05 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/3684/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
заявника - Чуба С.В. - на підставі ордеру серії АХ № 1302138 від 05.11.2025;
апелянта - Балабанова Г.Л. -на підставі довіреності від 25.12.2024 №2-779д;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ, (вх.№ 2222 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі №922/3684/25 (суддя Калантай М.В., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту - 17.10.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДР - Сервіс Агро", м.Дергачі, Харківської області,
до відповідача: Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ, в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Берестин, Харківської області,
про визнання права власності,-
15.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "АДР-Сервіс Агро" звернулось до господарського суд Харківської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просило суд:
- накласти арешт на майбутній урожай соняшнику (на площі 1930,00га) та кукурудзи (на площі 981,1848га), що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 6323380500:01:000:0011, 6323380500:01:000:0012, 6323380500:01:000:0013, 6323380500:01:000:0014, 6323380500:01:000:0015, 6323380500:01:000:0016, 6323380500:01:000:0017, 6323380500:01:000:0018, 6323380500:01:000:0027, 6323380500:02:000:0020, 6323380500:02:000:0021, 6323380500:02:000:0022, 6323380500:02:000:0023, 6323380500:02:000:0024, 6323380500:02:000:0025, 6323380500:02:000:0027, 6323380500:02:000:0028, 6323380500:03:000:0001, 6323380500:03:000:0002, 6323380500:03:000:0003, 6323380500:03:000:0004, 6323380500:03:000:0005, 6323380500:03:000:0007, 6323380500:03:000:0009, 6323380500:03:000:0010, 6323380500:09:000:0160, 6323380500:11:000:0125, 6323380500:11:000:0126, 6323380500:11:000:0140, 6323380500:11:000:0141, 6323380500:11:000:0142, 6323380500:11:000:0143, угіддях (рілля) площею 2911,1848га, що є частиною земельних угідь загальною площею 3544,4га на території Володимирівської сільської ради Красноградського (Берестинського) району Харківської області, яке знаходиться в користуванні відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 3544,4га №9 (Серія ХР-17-18-000665) від 18.12.1995;
- передати майно, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "АДР-Сервіс Агро".
Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаної заяви заявник посилався на те, що між сторонами було укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) від 06.04.2018 №УБГ223/035-18, на підставі якого ТОВ "АДР-Сервіс Агро" починаючи з лютого 2025 року було розпочато агротехнічні заходи (дискування, глибоке рихлення, оранка, посів) для сезону 2025 року зі згоди АТ "Укргазвидобування в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування". Результатом проведення даних робіт стане майбутній врожай кукурудзи та соняшника 2025 року.
АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" станом на дату подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовляється виконувати прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору. А саме, всупереч пунктам 1.6, 2.4.6, 3.5, 4.2 договору не визнає право заявника на врожай кукурудзи та соняшника 2025 року, вирощений силами та засобами позивача.
На підтвердження вказаних обставин ТОВ "АДР-Сервіс Агро" надало заяву директора Філії Бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" про вчинення кримінального правопорушення №УБГ1045-1 від 01.04.2025, з якої вбачається, що БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" вважає, що ТОВ "АДР-Сервіс Агро" самовільно зайняло та здійснило протиправний oбpoбiток земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні філії, чим перешкоджає філії здійснювати свою зaкoннy гoспoдapськy діяльність.
Внаслідок вказаних обставин заявник має намір звернутись за захистом порушеного права до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права власності на врожай кукурудзи та соняшника 2025 року.
