.4 договору якщо обладнання не буде оплачене у визначені в пункті 2.3. даного договору терміну, покупець за вимогою постачальника виплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 6.6 договору у випадках, що не передбачені цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.8 договору застосування передбачених цим договором штрафних санкцій, штрафів, пені є правом, а не обов'язком сторін.

Відповідно до п. 9.1 договору після виконання всіх послуг згідно договору постачальник передає покупцю підписаний зі свого боку акт надання послуг.

Відповідно до п. 9.2 договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту надання послуг покупець зобов'язаний прийняти надані послуги та підписати акт надання послуг. У разі відмови від підписання акту надання послуг покупець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів надати письмову мотивовану відмову із зазначенням причин.

Відповідно до п. 9.3 договору акт надання послуг вважається підписаним покупцем, а послуги прийнятими, за відсутності мотивованої відмови від підписання наданих актів на умовах і в терміни згідно п. 9.2. цього договору.

Відповідно до п. 11.1 договору умови даного договору можуть бути змінені та/або доповнені виключно за взаємною письмовою згодою сторін, з обов'язковим підписанням відповідного письмового документу.

Відповідно до п. 12.6 договору у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством.

Відповідно до п. 12.7 договору після підписання даного договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу.

Відповідно до п. 13.3 договору закінчення строку дії або розірвання даного договору не звільняють сторони від виконання зобов'язань, встановлених умовами цього договору, до закінчення строку позовної давності або проведення відповідних перевірок.

Відповідно до п. 14.1 договору будь-які доповнення та зміни до даного договору повинні бути оформлені письмово та завірені уповноваженими представниками сторін в кожному окремому випадку змін (доповнення).

Відповідно до специфікації № 1 до договору сторонами погоджено поставку обладнання та надання послуг на загальну суму 620 000, 00 грн., а саме:

1. Ваги автомобільні « 80ВА-1-2ПБ-18», в тому числі: Вантажоприймальна колійна платформа (L = 18 м) з колесовідбійником 50 х 50 - 1 к-т; Тензодатчик ваговимірювальний Цифровий Кеlі QS-D - 10 шт.; Вузол вбудування тензодатчика - 10 шт.; Індикатор ваговий типу Кеlі КU8 - 1 шт.; Коробка клемна - 1 шт.; Кабель з'єднувальний -15 м.; Металорукав в ПВХ ізоляції - 1 к-т.; Шина заземлення (ШЗ) - 10 шт.; Типове програмне забезпечення "АРМ вагаря" - 1 шт.; Настанова з експлуатації - 1 шт. Сума з ПДВ 500 000, 00 грн.

2. Готовий монолітний фундамент з залізобетонними пандусами (ГМФ). Сума з ПДВ 110 000, 00 грн.

3. Послуги до ваг автомобільних « 80ВА-1-2ПБ-18», в тому числі: Авторський нагляд - 1 послуга; шеф-монтаж та пусконалагоджування - 1 послуга. Сума з ПДВ 10 000, 00 грн.

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання на суму 610 000, 00 грн., що підтверджується видатковою № 43 від 22.11.2024 на суму 610 000, 00 грн.

Крім того, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи (надано послуги) на суму 10 000, 00 грн., що підтверджуються актом надання послуг № 46 від 27.12.2024 на суму 10 000, 00 грн.

Підставою складання вищевказаної видаткової накладної та акта надання послуг зазначено договір № ВВС-З-3242 від 30.08.2024.

Видаткова накладна та акт надання послуг підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 2.3.1 договору відповідачем проведено попередню оплату в сумі 310 000, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями з призначенням платежу «оплата згідно рахунку № ВВС-З-32424 від 29.04.2024 …», а саме:

- платіжна інструкція № 63 від 30.08.2024 на суму 30 000, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 66 від 12.09.2024 на суму 15 000, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 67 від 16.09.2024 на суму 265 000, 00 грн.

В подальшому на виконання умов договору відповідачем проведено оплату в сумі 147 000, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями з призначеннмя платежу «оплата згідно рахунку № ВВС-З-32424 від 29.04.2024 …», а саме:

- платіжна інструкція № 77 від 30.09.2024 на суму 27 500, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 203 від 28.03.2025 на суму 55 800, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 205 від 03.04.2025 на суму 700, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 242 від 29.04.2025 на суму 56 500, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 333 від 11.06.2025 на суму 6 500, 00 грн.

Отже, до звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем на виконання умов договору проведено оплату в загальній сумі 457 000, 00 грн.,

Отже, на дату звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 163 000, 00 грн. (620 000, 00 грн. - 457 000, 00 грн.), яка і була заявлена до стягнення.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 - 12.06.2025 між ТОВ “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» та ТОВ “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» за даними ТОВ “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» на 12.06.2025 заборгованість на користь ТОВ “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» становить 163 000, 00 грн.

Акт звірки підписано лише позивачем.

Після звернення позивача до суду із даним позовом та після відкриття провадження у даній справі відповідачем проведено оплату в загальній сумі 163 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:

- платіжна інструкція № 338 від 13.06.2025 на суму 5 000, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 346 від 13.06.2025 на суму 45 000, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 368 від 26.06.2025 на суму 56 500, 00 грн.;

- платіжна інструкція № 395 від 08.07.2025 на суму 56 500, 00 грн.

Як вказано вище, у зв'язку з повною оплатою відповідачем заборгованості в сумі 163 000, 00 грн. ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2025 закрито провадження у справі № 915/931/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 163 000, 00 грн. - основного боргу, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог (п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Отже, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем (основний борг) відсутня.

На підтвердження факту відсутності заборгованості відповідача перед позивачем відповідачем додано до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 - 15.07.2025 між ТОВ “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» та ТОВ “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ», відповідно до якого за даними ТОВ “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» на 15.07.2025 заборгованість відсутня.

Акт звірки не підписано.

Судом також встановлено наступне.

02.12.2024 позивачем направлено на адресу відповідача лист № ДВЗ 23, в якому позивач повідомив про виконання поставки обладнання в повному обсязі, а також про завершення монтажних робіт 23.09.2024. Також позивач просив виконати оплату згідно календарного п. 2.3.3, п. 2.3.4 договору № ВВС-З-32424 від 30.08.2024.

21.02.2025 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 21/02/ДВЗ, в якому позивач просив погасити заборгованість у розмірі 230 800, 00 грн. протягом 5 робочих днів з моменту отримання листа. Крім того, остаточна оплата в сумі 51 700, 00 грн. має бути здійснена до 28.02.2025. До листа № 21/02/ДВЗ від 21.02.2025 позивачем додано акт надання послуг № 46 від 27.12.2024.

12.03.2025 відповідачем направлено на адресу позивача гарантійний лист № 14, в якому відповідач зазначив, що бере на себе обов'язок в термін до 31.07.2025 погасити грошовий борг за договором поставки № ВВС-З-32424 від 30.08.2024 по оплаті за поставлений товар, а саме по специфікації № 1 в розмірі 282 500, 00 грн. за наступним графіком:

- 56 500, 00 грн. - до 31 березня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 30 квітня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 31 травня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 30 червня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 31 липня 2025.

13.03.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № ДВЗ 23/25, в якому позивач у відповідь на лист № 14 від 12.03.2025 повідомив, що готовий надати відстрочку у вигляді п'яти рівних частин на п'ять місяців починаючи з березня за наступним графіком:

- 56 500, 00 грн. - до 31 березня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 30 квітня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 31 травня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 30 червня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 31 липня 2025.

Крім того, в листі позивач повідомив, що у випадку прострочення за даним графіком позивач буде вимушений звернутись до суду та застосувати до підприємства (відповідача) згідно п. 6.4 договору № ВВС-З-32424 від 30.08.2024 штрафні санкції.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 23 017, 11 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості; 13 063, 00 грн. - інфляційних втрат та 2 762, 66 грн. - штрафу у розмірі 3 % річних.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі (постанова ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

4.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18 (постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу (постанова ВП ВС від 02.07.2025 у справі № 903/602/24).

