10.11.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4725/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Мороза В.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Губи Олени Володимирівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025р. (суддя Дупляк С.А., м. Дніпро) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Губи Олени Володимирівни, м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"", м.Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Губа Олена Володимирівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"" 20.273,65 грн. страхового відшкодування та 4010,00 грн. витрат на оплату послуг експерта.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем порушено право Позивача на отримання належного страхового відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, адже різниця між розміром майнової шкоди, визначеним судовим експертом, та фактично виплаченим страховим відшкодуванням становить 20273,65 грн.
2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025р. матеріали справи №904/4725/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Губи Олени Володимирівни до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Фізична особа-підприємець Губа Олена Володимирівна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025р. у справі №904/4725/25 та направити справу до суду першої інстанції, для продовження розгляду.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що вимоги Позивача випливають із договірних відносин (з договору страхування укладеного між Відповідачем та власником транспортного засобу (винуватцем ДТП)), а не з делікту.
Скаржник зауважує, що предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілої особи в результаті ДТП, місце заподіяння шкоди м. Дніпро. У зв'язку з відступленням права вимоги від Бажанюк О.В. до ФОП Губа О.В., змінилася лише потерпіла особа, а саме, право вимоги перейшло до ФОП Губа О.В..
За доводами скарги, Позивач скористався своїм процесуальним правом передбаченим ч. 8 ст. 29 ГПК України та пред'явив позов за правилами альтернативної підсудності, за місцем заподіяння шкоди до Господарського суду Дніпропетровської області.
Апелянт вказує, що місцевий господарський суд оцінки змісту правовідносин, що виникли між сторонами не надав, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин не врахував, а тому дійшов до передчасного висновку про віднесення спору за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, застосувавши правило ч. 1 ст. 27 ГПК України, замість ч.8 ст.29 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач та Третя особа своїм процесуальним правом не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали.
Згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєва І.М. (доповідач), суддів - Чус О.В., Мороза В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4725/25.
Матеріали справи №904/4725/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 03.10.2025р., з метою дотримання передбаченого законом строку для здійснення певної процесуальної дії, а саме: відкриття провадження у справі у зв'язку з відрядженням судді Мороза В.Ф. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2025 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями .
Автоматичною системою документообігу, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М. , суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А..
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 271 ГПК України).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки у даному випадку ФОП Губа О.В. оскаржує ухвалу про передачу справи за підсудністю, апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025р. у даній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
10.11.2025 у зв'язку з усуненням обставин, що призвели до зміни складу колегії суддів, а саме виходом на роботу судді Мороза В.Ф., призначено розподіл судової справи раніше визначеному складу суддів, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Мороз В.Ф.
7. Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції.
07.02.2025 у м.Дніпро, вул.Сонячна Набережна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Toyota Yaris, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (далі - винуватець ДТП).
У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Lancer, д.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , чим завдані матеріальні збитки.
Також матеріали справи свідчать про те, що 11.04.2025 між Позивачем - ФОП Губа О.В. (новим кредитором) та Потерпілим Бажанюк О.В. (Кредитором), укладений Договір відступлення права вимоги , згідно з п.п. 1, 3 якого Кредитор передає Новому Кредитору вимогу, а новий Кредитор приймає її, та набуває право вимоги до щодо стягнення ПрАТ »СК »Євроінс Україна», де застрахована цивільно - правова відповідальність винної у ДТП особи (відповідальної за спричинені збитки особи) заборгованості в розмірі матеріального збитку (у т.ч. право вимоги по сплаті неустойки (пені) та витрат в порядку ст. 625 ЦК України), який буде встановлений висновком незалежної судової експертизи проведеної на замовлення Кредитора та який спричинено Кредитору в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07.02.2025 в м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, в районі е/о №100 за участі автомобіля Mitsubishi Lancer, д. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Toyota Yaris, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
За доводами Позивача, у зобов'язанні по відшкодуванню заподіяної внаслідок ДТП шкоди відбулась заміна особи, що має право вимагати компенсацію за спричинені збитки (Новий Кредитор), а саме право вимоги перейшло до ФОП Губа Олена Володимирівна.
Неоплата Відповідачем вказаних вище сум страхового відшкодування та послуг експерта стало підставою для звернення ФОП Губа О.В. з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 матеріали справи №904/4725/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Губи Олени Володимирівни до Приватного акціонерного товариства "СК "Євроінс Україна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бажанюка Олександра Валерійовича про стягнення грошових коштів передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку, заявлений позов за своєю правовою природою не є позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну юридичної особи, а є позовом потерпілої особи про стягнення грошових коштів (суми страхового відшкодування) за укладеним Відповідачем та власником транспортного засобу договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суд встановив, що у даному випадку у Позивача відсутнє процесуальне право вибору територіальної юрисдикції, визначене частиною восьмою статті 29 Господарського процесуального кодексу України і відповідно до визначеної ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України територіальної юрисдикції даний позов має бути розглянуто господарським судом за місцезнаходженням Відповідача.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно зі ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ст.ст.5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст.ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст.ст. 27-31 ГПК України).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметом апеляційного перегляду у даному випадку є ухвала суду першої інстанції про передачу справи за територіальною підсудністю.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.3 ст.45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" є: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102.
Викладене не заперечується Позивачем.
Водночас за умовами ч.1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У всіх передбачених приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України випадках, альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Зокрема, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди (ч.8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянт вважає, що у зв'язку з настанням страхового випадку, страховик відшкодовує у встановленому Договором та Законом порядку шкоду (збитки), заподіяну майну потерпілої особи.
Між тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За приписами чинного законодавства, термін "шкода" і термін "страхове відшкодування" не є тотожними.
При цьому деліктне зобов'язання первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Однак, Відповідач - Страхова компанія ПрАТ "СК "Євроінс Україна», у спірних правовідносинах, не є завдавачем шкоди, оскільки жодних дій щодо пошкодження автомобіля ОСОБА_1 не вчиняла, компанія не являється й власником джерела підвищеної небезпеки тощо.
Те, що страховик є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим (у даному випадку Позивачем) замість завдавача шкоди щодо сплати страхової виплати страхового відшкодування, у передбаченому законодавством порядку, не змінює правової природи і змісту понять "шкода" і "страхове відшкодування".
При зазначених обставинах, позов Фізичної особи-підприємця Губи Олени Володимирівни до Відповідача - страхової компанії не є позовом про відшкодування шкоди, при розгляді якого мають бути встановленими усі обов'язкові для делікту елементи, та який має розглядатися господарським судом за місцем заподіяння шкоди.
Викладене, у тому числі, спростовує відповідні доводи Скаржника.
За таких умов доводи скарги про те, що у даному випадку відбулася саме лише зміна кредитора не мають значення при вирішенні питання щодо територіальної підсудності цього спору.
За місцем спричинення шкоди, у контексті вищевикладеного, ФОП Губа О.В. мала б пред'явити позов безпосередньо до особи, яка винна у спричиненні шкоди внаслідок ДТП .
Між тим, як правильно встановив суд першої інстанції, позов ФОП Губи О.В. є позовом потерпілої особи про стягнення суми страхового відшкодування за укладеним Відповідачем та власником транспортного засобу Toyota Yaris, д.н. НОМЕР_2 (винуватцем ДТП) договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Такими чином, з урахуванням положень наведених вище норм та встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що ФОП Губою О.В. пред'явлено позов про стягнення страхового відшкодування, такий позов не може бути пред'явлений за місцем заподіяння шкоди на підставі ч.8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не випливає із заподіяння шкоди.
Разом з тим, оскільки зобов'язаною стороною сплатити заборгованість у спірному випадку є Відповідач, який знаходиться у м. Київ, дана позовна заява не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Дніпропетровської області, а матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю, про що обґрунтовано було зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі.
Отже, аргументи Скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що зазначені у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.
10. Судові витрати.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та її розгляд слід покласти на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Губи Олени Володимирівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 у справі №904/4725/25 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя В.Ф.Мороз