вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про результати розгляду заяви конкурсного кредитора
про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство
04.11.2025м. ДніпроСправа № 904/1264/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ", м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗМОНТАЖ", м. Дніпро
про визнання грошових вимог
Суддя Мартинюк С.В.
за участю секретаря судового засідання Рибалка Г.Д.
Представники:
Від боржника: представник не з'явився;
Розпорядник майна: не з'явився;
Від ТОВ "ТД "Трубоізолкомплект": Новосьолов С.С., адвокат;
Від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України": Ракітін П.С., адвокат;
Від ТОВ "Укртрансгаз": Решитова Е.В., адвокат;
Від Totalgaz Industrie S.R.L.: Казюта Д.А., адвокат;
Від ТОВ "Юридичне агентство "Діамант": Кошарна С.С., адвокат;
Від ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ": Пономарьов В.Д., адвокат;
Від ГУ ДПС у Дніпропетровській області: Кравцов В.В., представник;
Інші учасники провадження по справі у судове засідання не з'явились.
20.03.2025 ТОВ "Торговий дім "ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" на підставі ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства.
21.03.2025 до суду від ініціюючого кредитора надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №946 від 25.10.2024 про сплату судового збору на суму 30 280,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 26.03.2025 прийнято заяву ТОВ "Торговий дім "ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" до розгляду в підготовчому засіданні на 07.04.2025.
Ухвалою господарського суду від 07.04.2025 відкрито провадження у справі №904/1264/25 за заявою ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ" про визнання банкрутом ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 24.09.2025. Призначено розпорядником майна боржника - ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" арбітражного керуючого Штельманчука М.С. Призначено попереднє засідання суду на 27.05.2025.
07.04.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду в мережі Інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ", №75706.
29.04.2025 до суду від ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 59 815 645, 30 грн. та судового збору в розмірі 6 056, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 прийнято заяву ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" до боржника ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" про визнання грошових вимог в розмірі 59 815 645, 30 грн. та судового збору в розмірі 6 056, 00 грн. по справі про банкрутство №904/1264/25 до розгляду в попередньому судовому засіданні на 27.05.2025.
06.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Штельманчука М.С. надійшов звіт про діяльність розпорядника майна ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" за період з 07.04.2025 по 30.04.2025.
27.05.2025 до суду від розпорядника майна боржника надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАНЕНШЛ" до ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ", за змістом якого останній визнає заявлені вимоги в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду від 27.05.2025 відкладено розгляд грошових вимог ТОВ "Укртрансгаз", Totalgaz Industrie S.R.L., ТОВ "Юридичне агентство "Діамант", ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ", ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України". Оголошено перерву у попередньому засіданні до 18.06.2025.
03.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Штельманчука М.С. надійшов звіт про діяльність розпорядника майна ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" за період з 01.05.2025 по 30.05.2025.
17.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від Totalgaz Industrie S.R.L. надійшли заперечення щодо визнання грошових вимог ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" до боржника.
Ухвалою господарського суду від 18.06.2025 відкладено розгляд грошових вимог ТОВ "Укртрансгаз", Totalgaz Industrie S.R.L., ТОВ "Юридичне агентство "Діамант", ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ", ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України". Оголошено перерву у попередньому засіданні до 24.06.2025. Призначено клопотання арбітражного керуючого Штельманчука М.С. про зняття арештів з рахунків боржника (вх. № 26134/25 від 17.06.2025) до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2025.
19.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
04.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" надійшли письмові пояснення на заперечення Totalgaz Industrie S.R.L. щодо визнання заявлених вимог.
07.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від Totalgaz Industrie S.R.L. надійшли додаткові заперечення щодо визнання грошових вимог ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" до боржника.
08.07.2025 до суду від ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2025 відкладено розгляд грошових вимог Totalgaz Industrie S.R.L., ТОВ "Юридичне агентство "Діамант", ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" та ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Оголошено перерву у попередньому засіданні до 30.07.2025.
30.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Штельманчука М.С. надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 30.07.2025 відкладено розгляд грошових вимог ТОВ "Юридичне агентство "Діамант", ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" та ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Оголошено перерву у попередньому засіданні до 09.09.2025.
08.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ініціюючого кредитора надійшло клопотання про відкладення розгляду кредиторських вимог ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 оголошено перерву в попередньому засіданні до 07.10.2025.
06.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від розпорядника майна надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
06.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ" надійшло клопотання про відкладення розгляду грошових вимог ТОВ "Просперіті Файненшл".
07.10.2025 до суду від ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали господарського суду від 09.09.2025.
09.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Штельманчука М.С. надійшов звіт про діяльність розпорядника майна ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" за період з 01.09.2025 по 30.09.2025.
04.11.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" надійшло клопотання про відкладення розгляду грошових вимог.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог кредитора у повному обсязі з наступних підстав.
Зі змісту заяви з грошовими вимогами ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» до боржника та доданих до неї документів вбачається, що заявлені грошові вимоги обґрунтовується тим, що на початку січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНАРХОФ» (Позичальник/Основний боржник) звернулось до ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» з проханням надати позику для здійснення господарської діяльності підприємства.
У відповідь листом №11/01-3/24 від 11.01.2024 ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» повідомило, що Кредитор має можливість надати необхідну суму грошових коштів у якості позики за умови забезпечення зобов'язань ТОВ «МОНАРХОФ» з повернення суми грошової позики порукою юридичної особи або фізичної особи за відповідним договором поруки
ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» було зазначено, що для укладення договору позики та, відповідно, надання коштів, ТОВ «МОНАРХОФ» має запропонувати кандидатуру особи - поручителя для забезпечення виконання зобов'язань з повернення сум грошової позики, що передбачаються для надання підприємству при укладенні відповідного договору/договорів.
Між ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ», як позикодавцем, та ТОВ «МОНАРХОФ», як позичальником, укладено низку наступних договорів:
- Договір №25-01/24-2 ПЗ про надання позики від 25.01.2024;
- Договір №29-02/24-2 ПЗ про надання позики від 29.02.2024;
- Договір №01-04/24-2 ПЗ про надання позики від 01.04.2024.
Відповідно до умов п. 1.1. вищезазначених договорів Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику грошову позику в національній валюті, а Позичальник зобов'язався використати її, відповідно до умов п. 1.3. договорів, у своїй господарській діяльності та повернути належні Позикодавцю кошти у строки та на умовах, визначених у цих Договорах позики.
Пунктом 1.2. Договорів передбачено, що позика надається Позичальнику на безвідсотковій основі.
Згідно з п. 1.3. договорів позики, позика надавалась Позичальнику для використання у його господарській діяльності.
Підставою для звернення ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» з грошовими вимогами до ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ» є укладені між Боржником та Відповідачем-2 договори поруки, а саме:
- Договір поруки №25-01/24-2-П від 25.01.2024 (в забезпечення зобов'язань Боржника за договором №25-01/24-2 ПЗ);
- Договір поруки №29-02/24-2-П від 29.02.2024 (в забезпечення зобов'язань Боржника за договором №29-02/24-2 ПЗ);
- Договір поруки №01-04/24-2-П від 01.04.2024 (в забезпечення зобов'язань Боржника за договором №01-04/24-2 ПЗ).
Як вбачається із вказаних договорів поруки, ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ» поручився перед ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» за зобов'язаннями ТОВ «МОНАРХОФ», що випливають із договорів позики.
Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів поруки ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ», як поручитель, зобов'язалось відповідати перед Кредитором (ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ») за виконання ТОВ «МОНАРХОФ» грошових зобов'язань, що виникли за відповідними договорами про надання позики, укладеними між Позикодавцем та Позичальником.
Згідно з п. 1.3. договорів поруки: у разі порушення Боржником зобов'язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання зобов'язання в обсязі, вказаному у п. 1.2. договорів поруки, як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
Пунктами 2.2. договорів поруки передбачено, що Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу Кредитора в валюті зобов'язання у повному обсязі в строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «МОНАРХОФ» своїх зобов'язань за договорами позики щодо повернення наданих сум грошових коштів ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» 14.08.2024 звернулось до ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ» з вимогою №14/08-24/1 про погашення заборгованості за відповідними договорами позики.
Господарський суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Суд зазначає, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Господарський суд зазначає, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам. Наведені вище висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).
У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог “дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3,13 ЦК України.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.
Таким, чином враховуючи вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі №910/16579/20 щодо визнання недійсним договору, вчиненого боржником без економічної мети, з метою створення "дружньої" кредиторської заборгованості, господарський суд вважає, що наведені позивачем у позовній заяві обставини, є достатньо обґрунтованими та такими, що вказують на фраудаторність оспорюваних правочинів.
Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов'язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов'язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор").
Господарський суд зазначає, що правочини на підставі яких заявлено грошові вимоги, укладено у підозрілий період - 25.01.2024, 29.02.2024, 01.04.2024.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання. Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, поручителі.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України є порука.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Відповідно до статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Разом з цим, це не означає, що за позовом боржника такий договір не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем.
При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з'ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.
Укладення Договорів поруки №25-01/24-2-П від 25.01.2024; №29-02/24-2-П від 29.02.2024; №01-04/24-2-П від 01.04.2024 та безпідставне безоплатне прийняття ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" на себе додаткових зобов'язань щодо солідарної відповідальності з ТОВ "МОНАРХОФ" за виконання ним зобов'язань в значному розмірі - 53 167 019, 53 грн. свідчать про нелегітимність мотивів укладення таких договорів.
Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17).
Суд зазначає, що оскільки задоволення кредиторських вимог відбувається за рахунок майна боржника, то можливе включення до реєстру штучно створених вимог на підставі договорів, які не відповідають вимогам закону, прямо впливають на права кредиторів такого боржника щодо задоволення їх вимог у справі про банкрутство.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц надано визначення угодам (правочинам) боржника, що вчинені боржником на шкоду кредиторам. Такі угоди поіменовано фраудаторними правочинами.
Суд вважає, що дії ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" та ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ", внаслідок укладення договорів поруки, не містять прозорої економічної мети, а навпаки пов'язані із зменшенням платоспроможності ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" та є сумнівними в частині їх добросовісності, а відтак набувають ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
За наведених обставин суд дійшов до висновку про те, що зміст договорів поруки, на яких ґрунтуються заявлені ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАНЕНШЛ" вимоги до Боржника, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторними та фактично направленими на збільшення розміру боргових зобов'язань підприємства, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України.
Також суд вважає, що зазначені договори поруки вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися спірними правочинами, без наміру їх реального виконання, виключно із метою формування штучної “дружньої» кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАНЕНШЛ" та ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" діяли спільно, очевидно недобросовісно, умисно укладали договори поруки без мети їх реального виконання. Вказані дії хоча формально не порушували існуючих норм права, проте були спрямовані на завдання шкоди третім особам - реальним кредиторам Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗМОНТАЖ", що у розумінні норм ЦК України є зловживанням правом.
За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про наявність ознак фраудаторності Договорів поруки №25-01/24-2-П від 25.01.2024; №29-02/24-2-П від 29.02.2024; №01-04/24-2-П від 01.04.2024, укладених між ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ» (ідентифікаційний код 31462406) та ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» (ідентифікаційний код 43092744).
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що заява з грошовими вимогами до боржника не підтверджена належними та допустимими доказами, зокрема правочини на підставі яких заявлено грошові вимоги, є фраудаторними, господарський суд відхиляє подану заяву з грошовими вимогами до боржника.
Керуючись ст.ст. 44, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗМОНТАЖ" - відхилити.
Ухвала набирає законної сили 04.11.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 10.11.2025.
Суддя С.В. Мартинюк