вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа № 911/786/24 (361/2010/24)
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг»
до ОСОБА_1
прo стягнення 90 200,00грн
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/786/24
за заявою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники: не з'явились
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення 90 200,00 грн заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 02.07.2024.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2024 провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
Не погоджуючись з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2024 про закриття провадження у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду, у якій просило скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2024 та передати справу для розгляду до Господарського суду Київської області.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2024 задоволено частково, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2024 змінено, доповнено резолютивну частину абзацом про передачу справи № 361/2010/24 до Господарського суду Київської області.
14.11.2024 матеріали справи № 361/2010/24 надійшли до Господарського суду Київської області та були передані на розгляд судді Лутак Т.В., у провадженні якої перебуває справа № 911/786/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2024 було прийнято справу № 361/2010/24 до провадження суддею Лутак Т.В. для розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № 911/786/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , розгляд справи призначено на 13.01.2025, позивачу та відповідачу встановлено подати певні документи, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 розгляд справи було відкладено на 10.02.2025, зобов'язано учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 02.12.2024 у даній справі, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2025 розгляд справи було відкладено на 06.03.2025, зобов'язано відповідача по справі - ОСОБА_1 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/786/24 (361/2010/24) від 02.12.2024, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження, явку відповідача у судове засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2025 розгляд справи було відкладено на 21.04.2025, повторно зобов'язано відповідача по справі - ОСОБА_1 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/786/24 (361/2010/24) від 02.12.2024, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження, явку відповідача у судове засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2025 розгляд справи було відкладено на 29.05.2025, втретє зобов'язано відповідача по справі - ОСОБА_1 виконати вимоги ухвал Господарського суду Київської області у справі № 911/786/24 (361/2010/24) від 02.12.2024, від 10.02.2025 та від 06.03.2025, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» було задоволено, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (04080, місто Київ, вул. Нижньоюрківська,45-А, ідентифікаційний код: 37973023) інформацію щодо повного номеру картки № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на яку було здійснено перерахування грошових коштів відповідно до умов договору № 3589525 від 08.04.2023 у сумі 11 000 грн, № транзакції в системі iPay.ua - 220989486, попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» про те, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження, явку відповідача у судове засідання визнано обов'язковою.
До Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 28.05.2025 (вх. № 7342/25 від 29.05.2025).
До Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 28.05.2025 (вх. № 7352/25 від 29.05.2025) про застосування строків позовної давності щодо поданого відповідачем відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2025 розгляд справи було відкладено на 23.06.2025, повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (04080, місто Київ, вул. Нижньоюрківська,45-А, ідентифікаційний код: 37973023) інформацію щодо повного номеру картки № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на яку було здійснено перерахування грошових коштів відповідно до умов договору № 3589525 від 08.04.2023 у сумі 11 000 грн, № транзакції в системі iPay.ua - 220989486, попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» про те, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» у разі неможливості подати витребувані судом документи - подати письмові обґрунтовані пояснення щодо причин неможливості їх подання з наданням доказів в підтвердження, здійснити виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження, явку позивача та відповідача у судове засідання визнано обов'язковою.
До Господарського суду Київської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» надійшла заява б/н від 18.06.2025 (вх. № 8449/25 від 18.06.2025) про додання до позовних вимог наступних вимог, а саме: про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» кредитором боржника - ОСОБА_1 та включення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» у розмірі основного боргу 90 200,00 грн та судових витрат у розмірі 9 028,00 грн до реєстру вимог кредиторів, яка протокольною ухвалою суду від 23.06.02025 була залишена судом без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025 було застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (04080, місто Київ, вул. Нижньоюрківська,45-А, ідентифікаційний код: 37973023) заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (04080, місто Київ, вул. Нижньоюрківська,45-А, ідентифікаційний код: 37973023) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025 розгляд справи було відкладено на 14.07.2025, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження, явку позивача та відповідача у судове засідання визнано обов'язковою.
До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» надійшов лист № 1682 від 19.06.2025 (вх. № 4292/25 від 30.06.2025) про надання інформації на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2025 розгляд справи було відкладено на 11.09.2025, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження, явку позивача та відповідача у судове засідання визнано обов'язковою.
До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» надійшла заява б/н від 14.07.2025 (вх. № 9856/25 від 15.07.2025) про проведення засідання за відсутності представника ТОВ «УМ Факторинг».
До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» надійшло клопотання б/н від 17.07.2025 (вх. № 10010/25 від 17.07.2025) про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2025 розгляд справи було відкладено на 13.10.2025, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» було задоволено, витребувано у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) належним чином засвідчену розширену виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період з 08.04.2023 по 11.04.2023 включно, із зазначенням даних контрагентів, призначення платежів, а також вхідний та вихідний залишки коштів, встановлено строк до 06.10.2025 Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» для подання до суду витребуваних документів, у разі неможливості подати витребувані судом документи - подати письмові обґрунтовані пояснення щодо причин неможливості їх подання з наданням доказів в підтвердження, попереджено Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про те, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження, явку позивача та відповідача у судове засідання визнано обов'язковою.
До Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшов лист № 46/12-11/121148/2025/БТ від 19.09.2025 (вх. № 5989/25 від 24.09.2025) на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2025 із випискою про рух грошових коштів в паперовому та електронному вигляді по банківському рахунку, до якого емітовано банківську платіжну картку відкритого на ім'я ОСОБА_1 в установі АТ «Ощадбанк».
У судовому засіданні 13.10.2025 було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення на підставі ст. 219 Господарського процесуального кодексу України та призначено час його проголошення на 23.10.2025.
У судове засідання 23.10.2025 учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
08.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено Договір № 3589525 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - «Договір») про такe.
Відповідно до п. 1.1. Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою IТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Оcобистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу до Вебсайту/ITС Товариства.
Згідно до п.1.2 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 11 000,00 гривень.
Відповідно до п. 1.3. Договору - Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Пунктом 1.3.1 Договору, строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом підписання Сторонами додаткового договору до цього Договору.
Відповідно до п.1.4 Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
п.1.4.1 Договору Стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
п. 1.4.2. Договору, знижена процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до 08.05.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п.2.1 Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту у випадку неможливості зарахування платежу на зазначену платіжну картку з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки).
Згідно до п.2.2 Договору, суму кредиту (його частини) Товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 08.04.2023 або 09.04.2023.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом, за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до умов Договору № 3589525 від 08.04.2023 товариством було перераховано клієнту грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн, на картку № НОМЕР_2 за транзакцією № 220989486 в системі iPay.ua.
Перерахування грошових коштів клієнту - ОСОБА_1 шляхом поповнення банківської картки № НОМЕР_2 підтверджується також листом № 1682 від 19.06.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (вх. № 4292/25 від 30.06.2025) та наданою АТ «Державний ощадний банк України» випискою про рух грошових коштів по банківському рахунку НОМЕР_4 до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я відповідача - ОСОБА_1 .
У зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного Договору № 3589525 від 08.04.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, товариством на підставі п.1.4.1 та п. 1.3 Договору було нараховано відсотки у загальному розмірі 79 200,00 грн, у відповідності до наступного розрахунку: сума кредиту - 11 000,00 грн * 2 % (процентна ставка в день) * 360 днів = 79 200,00 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 3589525 від 08.04.2023 становить 90 200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 00,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 79 200,00 грн.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (Фактор) було укладено Договір № 10112023 від 10.11.2023.
Згідно з п.2.1 Договору, згідно з умовами цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору, фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо, та складає 10% (десять відсотків) від основної заборгованості (тіло кредиту).
Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем у розмірі 100%, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання Сторонами такого Рeєстру прав вимог (п. 3.1.2 Договору).
Фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений у відповідному Розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта. (п.3.1.3 Договору).
Згідно до п.4.1 Договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора після підписання ними відповідного Ресстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку та виконання Фактором умов п.3.1.2,3,1.3 цього Договору.
Відповідно до п.8.1 Договору, цей Договір набуває чинності та всі права та обов'язки Сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення печатками (за наявності її у Сторони).
