ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 жовтня 2025 року Справа № 918/559/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
позивача: Сажко Г.В.
відповідача: Лавренчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.25р. у справі №918/559/25, ухвалене суддею Романюк Р.В., повне рішення складено 26.08.25р.
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" від імені якого діє Представництво "ВАТ Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон"
про стягнення коштів
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" в особі Представництва "ВАТ Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" (далі - Відповідач) про стягнення 445 084,13 грн завданих збитків.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025р. позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" в особі Представництва "ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області 445 084,13 грн збитків та 5 341,01 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.08.25р., представник Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 у справі №918/559/25 та прийняти нове, яким відмовити Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області у задоволенні позову в повному обсязі. Здійснити розгляд цієї апеляційної скарги за участі представників сторін. Вирішити питання судових витрат (в тому числі на правову допомогу), шляхом стягнення їх з позивача.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи у Господарського суду Рівненської області.
26.09.2025 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025р. у справі №918/559/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.10.2025 р..
13.10.2025 р. до суду апеляційної інстанції від представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Євро-Азіатська будівельна корпорація «EVRASCON» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 у справі №918/559/25 - без змін.
Також, 13.10.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 р. заяву представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області - Ракоїда Максима Юрійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/559/25 - задоволено.
У судовому засіданні 23.10.2025 р. представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 р. винесено з дотриманням чинного законодавства тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" від імені якого діє Представництво "ВАТ Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" залишити без задоволення.
Представник "ВАТ Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, а відтак таким, що підлягає скасуванню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції визнав доведеним наявність обов'язкових елементів господарського (цивільного) правопорушення, що є підставою для настання відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків: протиправної поведінки відповідача, шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками (їх розміру). З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області до Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" від імені якого діє Представництво "ВАТ Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" про стягнення збитків в сумі 445 084,13 грн, у зв'язку із втратою майна, переданого відповідачу на відповідальне зберігання за договором. Суд першої інстанції також вважав, що строк позовної давності на час звернення з цим позовом до суду не сплив.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" вказує, що відносини сторін у цій справі регулюються главою 66 ЦК України «Зберігання», а відповідно у цій справі має бути застосовано положення ч.3 ст.938 ЦК України, згідно з якою «якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк». Вказане право кореспондується з обов'язком зберігача вжити заходи для отримання свого майна зі зберігання.
Відповідач дійсно прийняв на зберігання від позивача матеріали, які були отримані в результаті демонтажу при капітальному ремонті автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин на ділянці км 30+600-км 64+000, при цьому таке зберігання за умовами договору мало відбуватися виключно у конкретно погодженому сторонами місці, а саме за адресою Київська обл., смт. Бородянка, вул.Індустріальна, 3/4 (вказане визначено п.2.1.1. та п.2.1.6. Договору).
З огляду на те, що відповідач не був професійним зберігачем і такий вид діяльності не був визначений як його підприємницький вид діяльності в Україні (підтвердженням чого є Положення про представництво «ВАТ «Євро-азіатська будівельна корпорація «Євраскон»), то укладаючи Договір зберігання від 15.09.2014 року сторони не тільки визначили, що зберігання здійснюється безоплатно, але і не визначили конкретного строку зберігання, а у пункті 2.1.10 такого Договору строк зберігання визначили моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення майна.
Вказане було обумовлено тим, що відповідач одинадцять років тому виконував у Київській області дорожньо-будівельні роботи, в ході яких мав відносини з позивачем як з організацією, яка займалася утриманням доріг та дорожньої інфраструктури у Київській області, а тому відповідач на прохання позивача погодився йому допомогти шляхом безоплатного зберігання належного позивачу майна протягом періоду оренди Відповідачем виробничої бази за адресою Київська обл., смт. Бородянка, вул. Індустріальна, .
З огляду на те, що умови укладеного між сторонами Договору чітко вказували на право застосування Ввідповідачем (як зберігачем) норми ч.3 ст.938 ЦК України, то користуючись цим правом відповідач після місяця безоплатного зберігання у зв'язку із завершенням робіт по ремонту автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин та припиненням оренди виробничої бази за вищевказаною адресою, цілком правомірно направив на адресу позивача лист вих.№CR/RE/1376-14 від 16.10.2014р. з чіткою та не двозначною вимогою в строк до 27.10.2014р. вжити заходи по вивезенню належного йому майна.
Факт одержання вказаної вимоги позивачем підтверджується наявним у справі листом від 23.10.2014 року вих.№04с/2959.
Скаржник наголошує на тому, що у вказаному листі позивач навіть не виявляв наміру вжити будь-які належні заходи для одержання зі зберігання свого майна, натомість надав відповідачу вказівку перевезти його на іншу адресу, але умови Договору зберігання від 15.09.2014 не передбачали такого зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" та його Представництва як надання додаткових послуг Позивачу щодо транспортування його майна на будь-які адреси вказані ним або вжиття будь-яких інших дій щодо майна позивача, а отже, це належним чином підтверджує відсутність факту виникнення у відповідача обов'язку щодо виконання такого розпорядження позивача.
Частиною 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує, що вказує на те, що власник має не лише права, але і обов'язки, одним з яких є вияв турботи про свою власність, не виконання ж цього обов'язку призводить до того, що саме власник несе тягар ризиків пов'язаних з долею такого майна (в тому числі випадкової втрати або загибелі майна).
Зазначена норма матеріального права свідчить про те, що саме позивач мав до 27.10.2014 року вжити активні дії - отримати своє майно зі зберігання за адресою: смт.Бородянка, вул.Індустріальна 3/4, адже відповідач не повинен був нікуди його возити чи переміщувати, але в порушення вказаного обов'язку позивач не здійснив таких дій, при цьому він діяв свідомо та будучи належним чином повідомленим про те, що після 27.10.2014 року відповідач не здійснюватиме оренди виробничої бази та не буде забезпечувати збереження майна позивача за її адресою.
З огляду на те, що позивач (як власник майна) не вжив жодних активних дій по отриманню та вивезенню свого майна з місця його зберігання відповідач повторно направив йому лист вих.№ CR/RE/1393-14 від 27.10.2014, але і після цього листа жодних дій по отриманню і вивезенню майна позивачем здійснено не було.
Таким чином, з 27.10.2014 року позивач був повідомлений, що з цієї дати відповідач не буде забезпечувати збереженість його майна за адресою: смт.Бородянка, вул.Індустріальна 3/4, а отже саме з вказаної дати і почав свій перебіг строк позовної давності.
З огляду на вказане, вважаємо, що у цій справі суд першої інстанції, не дав належної оцінки наявним у справі доказам та не застосував стандарт вірогідності доказів, наслідком чого стало прийняття незаконного рішення.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що 23.10.2020 поклажодавець відповідно до підпункту 2.1.9 пункту 2.1 договору звернувся до зберігача листом вих. № 04с/3782, в якому просив надати доступ до майна, переданого на зберігання, у зв'язку з проведенням інвентаризації. Проте, вказаний лист був залишений зберігачем без відповіді.
24.04.2021 поклажодавець повторно звернувся до зберігача листом вих. № 04с/1444 з вимогою делегувати його представників для проведення інвентаризації майна, переданого йому на зберігання. Вимога була залишена зберігачем без задоволення.
02.05.2025 поклажодавець звернувся до зберігача з вимогою вих. №1051/0921111/ про повернення майна, переданого згідно договору на зберігання, а у разі його відсутності або наявності інших причин, що унеможливлюють його повернення - відшкодування збитків, завданих поклажодавцю. Вимоги були залишені зберігачем без відповіді.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, вартість переданого на зберігання товару встановлена сторонами безпосередньо у договорі та акті передачі-приймання на зберігання товару від 15.09.2021, який є невід'ємною частиною договору. В порушення умов підпунктів 2.1.9., 2.1.10 пункту 2.1 договору, приписів перелічених норм відповідачем не повернуто товар, переданий йому на відповідальне зберігання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області до Відкритого акціонерного товариства «Євро-Азіатська будівельна корпорація «EVRASCON» від імені якого діє Представництво «ВАТ Євро-Азіатська будівельна корпорація «Євраскон» про стягнення збитків в розмірі 445 084,13 грн., у зв'язку із втратою майна, переданого відповідачу на відповідальне зберігання за договором.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
15.09.2014 року між Службою автомобільних доріг у Київській області (згідно наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № Н-118 від 31.03.2023 року перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області) (Поклажодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" в особі представництва ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" (Зберігач) укладено Договір зберігання (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріали, вироби і конструкції від демонтажу при капітальному ремонті автомобільної дороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 30+600 - км 64+000: деревину (дров'яну) кількістю 1817,67 куб. м вартістю 220913,64 грн без ПДВ; деревину (ділову) кількістю 449,9 куб. м вартістю 120984,15 грн без ПДВ; металобрухт кількістю 14784,69 кг вартістю 29005,65 грн без ПДВ.
