ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 листопада 2025 року Справа № 906/1112/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з"явився
відповідача: не з"явився
третіх осіб: Довгалюк Р.О. адвокат
ТОВ "Нор-Ест Агро: Бонтлаб В.В. адвокат ТзОВ "Акріс-Груп"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви у справі № 906/1112/25 (суддя Прядко О.В., м. Житомир, повний текст складено 26.09.25).
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСБС+"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марина Сергіївна; Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ГРУП»
про визнання права власності на арештоване майно
24 вересня 2025 року до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" до ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" про визнання недійсним договору продажу права оренди спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025, укладеного між ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.09.2025 у справі №906/1112/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСБС+" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" про визнання недійсним договору (вих.№22-1/09 від 22.09.2025) з доданими до неї документами, у тому числі клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, повернуто заявнику.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить суд, апеляційну скаргу ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО» на Ухвалу Господарського суду Житомирської області по справі №906/1112/25 від 26 вересня 2025 року задовольнити. Ухвалу Господарського суду Житомирської області по справі №906/1112/25 від 26 вересня 2025 року скасувати. Прийняти нове рішення, котрим справу №906/1112/25 за позовною заявою TOB «НОР-ЕСТ АГРО» до ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» та ТОВ «БСБС+» про визнання недійсним договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» та ТОВ «БСБС+», направити до розгляду по суті до Господарського суду Житомирської області.
Ухвалою суду від 15.10.2025 (з урахуванням ухвали суду від 05.11.2025 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26.09.25р. у справі №906/1112/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05 листопада 2025 року.
В судовому засіданні 05.11.2025 представник TOB «НОР-ЕСТ АГРО» підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Представник ТОВ "АКРІС-ГРУП" в судовому засіданні 05.11.2025 підтримав доводи апеляційної скарги TOB «НОР-ЕСТ АГРО» та надав відповідні пояснення.
В судове засідання 05.11.2025 приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марина Сергіївна не з'явилась, Товариство з обмеженою відповідальністю "БСБС+", Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників TOB «НОР-ЕСТ АГРО» та ТОВ "АКРІС-ГРУП", розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтовуючи первісні позовні вимоги про визнання права власності на арештоване майно, позивач посилається на те, що майно (право оренди на земельні ділянки), на яке накладено арешт, придбано ним на підставі договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025, укладеного з відповідачем та акта приймання-передачі права оренди до цього договору від 07.03.2025, а відтак належить йому на праві власності.
Позовні вимоги третьої особи про визнання недійсним договору продажу права оренди спірних земельних ділянок мотивовано тим, що договір продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025 укладено боржником - ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" на шкоду кредитору - ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" з метою унеможливлення звернення стягнення на майнові активи ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" в рахунок погашення боргу у зв'язку з існуванням та законодавчою необхідністю виконання договору поруки №П/31-07-2023 від 31.07.2023, договору поставки №80/23/206 від 15.05.2023, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 07.01.2025 у справі №57/24 та ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №873/10/25 від 18.03.2025 про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 07 січня 2025 року у третейській справі №57/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" заборгованості за договором поставки №80/23/206 від 15.05.2023 року у розмірі 7 297 139 грн 60 коп., які набрали законної сили, а отже оспорюваний договір є фраудаторним і підлягає визнанню недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правами.
Таким чином, суд першої інстанції, дійшов висновку про повернення позовної заяви ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" до ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" про визнання недійсним договору заявнику, оскільки позов третьої особи не містить вимог щодо предмета спору, тому не є взаємопов'язаним, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, що унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.
