05.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/629/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Палун І.В., адвокат
від відповідача: Березнякова К.О., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025р.
(суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 02.05.2025р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЛАДА», Дніпропетровська область, м. Павлоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА", Дніпропетровська область, Петропавлівський Район, с. Новохорошевське
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах розстрочення платежу у загальному розмірі 1 432 829,52 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛАДА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" заборгованості за Договором №13-03-1/24 від 13 березня 2024 року у розмірі 1 432 829, 52 грн, а саме: сума боргу 1 100 239, 62грн; 20% річних від несплаченої частини вартості товару за кожний день користування товарним кредитом починаючи з 30.09.2024 до 11.12.2024 у сумі 43 850, 21 грн; пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості - 68 691 ,75 грн; 20% штрафу від суми заборгованості 220 047, 94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах розстрочення платежу № 13-03-1/24 від 13.03.2024 у частині здійснення розрахунку за поставлений товар у встановлений строк.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025р. у справі № 904/629/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛАДА" основну заборгованість у розмірі 1 100 239,62 грн., 20% річних у розмірі 43 850,21 грн., пеню у розмірі 68 691,75 грн., 20% штрафу у розмірі 220 047,94 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 193, 95 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛАДА" про нараховування відсотки річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛАДА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА", в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі № 904/629/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛАДА" основну заборгованість у розмірі 1 100 239,62 грн., 20% річних у розмірі 13 155,06 грн., пеню у розмірі 20 607,52 грн., 20% штрафу у розмірі 66 014,38 грн..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що ТОВ" АГРО-ЗЛАГОДА", враховуючи обставини, що пов'язані із введенням на території України воєнного стану та значним ускладненням у нього здійснювати реалізацію зібраного вражаю та визнання ним позовних вимог у частині стягнення суми боргу у розмірі 1 100 239,62 грн., з огляду на понесення ним збитків у зв'язку із знищенням посівів та на відсутність збитків у Позивача, пов'язаних з неналежним виконанням Відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, останній просив у суді першої інстанції про зменшення на 70 % розміру штрафних санкцій за Договором. При цьому, на думку Скаржника, суд першої інстанції не врахував обставин та аргументації Відповідача, що були викладені у зазначеному вище клопотанні.
На переконання Скаржника, нарахувавши штрафні санкції за Договором, Позивач перетворив грошове зобов'язання на несправедливо непомірний тягар для Відповідача та використав їх як невиправданий додатковий прибуток для себе.
Апелянт звертає увагу, що Відповідач не надавав відзив на позовну заяву у встановлені строки, оскільки визнав позовні вимоги у частині стягнення з нього суми боргу в розмірі 1 100 239,62 грн., разом з тим подавши клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за Договором. Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував, що Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та прийняв необґрунтоване рішення.
Також, на переконання Скаржника, суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо розгляду справи, не взявши до уваги докази Відповідача, всебічно і повно не з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що є обов'язковою умовою на справедливий суд.
Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом не було враховано скрутне становище, в якому опинився Відповідач та прийнято рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з нього відсотків річних, пені та штрафу на загальну суму 332 589,90 грн., що на думку Апелянта, свідчить про порушення судом норм матеріального права.
Крім того у скарзі йдеться про те, що вимоги щодо розподілу судових витрат, понесених Позивачем, які підлягали стягненню з Відповідача у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, є похідними, а тому Відповідач вважає їх такими, що також підлягає скасуванню. Таким чином, на переконання Скаржника, ухвалене у справі судове рішення у частині стягнення судових витрат з Відповідача не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві заперечує проти твердження Відповідача про те, що визнання частини позовних вимог (основного боргу в сумі 1 100 239,62 грн.) може слугувати підставою для зменшення або відмови у стягненні штрафних санкцій, оскільки таке визнання не створює правових підстав для відмови або часткової відмови в задоволенні інших, самостійних позовних вимог.
Позивач вказує, що правовідносини між Відповідачем та Третіми особами (ТОВ "Жинева агро") не мають правового зв'язку з договірними відносинами між Позивачем та Відповідачем і не можуть впливати на вирішення спору за даною справою.
Крім того Позивач зауважує, що ним не було заявлено вимог по відшкодуванню йому збитків. Таким чином, посилання Відповідача на недоведення понесення збитків є необґрунтованими, адже сторона зобов'язана доводити лише ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог.
Позивач вважає безпідставними посилання Відповідача на збройну агресію російської федерації як на обставину, що виправдовує невиконання ним договірних зобов'язань з Позивачем. Відповідач обмежився лише загальними посиланнями на воєнну агресію, не навівши конкретних обставин того, яким чином ця агресія вплинула безпосередньо на нього та на його можливість добросовісно виконувати договірні зобов'язання перед Позивачем. Крім того, Позивач вказує, що загальні ускладнення функціонування підприємств внаслідок війни в рівній мірі стосуються обох сторін.
За доводами Позивача, додані до апеляційної скарги докази не подавалися Відповідачем у суді першої інстанції, Апелянт не заявляв клопотання про приєднання їх до матеріалів справі та не просив поновити строк для подання цих доказів, а відтак суд не повинен приймати до розгляду докази, які подані з пропуском відповідного строку у відповідності до частини 8 статті 80 ГПК України.
Також Позивач посилається на те, що суд першої інстанції встановив порушення зобов'язань з боку Відповідача та відсутність доказів виконання цих зобов'язань останнім. При цьому Апелянт, стверджуючи про можливість зменшення штрафних санкцій, посилається на обставини, які не можуть бути підставою для такого зменшення. Розмір штрафу та пені, визначений судом, відповідає наслідкам порушення зобов'язань та є справедливим.
При цьому Позивач звертає увагу, що поставлений ним товар не був оплачений Відповідачем навіть частково протягом тривалого періоду та навіть протягом всього періоду розгляду справи судом першої інстанції. Така поведінка свідчить про умисне ухилення від виконання договірних зобов'язань, зловживання довірою контрагента та порушення принципу добросовісності у договірних відносинах, що є додатковою підставою для повного стягнення штрафних санкцій без їх зменшення.
За наведених вище обставин, ТОВ "АГРОЛАДА" вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/629/25.
Матеріали справи № 904/629/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025р. у справі № 904/629/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 32 238 грн. 66 коп.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 05.11.2025.
04.11.2025 Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
У цьому зв'язку колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Вищезазначеною ухвалою апеляційного суду від 30.05.2025, учасникам справи надано право протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження подати клопотання та заяви (за наявності), додаткові докази (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції; заперечення на заяви та клопотання подаються протягом п'яти днів з дати отримання відповідного клопотання чи заяви.
Ухвала, згідно з матеріалами справи, доставлена до електронного кабінету Відповідача 30.05.2025. Отже останнім днем для подання клопотання є 04.06.2025. Однак з відповідним клопотанням Відповідач звернувся лише 04.11.2025, тобто з пропуском встановленого судом строку.
Відповідно до ч. ч.1-4 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
При зверненні з клопотанням, Відповідач не просив суд про поновлення строку на його подання.
За приписами ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
З огляду на те, що клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки та процентів подано після закінчення процесуального строку на його подання без пояснення причин пропуску такого строку та без клопотання щодо його поновлення, колегія суддів залишає вказане клопотання без розгляду.
Також , 04.11.2025 Відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з нього основного боргу у сумі 1100239,62грн, у зв'язку з тим, що вказану суму було сплачено ним 29.10.2025 та 30.10.2025.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі ухвалою у протокольній формі з огляду на наступне.
Так, перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК України.
Зокрема відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Разом з тим, скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов'язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов'язання вчинення дій на користь Позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.
У даному випадку, рішення суду першої інстанції було ухвалено 24.04.2025, тоді як Відповідач сплатив наявну у нього заборгованість, яка є предметом спору лише 29.10.2025 та 30.10,2025, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення.
Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення предмет спору існував, а тому відсутні підстави для закриття провадження у зв'язку відсутністю предмета спору.
При цьому суд звертає увагу , що хоча вказані вище обставини сплати боргу не можуть бути прийняті та враховані під час апеляційного перегляду справи, проте, вони підлягають врахуванню згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" і Відповідач не позбавлений права подати відповідні відомості виконавцю під час виконання рішення, або застосувати процесуальні інструменти, обумовлені ст.328 ГПК України.
05.11.2025 представники сторін надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 05.11.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролада" (продавцем) та "АГРО-ЗЛАГОДА" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах розстрочення платежу № 13-03-1/24 , відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця насіння соняшника (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість (ціну) на умовах цього Договору. Найменування, ціна (вартість) та кількість Товару, строки і порядок оплати, а також умови і строк передання Товару визначаються Сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 відповідного Договору, сторони встановили ціну Товару та розміри платежів в гривнях та визначають їх еквівалент у відповідній іноземній валюті (Євро/Долар США, надалі - еквівалент), відповідно до валютного курсу, що склався на Міжбанку*, на день, що передує дню підписання цього Договору (відповідної специфікації). Розмір відповідного платежу на дату оплати визначаються виходячи з валютного еквіваленту ціни за курсом Міжбанку* що встановлений на першу доступну дату, що передує дню сплати. Курс Міжбанку* застосовується тільки тоді коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на Товар, якщо інше не визначено умовами відповідної Специфікації до цього Договору
Товар, що постачається на умовах відстрочення (розстрочення) платежу, постачається на умовах товарного кредиту на визначений строк під проценти (надалі - “Товарний кредит»).
Товарний кредит надається на умовах сплати 20 % річних від несплаченої частини вартості Товару (з урахуванням збільшення вартості відповідно до п. 2.2. цього Договору) за кожен день користування Товарним кредитом, починаючи з 30.09.2024 р., до дати сплати Покупцем повної скоригованої вартості Товару. Продавець має право коригувати вартість Товару в будь-який період користування товарним кредитом в межах періоду його використання та направляти акт збільшення (зменшення) вартості товару. Скоригована вартість включає в себе суму курсових різниць та вартість користування Товарним кредитом.
Відповідно до п.3.1. Договору покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривні України на поточний рахунок Продавця, зазначений в Договорі. Платежі за цим Договором вважаються здійсненими з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
При здійсненні платежу Покупець зобов'язаний зазначити в платіжному дорученні в графі “призначення платежу» реквізити Договору та назву Товару. У відповідності до ст. 534 ЦКУ незалежно від призначення платежу, у разі порушення Покупцем зобов'язань за цим Договором, отриманні від Покупця кошти зараховуються в наступній черговості: штрафні санкції, витрати на доставку товару, оплати послуг, заборгованість по оплаті скоригованої вартості Товару, з направленням повідомлення Покупцеві про таке зарахування (п.3.2. Договору).
Згідно з пп. 4.1., 4.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах EXW згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. зі складу Продавця за адресою: м.Павлоград, вул.Тернівська 2/2 в строк визначений у відповідній Специфікації до Договору.
Поставка оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної. Право власності на Товар, ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження Товару переходить до Покупця здати поставки товару.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар в порядку передбаченому Договором.
За умовами п.6.2. Договору за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних днів Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.
Пунктом 8.1. встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання обома Сторонами скріплення печатками Сторін і діє до “ 30» вересня 2024 р., але в будь-якому разі до повного виконання Договору. Сторони погодили, що скріплення Договору печатками є обов'язковим.
Також, п.10.3. Договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежуються шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 і ТСУ), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 ЦКУ збільшується до 3 (трьох) років.
Найменування, ціна (вартість) та кількість Товару, строки і порядок оплати, а також умови і строк передання Товару визначаються Сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Матеріали справи свідчать про те, що Специфікацією № 278 від 13 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року визначено Товар Карбезим (каністра 5л) у кількості 150 літрів за ціною без ПДВ - 275,00 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 41 250, 00 гривень без ПДВ, сума ПДВ 8 250, 00 гривень, що в загальному склало 49 500,00 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Графіком платежів визначено 20 % оплату до 15 березня 2024 року на загальну суму 9 900, 00 гривень.