Відповідно до п.1.2. та п.1.4. Договору, право власності на майно до зберігача не переходить. Поклажодавець передає майно зберігачу згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. п. 2.1.1. - п. п. 2.1.3., п. п. 2.1.6. п. 2.1. Договору, зберігач: приймає майно на зберігання на базі ОАО "Євраскон" за адресою: Київська обл., смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3/4; на підтвердження приймання майна підписує акт приймання - передачі; забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей; зобов'язаний зберігати майно, що знаходиться за адрескою: Київська обл., смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3/4, відповідно до акту приймання-передачі.
Зберігач за першою вимогою поклажодавця надає тому можливість доступу до майна і перевірки умов зберігання. Зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3 днів з дня одержання такої вимоги (п. п. 2.1.9. та п. п. 2.1.10. п. 2.1. Договору).
Поклажодавець передає майно зберігачу в наступному місці - Київська обл., смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3/4, відповідно до акту приймання - передачі; одержує майно достроково, попередивши про це зберігача не менш ніж за 3 дні (п. п. 2.2.1. та п. п. 2.2.3. п. 2.2 Договору).
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що зберігання вищезазначеного майна здійснюється безоплатно.
Згідно з п. 4.1. Договору, сторона, яка зазнала збитків від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їх збитків.
Пунктом 4.4. Договору сторони передбачили, що у випадку неповернення майна поклажодавцю за вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю вартість неповерненого майна.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до терміну виконання умов цього договору або розірвання договору за погодженням обома сторонами (п. 7.4. Договору).
Відповідно до Акту передачі - приймання на зберігання товару від 15.09.2014 року поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання вирубану деревину та металобрухт від демонтажу при капітальному ремонті автомобільної дороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 30+600 - км 64+000, на підставі договору від 15.09.2014 року. Загальна вартість без ПДВ - 370 903,44 грн.
У подальшому Представництво ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" листом №CR/RE/1376-14 від 16.10.2014 р. звернулося до Служби автомобільних доріг у Київській області з проханням у строк до 27.10.2014 р. вжити заходи з вивезення деревини, яка отримана в результаті вирубки дерев, яка здійснювалася в 2012 - 2013 р.р. від придорожніх насаджень вздовж автомобільної дороги М-07 на ділянці км 30+490 - км 64+000.
Служба автомобільних доріг у Київській області листом № 14с/2959 від 23.10.2014 р. у відповідь на вказаний лист ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" зазначила про повернення до 27.10.2014 року деревини або оплату матеріалів від розбирання та демонтажу. При цьому вказано про необхідність перевезення деревини на майданчик філії Київо-Святошинського ДЕУ ДП Київський облдорупр.
Представництво ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" листом №CR/RE/1393-14 від 27.10.2014 р. звернулося до Служби автомобільних доріг у Київській області в якому серед іншого просило повідомити, яка саме організація та на підставі якого документу повинна отримати деревину від придорожніх насаджень вздовж автомобільної дороги М-07 на ділянці км 30+490 - км 64+000, що була вирубана в період з 2012 - 2013 рік.
Згідно п. 1.6. Положення про Представництво ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" (нова редакція), затвердженого рішенням ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон", протокол від 09.06.2017 року, представництво ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" має право представляти інтереси ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон", в тому числі і з питань, що виникають з діяльності ВАТ "Азеркорпу" і Представництва ВАТ "Азеркорпу", ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" і Представництва ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" (Україна), які перейшли до ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" в порядку правонаступництва. При цьому Представництво ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" є законним правонаступником всіх прав і обов'язків Представництва ВАТ "Азеркорпу" і Представництва ТОВ "Азеркорпу-Аутобан", в тому числі податкових зобов'язань, які набудуть статусу узгоджених за результатами судових оскаржень в майбутньому.
23.10.2020р. Служба автомобільних доріг у Київській області звернулася з листом № 04с/3782 до Представництва ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON", повідомивши, що у зв'язку з проведенням планової щорічної інвентаризації в період з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р., просить делегувати представників для участі в комісії по інвентаризації та письмово підтвердити зручну дату проведення інвентаризації. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304804230357 лист отримано 02.11.2020 р.
23.04.2021р. Служба автомобільних доріг у Київській області повторно звернулася до Представництва ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" з листом № 04с/1444 з проханням делегувати представників для участі в комісії по інвентаризації. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304804402445 лист отримано 12.05.2021 р.
18.06.2021 року Служба автомобільних доріг у Київській області листом № 12с/2033 від 15.06.2021р звернулась до ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" в особі Представництва ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" з вимогою про повернення майна, яке було передано за договором зберігання від 15.09.2014 року та актом приймання - передачі від 15.09.2014 р.
20.08.2021 року Служба автомобільних доріг у Київській області звернулася з листом № 12с/2839 від 18.08.2021 року до ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" в особі Представництва ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" з повторною вимогою про повернення майна, яке було передано за договором зберігання від 15.09.2014 року та актом приймання - передачі від 15.09.2014 р.
01.10.2021 року Служба автомобільних доріг у Київській області звернулася до ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" в особі Представництва ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" з Претензією про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) (№ 12с/3350 від 30.09.2021 року) в якій вимагала відшкодувати збитки, завдані службі у розмірі 445 084,13 грн, із розрахунку: 370 903,44 грн - вартість майна, 74 180,69 грн - ПДВ, шляхом сплати зазначеної суми грошових коштів за реквізитами, зазначеними у претензії.
02.05.2025 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області направила рекомендований лист до ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" в особі Представництва ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" з Вимогою про повернення майна (№ 1051/0921111/ від 02.05.2025 року), 888 в якій вимагала:
- надати у письмовій формі інформацію про наявність/відсутність майна, що було передано на відповідальне зберігання відповідно до укладеного договору;
- повернути у повному обсязі майно, яке було передано за договором зберігання від 15.09.2014 року та актом приймання - передачі від 15.09.2014 р., що є його невід'ємною частиною та повідомити поклажодавця у письмовій формі про дату, час та місце передачі майна протягом 3 (трьох) днів з дня отримання даної вимоги шляхом направлення рекомендованого листа на адресу місцезнаходження поклажодавця: вул. Святослава Хороброго, 11-А, м. Київ, 03151 у разі його наявності;
- у разі його відсутності вказаного майна або наявності інших причин, що унеможливлюють його повернення, відшкодувати збитки, завдані Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області у розмірі вартості переданого майна за договором.
Вказана вимога позивача про повернення майна залишена відповідачем без задоволення та реагування. Відповідач жодних дій щодо повернення майна або компенсації його вартості не здійснив.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним Договору зберігання від 15.09.2014 року.
Доказів повернення ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" від імені якого діє Представництво ВАТ "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" майна, яке було передане відповідно до Договору зберігання від 15.09.2014 року, або виплата вартості неповерненого майна Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, суду не подано.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
В силу приписів частини першої статті 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Приписами статті 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Згідно ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Відповідно до ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.
Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до ч.1 ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (ст. 951 ЦК України).
Статтею 953 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За результатами з'ясування обставин, колегією суддів встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини, обумовлені Договором зберігання від 15.09.2014 року, предметом якого є зберігання майна загальною вартістю 370 903,44 грн без ПДВ. На підставі укладеного між сторонами Договору, поклажодавець (позивач у справі) передав на відповідальне зберігання зберігачу (відповідач у справі) згідно Акту передачі - приймання на зберігання товару від 15.09.2024 року наступне майно:
- деревину (дров'яну) кількістю 1817,67 куб. м вартістю 220913,64 грн без ПДВ;
- деревину (ділову) кількістю 449,9 куб. м вартістю 120984,15 грн без ПДВ;
- металобрухт кількістю 14784,69 кг вартістю 29005,65 грн без ПДВ.
Наведені обставини визнаються обома сторонами і жодним чином не заперечуються.
Як встановлено апеляційним судом з поданих у справі доказів, 02.05.2025 року листом за №1051/0921111 позивач звернувся до відповідача як зберігача майна за Договором з вимогою про повернення переданого на зберігання майна, а у разі його відсутності або неможливості повернення з інших причин просив відшкодувати збитки, завдані його втратою у розмірі вартості майна, переданого на зберігання.
Частина 1 статті 949 ЦК України містить правило, за яким зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Частина 1 статті 950 Кодексу встановлює, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Частина 1 статті 951 Кодексу унормовує, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Оскільки доказів повернення майна, переданого на зберігання згідно Договору зберігання від 15.09.2014, відповідачем не надано, апеляційний суд вважає, що умови договору належним чином не виконано, чим порушено положення ч.1 ст.949 ЦК України.
Позивачем не надано суду доказів втрати або пошкодження майна, яке зберігалось відповідачем, але одночасно з цим, відповідач не надає доказів протилежного, тому апеляційний суд, виходячи з наявних доказів, застосовує стандарт вірогідності за правилами статті 79 ГПК України і погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість переданого на зберігання майна.
Розмір відшкодування визначено позивачем згідно п. 1.1. Договору та Акту передачі-приймання на зберігання товару за загальною оціночною вартістю (без ПДВ) у розмірі 370 903 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що "відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що "збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".
За таких обставин, є доведеним наявність підстав для настання відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків: протиправної поведінки відповідача, шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками (їх розміру).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог на суму 370 903 грн. Збільшення суми відшкодування на суму податку на додану вартість в розмірі 74 180 грн позивачем жодним чином не обґрунтовується.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву від 08.08.2025 року про застосування позовної давності. Позивач просить суд, керуючись статями 257, 267 ЦК України, відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю у зв'язку зі спливом загального строку позовної давності тривалістю у три роки.
Відповідач наголошує, що перебіг строку позовної давності для цього позову розпочався з 27.10.2014 року, тобто з кінцевої дати повернення майна, вказаної позивачем у вимозі від 23.10.2014 року вих.№14с/2959 та, відповідно, сплинув 27.10.2017 року.
Суд першої інстанції визнав такі доводи відповідача безпідставними, вважаючи, що зі змісту листів від 16.10.2014 р. № CR/RE/1393-14, від 23.10.2014 р. №13с/2959, від 27.10.2014 р. № CR/RE/1393-14, долучених відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що їх предметом є вимога про вжиття заходів з вивезення деревини, яка отримана в результаті вирубки дерев, яка здійснювалася в 2012 - 2013 р. р. від придорожніх насаджень вздовж автомобільної дороги М-07 на ділянці км 30+490 - км 64+000, однак в листах відсутнє посилання на Договір зберігання від 15.09.2014 року. В листах також немає згадки про металобрухт, що свідчить про не пов'язаність таких звернень з Договором зберігання від 15.09.2014 року, на підставі якого заявлено позов у цій справі. Суд, виходячи з цього, зробив висновок, що ці листи не можуть свідчити про обізнаність позивача щодо порушення його прав як поклажодавця.
Проте, колегія суддів з оцінкою суду першої інстанції, наданої цим обставинам, не погоджується, оскільки вона має ознаки формального підходу і не відображає дійсних правовідносин, які склались у сторін.
Сторони визнають, що позивач передав, а відповідач отримав на зберігання від позивача матеріали, які були отримані в результаті демонтажу при капітальному ремонті автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин на ділянці км 30+600-км 64+000, при цьому таке зберігання за умовами договору мало відбуватися виключно у конкретно погодженому сторонами місці, а саме за адресою Київська обл., смт. Бородянка, вул.Індустріальна, 3/4 (вказане визначено п.2.1.1. та п.2.1.6. Договору).
Жодних інших договорів зберігання сторони не укладали.
В подальшому, 16.10.2014 року листом №СR/RE/1376-14 ВАТ «Євро-Азіатська будівельна корпорація «Євраскон» звернулася до позивача про вивезення в строк до 27.10.2014 року майна, що зберігалося на базі за адресою смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3/4, тобто за тією ж адресою, що вказана в Договорі зберігання від 15.09.2014 року.
Факт одержання вказаної вимоги позивачем підтверджується наявним у справі листом від 23.10.2014 року вих.№04с/2959 у якому вказано, що Служба автомобільних доріг у Київській області (Далі - Служба) вказала, про те, що лист відповідача від 16.10.2014 року №CR/RE/1376-14 розглянула, та вказала, на те, що деревину, яка зберігається на виробничій базі в разі закінчення терміну оренди слід перевезти на майданчик філії Києво-Святошинського ДЕУ ДП Київський облдорупр. за адресою м. Бородянка ДРП-3 - (100 м3), с.Капітанівка ДРП-1 (залишок).