Також, судом першої інстанції звернуто увагу, що ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" може заявити відповідні вимоги у самостійному позові.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» посилається на те, що висновки суду першої інстанції помилковими, передчасними та такими, що суперечать нормам Господарського процесуального кодексу України, принципам справедливого судочинства, а також практиці Верховного Суду. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично позбавив його гарантованого Конституцією права на судовий захист, чим порушив статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апелянт вказує, що він має безпосередній і законний інтерес у справі, оскільки рішення суду у даній справі вплине не лише на права та обов'язки відповідача (ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)»), а й рішення суду у майбутньому вплине на права та охоронювані законом інтереси ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО», оскільки надасть (або не надасть) можливість задовольнити кредиторські вимоги ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО» за рахунок майна, належних ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)», у випадку задоволення позовних вимог у даній справі. Саме тому товариство звернулося до суду з вимогою про визнання такого договору недійсним.
Адже, при позитивній зміні майнового стану позивача (ТОВ «БСБС+») та негативній зміні майнового стану відповідача (ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)») у даній справі, є всі підстави вважати, що й зміниться й майновий стан ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО» - шляхом неможливості здійснити задоволення вимог ухвали Північного-апеляційного господарського суду у справі №873/10/25 від 18.03.2025 (а.с.158 на звороті - 163 т.1), яка набрала законної сили, за рахунок дії та існуванні договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07 березня 2025 року, що містить всі ознаки фраудаторності.
Апелянт наголошує, що повернення позову без розгляду є крайнім процесуальним заходом, який може застосовуватись лише за наявності очевидних порушень форми або змісту позовної заяви, а не з міркувань оцінки права на звернення до суду. Ухвала суду першої інстанції фактично підмінила розгляд по суті, адже питання наявності чи відсутності порушеного права повинно вирішуватись під час судового розгляду справи, а не на стадії прийняття позову.
Крім того, у апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 162, 164 та 174 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до них, підставою для повернення позовної заяви може бути лише недодержання вимог щодо її оформлення або відсутність доказів сплати судового збору, тоді як відсутність правовідносин між сторонами не є такою підставою. Суд мав би відкрити провадження у справі, дослідити всі докази і лише після цього робити висновок щодо наявності чи відсутності порушених прав позивача.
ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» звертає увагу, що в аналогічних правових ситуаціях Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позивач має право на судовий захист навіть у разі спірності свого матеріального інтересу. Зокрема, зазначає, що факт наявності чи відсутності у позивача права не є підставою для повернення заяви без розгляду, а повинен оцінюватися при вирішенні спору по суті.
Також апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності та рівності сторін, оскільки не повідомив позивача про намір повернути позов і не надав можливості усунути недоліки або подати додаткові пояснення, як це передбачено статтею 174 ГПК України. Такі дії суду призвели до необґрунтованого обмеження процесуальних прав позивача.
ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» також наголошує, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмета попереднього процесуального розгляду, оцінюючи зміст правовідносин між сторонами, що є неприпустимим на цій стадії. Замість формальної перевірки дотримання вимог до позову, суд здійснив аналіз доказів і фактично вирішив спір по суті, не відкривши провадження. Такий підхід суперечить процесуальним засадам господарського судочинства, які передбачають, що вирішення питання про наявність чи відсутність порушення права можливе лише після відкриття провадження, дослідження доказів і заслуховування позицій сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БСБС+", Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)", приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марина Сергіївна; Товариство з обмеженою відповідальністю “АКРІС-ГРУП» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
21 серпня 2025 року ТОВ "БСБС+" звернулося до Господарського суду Житомирської області про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 21.08.2025, у якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) у будь-якому виконавчому провадженні, за яким боржником є ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)", майна - права оренди земельних ділянок згідно зазначеного у цій заяві переліку (а.с.1-2 т.1).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.08.2025 заяву ТОВ "БСБС+" про забезпечення позову від 21.08.2025 задоволено (а.с.41-44 т.1).