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 14 850, 00 гривень. 50% оплати до
30 вересня 2024 року на загальну суму 24 750, 00 гривень.
Специфікацією № 305 від 20 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року визначено Товар Карбезим (каністра 5л) у кількості 20 літрів за ціною без ПДВ - 279, 17 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 5 583, 40 гривень без ПДВ, сума ПДВ 1 116, 68 гривень, що в загальному склало 6 700,08 (шість тисяч сімсот) гривень 08 копійок.
Графіком платежів визначено 20 % оплату до 25 березня 2024 року на загальну суму 1 340, 02 гривень.
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 2 010, 02 гривень.
50% оплати до 30 вересня 2024 року на загальну суму 3 350, 04 гривень.
Специфікацією № 439 від 03 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року визначено Товар Мотор, РК, герб (5л) у кількості 15 літрів за ціною без ПДВ - 450,00 гривень за літр; Ореол Максі (каністра 10л) у кількості 40 літрів за ціною без ПДВ - 344, 17 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 13 766, 80 гривень без ПДВ, сума ПДВ 4 103, 36 гривень, що в загальному склало 24 620,16 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять) гривень 16 копійок.
Графіком платежів визначено 20 % оплату до 05 квітня 2024 року на загальну суму 7 386, 05 гривень.
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 4 924, 03 гривень.
50% оплати до 30 вересня 2024 року на загальну суму 12 310, 08 гривень.
Специфікацією № 451 від 04 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року визначено Товар Насіння соняшнику Хайсан 254 Модесто 150К у кількості 74 мішки за ціною без ПДВ - 5 789, 47 гривень за мішок, що в загальному розмірі склало 428 420, 78; Насіння соняшнику Хайсан 180 Лумісена 150К у кількості 81 мішок за ціною без ПДВ - 5 842, 11 гривень за мішок, що у загальному розмірі склало 473 210, 91 гривень без ПДВ, сума ПДВ 126 228, 44 гривень, що в загальному склало 1 027 860,13 (один мільйон двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят) гривень 13 копійок.
Графіком платежів визначено 10 % оплату до 12 квітня 2024 року на загальну суму 102 786, 01 гривень.
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 411 144, 05 гривень.
50% оплати до 30 вересня 2024 року на загальну суму 513 930, 07 гривень.
Специфікацією № 576 від 16 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року визначено Товар Трайдент (банка 0,5 кг) у кількості 7,5 кілограм за ціною без ПДВ - 4733,33 гривень за кілограм, що в загальному розмірі склало 35 499,98 гривень без ПДВ; АгропавЕкстра (каністра 5л) у кількості 5 літрів за ціною без ПДВ - 362, 50 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 1 812, 50 гривень без ПДВ; Дисулам (каністра 5л) у кількості 20 літрів за ціною без ПДВ - 250,00 гривень за літр, що в загальному розмірі склало 5 000,00 гривень без ПДВ; Мілафорт Екстра (каністра 10л) у кількості 70 літрів за ціною без ПДВ - 500, 83 гривень за кілограм, що в загальному розмірі склало 35 058, 10 гривень без ПДВ, сума ПДВ 15 474, 12 гривень, що в загальному склало 92 844,70 (дев'яносто дві тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 70 копійок.
Графіком платежів визначено ЗО % оплату до 19 квітня 2024 року на загальну суму 27 853, 41 гривень.
70% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 64 991, 29 гривень.
Специфікацією № 689 від 29 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року визначено Товар Насіння соняшнику Хайсан 180 Лумісена 150К у кількості 8 мішків за ціною без ПДВ - 5 842, 11 гривень за мішок, що в загальному розмірі склало 46 736, 88 гривень без ПДВ, сума ПДВ 6 543, 16 гривень, що в загальному склало 53 280,04 (п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят) гривень 04 копійки.
Графіком платежів визначено 10 % оплату до 02 квітня 2024 року на загальну суму 5 328, 00 гривень.
90% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 47 952, 04 гривень.
На виконання умов договору Позивач передав у власність Відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 1 254 805,11 грн, що підтверджується видатковими накладними:
Видатковою накладною № 111 від 14 березня 2024 року підтверджується поставка згідно Специфікації № 278 від 13 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1 від 13 березня 2024 року, а саме Товар Карбезим (каністра 5л) у кількості 150 літрів за ціною без ПДВ - 275,00 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 41 250, 00 гривень без ПДВ, сума ПДВ 8 250, 00 гривень, що в загальному склало 49 500,00 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Видатковою накладною № 186 від 28 березня 2024 року підтверджується поставка згідно Специфікації № 305 від 20 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1 від 13 березня 2024 року, а саме Товар Карбезим (каністра 5л) у кількості 20 літрів за ціною без ПДВ - 279, 17 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 5 583, 40 гривень без ПДВ, сума ПДВ 1 116, 68 гривень, що в загальному склало 6 700,08 (шість тисяч сімсот) гривень 08 копійок.
Видатковою накладною № 915 від 16 квітня 2024 року підтверджується поставка згідно Специфікації № 439 від 03 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1 від 13 березня 2024 року, а саме Товар Мотор, РК, герб (5л) у кількості 15 літрів за ціною без ПДВ - 450,00 гривень за літр; Ореол Максі (каністра 10л) у кількості 40 літрів за ціною без ПДВ - 344, 17 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 13 766, 80 гривень без ПДВ, сума ПДВ 4 103, 36 гривень, що в загальному склало 24 620,16 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять) гривень 16 копійок.
Видатковою накладною № 916 від 16 квітня 2024 року підтверджується поставка згідно Специфікації № 451 від 04 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1 від 13 березня 2024 року, а саме Товар Насіння соняшнику Хайсан 254 Модесто 150К у кількості 74 мішки за ціною без ПДВ - 5 789, 47 гривень за мішок, що в загальному розмірі склало 428 420, 78; Насіння соняшнику Хайсан 180 Лумісена 150К у кількості 81 мішок за ціною без ПДВ - 5 842, 11 гривень за мішок, що у загальному розмірі склало 473 210, 91 гривень без ПДВ, сума ПДВ 126 228, 44 гривень, що в загальному склало 1 027 860,13 (один мільйон двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят) гривень 13 копійок.
Видатковою накладною № 917 від 26 квітня 2024 року підтверджується поставка згідно Специфікації № 576 від 16 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1 від 13 березня 2024 року, а саме Товар Трайдент (банка 0,5 кг) у кількості 7,5 кілограм за ціною без ПДВ - 4733,33 гривень за кілограм, що в загальному розмірі склало 35 499,98 гривень без ПДВ; АгропавЕкстра (каністра 5л) у кількості 5 літрів за ціною без ПДВ - 362, 50 гривень за літр, що у загальному розмірі склало 1 812, 50 гривень без ПДВ; Дисулам (каністра 5л) у кількості 20 літрів за ціною без ПДВ - 250,00 гривень за літр, що в загальному розмірі склало 5 000,00 гривень без ПДВ; Мілафорт Екстра (каністра 10л) у кількості 70 літрів за ціною без ПДВ - 500, 83 гривень за кілограм, що в загальному розмірі склало 35 058, 10 гривень без ПДВ, сума ПДВ 15 474, 12 гривень, що в загальному склало 92 844,70 (дев'яносто дві тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 70 копійок.
Видатковою накладною № 918 від 29 квітня 2024 року підтверджується поставка згідно Специфікації № 689 від 29 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1 від 13 березня 2024 року, а саме Товар Насіння соняшнику Хайсан 180 Лумісена 150К у кількості 8 мішків за ціною без ПДВ - 5 842, 11 гривень за мішок, що в загальному розмірі склало 46 736, 88 гривень без ПДВ, сума ПДВ 6 543, 16 гривень, що в загальному склало 53 280,04 (п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят) гривень 04 копійки.
Вищезазначені накладні підписані представниками обох сторін без зауважень.
Розділом 3 зазначеного Договору сторони погодили Порядок оплати товару, а саме покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривні України на поточний рахунок Продавця, зазначений в Договорі. Платежі за цим Договором вважаються здійсненими з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» сплатило на рахунок ТОВ “АГРОЛАДА» грошові кошти за наступними Специфікаціями:
Специфікація № 278 від 13 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року.
13 березня 2024 року зараховані від ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» грошові кошти в розмірі 9 900,00 (дев'ять тисяч гривень дев'ятсот) гривень 00 копійки. (Вхідний платіж вид ТОВ АГРО-ЗЛАГОДА в розмірі 9 900,00 гривень, призначення платежу: Передплата 20% за засоби захисту рослин, згідно рах. № 278 від 13.03.2024 року у сумі 8 250, 00 грн., ПДВ - 20% 1650,00 грн.).
Специфікація № 305 від 20 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року.
20 березня 2024 року зараховані від ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» грошові кошти в розмірі 1 340,02 (одна тисяча триста сорок) гривень 02 копійки. (Вхідний платіж від ТОВ АГРО-ЗЛАГОДА в розмірі 1 340.02 гривень, призначення платежу: Передплата 20% за засоби захисту рослин, згідно рах. № 20 від 20.03.2024 року у сумі 1 116, 68 грн., ПДВ - 20% 223, 34 грн.).
Специфікація № 439 від 03 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року.
04 квітня 2024 року зараховані від ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» грошові кошти в розмірі 7 386,05 (сім тисяч триста вісімдесят шість) гривень 05 копійки. (Вхідний платіж вид ТОВ АГРО-ЗЛАГОДА в розмірі 7,386.05 гривень, призначення платежу: Передплата 30% за засоби захисту рослин, згідно рах., специфікації № 439 від 03.04.2024 року у сумі 6155. 04 грн., ПДВ - 20% 1 231.01 грн.).
Специфікація № 451 від 04 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року.
08 квітня 2024 року зараховані від ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» грошові кошти в розмірі 102 860,13 (сто дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень 13 копійок. (Вхідний платіж вид ТОВ АГРО-ЗЛАГОДА в розмірі 102 860,13 гривень, призначення платежу: Часткова оплата за насіння соняшнику, згідно рах. № 451 від 04.04.2024р. у т.ч. ПДВ 14% -12 631,95 грн.).
Специфікація № 576 від 16 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року.
26 квітня 2024 року зараховані від ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» грошові кошти в розмірі 27 853,41 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 41 копійка. (Вхідний платіж вид ТОВ АГРО-ЗЛАГОДА в розмірі 27 853,41 гривень, призначення платежу: Часткова оплата 30% за засоби захис.рослин, згідно специф., рах.№ 576 від 16.04.2024 р. у т.ч. ПДВ% - 4 642, 24 грн.).
Специфікація № 689 від 29 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року.
29 квітня 2024 року зараховані від ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» грошові кошти в розмірі 5 300,00 (п'ять тисяч триста) гривень 00 копійок. (Вхідний платіж вид ТОВ АГРО-ЗЛАГОДА в розмірі 5 300,00 гривень, призначення платежу: Часткова оплата за насіння соняшнику, згідно рах. № 689 від 29.04.2024р. у т.ч. ПДВ 14% - 650, 88 грн.)
Позивач стверджує, що інших сплат за Договором № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року купівлі продажу засобів захисту рослин на умовах розстрочення платежу, ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» не здійснювало, в наслідок чого у відповідача існує заборгованість зі сплати частини вартості Товару за наступними специфікаціями:
Специфікація № 278 від 13 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року:
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 14 850, 00 гривень.
50% оплати до 30 вересня 2024 року на загальну суму 24 750, 00 гривень.
Специфікація № 305 від 20 березня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року:
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 2 010, 02 гривень.
50% оплати до 30 вересня 2024 року на загальну суму 3 350, 04 гривень.
Специфікація № 439 від 03 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року:
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 4 924, 03 гривень.
50% оплати до 30 вересня 2024 року на загальну суму 12 310, 08 гривень.
Специфікація № 451 від 04 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року:
30% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 411 144, 05 гривень.
50% оплати до 30 вересня 2024 року на загальну суму 513 930, 07 гривень.
Специфікація № 576 від 16 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року:
70% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 64 991, 29 гривень.
Специфікація № 689 від 29 квітня 2024 року до Договору купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13 березня 2024 року.
Графіком платежів визначено 10 % оплату до 02 квітня 2024 року на загальну суму 28, 00 гривень.
90% оплати до 31 серпня 2024 року на загальну суму 47 952, 04 гривень,
За доводами Позивача, ТОВ “АГРО-ЗЛАГОДА» взяті на себе зобов'язання за договором Договором купівлі-продажу № 13-03-1/24 від 13.03. 2024 щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, загальна заборгованість перед ТОВ “АГРОЛАДА» складає 1 100 239,62 грн.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань Відповідачем, Позивачем нараховано 20% річних, пеню та 20% штрафу від суми заборгованості.
Неоплата Відповідачем вказаних вище сум стала підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову, місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яке обґрунтовано тим, що обставини, на які посилається Позивач в обґрунтування заявлених вимог є правомірними та підлягають задоволенню. При цьому суд визнав відсутніми підстави для зменшення пені, штрафу та відсотків річних .
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині відмови місцевим господарським судом у зменшенні розміру нарахованих Позивачем сум річних пені та штрафу на 70 %, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У даній справі правовідносини сторін врегульовані договором , який за правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У даному випадку, місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору № 13-03-1/24 від 13.03.2024 та специфікацій, за видатковими накладними підписаними сторонами без зауважень, Позивач поставив Відповідачу товар .
Обставини виконання Позивачем зобов'язань за договором з поставки товару підтверджуються матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.
Відповідач заборгованість за поставлений товар у загальній сумі 1 100 239,62 грн. не оплатив . Докази зворотного у справі відсутні.
Отже, з огляду на встановлені вище обставини справи, враховуючи підтвердження належними доказами факту поставки Позивачем товару на суму 1 100 239,62 грн та невиконання Відповідачем умов договору у частині оплати цього товару, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволені вимоги Позивача у частині стягнення з Відповідача боргу у вказаній вище сумі.
Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить заперечень Апелянта щодо наявності та розміру основного боргу у вказаній сумі.
Разом з тим, відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, за змістом вказаного вище договору, за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних днів Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості ( п.6.2. договору).
Пунктом 10.3. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежуються шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 ГКУ), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 ЦКУ збільшується до 3 (трьох) років. Таким чином, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежуються шістьома місяцями.
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 68 691,75 грн. за загальний період з 31.08.2024 по 11.12.2024 та штраф 20% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати в розмірі 220 047,94 грн.
Крім того, відповідно до п. 2.3 договору товар, що постачається на умовах відстрочення платежу, постачається на умовах товарного кредиту на визначений строк під проценти. Товарний кредит надається на умовах сплати 20% річних від несплаченої частини вартості товару за кожний день користування товарним кредитом починаючи з 30.09.2024 до дати сплати покупцем повної скоригованої вартості товару.
Позивачем заявлено до стягнення 20% річних у розмірі 43 850,21 грн за період з 30.09.20245 по 11.12.2024.
При цьому судом було правильно встановлено, що вказана вище сума, за своєю правовою природою, є відсотками річних, нарахованими в порядку ст.625 ЦК України.
З огляду на порушення Відповідачем основного зобов'язання, враховуючи умови договору та положення чинного законодавства України, є наявними підстави для стягнення з Відповідача пені у розмірі 68 691,75 грн. за загальний період з 31.08.2024 по 11.12.2024, штрафу 20% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати в розмірі 220 047,94 грн., а також 43 850,21 грн, які складають 20% річних за період з 30.09.20245 по 11.12.2024, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору у частині їх нарахування.
Відповідачем здійснений Позивачем розрахунок не спростовано, власних контррозрахунків не надано.
