вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1121/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави
в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області адреса пр. Миру, 5, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 ЄДРПОУ 04053677
до відповідача приватного підприємства «ВІКТОР» вул. Кривуляка Андрія, 4, м. Виноградів, Закарпатська область,90300 код ЄДРПОУ - 32839761,
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки
Без виклику учасників справи,
Берегівська окружна прокуратура Закарпатської області в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області заявила позов до приватного підприємства «ВІКТОР», яким просить стягнути з відповідача 469265,58 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Ухвалою суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 30.09.2025 була надіслана на його електронний кабінет відповідача).
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2025 була отримана відповідачем 30.09.2025, що підтверджується зокрема довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Позивач також не подав до суду письмових пояснень з приводу письмових вимог прокурора, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 30.09.2025 була надіслана позивачу в його електронний кабінет).
Суд дійшов висновку, що позивач мав час та можливість надати свої міркування з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2025 була отримана позивачем 30.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція прокурора.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що, на підставі договору купівлі-продажу № 2345 від 18.10.2006 ПП «ВІКТОР» набуло право власності на «будівлю їдальні літ Н бувшого військового містечка № 54», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, вул. Кривуляка Андрія, 4, загальною площею 611,6 м2. Відомості про право власності ПП «ВІКТОР» на зазначений об'єкт нерухомого майна внесено 20.10.2006 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджуються інформаційною довідкою за № 431298063 від 13.06.2025.
Як стверджує прокурор, 20.08.2008 між Виноградівською міською радою Закарпатської області та ПП «ВІКТОР» укладено договір оренди землі б/н за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253 га для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54, котра знаходиться у приватній власності підприємства. Відповідно до п. 6, п. 8, п. 10 вищевказаного Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 259092,76 грн, а орендна плата встановлюється у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки і становить 645 грн в місяць. Строк дії договору становить 10 років.
Таким чином, встановлено, що будівля їдальні літ Н бувшого військового містечка № 54, загальною площею 611,6 м2, що належить на праві приватної власності ПП «ВІКТОР» знаходиться на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253 га, за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4, що підтверджується інформаційною довідкою № 431298063 від 13.06.2025.
За твердженням прокурора, 11.03.2024 між Виноградівською міською радою Закарпатської області та ПП «ВІКТОР» повторно укладено договір оренди землі №98/2024 за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253 га для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54, котра знаходиться у приватній власності ПП.
Так, рішенням Виноградівської міської ради № 924 від 10.10.2019 вирішено надати ПП «ВІКТОР» на умовах оренди строком дев'ять років земельну ділянку комунальної власності для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54 за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за 3 адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4. Відповідно до п. 2 вказаного рішення органу місцевого самоврядування орендна плата встановлена у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки і становить 79741,51 грн в рік.
Однак, ПП «ВІКТОР» всупереч п. 3 вказаного рішення договір оренди землі в місячний термін не уклало. Так, договір оренди земельної ділянки комунальної власності для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54 за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4 укладено лише 11.03.2024.
Прокурор наголошує, що з огляду на викладене можна констатувати, що в період з 01.09.2018 (закінчення строку дії договору б/н від 20.08.2008) по 01.03.2024 ПП «ВІКТОР» використовував земельну ділянку за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю.
Таким чином, ПП «ВІКТОР» з 01.09.2018 (закінчення строку дії Договору б/н від 20.08.2008) до 01.03.2024 (дата укладення нового Договору оренди землі) без укладення з органом місцевого самоврядування договору оренди землі, безпідставно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043 та зберегло в себе кошти, які повинно було сплатити у вигляді орендної плати на користь органу місцевого самоврядування, а Виноградівська міська рада відповідно втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тобто відбувся факт безпідставного збереження грошових коштів у розмірі орендної плати ПП «ВІКТОР» за рахунок Виноградівської міської ради. Внаслідок використання вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі Виноградівська міська рада була позбавлена можливості отримати дохід від передачі вказаної земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси територіальної громади щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Згідно долучених розрахунків, сума безпідставно збережених ПП «ВІКТОР» коштів за використання вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043 за період з 01.09.2018 по 29.02.2024 в сумі 469265,58 грн.
На підставі вищевикладеного, прокурор просить стягнути з відповідача до місцевого бюджету на рахунок Виноградівської міської ради кошти у розмірі 469265,58 грн.