Як вбачається з Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 10.11.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (Фактор) з одного бoку та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Клієнт) підписали цей Реєстр прав вимог (далі - «Реєстр прав вимог») про наступне:
1. На умовах Договору Клієнт відступає Фактору наступні Права вимоги до наступних Бopжників, а саме: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; Договір № 3589525 від 08.04.2023.
2. Фінансування, тобто належна до сплати Клієнту за цим Реєстром прав вимог та визначена згідно пункту 3.1.Договору, складає 206 140 (двісті шість тисяч сто сорок) грн 44 коп.
3. У випадках, не передбачених цим Реєстром прав вимог, Сторони керуються положеннями Договору.
4. Сторони підтверджують, що при підписанні цього Реєстру прав вимог, документи, що підтверджують Право вимоги, а саме Кредитні договори з додатками, передані Фактору в повному обсязі, шляхом направлення електронного листа на електронну пошту Фактора: office@umfactoring.com
5. Даний Реєстр прав вимог набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, вказаної на його початку, та є невід'ємною частиною Договору.
Також, відповідно до платіжної інструкції № 487 від 13.11.2023 на суму 206 140,44 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» було перераховано ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти за відступлене право вимоги до ОСОБА_1 .
Отже, на підставі Договору факторингу № 10112023 від 10.11.2023, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Клієнт) перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3589525 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2023 у розмірі 90 200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 00,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 79 200,00 грн.
За таких обставин позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 90 200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 00,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 79 200,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення кодексу, що регулюють позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Предметом договору факторингу може бути: право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога); право вимоги, яке виникне в майбутньому (настане строк платежу).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до зазначених вище положень Цивільного кодексу України, на підставі Договору факторингу № 10112023 від 10.11.2023, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Клієнт) перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3589525 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2023 у розмірі 90 200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 00,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 79 200,00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за Договором № 3589525 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2023 до суду не надав.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк не здійснив повернення кредиту та не сплатив відсотки за його користування, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, відповідачем не спростований, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що заявлені до відповідача вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 3589525 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2023 у розмірі 90 200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 00,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 79 200,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023 від 01.12.2023, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ум Факторинг» в особі директора Макєєва Віталія Миколайовича (Клієнт) та Адвокатом Судейкіною Іриною Володимирівною (Адвокат).
Відповідно до п.1.1 Договору Адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар у порядку та строки обумовлені Сторонами відповідно до умов Договору суму гонорару, визначену у розрахунку гонорару, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно до п.2.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року.
Як вбачається з п. 4.1 Договору, за правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду(гонорар), розрахований у акту обсягу наданої правничої(правової) допомоги.
За надання правової допомоги, передбаченої Договором, Клієнт сплачує суму гонорару1000,00 гp (одна тисяча гривень) за одну годину роботи Адвоката. (п.4.2 Договору).
В подальшому між сторонами було підписано Акт № 107 обсягу наданої правничої (правової) допомоги від 08.12.2023 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023, згідно з яким, на виконання п. 1.2 договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023 від 01.12.2023 при наданні правової допомоги Клієнту щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за невиконання кредитного договору № 3589525 вiд 08.04.2023, Адвокатом було надано Клієнту наступні послуги:
- консультація Клієнта (кількість годин -1, вартість - 1000,00 грн) - загальна вартість 1000,00 грн;
- підбір законодавства, що регулює спірні відносини, пошук правової позиції і практика Верховногo Cyдy (кількість годин - 1, вартість - 1000,00 грн) - загальна вартість - 1000,00 грн;
- написання позовної заяви, оформлення додатків до позовної заяви (кількість годин - 4; вартість - 1 000,00 грн) - загальна вартість - 4 000,00 грн.
Загальна вартість послуг склала 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень) без ПДВ.
Відповідно до наданої позивачем платіжної інструкції № 683 від 20.12.2023, позивачем було сплачено адвокату 6 000,00 грн згідно з акту № 107 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023 від 08.12.2023.
Частиною 4-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», з покладенням на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (04060, м.Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1; ідентифікаційний код: 40274286) 90 200 (дев'яносто тисяч двісті) грн 00 коп основного боргу, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту судового рішення:10.11.2025
Суддя Т.В. Лутак