10.11.2025 Справа № 914/3339/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АБЕКОР"
до боржника Фізичної особи-підприємця Хомишина Андрія Дмитровича
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 27657,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АБЕКОР" звернулось до Господарського суду Львівської області в порядку Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України ("Наказне провадження") із заявою про видачу судового наказу, в якій заявник просить стягнути з боржника - Фізичної особи-підприємця Хомишина Андрія Дмитровича заборгованість в розмірі 27657,00 грн за кредитним договором №318512LP від 29.03.2025, з яких 9737,00 грн заборгованість по кредитному договору №318512LP від 29.03.2025 (6500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 3237,00 грн - заборгованість по відсотках) та 17920,00 грн заборгованість по кредитному договору №1548575 від 04.03.2025 (10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 7920.00 грн - заборгованість по відсотках).
Як вбачається із поданої заяви, заявник обґрунтовує її неналежним виконанням зі сторони Фізичної особи-підприємця Хомишина Андрія Дмитровича умов кредитних договорів в частині повернення кредитних коштів. У заяві про видачу судового наказу заявником зазначено боржника фізичну особу-підприємця.
Так, судом встановлено, що Хомишин Андрій Дмитрович відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
Однак, як вбачається з додатків до поданої заяви, стороною кредитного договору є Хомишин Андрій Дмитрович як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.
Із долучених до заяви копій інформаційних повідомлень, паспортів споживчого кредиту та анкети клієнта також вбачається, що правовідносини у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АБЕКОР" виникли саме з фізичною особою, а не з фізичною особою-підприємцем. Долучені до заяви докази не містять відомостей про перерахування коштів на рахунок фізичної особи-підприємця і не містять положень стосовно мети використання коштів у підприємницькій діяльності.
Необхідно також зазначити, що відповідно до пункту 1.7. кредитного договору цільовим призначенням кредиту є: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Крім того в окремих пунктах договору сторони застосовують до кредитних правовідносин норми Закону України «Про споживче кредитування», що свідчить про те, що вказаний договір не є господарським.
Отже, як вбачається із поданих матеріалів, фактично боржником у поданій заяві про видачу судового наказу є саме фізична особа, а не фізична особа-підприємець.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Отже, враховуючи те, що боржником за заявою про видачу судового наказу є фізична особа, а не фізична особа-підприємець, кредитні правовідносини у сторін не пов'язані із здійсненням боржником господарської (підприємницької) діяльності, а відтак суд дійшов висновку відмовити у видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 152 ГПК України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За змістом частини 2 статті 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Крім того суд звертає увагу заявника на те, що в даному випадку вимога про стягнення заборгованості за кредитними договорами з Хомишина Андрія Дмитровича як фізичної особи підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статтями 20, 152, 153, 154, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у видачі судового наказу в порядку наказного провадження.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.