вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/3405/25
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н., м. Бориспіль, -7)
про стягнення 117139,93 грн. заборгованості та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява № 35-28/7-75 від 04.11.2025 р. (вх. № 7745 від 04.11.2025 р.) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс", за якою позивач просить суд:
- стягнути 117139,93 грн. заборгованості, а саме - 94533,72 грн. основного боргу, 17349,37 грн. пені, 1707,43 грн. 3% річних та 3549,41 грн. інфляційних втрат;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» виконати зобов'язання, встановлені у п. 10.8 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2025 № 1610, а саме: звільнити від торговельного обладнання, конструкцій, меблів, товарів, інвентарю та механізмів, детально перелічених у Акті огляду орендованого майна від 31.07.2025 № 04-26-7, та повернути орендоване індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення № 3.3.19 та частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 350,00 кв.м. балансоутримувачу, а також судові витрати покласти на відповідача.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення її позивачеві з огляду на таке.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З урахуванням вищевказаного, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Водночас, порушенням правила об'єднання позовних вимог є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Як встановлено судом, заявлені позивачем вимоги грунтуються на невиконанні відповідачем умов двох різних договорів.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 117139,93 грн. заборгованості, а саме - 94533,72 грн. основного боргу, 17349,37 грн. пені, 1707,43 грн. 3% річних та 3549,41 грн. інфляційних втрат, яка утворилась внаслідок порушення останнім умов пп. 1.1 3 п. 1.1, пп. пп. 2.2.1, 2.2.3 п. 2.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.09.2015 р. № 02.5-14/1-67 у вигляді несплати вартості отриманих/наданих послуг у період серпень 2024 року - липень 2025 року.
Поряд з цим, позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» виконати зобов'язання, встановлені у п. 10.8 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2025 № 1610, а саме: звільнити від торговельного обладнання, конструкцій, меблів, товарів, інвентарю та механізмів, детально перелічених у Акті огляду орендованого майна від 31.07.2025 № 04-26-7, та повернути орендоване індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення № 3.3.19 та частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 350,00 кв.м., балансоутримувачу.
Як слідує з позову, зазначена позовна вимога виникла з неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 р. № 1610 (при цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач зазначає його як договір від 31.07.2025 № 1610).
Таким чином, за висновком суду, в поданій позовній заяві позивачем фактично об'єднано два окремі позови, вимоги за якими виникли з різних правочинів, укладених на різних умовах, які мають різний предмет, з різним порядком та термінами розрахунків, а також містять умови щодо виконання зобов'язань за різними первинними документами.
При цьому, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві, оскільки такі вимоги не пов'язані підставами їх виникнення (договори є різними) та поданими доказами, не є похідними одна від одної, і, відповідно, не можуть вважатися однорідними, а відтак норми статті 173 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані.
Так, дослідивши об'єднані позовні вимоги, суд зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за різними первинними документами, які не пов'язані між собою підставами виникнення. Крім того, дослідження частини доказів, що стосуються одного договору, не має значення для з'ясування обґрунтованості вимог, заявлених на підставі іншого договору.
Відповідач, у свою чергу, формуватиме правову позицію окремо по кожному з договорів, що, відповідно, ускладнить з'ясування обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що вказані позовні вимоги за двома різними правочинами не пов'язані між собою ані підставою виникнення, ані первинними документами, що виключає можливість застосування положень ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Враховуючи все вищевикладене, з огляду на відсутність у даному випадку підстав для застосування положень статті 173 ГПК України, позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з додатками підлягає поверненню позивачеві.
Відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 173, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-28/7-75 від 04.11.2025 р. (вх. № 7745 від 04.11.2025 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про стягнення 117139,93 грн. заборгованості, а саме - 94533,72 грн. основного боргу, 17349,37 грн. пені, 1707,43 грн. 3% річних та 3549,41 грн. інфляційних втрат; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» виконати зобов'язання, встановлені у п. 10.8 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2025 № 1610, а саме: звільнити від торговельного обладнання, конструкцій, меблів, товарів, інвентарю та механізмів, детально перелічених у Акті огляду орендованого майна від 31.07.2025 № 04-26-7, та повернути орендоване індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення № 3.3.19 та частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 350,00 кв.м. балансоутримувачу, з доданими до неї документами повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 10.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна