ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 листопада 2025 року Справа №902/951/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина." на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Ладижинської міської ради
до Приватного підприємства "Екатерина."
про стягнення 128 393,60 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства "Екатерина." про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022 за нововиявленими обставинами у справі №902/951/21 та залишено відповідне судове рішення в силі. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2724,00 грн залишено за Приватним підприємством "Екатерина.".
Суд першої інстанції, визначаючись щодо одночасної наявності у даній справі трьох умов (сукупне існування яких є ознаками нововиявлених обставин), констатував, що витяг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з технічної документації №791 від 29.05.2020 був врахований як доказ при ухваленні рішення в господарській справі №902/951/21. Рішенням суду в адміністративній справі №120/3735/24 встановлено, що під час складання такого витягу Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не були дотримані вимоги законодавства, що стало підставою для визнання його протиправним та скасування.
Відтак, суд зазначив, що ця обставина (протиправність витягу) існувала на час розгляду справи №902/951/21, однак не могла бути відомою заявникові (перша та друга умови).
Водночас, вирішуючи питання істотності встановлених Вінницьким окружним адміністративним судом в рішенні суду від 01.04.2025 в справі №120/3735/24 обставин для розгляду цієї справи (третя умова), господарський суд вказав, що при ухваленні рішення в справі №902/951/21 в частині розрахунку розміру безпідставно збережених коштів суд, окрім витягу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з технічної документації №791 від 29.05.2020, враховував також інші наявні в матеріалах справи докази, зокрема, рішення 28 сесії Ладижинської міської ради 7 скликання "Про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин" №981 від 07.06.2019 тощо.
За таких обстави суд дійшов висновку про відсутність нововиявлених обставин в справі №902/951/21 та як наслідок про те, що визнання протиправним та скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №120/3735/24 витягу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №791 від 29.05.2020 не зумовлює собою прийняття іншого рішення в господарській справі №902/951/21.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022 за нововиявленими обставинами.
Апелянт, зокрема, зауважує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.
Звертає увагу, що факт не присвоєння земельній ділянці кадастрового номера 0510600000:07:001:0261 існував на час розгляду цієї справи по суті заявлених позовних вимог, проте міг бути встановлений лише судовим рішенням. Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог суд керувався наявними в матеріалах справи доказами, які містили завідомо неправдиву інформацію, зокрема, про присвоєння кадастрового номера та площу використовуваної відповідачем земельної ділянки, і саме рішенням адміністративного суду встановлено та підтверджено недостовірність цієї інформації.
Окрім того, скаржник вважає, що посилання суду на те, що для визначення розміру безпідставно збережених коштів, окрім витягу Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області №791 від 29.05.2020 року суд враховував рішення Ладижинської міської "Про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин" №981 від 07.06.2019 є безпідставним, адже вказане рішення міської ради не має істотного значення для вирішення справи по суті заявлених позовних вимог та ніяким чином не пливає на доведеність розміру безпідставно збережених коштів.
Із урахуванням наведеного, оскільки встановлені адміністративним судом преюдиційні факти є істотними при розгляді справи про стягнення безпідставно збережених коштів, вважає, що ухвала Господарського суду Вінницької області є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права без врахування правових висновків Верховного Суду.
У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що оскільки рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 в справі №120/3735/24 набуло законної сили 15.07.2025, то саме з цієї дати визнано протиправним та скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №791 від 29.05.2020. Тобто дана обставина, яку апелянт помилково вважає нововиявленою, не існувала під час розгляду та вирішення справи №902/951/21 і ухвалення судового рішення від 25.01.2022, про перегляд якого просить апелянт.
Відтак, вважає, що за своєю правовою природою рішення Вінницького окружного адміністративного суду, що набуло законної сили 15.07.2025, є новою, але не нововиявленою обставиною, а тому не є підставою для перегляду рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022 року за нововиявленими обставинами у силу ст.320 ГПК України.
Також позивач зауважує, що ПП "Екатерина." продовжує фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, а кошти за її використання не сплачуються до місцевого бюджету, що є порушенням норм ст.206 ЗК України, ст.287, 288 ПК України та принципу платності землекористування.
Вказує, що перегляд за нововиявленими обставинами використовується відповідачем не для усунення істотних помилок правосуддя, а з метою уникнення негативних правових наслідків незаконного користування землею, що суперечить принципу добросовісності та є недопустимою формою зловживання процесуальними правами.
Позивач просить апеляційну скаргу ПП "Екатерина." залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025 - без змін.
У судове засідання, призначене на 04.11.2025 року, сторони не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини суд не повідомили.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а також те, що правові позиції сторін, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу і про їх зміну будь-яких заяв або клопотань вони не подавали, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022 у справі №902/951/21 позов Ладижинської міської ради задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Екатерина." на користь Ладижинської міської ради Вінницької області 128939,60 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2270,00 грн судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022, судом 01.03.2022 року видано судовий наказ.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 вказане рішення залишено без змін.
02.05.2025 до суду першої інстанції від Приватного підприємства "Екатерина." надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022 у справі №902/951/21.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено главою 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Положеннями ч.1 ст.320 ГПК України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом ч.2 ст.320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до ч.4 ст.320 ГПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість, ухваленого без їх урахування, судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору (дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а)
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом, який розглядає відповідну заяву у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Із наведеного, можна дійти висновку, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Суд також зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2022 у справі №904/3923/20).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з'ясування обставин справи, раніше не був та не міг бути відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Відтак, суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Колегією суддів встановлено, що в обґрунтування наявності підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами ПП "Екатерина." посилається на факти, які були встановлені в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №120/3735/24.
Вказаним рішенням визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо формування та видачі витягу з технічної документації №791 від 29.05.2020 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 площею 3492 кв.м; визнано протиправним і скасовано вказаний витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №791 від 29.05.2020.
Заявник вважає, що наявні підстави для перегляду судового рішення від 25.01.2022 за нововиявленими обставинами на підставі п.1 ч.2 ст.320 ГПК України, оскільки при ухваленні рішення та розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати господарський суд враховував нормативну грошову оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, яка, зокрема була зазначена у скасованому витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №791 від 29.05.2020.
Оцінюючи вказані доводи заявника, колегія суддів зауважує, що за змістом ст.1 Закону України "Про оцінку земель", яка кореспондується з пп.14.1.125 ст.14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За правилами ч.5 ст.5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5 ст.288 ПК України.
За змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
У відповідності до ст.20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений ст. 23 Закону Закону України "Про оцінку земель", зокрема, ч.1, 3 якої передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є первинним, базовим документом, у якому визначається методика та результати розрахунку нормативної грошової оцінки земель, що відображає їх економічну цінність залежно від умов використання, та затверджується відповідною радою.
Натомість, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки - це індивідуальний документ, який містить результат застосування технічної документації до конкретної земельної ділянки (за її кадастровим номером). Витяг не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує відомості, розраховані відповідно до затвердженої технічної документації, а відтак має виключно інформаційний характер і не породжує будь-яких прав чи обов'язків.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визнання недійсним витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки без одночасного визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено відповідну технічну документацію, згідно зі ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», не породжує жодних правових наслідків, не змінює спірних правовідносин і, як наслідок, не може свідчити про наявність нововиявленої обставини у даній справі.
Однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст.320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення (подібний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №907/910/22, від 18.07.2023 у справі №914/935/20).
З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач, не є істотними для вирішення спору та не спростовують факти, покладені в основу прийнятого судового рішення.
Окрім того, суд також зауважує, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №907/910/22, від 08.07.2024 у справі №911/465/21, від 20.01.2025 у справі № 902/115/22.
Апеляційним судом встановлено, що обставини щодо визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо формування та видачі витягу з технічної документації №791 від 29.05.2020 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виникли у зв'язку із зверненням саме відповідача до адміністративного суду. Водночас, останній не був позбавлений права та можливості звернутися до суду вчасно, однак скористався цим правом лише через три роки після ухвалення рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022, що свідчить про бездіяльність відповідача та відповідно недоведеність факту, що викладені у заяві обставини не могли бути відомі йому станом на час розгляду спору у справі №902/951/21.
Таким чином, враховуючи відсутність необхідних ознак нововиявлених обставин, передбачених п.1 ч.2 ст.320 ГПК України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ПП "Екатерина." щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2022 у справі №902/951/21.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів та повторного перегляду рішення суду першої інстанції і не свідчать про наявність нововиявлених обставин, передбачених ст. 320 ГПК України.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ПП "Екатерина." задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025 у справі №902/951/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина." - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "10" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.