Колегія суддів наголошує на тому, що лист позивача від 23.10.2014 року вих.№04с/2959 свідчить про те, що позивач визнав факт одержання ним у жовтні 2014 року від відповідача листа з вимогою вивезення його майна з місця його зберігання за адресою смт. Бородянка, вул.Індустріальна . Також, позивач був ознайомлений відповідачем про факт припинення оренди виробничої бази за адресою смт. Бородянка, вул.Індустріальна 3/4 та про неможливість відповідача після 27.10.2014 року забезпечити збереженість майна за вказаною адресою.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач як поклажодавець після отримання від зберігача листа з вимогою вивезення належного йому майна з виробничої бази не виконав свій обов'язок та не вжив належних заходів для одержання свого майна зі зберігання.
Враховуючи вище викладене, колегією суддів встановлено, що вимога про повернення майна, яке було передане відповідачу на зберігання за Договором зберігання від 15.09.20214 року, була висловлена позивачем 23.10.2014 року, а 27.10.2014 року відповідач повторно повідомив позивача про готовність повернути майно.
За правилом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач у жовтні 2014 року був повідомлений про неможливість продовження зберігання його майна на умовах, визначених Договором зберігання, зокрема щодо місця зберігання.
З огляду на положення цивільного закону щодо здійснення власником права власності, зокрема частину 4 ст.319 ЦК України, апеляційний суд наголошує, що власність зобов'язує, що слід розуміти як обов'язок власника дбати про своє майно, проявляти розумну обачність і турботу про його збереження, не виконання ж цього обов'язку призводить до того, що саме власник несе тягар ризиків пов'язаних з долею такого майна (в тому числі випадкової втрати або загибелі майна). Будучи обізнаним про неможливість подальшого виконання договору зберігання, позивач не вжив жодних заходів для подальшого збереження цього майна і не вимагав його повернення зі зберігання.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦКУ за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
У постанові КЦС ВС від 14.03.2018 у справі №464/5089/15 Верховний Суд зазначив, що для вимоги про виконання зобов'язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов'язання.
Оскільки позивач як поклажодавець у жовтні 2014 року зі значною вірогідністю знав про неможливість продовження зберігання майна , переданого зберігачу, строк пред'явлення позову про його повернення (або відшкодування збитків у разі неповернення) слід вважати таким , що розпочався , а відтак завершення цього строку (сплив строку) відбулось у жовтні 2017 року.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач не вжив жодних дій , спрямованих на повернення належного йому майна , зокрема і шляхом подання позову до суду.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 ст.267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судова практика ЄСПЛ, яку на підставі ст.11 ГПК України використовує апеляційний суд, пов'язує позовну давність із правомірним уникненням відповідальності.
Так, у рішеннях від 20.09.2011 (справа ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»), від 22.10.1996 (справа «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства») вказано, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Позовна давність, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Застосування позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Висновки щодо застосування позовної давності викладено також у рішеннях ЄСПЛ у справах Беллет проти Франції (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, Seal v. The United Kingdom за заявою № 50330/07, Dacia S.R.L. v. Moldova за заявою № 3052/04; Lelas v. Croatia за заявою № 55555/08; Phinikaridou v. Cyprus за заявою № 23890/02.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності для пред'явлення цього позову, що за наявності заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та відсутності доводів позивача про наявність поважний причин пропуску строку позовної давності, які міг би оцінити суд, є підставою для відмови в позові.
З урахуванням наведеного доводи скаржника отримали підтвердження в частині пропуску позивачем строку позовної давності.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є достатньо обґрунтованими для задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідно рішення Господарського суду Рівненської області, яким позовні вимоги задоволено, необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню враховуючи сплив позовної давності, за таких обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 року у справі №918/559/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 у справі №918/559/25 слід задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.08.2025р. у справі №918/559/25 задовольнити, рішення Господарського суду Рівненської області скасувати. Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, м. Київ, вул.Святослава Хороброго, 11а, код ЄДРПОУ 26345736) на користь Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "EVRASCON" в особі Представництва "ВАТ Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" (35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 26612924) 8011,52 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/559/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "07" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.