Колегія суддів зауважує, що доводи апелянта фактично зводяться до його непогодження з відмовою судом у зменшенні нарахованих Позивачем розміру штрафу, пені та річних.
У цьому зв'язку, апеляційний суд погоджується з відмовою судом першої інстанції у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення неустойки та відсотків, виходячи з такого.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Враховуючи вищенаведене слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та процентів річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи, а також інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто, зменшення заявлених неустойки та процентів, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
У даній справі, Відповідач не надав належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження поважності причин неналежного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені штрафу та річних наслідкам порушення, та не довів існування будь-яких виняткових обставин, які призвели до такого порушення та які б слугували підставою для зменшення пені штрафу та процентів.
З огляду на викладене господарський суд, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, не знайшов підстав для зменшення розміру неустойки та відсотків, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
При цьому, як слушно зазначив Позивач, визнання позовних вимог у частині основного боргу у сумі 1 100 239,62 грн., не може слугувати підставою для зменшення або відмови у стягненні штрафних санкцій, оскільки таке визнання не створює правових підстав для відмови або часткової відмови у задоволенні інших, самостійних позовних вимог.
Посилання Скаржника на загибель врожаю та понесення ним збитків з вини іншого господарюючого суб'єкта не мають впливу на вирішення даного спору, оскільки у межах цієї справи такі обставини не є предметом розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Викладене означає, що за порушення договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб'єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
У розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на наведене вище, складне фінансове становище Відповідача, яким, у тому числі, обґрунтована винятковість обставин, не може бути безумовною підставою для зменшення неустойки та річних, враховуючи при цьому, що докази складного фінансового стану, у розумінні приписів ГПК України, Відповідачем не надані.
Посилання Скаржника як на підставу для зменшення розміру пені, штрафу та річних на воєнний стан у країні відхиляються колегією суддів, оскільки вплив таких обставин саме на виконання ним умов укладеного з Позивачем договору не доведено .
Слід враховувати, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Договір № 13-03-1/24 укладений сторонами у березні 2024 року, тобто під час дії воєнного стану, і у такому випадку Відповідач повинен був усвідомлювати перспективи та ризики, пов'язані з укладенням цього договору і його виконанням, у тому числі, у частині своєчасної оплати поставленого Позивачем товару.
Крім того, під час воєнного стану в Україні всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стосовно доводів про те, що нараховані штрафні санкції за договором є непомірним тягарем для Відповідача, то як вже зазначалось раніше, сторони є вільними в укладенні договору. Договір № 13-03-1/24 погоджений сторонами, у, що розглядається відсутні докази визнання договору недійсним у судовому порядку. Жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Разом з тим, твердження про використання Позивачем нарахованих санкцій як невиправданого додаткового прибуку є недоведеними, тому мають декларативний характер.
Посилання Скаржника на неподання ним відзиву на позов та неврахування цієї обставини судом першої інстанції є безпідставними, оскільки у силу приписів ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому у силу приписів ст.165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
У даній справі, Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, яке було надано йому ухвалою суду від 05.03.2025, та не надав суду обґрунтування причин такого неподання, тому суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Доводи Скаржника про те, що суд першої інстанції всебічно і повно не з'ясував обставини справи, які мають значення для справи є необґрунтованими, оскільки на переконання апеляційного суду, приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у їх сукупності, що відповідає приписам ст.86 Господарського процесуального кодексу України
Інші доводи Скаржника розглянуті колегією суддів, між тим вони не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.
Одночасно, щодо наданих у справу доказів оплати основного боргу під час апеляційного перегляду справи, то такі обставини та докази на їх підтвердження не були та не могли бути надані Відповідачем до суду першої інстанції, оскільки виникли вже після винесення оскаржуваного рішення, а тому, у силу приписів ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, не приймаються колегією суддів до уваги.
За сталою практикою Верховного Суду, така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 02.04.2025 у справі № 910/14846/23 тощо).
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025р. у справі № 904/629/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.11.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В.Чус