01 вересня 2025 року ТОВ "БСБС+" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" про визнання за позивачем права власності на рухоме майно, а саме право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825683600:06:000:0004; 1825683600:06:000:0013; 1825683600:06:000:0014; 1825683600:06:000:0023; 1825683600:06:000:0046; 1825683600:06:000:0067; 1825683600:06:000:0073; 1825683600:06:000:0074; 1825683600:06:000:0078; 1825683600:06:000:0080; 1825683600:06:000:0103; 1825683600:06:000:0105; 1825683600:06:000:0107; 1825683600:06:000:0109; 1825683600:06:000:0111; 1825683600:06:000:0112; 1825683600:06:000:0117; 1825683600:06:000:0119; 1825683600:06:000:0121; 1825683600:06:000:0122; 1825683600:06:000:0126; 1825683600:06:000:0127; 1825683600:06:000:0128; 1825683600:06:000:0131; 1825683600:06:000:0136; 1825683600:06:000:0141; 1825683600:06:000:0143; 1825683600:06:000:0144; 1825683600:06:000:0156; 1825683600:06:000:0161; 1825683600:06:000:0162; 1825683600:06:000:0163; 1825683600:06:000:7174; 1825683600:07:000:0003; 1825683600:07:000:0004; 1825683600:07:000:0005; 1825683600:07:000:0006; 1825683600:07:000:0008; 1825683600:07:000:0010; 1825683600:07:000:0012; 1825683600:07:000:0013; 1825683600:07:000:0017; 1825683600:07:000:0026; 1825683600:07:000:0027; 1825683600:07:000:0031; 1825683600:07:000:0032; 1825683600:07:000:0033; 1825683600:07:000:0035; 1825683600:07:000:0036; 1825683600:07:000:0037; 1825683600:07:000:0043; 1825683600:07:000:0048; 1825683600:07:000:0051; 1825683600:07:000:0052; 1825683600:07:000:0056; 1825683600:07:000:0057; 1825683600:07:000:0062; 1825683600:07:000:0064; 1825683600:07:000:0068; 1825683600:07:000:0074; 1825683600:07:000:0077; 1825683600:07:000:0078; 1825683600:07:000:0083; 1825683600:07:000:0089; 1825683600:07:000:0095; 1825683600:07:000:0100; 1825683600:07:000:0102; 1825683600:07:000:0107; 1825683600:07:000:0108; 1825683600:07:000:0109; 1825683600:07:000:0110; 1825683600:08:000:0020; 1825683600:08:000:0026; 1825683600:08:000:0040; 1825683600:08:000:0043; 1825683600:08:000:0045; 1825683600:08:000:0046; 1825683600:08:000:0050; 1825683600:08:000:0051; 1825683600:08:000:0052; 1825683600:08:000:0054; 1825683600:08:000:0057; 1825683600:08:000:0061; 1825683600:08:000:0066; 1825683600:08:000:0072; 1825683600:08:000:0096; 1825683600:08:000:0104; 1825683600:08:000:0105; 1825683600:08:000:7024; 1825683600:09:000:0001; 1825683600:09:000:0004; 1825683600:09:000:0008; 1825683600:09:000:0011; 1825683600:09:000:0015; 1825683600:09:000:0029; 1825683600:09:000:0030; 1825683600:09:000:0033; 1825683600:09:000:0046; 1825683600:09:000:0047; 1825683600:09:000:0048; 1825683600:09:000:0068; 1825683600:09:000:0070; 1825683600:09:000:0074; 1825683600:09:000:0077; 1825683600:09:000:0112; 1825683600:09:000:0113, та зняття арешту з рухомого майна, накладений приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Шевченко Мариною Сергіївною у виконавчому провадженні №77807773 щодо стягнення коштів з ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)", а саме на право оренди на вищевказані земельні ділянки (а.с.45-52 т.1).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору на суму 256168,80 грн за 106 вимог немайнового характеру, а саме зняття арешту з арештованого майна - права оренди 106 земельних ділянок (а.с. 73-74 т.1).
08 вересня 2025 року до Господарського суду Житомирської області ТОВ «БСБС+» подано заяву про зміну предмету позову в якій останній змінив позовні вимоги, а саме вилучив позовні вимоги про зняття арешту з майна. Просив суд вважати позовними вимогами, лише визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «БСБС+» права власності на майно, а саме право оренди земельних ділянок згідно переліку (а.с.121-123 т.1).
08 вересня 2025 року до Господарського суду Житомирської області ТОВ «БСБС+» подано заяву про усунення недоліків, в якій повідомив, що 08.09.2025 ТОВ «БСБС+» подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої в діючій редакції предмету позову відсутні вимоги немайнового характеру (а.с.129 т.1).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2025 прийнято позовну заяву (з урахуванням заяви позивача від 08.09.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі №906/1112/25 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. та ТОВ "АКРІС-ГРУП". Призначено підготовче засідання 09.10.2025 (а.с.131-132 т.1).
24 вересня 2025 року до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" до ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" про визнання недійсним договору продажу права оренди спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025, укладеного між ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" (а.с.133-173 т.1).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.09.2025 у справі №906/1112/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСБС+" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" про визнання недійсним договору (вих.№22-1/09 від 22.09.2025) з доданими до неї документами, у тому числі клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, повернуто заявнику (а.с.179-180 т.1).
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
За приписами статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з'ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, від 27.09.2019 у справі №904/323/19, від 11.11.2020 у справі №912/2751/16, в ході розгляду яких виникли подібні процесуальні правовідносини).
Колегія суддів відзначає, що позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п'ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору необхідно розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
В постанові від 30.08.2023 у справі №910/12744/22 Верховний Суд досліджував наявність/відсутність підстав для повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та зазначив:
« 8.7. Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
8.8. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
8.9. Суд акцентує, що предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
8.10. Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
8.11. Отже, враховуючи вищенаведене, а також приписи частини першої статті 49 ГПК України колегія суддів висновує, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.
8.11.1. У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу (ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.»
У постановах від 05.04.2024 у справі №910/10699/21 та від 02.04.2018 у справі №905/121/15 Верховний Суд зазначив, що: 1) самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу (ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь; 2) самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Така особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально- правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на відмінностях між поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 01.08.2019 у справі №916/1743/18, від 05.04.2023 у справі №904/2181/22, від 01.04.2024 у справі №910/5635/22, від 06.06.2024 у справі №921/677/22.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає належним їй право на предмет спору чи його частину. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову. Тобто обов'язковою умовою спільного розгляду вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору є єдиний предмет спору (постанова Верховного Суду від 06.06.2025 у справі №921/677/22).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БСБС+» (з урахуванням заяви позивача від 08.09.2025 про зміну предмету позову, зокрема вилучення позовної вимоги про зняття арешту майна) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" з позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «БСБС+» права власності на майно, а саме на право оренди земельних ділянок згідно переліку.
В обґрунтування доводів позовної заяви позивач посилається, що 07.03.2025 року між ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ(БС)» (продавець) та ТОВ «БСБС+» (покупець) укладено договір продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення 2ЖДК-Ч. Згідно Акту приймання-передачі права оренди земельних ділянок до договору №2ЖДК-Ч продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.03.2025 року продавець передав, а покупець отримав право оренди на 174 ділянки, загальною площею 294,6792 га., зокрема, 106 земельних ділянок.
ТОВ «БСБС+» зазначило, що як з'ясувалося 22.05.2025 року приватним виконавцем Шевченко Мариною Сергіївною в рамках виконавчого провадження 7780773 здійснено опис та арешт прав оренди зазначених вище земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, предмет спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСБС+" є визнання (підтвердження) наявності у позивача права власності на рухоме майно, а саме права оренди земельних ділянок. Суть позовної вимоги є встановлення, що саме позивачу належить право власності на право оренди земельних ділянок (як окреме майнове право), тобто підтвердити юридичний титул на це право. Мета позову в даному випадку є набуття правового статусу орендаря (визнання, що право оренди є власністю позивача, а не іншої особи).
В свою чергу, ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" в якій просило визнати недійсним договору продажу права оренди спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025, укладеного між ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)".
В обґрунтування доводів позовної заяви ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" посилається на те, що договір продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025 укладено боржником - ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" на шкоду кредитору - ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" з метою унеможливлення звернення стягнення на майнові активи ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" в рахунок погашення боргу у зв'язку з існуванням та законодавчою необхідністю виконання договору поруки №П/31-07-2023 від 31.07.2023, договору поставки №80/23/206 від 15.05.2023, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 07.01.2025 у справі №57/24 та ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №873/10/25 від 18.03.2025, які набрали законної сили, а отже оспорюваний договір є фраудаторним і підлягає визнанню недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правами.
Отже, ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО", заявляючи позов у порядку статті 49 ГПК України, визначило предметом спору оспорення чинності (дійсності) договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025, визнавши його недійсним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків, на які він був спрямований. Суть позовної вимоги в даному випадку встановити, що договір продажу права оренди укладено з порушенням закону є фраудаторним, і тому він не може бути підставою для переходу прав оренди. Поряд з цим, мета вказаного позову: припинити дію спірного договору і відновити попередній стан правовідносин зокрема повернення права оренди попередньому орендарю ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)".
Беручи до уваги викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем - права власності на майно, а саме на право оренди земельних ділянок згідно переліку. Більше того, позовні вимоги третьої особи не пов'язані з первісним позовом, оскільки вони не виникли з одних правовідносин, а тому це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.
Сам по собі факт, що ТОВ "БСБС+" та ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" посилаються на один і той самий договір, не створює єдності предмета спору, адже різним є обсяг захисту і правові наслідки, на які спрямовані позови.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що факт наявності у ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" статусу кредитора ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" не створює процесуального зв'язку з предметом первісного позову, оскільки у даній справі суд не вирішує питання дійсності чи виконання зобов'язань між ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО» та ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)», а лише розглядає спір щодо належності права оренди між ТОВ "БСБС+" та ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» .
Колегія суддів, враховуючи предмет за позовом (визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «БСБС+» права власності на рухоме майно, а саме на право оренди земельних ділянок згідно переліку) та предмет за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору (визнання недійсним договору продажу права оренди спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення №2ЖДК-Ч від 07.03.2025, укладеного між ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)"), дійшла висновку, що ці позови є різними за своєю правовою природою, виникли з різних правовідносин, заявлені вимоги не є однорідними, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.
Крім того, суд апеляційної інстанції констатує, що подана позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО», також не відповідає матеріально-правовому критерію (вимогам статті 49 ГПК України), оскільки зі змісту позовної заяви третьої особи не вбачається, що ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО» претендує на свою користь визнати право власності на рухоме майно, а саме на право оренди 106 земельних ділянок згідно переліку у первісному позові, яке намагається визнати за собою позивач ТОВ «БСБС+» шляхом подання позову до суду. Тобто, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО» відповідно до приписів частини першої статті 49 ГПК України не містить самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі за позовом ТОВ «БСБС+» .
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву третьої особи без розгляду у порядку вимог частини шостої статті 180 ГПК України.
Зазначеним спростовуються протилежні доводи скаржника, зумовлені неправильним тлумаченням ним норм процесуального закону.
Інші аргументи скаржника щодо наявності підстав для визнання правочину фраудаторним, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі стосуються обґрунтованості позовних вимог та розгляду спору по суті, натомість вони не відносяться до правомірності вирішення судом питання прийнятності позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
В свою чергу, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 вбачається, що передбачене ст.49 Господарського процесуального кодексу України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін, не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття ухвали Господарського суду Житомирської області від 26.09.2025 про повернення на підставі ч.6 ст.180 ГПК України позовної заяви ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" до ТОВ "БСБС+" та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" про визнання недійсним договору заявнику.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" не позбавлено права у встановленому законом порядку вирішити спір в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
У силу приписів ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при постановленні судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, судовою колегією також не встановлено, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування постановленої у справі ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали Господарського суду Житомирської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №906/1112/25 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №906/1112/25 без змін.
2. Справу №906/1112/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "10" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.