Для застосування наведеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а саме, нарахування інфляційних та 3 % річних від простроченої суми необхідно встановити не тільки факт прострочення та розмір простроченого боргу, але і чіткі дату початку та дату закінчення прострочення відповідної конкретної суми боргу, оскільки лише саме за цей період прострочення у кредитора є право на нарахування боржнику вищевказаних інфляційних та річних на цю суму боргу (постанова КГС ВС від 31.01.2019 у справі № 903/1023/16).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць (постанова ВП ВС від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).

Згідно з Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 01 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця (постанова КЦС ВС від 06.03.2019 у справі № 577/5360/15-ц).

4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту (постанова ВП ВС від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц).

З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно здійснює перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови КГС ВС від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 16.03.2020 № 922/1658/19).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

30.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ» (покупець) укладено договір поставки № ВВС-З-32424 від 30.08.2024, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця обладнання (товар вартістю 620 000, 00 грн. з ПДВ), та надати послуги з його встановлення, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити їх на умовах визначених даним договором (п. 1.1, п. 2.1, специфікації № 1 до договору).

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання на суму 610 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 43 від 22.11.2024 на суму 610 000, 00 грн. Крім того, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи (надано послуги) на суму 10 000, 00 грн., що підтверджуються актом надання послуг № 46 від 27.12.2024 на суму 10 000, 00 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 2.3.1 договору відповідачем проведено попередню оплату в сумі 310 000, 00 грн. В подальшому на виконання умов договору відповідачем проведено оплату в сумі 147 000, 00 грн. Отже, до звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем на виконання умов договору проведено оплату в загальній сумі 457 000, 00 грн. Тобто, на дату звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 163 000, 00 грн. (620 000, 00 грн. - 457 000, 00 грн.), яка і була заявлена до стягнення. Після звернення позивача до суду із даним позовом та після відкриття провадження у даній справі відповідачем проведено оплату в загальній сумі 163 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2025 закрито провадження у справі № 915/931/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 163 000, 00 грн. - основного боргу, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог (п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Умовами договору сторони передбачили порядок та строки оплати за товар та послуги. Так, відповідно до п. 2.3 договору умови оплати:

2.3.1. 310 000, 00 грн. - передоплата, протягом (одного) банківського дня, з моменту підписання Договору;

2.3.2. 51 660, 00 грн. - друга оплата, після введення в експлуатацію, але в будь - якому разі до 30.09.2024 року.

2.3.3. 51 660, 00 грн. - третя оплата, до 30.10.2024 року.

2.3.4. 51 660, 00 грн. - четверта оплата, до 30.11.2024 року.

2.3.5. 51 660, 00 грн. - п'ята оплата, до 30.12.2024 року.

2.3.6. 51 660, 00 грн. - шоста оплата, до 30.01.2025 року.

2.3.7. 51 700, 00 грн. - остаточна оплата, до 28.02.2025 року.

Станом на 12.03.2025 відповідачем було оплачено 337 500 грн. (попередня оплата та частина другої оплати), а заборгованість становила 282 500, 00 грн.

Судом також встановлено, що 12.03.2025 позивач направив на адресу відповідача лист № 14 від 12.03.2025, в якому гарантував оплату заборгованості та просив розстрочити сплату заборгованості рівними частинами, починаючи з березня 2025. В свою чергу, 13.03.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № ДВЗ 23/25, в якому позивач у відповідь на лист № 14 від 12.03.2025 повідомив, що готовий надати відстрочку у вигляді п'яти рівних частин на п'ять місяців починаючи з березня за наступним графіком:

- 56 500, 00 грн. - до 31 березня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 30 квітня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 31 травня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 30 червня 2025;

- 56 500, 00 грн. - до 31 липня 2025.

Лист підписано директором позивача ТОВ “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» Чопик В. П., що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, тобто уповноваженою особою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторони вчинили правочин у письмовій формі, зафіксувавши його у листах, якими обмінялись сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України), яким (правочином) сторони фактично погодили інші строки оплати за товар та послуги, тобто погодили внесення змін до договору в частині розмірів платежів та строку оплати за поставлене обладнання та надані послуги, що відповідає як вимогам законодавства (ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 651, ст. 654 ЦК України), так і умовам п. 11.1, п. 14.1 договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач до 13.03.2025 (дата зміни строків оплат) повинен був виконувати господарське зобов'язання у порядку та строки, передбачені умовами п. 2.3.2 договору, в тому числі нести відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, передбачену як чинним законодавством, так і умовами договору, зокрема, п. 6.4 договору. В подальшому, враховуючи погодження сторонами зміни (розстрочення) строків та сум платежів, відповідач, починаючи з 13.03.2025, повинен був проводити оплати у порядку та строки, передбачені правочином від 13.03.2025 (правочин оформлений сторонами у формі обміну письмовими листами від 12.03.2025 та від 13.03.2025), а за невиконання грошового зобов'язання нести відповідальність, передбачену п. 6.4 договору, про що і зазначено в самому листі позивача від 13.03.2025.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати станом на 12.03.2025 (включно) згідно п. 2.3 договору, а саме:

- період прострочення оплати в сумі 24 160, 00 грн. (частина другої оплати) становить з 01.10.2024 по 12.03.2025;

- період прострочення оплати в сумі 51 660, 00 грн. (третя оплата) становить з 01.11.2024 по 12.03.2025;

- період простроченя оплати в сумі 51 660, 00 грн. (четверта оплата) становить з 01.12.2024 по 12.03.2025;

- період прострочення в сумі 51 660, 00 грн. (п'ята оплата) становить з 31.12.2024 по 12.03.2025;

- період прострочення в сумі 51 660, 00 грн. (шоста оплата) становить з 31.01.2025 по 12.03.2025;

- період прострочення в сумі 51 700, 00 грн. (остаточна оплата) становить з 01.03.2025 по 12.03.2025.

Після погодження сторонами зміни строків виконання грошового зобов'язання, тобто після 13.03.2025, відповідачем допущено прострочення оплати згідно погодженого сторонами у письмовій формі графіку, а саме:

1) період прострочення оплати за березень 2025 в сумі 700 грн. становить з 01.04.2025 по 02.04.2025 (включно);

2) період прострочення оплати за травень 2025 в сумі 56 500 грн. становить з 01.06.2025 по 10.06.2025 (включно);

3) період прострочення оплати за травень 2025 в сумі 50 000 грн. становить з 11.06.2025 по 12.06.2025 (включно).

Позивачем під час виконання розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат не враховано погодження сторонами зміни графіку платежів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням прострочення відповідача.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 23 017, 11 грн. по кожному окремому розрахунковому періоду за сукупний період 01.10.2024 по 12.06.2025.

Як зазначено судом вище, нарахування пені передбачено умовами п. 6.4 договору. Крім того, у листі позивача лист вих. № ДВЗ 23/25 від 13.03.2025 зазначено, що у випадку прострочення за даним графіком позивач буде вимушений звернутись до суду та застосувати до підприємства (відповідача) згідно п. 6.4 договору № ВВС-З-32424 від 30.08.2024 штрафні санкції.

Судом за допомогою Бази законодавство «Ліга.Закон» здійснено перерахунок розміру пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожен день прострочення та в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом встановлено, що пеня, нарахована за період прострочення виконання грошових зобов'язань до зміни строків оплат (до 13.03.2025) становить 17 207, 87 грн. , а саме:

- 2 931, 91 грн., виходячи з суми боргу 24 160, 00 грн., нарахованої з 01.10.2024 по 12.03.2025;

- 5 131, 49 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованої з 01.11.2024 по 12.03.2025;

- 4 030, 54 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованої з 01.12.2024 по 12.03.2025;

- 2 904, 18 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованої з 31.12.2024 по 12.03.2025;

- 1 699, 83 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованої з 31.01.2025 по 12.03.2025;

- 509, 92 грн., виходячи з суми боргу 51 700, 00 грн., нарахованої з 01.03.2025 по 12.03.2025.

Судом встановлено, що пеня, нарахована за період прострочення виконання грошових зобов'язань після зміни строків оплат (з 13.03.2025) становить 565, 98 грн., а саме:

- 1, 19 грн. - пеня за прострочення оплати 700 грн., нарахована за період з 01.04.2025 по 02.04.2025 (включно);

- 479, 86 грн. - пеня за прострочення оплати 56 500 грн., нарахована за період з 01.06.2025 по 10.06.2025 (включно);

- 84, 93 грн. - пеня за прострочення оплати 50 000 грн., нарахована за період з 11.06.2025 по 12.06.2025 (включно).

Щодо посилань відповідача на відсутність досудової вимоги про стягнення пені, то суд зазначає, що ненаправлення позивачем відповідачу вимоги про стягнення пені не може свідчити про відсутність порушення прав кредитора та не позбавляє його права на звернення до суду.

Отже, позовна вимога про стягнення пені в сумі 17 773, 85 грн. підлягає задоволенню. В решті пені судом відмовлено, у зв'язку з безпідставністю.

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 % річних в загальній сумі 2 762, 66 грн. за період прострочення з 31.10.2024 по 12.06.2025. Судом встановлено, що як в позовній заяві, так і в розрахунку позивачем фактично нараховано 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Суд зазначає, що 3 % річних не є штрафом. Водночас, неправильне зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви нарахованих сум 3 % річних як "штрафу" не є підставою для відмови в позові в цій частині.

Враховуючи, що під час розрахунку як пені, так і 3 % річних позивачем не враховано зміни строків оплати згідно графіку, що мало наслідком неправильне визначення періоду нарахування 3 % річних, судом відповідно до Бази законодавство "Ліга.Закон" виконано перерахунок 3 % річних.

Судом встановлено, що 3 % річних, нараховані за період прострочення виконання грошових зобов'язань до зміни строків оплат (до 13.03.2025) становлять 1 846, 47 грн. , а саме:

- 323, 18 грн., виходячи з суми боргу 24 160, 00 грн., нарахованих з 01.10.2024 по 12.03.2025;

- 559, 77 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованих з 01.11.2024 по 12.03.2025;

- 432, 74 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованих з 01.12.2024 по 12.03.2025;

- 305, 70 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованих з 31.12.2024 по 12.03.2025;

- 174, 09 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нарахованих з 31.01.2025 по 12.03.2025;

- 50, 99 грн., виходячи з суми боргу 51 700, 00 грн., нарахованих з 01.03.2025 по 12.03.2025.

Судом встановлено, що 3 % річних, нараховані за період прострочення виконання грошових зобов'язань після зміни строків оплат (з 13.03.2025) становлять 54, 78 грн., а саме:

- 0, 12 грн. - 3 % річних за прострочення оплати 700 грн., нараховані за період з 01.04.2025 по 02.04.2025 (включно);

- 46, 44 грн. - 3 % річних за прострочення оплати 56 500 грн., нараховані за період з 01.06.2025 по 10.06.2025 (включно);

- 8, 22 грн. - 3 % річних за прострочення оплати 50 000 грн., нараховані за період з 11.06.2025 по 12.06.2025 (включно).

Отже, позовна вимога про стягнення 3 % річних в сумі 1 901, 25 грн. підлягає задоволенню. В решті 3 % річних судом відмовлено, у зв'язку з безпідставністю.

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 13 063, 00 грн. за період з жовтня 2024 по травень 2025.

Судом встановлено, що інфляційні втрати, нараховані за період прострочення виконання грошових зобов'язань до зміни строків оплат (до 13.03.2025) становлять 7 782, 34 грн. , а саме:

- 1 763, 75 грн., виходячи з суми боргу 24 160, 00 грн., нараховані за період з жовтня 2025 по лютий 2025 (включно);

- 2 791, 22 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нараховані за період з листопада 2024 по лютий 2025 (включно);

- 1 775, 93 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нараховані за період з грудня 2024 по лютий 2025 (включно);

- 1 038, 16 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нараховані за період з січня 2025 по лютий 2025 (включно);

- 413, 28 грн., виходячи з суми боргу 51 660, 00 грн., нараховані за лютий 2025 (включно).

Оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати після зміни строків оплати (13.03.2025) становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат.

Отже, позовна вимога про стягнення інфляційних втрати в сумі 7 782, 34 грн. підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат судом відмовлено, у зв'язку з безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

6.1. Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вказано вище, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2025 прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 163 000, 00 грн.

В порядку ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнуто з відповідача на користь позивача 1 956, 33 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 329, 45 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 136, 62 грн. покласти на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в прохальній частині позовної заяви також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

В позовній заяві позивач на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є наступним: суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правових (юридичних) послуг № 12/06/25 від 12.06.2025 з додатками № 1 та № 2;

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1/12062025 від 25.06.2025;

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 5554 від 10.02.2023;

- ордером на надання правничої допомоги серія АЕ № 1395787 від 12.06.2025.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України Скороход Аліна Олександрівна обліковується у Раді адвокатів Дніпропетровської області.

Так, судом встановлено, що 12.06.2025 між адвокатом Скороход А.О. та ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» (клієнт) укладено договір про надання правових (юридичних) послуг № 12/06/25 від 12.06.2025.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором адвокат приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послуги клієнту, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні послуги адвокату на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість правових (юридичних) послуг за одну годину роботи адвоката складає 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп. Порядок їх оплати визначається сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 2.2 звіту № 1 (додаток № 2 до договору) загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 6 000, 00 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1/12062025 від 25.06.2025 виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги): надання правової допомоги згідно п. 1.1 завдання № 1 від 12.06.2025 до договору № 12/06/2025 про надання правових (юридичних) послуг від 12.06.2025 на суму 6 000, 00 грн.

Акт підписано та скріплено печатками сторін.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21; від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В постанові КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20 зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20, від 21.12.2021 по справі № 927/1202/20, від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони (постанова КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (п. 6.53 постанови КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000, 00 грн.

В позовній заяві позивачем зазначено, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн. Суду подано документи на підтвердження понесених витрат (договір про надання правових (юридичних) послуг № 12/06/25 від 12.06.2025 з додатками № 1 та № 2; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1/12062025 від 25.06.2025). В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. Як вказано вище, розмір правової допомоги (вартість робіт) визначено укладеним між адвокатом Скороход А.О. та ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД» (клієнт) договором № 12/06/25 про надання правових (юридичних) послуг № 12/06/25 від 12.06.2025.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, факт понесення позивачем витрат на професійну (правничу) допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, розмір витрат відповідає критерію розумності їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 661, 60 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача, у зв'язку з: 1) відмовою від позову в частині позовних вимог про стягнення основного боргу унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову (ч. 3 ст. 130 ГПК України); 2) частковим задоволенням позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 338, 40 грн. слід покласти на позивача, у зв'язку з відмовою в позові в частині позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ», вул. Виговського Івана, буд. 4-А/2, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55213 (код ЄДРПОУ 45117681) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД», пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 611, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49081 (код ЄДРПОУ 44133084):

- 17 773, 85 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 85 коп.) - пені;

- 1 901, 25 грн. (одна тисяча дев'ятсот одна грн. 25 коп.) - 3 % річних;

- 7 782, 34 грн. (сім тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 34 коп.) - інфляційних втрат;

- 329, 45 грн. (триста двадцять дев'ять грн. 45 коп.) - витрат по сплаті судового збору;

- 5 661, 60 (п'ять тисяч шістсот шістдесят одна грн. 60 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 07.11.2025

Суддя Е.М. Олейняш

Попередній документ

131646184

Наступний документ

131646186

Інформація про рішення:

№ рішення:	131646185
№ справи:	915/931/25
Дата рішення:	07.11.2025
Дата публікації:	11.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (24.06.2025)
Дата надходження:	13.06.2025
Предмет позову:	Стягнення заборгованості за договором

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ОЛЕЙНЯШ Е М

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСЕ ДЛЯ ДАХУ ТА ФАСАДУ»

заявник:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД»

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ВАГОВИЙ ЗАВОД»

представник позивача:

Скороход Аліна Олексіївна