Правова позиція позивача.
Позивач своїх письмових пояснень з приводу позовних вимог прокурора не подав до суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
18.06.2006 між продавцем Виноградівською міською радою та покупцем ПП «Віктор» було укладено договір купівлі-продажу № 2345 в результаті якого ПП «Віктор» набуло право власності на «будівлю їдальні літ Н бувшого військового містечка № 54», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, вул. Кривуляка Андрія, 4, загальною площею 611,6 м2.
Відомості про право власності ПП «ВІКТОР» на зазначений об'єкт нерухомого майна внесено 20.10.2006 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджуються інформаційною довідкою за № 431298063 від 13.06.2025.
Відповідно до матеріалів справи, 20.08.2008 між Виноградівською міською радою Закарпатської області та ПП «ВІКТОР» укладено договір оренди землі б/н за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253 га для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54, котра знаходиться у приватній власності підприємства.
Відповідно до п. 6, п. 8, п. 10 вищевказаного Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 259092,76 грн, а орендна плата встановлюється у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки і становить 645 грн в місяць. Строк дії договору становить 10 років.
Таким чином, встановлено, що будівля їдальні літ Н бувшого військового містечка № 54, загальною площею 611,6 м2, що належить на праві приватної власності ПП «ВІКТОР» знаходиться на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253 га, за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4, що підтверджується інформаційною довідкою № 431298063 від 13.06.2025.
Крім цього, судом встановлено, що 11.03.2024 між Виноградівською міською радою Закарпатської області та ПП «ВІКТОР» повторно укладено договір оренди землі №98/2024 за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253 га для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54, котра знаходиться у приватній власності ПП.
Відповідно до п. 5, п. 8, п. 9 вищевказаного Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2740030,31 грн, а орендна плата встановлюється у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки і становить 11 416, 79 грн в місяць. Строк дії договору становить 9 років.
При цьому, рішенням Виноградівської міської ради № 924 від 10.10.2019 вирішено надати ПП «ВІКТОР» на умовах оренди строком дев'ять років земельну ділянку комунальної власності для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54 за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4.
Відповідно до п. 2 вказаного рішення органу місцевого самоврядування орендна плата встановлена у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки і становить 79741,51 грн в рік.
Відповідно до п. 3 вказаного рішення Виноградівська міська рада зобов'язала ПП «Віктор» в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки; здйснити державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,4253 га за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043 за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4.
Однак, ПП «ВІКТОР» всупереч п. 3 вказаного рішення договір оренди землі в місячний термін не уклало. Так, договір оренди земельної ділянки комунальної власності для обслуговування будівлі - будівлі їдальні, літ Н, бувшого військового містечка № 54 за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4 укладено лише 11.03.2024.
Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що в період з 01.09.2018 (закінчення строку дії договору б/н від 20.08.2008) по 11.03.2024 ПП «ВІКТОР» використовував земельну ділянку за кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю.
Отже, ПП «ВІКТОР» з 01.09.2018 (закінчення строку дії Договору б/н від 20.08.2008) до 11.03.2024 (дата укладення нового Договору оренди землі) без укладення з органом місцевого самоврядування договору оренди землі, безпідставно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043 та зберегло в себе кошти, які повинно було сплатити у вигляді орендної плати на користь органу місцевого самоврядування, а Виноградівська міська рада відповідно втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).
НОРМАТИВНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог прокурор наголошує на тому, що ПП «Віктор» використовував земельну ділянку впродовж часу з 01.09.2018 (закінчення строку дії Договору б/н від 20.08.2008) до 11.03.2024 (дата укладення нового Договору оренди землі), за який Виноградівська міська рада недоотримала коштів на суму 469265,58 грн., що підтверджується долученими розрахунками.
Збитками згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом зазначених положень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
У частині 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом глав 82 і 83 цього Кодексу для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і охоплюються різним нормативно-правовим регулюванням. Утім, на відміну від збитків, для стягнення яких необхідно довести наявність складу правопорушення, для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, з огляду на викладене суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками, на якій ці об'єкти розміщені.
Суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене ПП «Віктор» як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти Виноградівській міській раді, як власнику земельних ділянок на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Виходячи з матеріалів справи, Виноградівська міська рада своїм листом до Берегівської окружної прокуратури залучила додатками витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4253 з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043 за 2017, 2019, 2023 та 2024 роки : 1) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2017 №82/86-17, згідно даних якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4,складає - 1594832, 47 грн.; 2) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.10.2019 №1304, згідно даних якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4,складає - 1594830,24 грн; 3)витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2023 , згідно даних якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4,складає - 2017708,26 грн; 4) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.01.2024, згідно даних якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4,складає - 2740030, 31 грн;
Виходячи з цього, нормативно грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 1594832,47 грн у період 2017-2018, 1594830,24 грн у період 2019-2022, 2017708, 26 грн у період 2023-2024 та 27400030,31 грн з 01.01.2024. Таким чином, за період з 01.09.2018 по 31.12.2018 базою нарахування орендної плати е нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 1594832,47 грн, за період із 01.01.2019 по 31.12.2022 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 1594830,24 грн, за період із 01.01.2023 по 31.12.2023 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 2017708,26 грн., а за період із 01.01.2024 до 29.02.2024 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 2740030,31 грн.
3 урахуванням ставки орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у розмірі 5% від їі нормативно грошової оцінки (рішення Виноградівської міської ради № 924 від 10.10.2019), розмір безпідставно отриманого доходу ПП «Віктор» розраховуються, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за період із 01.09.2018 по 29.02.2024, а саме:
Місячна орендна плата за 2018 рік ( вересень - грудень) у відповідності до формули: (1594832,47 х 5%) /12х4 становить 26580,54 грн.;
- Місячна орендна плата за 2019 рік у відповідності до формули: (159483024,00 х 5о/о)/12х12 становить 79741,51грн;
Місячна орендна плата за 2020 рік у відповідності до формули: (159483024,00 х 5о/о)/12х12 становить 79741,51грн;
- Місячна орендна плата за 2021 рік у відповідності до формули: (159483024,00 х 5о/о)/12х12 становить 79741,51грн;
Місячна орендна плата за 2022 рік у відповідності до формули: (159483024,00 х 5о/о)/12х12 становить 79741,51грн;
Місячна орендна плата за 2023 рік у відповідності до формули: (2017708,26 х 5о/о)/12х12 становить 100885,41 грн.;
Місячна орендна плата за 2024 рік ( січень - лютий) у відповідності до формули: (2740030,31 х 5%) /12х2 становить 22833,59 грн.
3 наведеного вбачаються, що загальна сума недоотриманих Виноградівською міською радою грошових коштів у вигляді орендної плати з 01.09.2018 по 29.02.2024 становить 469265,58 грн (26580,54 грн + 79741,51 грн + 79741,51 грн + 79741,51 грн + 79741,51 грн + 100885,41 грн + 22833,59 грн= 469265,58 грн).
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги прокурора повністю.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача суми 469265,58 грн. безпідставно набутих коштів є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Щодо представництва інтересів позивача прокурором
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Суд зазначає, що згідно положень ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджається земельною ділянкою з кадастровим номером 2121210100:00:012:0043, загальною площею 0,4253, що знаходиться за адресою м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, вул. Андрія Кривуляка, 4, та відповідно органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Виноградівська міська рада.
Як встановлено окружною прокуратурою, орган місцевого самоврядування - Виноградівська міська рада, при наявності порушень інтересів об'єднаної територіальної громади, а саме факту несплати ПП «Віктор» орендної плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.
Прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування із Виноградівською міською радою, проте останньою не було вжито відповідних заходів представницького характеру, які могли б дати змогу ефективно захистити порушені права територіальної громади.
Відповідно до положень п. п. 38- 40 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" і оскільки компетентний орган, а саме Виноградівська міська рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з приватного підприємства «ВІКТОР» вул. Кривуляка Андрія, 4, м. Виноградів, Закарпатська область,90300 код ЄДРПОУ - 32839761 на користь Виноградівської міської ради Закарпатської області адреса пр. Миру, 5, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 ЄДРПОУ 04053677 - суму 469265,58 грн.
3. Стягнути з приватного підприємства «ВІКТОР» вул. Кривуляка Андрія, 4, м. Виноградів, Закарпатська область,90300 код ЄДРПОУ - 32839761 на користь Закарпатської обласної прокуратури суму 7038, 98 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ для примусового виконання рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10/11/2025
Суддя Л.В. АНДРЕЙЧУК