Посилаючись на недобросовісну поведінку АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" яке, на думку заявника, чинить дії, спрямовані на перешкоджання виконанню робіт за договором, заявник вважав, що існують обґрунтовані побоювання, що майбутній відповідач, отримавши інформацію про це судове провадження, може вчинити дії, які перешкоджатимуть захисту його порушеного права.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі №922/3684/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АДР-Сервіс Агро" від 15.10.2025 про забезпечення позову до подачі позовної заяви; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майбутній урожай соняшнику (на площі 1930,00 га) та кукурудзи (на площі 981,1848 га), що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 6323380500:01:000:0011, 6323380500:01:000:0012, 6323380500:01:000:0013, 6323380500:01:000:0014, 6323380500:01:000:0015, 6323380500:01:000:0016, 6323380500:01:000:0017, 6323380500:01:000:0018, 6323380500:01:000:0027, 6323380500:02:000:0020, 6323380500:02:000:0021, 6323380500:02:000:0022, 6323380500:02:000:0023, 6323380500:02:000:0024, 6323380500:02:000:0025, 6323380500:02:000:0027, 6323380500:02:000:0028, 6323380500:03:000:0001, 6323380500:03:000:0002, 6323380500:03:000:0003, 6323380500:03:000:0004, 6323380500:03:000:0005, 6323380500:03:000:0007, 6323380500:03:000:0009, 6323380500:03:000:0010, 6323380500:09:000:0160, 6323380500:11:000:0125, 6323380500:11:000:0126, 6323380500:11:000:0140, 6323380500:11:000:0141, 6323380500:11:000:0142, 6323380500:11:000:0143, угіддях (рілля) площею 2911,1848га, що є частиною земельних угідь загальною площею 3544,4га на території Володимирівської сільської ради Красноградського (Берестинського) району Харківської області, яке знаходиться в користуванні відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 3544,4 га №9 (Серія ХР-17-18-000665) від 18.12.1995; передано майно, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "АДР-Сервіс Агро".
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 136, 137, 138, 139, 140 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що без встановлення обмежень на час розгляду справи у вигляді арешту спірного врожаю, Акціонерне товариство "Укргазвидобування в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", яке вважає протиправним здійснення сільськогосподарських робіт на своїх земельних ділянках, матиме можливість вчинити дії, направлені на перешкоджання виконанню рішення суду, в тому числі відчужити врожай, є обґрунтованими.
Отже, за наведених обставин, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі повного або часткового задоволення такого позову.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі №922/3684/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “АДР-Сервіс Агро» в задоволені заяви про забезпечення позову до подання позову в повному обсязі; судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АДР-Сервіс Агро"
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції було порушено норми процесуального законодавства, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Апелянт вказує на те, що заява ТОВ "АДР-Сервіс Агро" не відповідає вимогам встановленим статтею 139 Господарського процесуального кодексу України, в частині того, що заявником не було конкретизовано кількість майна, на яке останній просив накласти арешт та його вартість. За наведених обставин, суд першої інстанції повинен був повернути заяву про забезпечення позову ТОВ "АДР-Сервіс Агро" як таку, що не відповідає вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України в порядку, передбаченому частиною?7 статті?140 цього Кодексу.
Скаржник також звертає увагу суду на те, що заявником до заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви не було надано доказів на підтвердження продовження строку дії договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) від 06.04.2018 №УБГ 223/035-18 на 2025 рік, як і не надано доказів того, що додаткова угода та програма ефективності на річний цикл 2025 року узгоджена та підписана сторонами до початку проведення виконавцем робіт на об'єкті за відповідним циклом.
Крім того, на думку апелянта, заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на врожай кукурудзи та соняшника 2025 року та передати йому на відповідальне зберігання, за своїм змістом фактично тотожна майбутнім позовним вимогам про визнання права власності на зазначений врожай. Отже, на переконання скаржника, оскаржувана ухвала про задоволення вказаної заяви суперечить положенням пункту 11 частини 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд, застосувавши відповідні заходи, фактично вирішив спір по суті до подання та розгляду позовної заяви.
Окрім викладеного, скаржник зауважує на тому, що господарським судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано тих обставин, що ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 30.09.2025 у справі №626/1448/25, за результатами розгляду клопотання прокурора Берестинської окружної прокуратури про арешт майна в рамках кримінального провадження за №12025226080000072 від 26.03.2025 року за ознаками ч.2 ст.197-1 КК України, було накладено арешт на зерно кукурудзи вагою 22380,00кг (яке зібране в с.Копанки Берестинського району на земельній ділянці з географічними координатами 49.146185, 35.518965), шляхом заборони вчинення дій, направлених на відчуження вказаного майна (копія вказаної ухвали долучена апелянтом до матеріалів апеляційної скарги).
Стосовно ухвали Берестинського районного суду Харківської області від 30.09.2025 у справі №626/1448/25, доданої апелянтом до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вказане судове рішення не було предметом дослідження господарського суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали а суд першої інстанції не надавав їй оцінку. Отже, вказаний документ є додатковим доказом у розумінні статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Враховуючи вищевикладене, судовою колегією ухвала Берестинського районного суду Харківської області від 30.09.2025 у справі №626/1448/25 не розглядається та не приймається до уваги в якості додаткового доказу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі № 922/3684/25; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 05.11.2025 о 10:00 годині.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.11.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі №922/3684/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АДР - Сервіс Агро" в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позову.
Представник заявника заперечив проти вимог апеляційної скарги просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі №922/3684/25 про забезпечення позову до подання позову залишити без змін.
Враховуючи, що представники апелянта та заявника з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, залежить від належного правового механізму, складовою якого є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 24.10.2022 у справі №916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у їх застосуванні знаходяться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Положеннями пункту 1 частини першої, частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу приписів частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Зі змісту заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх.№3684 від 15.10.2025) (т.1 а.с.1-68) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АДР-Сервіс Агро" має намір звернутись до суду з позовною заявою майнового характеру про визнання права власності на врожай кукурудзи та соняшника 2025 року.
Отже, ТОВ "АДР-Сервіс Агро" зазначило про намір звернутись до господарського суду з позовом про визнання права власності на індивідуально визначене майно, тобто заявити позовні вимоги майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22
Судова колегія зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому, судова колегія враховує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позовним вимог, у тому числі і тих, з якими має намір звернутися заявник, не досліджується, адже питання обґрунтованості позову є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Обґрунтовуючи підстави для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ "АДР-Сервіс Агро" посилалось на те, що 06.04.2018 між та ПАТ "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" (надалі - замовник) та ТОВ "АДР-Сервіс Агро" (надалі - виконавець) було укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №УБГ223/035-18 (з урахуванням додаткових угод від 23.05.2018 №1, від 19.09.2018 №2, від 20.09.2018 №3 т.1 а.с. 7-14, 19-20) відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується своїми силами, засобами та обладнанням, та на свій ризик виконати роботи по вирощуванню сільськогосподарських культур (надалі - продукція ) на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Вид продукції на кожен річний цикл визначається сторонами в додаткових угодах - програмах виконання робіт, спрямованих на ефективне цільове використання сільськогосподарських земель та забезпечення прибутковості виробництва на об'єкті замовника (надалі - програма ефективності) до цього договору, що є його невід'ємними частинами (пункт 1.1. договору).
Предметом договору є виконання/надання робіт (послуг) (надалі - роботи), які сторонами погоджуються в додаткових угодах (програмах ефективності) до цього договору. Зазначені додаткові угоди (програми ефективності) складаються окремо на кожен річний цикл виконання сільськогосподарських Робіт - від обробки земельних угідь до повної реалізації продукції. Один цикл триває з моменту початку обробки земельних угідь під посів сільськогосподарських культур, згідно з встановленою технологією сільськогосподарського товаровиробництва, до повної реалізації продукції. На кожен річний цикл складається окрема додаткова угода (програма ефективності) до даного договору, з визначенням виду вирощуваної продукції (культури), переліку видів сільськогосподарських робіт, які планується здійснювати для вирощування даної продукції, та їх вартості. Додаткова угода (програма ефективності ) на кожен окремий річний цикл повинна бути узгоджена та підписана сторонами у будь-якому випадку до початку проведення виконавцем на об'єкті робіт за відповідним циклом (пункт 1.2 договору)
На підставі вказаного договору заявником, як виконавцем починаючи з лютого 2025 року було розпочато агротехнічні заходи (дискування, глибоке рихлення, оранка, посів) для сезону 2025 року зі згоди відповідача. Результатом проведення даних робіт стане майбутній врожай кукурудзи та соняшника 2025 року.
АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" станом на дату подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовляється виконувати прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору.
А саме, всупереч пунктам 1.6, 2.4.6, 3.5, 4.2 договору не визнає право заявника на врожай кукурудзи та соняшника 2025 року, вирощений силами та засобами ТОВ "АДР-Сервіс Агро".
На підтвердження вказаних обставин ТОВ "АДР-Сервіс Агро" було надано заяву директора Філії Бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" про вчинення кримінального правопорушення №УБГ1045-1 від 01.04.2025 (т.1 а.с.66-67) з якої вбачається, що останній вважає, що ТОВ "АДР-Сервіс Агро" самовільно зайняло та здійснило протиправний oбpoбiток земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні філії, чим перешкоджає філії здійснювати свою зaкoннy гoспoдapськy діяльність.
Дослідивши обставини викладені заявником в заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що без встановлення обмежень на час розгляду справи у вигляді арешту спірного врожаю АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", яке вважає здійснення сільськогосподарських робіт на своїх земельних ділянках протиправним, матиме можливість вчинити дії, що перешкоджатимуть виконанню рішення суду, в тому числі відчужити врожай.
В даному випадку, судова колегія вважає, що обраний захід забезпечення позову відповідає критерію співмірності, оскільки він є необхідним та пропорційним заявленій меті - збереженню майна, яке є предметом майбутнього позову, до моменту вирішення спору по суті.
Арешт врожаю кукурудзи та соняшнику 2025 року не створює надмірного обмеження прав майбутнього відповідача, а лише тимчасово унеможливлює вчинення дій, які можуть призвести до втрати чи відчуження спірного майна до вирішення спору в судовому порядку.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Судова колегія також відхиляє доводи апелянта щодо того, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів продовження строку дії договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №УБГ223/035-18, оскільки під час розгляду заяви про забезпечення позову суд перевіряє виключно наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, та надає оцінку тому, чи може невжиття таких заходів утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі повного або часткового задоволення позову.
Таким чином, питання чинності чи продовження строку дії договору №УБГ223/035-18 від 06.04.2018, може бути предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті, тоді як в даному випадку суд лише оцінює ризики можливого порушення прав заявника та необхідність збереження стану арештованого майна до моменту вирішення спору по суті.
Щодо вимог заявника - ТОВ "АДР-Сервіс Агро" передати йому майно, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання, судова колегія зазначає, що суд ухвалюючи рішення про передачу майна на відповідальне зберігання, не визначає правомірність володіння або користування ним. Метою такого заходу є збереження фактичного стану речей (status quo) до моменту вирішення спору по суті, у разі подання відповідного позову.
Таким чином, цей захід не створює для заявника будь-яких переваг і не надає йому прав, тотожних тим, які він має намір набути за результатами розгляду справи по суті у разі звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності.
Отже, передання арештованого врожаю на відповідальне зберігання заявнику не є фактичним вирішенням питання про право власності на спірне майно, а слугує лише засобом забезпечення його збереження до моменту остаточного вирішення спору судом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що передання майна, на яке накладено арешт на відповідальне зберігання заявнику містить ознаки тотожності з майбутніми позовними вимогами у розумінні частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що всі витрати щодо зберігання майна під час розгляду справи фактично буде нести саме заявник.
Відповідно, у випадку не задоволення його майбутніх позовних вимог, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" не матиме будь-яких фінансових витрат, пов'язаних із вжиттям такого заходу забезпечення позову як арешт майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, оцінюючи доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заявником заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, та як наслідок про правомірність висновку суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для повернення заяви ТОВ "АДР-Сервіс Агро" про забезпечення позову, у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України, в частині того, що заявником не було конкретизовано кількість майна та його вартість, на яке останній просив накласти арешт, судова колегія зазначає наступне.
Так, статтею 139 Господарського процесуального кодексу України визначені вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 3 та 5 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, судова колегія зазначає, що заявником вказано ціну майбутнього позову 84759204,37грн (т.1 а.с. 1).
Враховуючи те, що заявником у відповідній заяві зазначено площу земельних ділянок та конкретні кадастрові номери, твердження апелянта про відсутність конкретизації майна є безпідставним та ґрунтується на довільному тлумаченням норм процесуального законодавства.
За наведених обставин заява про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідає вимогам статті?139 Господарський процесуальний кодекс України, а тому підстави для її повернення заявнику в порядку, передбаченому частиною?7 статті?140 цього Кодексу відсутні.
За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.
Крім того, судова колегія зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі №922/3684/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у справі №922/3684/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 10.11.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий