10 листопада 2025 року м. Харків Справа № 913/185/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", м.Добропілля Донецької області, (вх.№1941 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі №913/185/25 (суддя Шеліхіна Р.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 21.08.2025)
за позовом: Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", м.Добропілля Донецької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інтеко-2000", м. Рубіжне Луганської області
про стягнення 5918,00 грн.,-
25.06.2025 Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інтеко-2000" про стягнення збитків у розмірі суми ПДВ - 5918,00грн. за договором про закупівлю товару № 829-23 від 21.06.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачем належним чином виконано свій обов'язок за договором № 829-23 від 21.06.2023 щодо постачання продукції, а позивачем, в свою чергу, виконано зобов'язання щодо її приймання та оплати.
Проте, відповідачем не було проведено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений права на отримання податкового кредиту. Отже, внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкової накладної позивачу завдано збитків у розмірі 5918,00грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі №913/185/25 в задоволенні позову відмовлено.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, мотивовані тим, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, а саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. Зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, серед іншого, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на неоформлення та нереєстрацію відповідачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема доказів з Єдиного реєстру податкових накладних, іншої інформаційної електронної системи чи довідки з податкової про відсутність реєстрації податкової накладної.
Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі № 913/185/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так скаржник, посилаючись на судову практику, зазначає, що проведення перевірки за результатами розгляду заяви зі скаргою на дії відповідача в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 ПК України, жодним чином не впливає на те, що позивач втрачає право на отримання податкового кредиту.
Апелянт зауважує, що суд першої інстанції невірно вказав на необхідність подання "довідки з податкової про відсутність реєстрації податкової накладної", тоді як законодавством України не передбачено існування таких довідок. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ України, підтвердженням реєстрації податкової накладної є лише квитанція про реєстрацію або квитанція про зупинення реєстрації, інших довідок для підтвердження факту нездійснення реєстрації закон не встановлює.
Таким чином, позивач був позбавлений можливості надати "довідку про відсутність реєстрації", оскільки її існування не передбачене чинним законодавством.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 витребувано у господарського суду Луганської області матеріали справи №913/185/25; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
11.09.2025 матеріали справи №913/185/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" на рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі №913/185/25; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", на рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі №913/185/25 ухвалено розпочати з 18.09.2025 без повідомлення учасників справи.
29.09.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11460), в якому просить суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", м.Добропілля Донецької області (вх.№1941 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі №913/185/25. До відзиву на апеляційну скаргу відповідач надав копію податкової накладної № 19 від 27.06.2023, а також квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 1 від 13.07.2025.
Стосовно долучення доказів, доданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не подавалися до суду першої інстанції, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Виходячи з принципу змагальності сторін, усі докази на підтвердження позиції слід подавати саме в суді першої інстанції.
Факт відсутності доказів на момент прийняття рішення в першій інстанції виключає можливість їх прийняття в апеляційному провадженні, незалежно від причин неподання. Дозвіл на подання таких доказів у суді апеляційної інстанції порушив би норму процесуального права та принцип правової визначеності, ключовим елементом якого є передбачуваність правозастосування, системність та послідовність у діяльності органів, зокрема судів (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 р. у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 р. у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 р. у справі №913/632/17, від 06.03.2019 р. у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 р. у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 р. у справі №908/3359/19, від 27.04.2023 р. у справі №927/738/19).
Крім того, судова колегія наголошує, що відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування зобов'язані зареєструвати електронні кабінети в ЄСІТС або її підсистемі для обміну документами. Інші особи можуть робити це добровільно.
Відповідач - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Інтеко-2000" належить до категорії осіб, які повинні мати електронний кабінет. Проте, на момент відкриття провадження у справі №913/185/25 його не зареєстрував. Це підтверджується відповіддю №12271528 про відсутність електронного кабінету ТОВ "НВП "Інтеко-2000" (код ЄДРПОУ 43888905) (т.1 а.с.21).
Місцевим господарським судом з метою дотримання процесуальних прав відповідача та через неможливість надсилання вихідної кореспонденції на зареєстровану юридичну адресу, усі процесуальні документи направлялися за фактичною адресою відповідача: вул. Олександра Поля, буд. 28 А, 520, м. Дніпро, 49101 (т.1 а.с.33-36) та електронною адресою [general@npp-inteko.com.ua](mailto:general@npp-inteko.com.ua). Крім цього, інформація по справі розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади України за посиланням: [https://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/](https://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/) (т.1 а.с.26) відповідно до частини 2 статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції та мав можливість реалізувати свої процесуальні права. Враховуючи викладене, апеляційним господарським судом зазначені документи не розглядаються та не приймаються до уваги як додаткові докази.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 17.09.2025.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, між Державним підприємством "Добропіллявугілля-видобуток" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інтеко-2000" (надалі - постачальник) укладено договір № 829-23 про закупівлю товару від 21.06.2023 (т.1 а.с. 5-10) (надалі - договір). В порядку і на умовах, передбачених договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: ДК 021:2015:14810000-2 "Абразивні вироби" (надалі - продукція) в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору (пункт 1.1. договору).
Згідно з пунктом 1.2. договору покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.
Підпунктом 4.3.8. пункту 4.3. договору передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) постачальник оформлює податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі.
У разі порушення постачальником порядку заповнення та/або не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в межах граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації, покупець має право застосувати оперативно-господарські санкції.
Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право покупця затримати оплату продукції на суму ПДВ, який покупець повинен отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної), яка не зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежним чином заповненої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) до моменту надання постачальником належним чином оформленої і зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної).
У разі відмови постачальника зареєструвати належним чином оформлену податкову накладну або розрахунок коригування до такої податкової накладної, в тому числі в разі дії/бездіяльності, які привели до відмови в розблокуванні податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі суми ПДВ, який покупець повинен був отримати, за такою податковою накладною (розрахунку коригування до податкової накладної), протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідної претензії покупця.
Сторони погодили, що постачальник зобов'язується оформляти податкові накладні та інші первинні документи на виконання умов договору українською мовою
Згідно з пунктом 4.5. договору покупець має право затримати оплату продукції при не наданні або несвоєчасному наданні оригіналів рахунків, несвоєчасної реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання яких постачальником є обов'язковим в силу договору. При цьому, покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.
Право власності на продукцію, ризики втрати або ушкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві (пункт 4.11. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору.
Загальна сума договору складає 35508,00грн., у тому числі ПДВ: 5918,00грн.
Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору
Відповідно до пункту 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 30-ти календарних днів від дати поставки, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Пунктом 8.13. договору сторони погодили, що відповідно до Податкового кодексу України сторони зазначають, що покупець має статус платника податку на прибуток за основною ставкою, є платником ПДВ, постачальник має статус платника податку на прибуток за основною ставкою, є платником ПДВ. Сторони заявляють, що вони і усі інші суб'єкти господарської діяльності, залучені стороною для виконання цього договору, є добросовісними платниками податків і зборів та своєчасно подають податкову звітність у відповідні податкові органи. У разі, якщо одна із сторін або який-небудь інший суб'єкт господарської діяльності, залучений стороною до виконання цього договору, виявиться недобросовісним платником податків, що спричинить донарахування податкових зобов'язань іншій стороні або її притягнення до фінансової відповідальності податковими органами, винна сторона зобов'язується компенсувати іншій стороні заподіяні цим збитки.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що до цього договору додається і є його невід'ємною частиною додаток № 1 - специфікація до договору.
Відповідно до специфікації до договору № 829-23 від 21.06.2023 (т.1 а.с. 5) постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність покупця продукцію згідно переліку на загальну суму 35508,00грн, у тому числі ПДВ 20 % - 5918,00 грн.
Договір № 829-23 від 21.06.2023 (т.1 а.с. 5-10), додаток № 1 до договору - специфікація до договору № 829-23 від 21.06.2023 (т.1 а.с.5) підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб.
Постачальник, на виконання умов договору № 829-23 від 21.06.2023 згідно з товарно-транспортною накладною № 26/06-9 від 26.06.2023 (т.1 а.с. 12 на звороті) поставив позивачу товар на загальну суму 35508,00грн., у тому числі ПДВ 20 % - 5918,00грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000077 від 26.06.2023, яка підписана уповноваженими представниками сторін (т.1 а.с.12).
Покупець виконав свій обов'язок щодо оплати вартості поставленого товару, перерахувавши на рахунок постачальника 35508,00грн згідно платіжної інструкції № 4082 від 11.07.2023 (т.1 а.с.13), у якій зазначено призначення платежу: "Оплата за абразивні вироби (круг відрізний) згідно з договором № 829-23 від 21.06.2023, у тому числі ПДВ 20 % - 5918,00грн.".
Проте, як стверджує позивач, відповідач на виконання вимог договору та податкового законодавства не здійснив реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача можливості скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання (отримання податкового кредиту) на вказану суму сплаченого ПДВ у розмірі 5918,00грн., що спричинило позивачу збитки.
Вказане і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі суми ПДВ - 5918,00грн. за договором про закупівлю товару № 829-23 від 21.06.2023 (т.1 а.с. 1-13).
Рішенням господарського суду Луганської області в задоволенні позову відмовлено з підстав викладених вище (т.1 а.с. 37-40).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України та договором № 829-23 про закупівлю товару від 21.06.2023 (т.1 а.с. 5 на звороті - 10), укладеним між Державним підприємством "Добропіллявугілля-видобуток" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інтеко-2000".
Частиною 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Судова колегія зазначає, що укладений між сторонами договір про закупівлю товару № 829-23 від 21.06.2023 (т.1 а.с. 5 на звороті - 10) за своєю правовою природою є договорами поставки. Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодекс України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Виконуючи вказаний договір, відповідач поставив позивачу товар - абразивні вироби (круг відрізний), а позивач сплатив кошти в розмірі 35508,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4082 від 11.07.2023 (т.1 а.с. 11).
У даному договорі сторони обумовили за взаємною згодою порядок своїх відносин у сфері нарахування та реєстрації податку на додану вартість.
Позивач, вважаючи, що він зазнав збитків внаслідок не здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 5918,00грн., що є сумою податку на додану вартість, звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Виходячи з наведеної правової конструкції поняття збитків, відсутність реєстрації податкових накладних відповідачем можна кваліфікувати як протиправну бездіяльність.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суд має встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Отже, аналіз вищезазначених приписів податкового законодавства свідчить про те, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за загальним правилом, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Водночас, пунктом 21 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачено, що з метою отримання зареєстрованих податкової накладної та/або розрахунку коригування платник податку складає запит в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) з дотриманням вимог Законів України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг".
Згідно пункту 22 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних платник податку надсилає запит до ДПС за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до абзаців першого - третього пункту 10 цього Порядку.
Відповідно до пункту 24 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту, платнику податку надсилається повідомлення в електронній формі та податкова накладна та/або розрахунок коригування відповідно до запиту.
Пунктом 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивач - Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" - здійснив дії, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пунктами 21-25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, а саме - направив через засоби електронного зв'язку належним чином оформлений запит для отримання з Єдиного реєстру податкових накладних інформації щодо факту реєстрації податкових накладних, складених відповідачем.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, які б вказували на неоформлення та не здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі №913/185/25 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2025 у справі №913/185/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 10.11.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін