ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/9966/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Панасевич Ярослава Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм»
про стягнення 2 247 845,04 грн.
за участю:
позивач: Панасевич Я.М.
від позивача: Шкльода М.О.
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа-підприємець Панасевич Ярослав Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм» про стягнення 2 247 845,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договорами від 28.03.2025 № 1-28/03 та від 17.04.2025 № 1-17/04.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки подання учасниками заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 09.09.2025.
Ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 82, 83,101-104, 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про судовий розгляд спору належним чином. Крім того, відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Позивачем 08.09.2025 у системі "Електронний суд" сформовано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм», які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм» у межах суми позову у розмірі 2 247 845,04 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Панасевич Ярослава Миколайовича про забезпечення позову відмовлено.
Позивачем 08.09.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про проведення підготовчого засідання 09.09.2025 без участі його представника.
Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав підготовче засідання відкладено на 14.10.2025.
У підготовчому засіданні 14.10.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.10.2025.
Позивачем сформовано у системі "Електронний суд" (зареєстровано 14.10.2025) заяву про забезпечення позову, якою заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм», які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм» у межах суми позову у розмірі 2 247 845,04 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Панасевич Ярослава Миколайовича про забезпечення позову відмовлено.
У судове засідання з'явились позивач та його представник, які надали усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 28.10.2025 не з'явився. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 28.03.2025 укладено договір безвідсоткової позики № 1-28/03 (далі - договір № 1-28/03), за умовами пункту 1 якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача грошові кошти в сумі 428 400,00 гривень, а відповідач - повернути позивачу суму позики у строк, встановлений договором.
Відповідно до пункту 2 договору № 1-28/03, після укладання договору позивач, перераховує відповідачу грошові кошти на вказаних розрахунковий рахунок у повному обсязі.
Умовами пункту 3 договору № 1-28/03 встановлено, що відповідач зобов'язався повернути позивачу позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позивачем) у строк до 30 квітня 2025, при цьому повернення позики може бути здійснено за період різними частинами.
Також, сторонами у справі 17.04.2025 укладено договір безвідсоткової позики № 1-17/04 (далі - договір № 1-17/04), за умовами пункту 1 якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача грошові кошти в сумі 1 800 000,00 гривень, а відповідач - повернути позивачу суму позики у строк, встановлений договором.
Відповідно до пункту 2 договору № 1-17/04 після укладання договору, позивач перераховує відповідачу грошові кошти на вказаних розрахунковий рахунок у повному обсязі.
Умовами пункту 3 договору № 1-17/04 встановлено, що відповідач зобов'язався повернути позивачу позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позивачем) у строк до 20 червня 2025 року, при цьому повернення позики може бути здійснено за період різними частинами.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження факту надання позивачем відповідачу позики за договором № 1-28/03 у розмірі 428 400,00 грн. до матеріалів справи долучено платіжні інструкції від 31.03.2025 № 457В-7Е2Н-Р33Т-64НМ на суму 210 000,00 грн. та № 203 на суму 218 400,00 грн.
На підтвердження факту надання позивачем відповідачу позики за договором № 1-17/04 у розмірі 1 800 000,00 грн. до матеріалів справи долучено довіреність від 17.04.2025 № 1-Б.
Дана довіреність видана директору відповідача на здійснення банківських операцій від Фізичної особи-підприємця Панасевича Ярослава Миколайовича - внесення готівкових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм». Визначено цінності, які належить отримати - готівкові кошти у розмірі 1 800 000,00 грн.
Наразі, суд зазначає, що умовами пункту 2 договору № 1-17/04 сторонами узгоджено спосіб надання позики. Зокрема, після укладання договору позивач перераховує відповідачу грошові кошти на вказаних розрахунковий рахунок у повному обсязі.
У розділі «підписи» договору № 1-28/03 містяться банківські реквізити відповідача - IBAN НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк».
Матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем переказу грошових коштів у розмірі 1 800 000,00 грн. на банківський рахунок відповідача.
Щодо долученої довіреності від 17.04.2025 № 1-Б, то з її змісту вбачається, що остання наділяє директора відповідача правом на отримання від позивача готівкових коштів у розмірі 1 800 000,00 грн. для подальшого внесення зазначених коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Разом із тим, остання не є доказом фактичного здійснення банківського переказу.
Судом враховано долучений до матеріалів справи гарантійний лист від 29.07.2025 № 29/07-1, яким директор відповідача підтверджує наявність прострочених грошових зобов'язань перед позивачем у загальному розмірі 2 228 400,00 грн.
Гарантійний лист може використовуватися як доказ у сукупності з іншими документами для підтвердження факту позики. Проте, сам по собі не є належним та допустимим доказом факту виконання укладеного договору позики щодо передання позивачем відповідачу суми позики.
Таким чином, долучені до матеріалів справи довіреність та гарантійний лист не є належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачу позики за договором № 1-17/04 у розмірі 1 800 000,00 грн.
Частинами першою та третьою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Враховуючи пункт 3 договору № 1-28/03, а також, наявні у матеріалах справи докази, суду доведено поза розумним сумнівом, наявність у відповідача юридичного обов'язку повернути не пізніше 30.04.2025 отриману від позивача суму позики за договором № 1-28/03 у розмірі 428 400,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 428 400,00 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору № 1-28/03, позивач направив відповідачу претензію від 14.07.2025 № 14/07-1, якою вимагав повернути суму позики у строк протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії.
Вимога відповідачем не задоволена, грошові кошти не повернуто.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене у сукупності, Господарський суд міста Києва вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 428 400,00 грн. основного боргу за договором № 1-28/03 обґрунтованими та нормативно доведеними і тому вони підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 1 800 000,00 грн. за договором № 1-17/04, позивачем не доведено суду, поза розумним сумнівом, факт передання суми позики, тому у задоволенні зазначених позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано на суму заборгованості у розмірі 428 400,00 грн. до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9 040,95 грн. та 3% річних у розмірі 3 450,67 грн. за період часу з 01.05.2025 по 06.08.2025.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають повному задоволенню, а інфляційні втрати - частково, у розмірі 8 166,07 грн.
Також, позивачем нараховано 3 % річних на заборгованість за договором № 1-17/04. Проте, дана позовна вимога судом залишається без задоволення, як похідна від основної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 800 000,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
При цьому, судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що позовна заява була подана в електронній формі, при зверненні з позовом до суду позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 26 974,15 грн.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флаш Прайм» (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7; ідентифікаційний код 45515194) на користь Фізичної особи-підприємця Панасевич Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 428 400,00 грн. основного боргу, 3 450,67 грн. 3 % річних, 8 166,07 грн. інфляційних втрат та 5 280,21 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.11.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк