вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" жовтня 2025 р. Справа№ 910/7648/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025
у справі № 910/7648/25 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом керівника Олешківської окружної прокуратури Гулякова Костянтина Володимировича в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент»
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Керівник Олешківської окружної прокуратури (далі також - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (далі також - Служба) до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» (далі також - Товариство) про стягнення грошових коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №910/7648/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області грошові кошти у сумі 618 399,67 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на користь Херсонської обласної прокуратури 7420, 80 грн судового збору.
Надаючи оцінку доводами Прокурора в частині наявності у нього підстав для представництва інтересів держави, суд першої інстанції керувався нормами статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частин 3-5 статті 53 ГПК України, пунктами 2.1.2, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.31, 2.3.33, 3.9, 3.10, 6.1.2, 6.1.10 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області та встановленими судом обставинами наявності у Служби статусу органу, який наділений повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами при реалізації повноважень у сфері будівництва, реконструкції, капітального ремонту, реставрації, інших інженерно-технічних заходів та в цілому відновлення та розвитку інфраструктури держави. Суд зауважив, що правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади, а також бездіяльності цього органу в частині вжиття дієвих заходів щодо повернення зайво сплачених коштів ПДВ.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції застосував норми статей 11, 1212 ЦК України, статті 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», статей 14, 197 Податкового кодексу України до встановлених ним обставин наявності між сторонами договірних правовідносин, виконання сторонами зобов'язань за договором в частині виконання робіт та оплати виконаних робіт, безпідставного включення до ціни договору ПДВ, а також укладення між сторонами уже після проведення повних розрахунків за договором, додаткової угоди до договору, якою було змінено ціну договору шляхом зменшення суми договору на суму безпідставно сплаченого ПДВ.
Суд першої інстанції виснував, що оскільки Товариство отримало від Служби 618 399,67 грн ПДВ при тому, що відповідна операція звільнена від оподаткування та у зв'язку з укладенням додаткової угоди, правова підстава утримання ПДВ відпала, то неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами визначених нормативним регулюванням та з безпідставним внесенням до умов договору платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, неправильно застосувавши положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та проігнорувавши статус Служби відновлення як державної установи, а не органу владних повноважень.
Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача 618 399,67 грн як безпідставно набутих коштів, оскільки не врахував, що підстава, на якій Відповідач отримав кошти, існувала на момент їх отримання і відпала лише згодом. Відповідно, не можна вважати ці кошти безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/7648/25 та призначено розгляд скарги на 30.10.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 10.10.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7648/25.
10.10.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Прокурор вважає, що рішення Господарського суду міста Києва є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права в межах та у спосіб, передбачених законодавством, а доводи викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують висновків та обґрунтувань суду першої інстанції.
Прокурор підкреслює, що судом правильно визначено статус Служби як органу, наділеного повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами при реалізації повноважень у сфері будівництва, реконструкції, капітального ремонту, реставрації, інших інженерно технічних заходів та в цілому відновлення та розвитку інфраструктури держави. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади.
Також, судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норму статті 1212 ЦК України, оскільки сукупність встановлених судом обставин вказує на наявність безпідставного збагачення Товариства за рахунок грошових коштів, отриманих ним як ПДВ за операцію, звільнену від оподаткування податком на додану вартість.
30.10.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від повноважного представника відповідача Бодюка В.А. про розгляд апеляційної скарги ТОВ «Спец Буд Девелопмент» без його участі, за наявними в матеріалах справи документами, долучити до матеріалів справи письмову промову у судових дебатах та скасувати повністю рішення у справі №910/7648/25.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області свого уповноваженого представника у судове засідання, призначене на 30.10.2025 не направила, про день, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Судова колегія, вислухавши думку прокурора щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності позивача та представника апелянта, дійшла висновку про наявність підстав для подальшого розгляду справи без участі учасників справи, які не з'явилися.
Так, згідно з частинами 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор висловив заперечення проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.
30.10.2025 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Служби.
Так, відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Як передбачено частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При цьому, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц та Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 520/21430/18, від 20.09.2021 року у справі № 903/828/20, від 06.09.2021 року у справі № 562/3535/18.
У даному випадку, прокурор, подаючи позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вказав на нездійснення останнім заходів щодо захисту інтересів держави.
Відповідно до п. 2.1.2., 2.2.2., 2.2.3. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, затвердженого Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури від 10.02.2025 №Н-52 (далі - Положення), метою діяльності служби є здійснення в межах визначених повноважень заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури, об'єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, управління побутовими відходами (об'єктів оброблення відходів, полігонів), інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури, захисних споруд цивільного захисту, інших об'єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, військових об'єктів та майна, у сферах авіаційного, залізничного (крім утримання), морського та внутрішнього водного транспорту, автомобільного транспорту загального користування, міського електричного транспорту, у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, а також щодо об'єктів і споруд оборонного та спеціального призначення виконання в межах повноважень функцій замовника із закупівлі товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення виконання мети, предмету діяльності та функцій Служби, визначених цим Положенням; виконання з дотриманням законодавства функцій одержувача бюджетних коштів.
Згідно з п.п. 2.3.31, 2.3.33, Положення про Службу з відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області остання наділена владними управлінськими функціями, які делеговані у якості повноважень, щодо забезпечення цільового, ефективного та результативного використання бюджетних коштів відповідно до вимог бюджетного законодавства, організації внутрішнього контролю за цільовим ефективним та результативним використанням бюджетних коштів, що надходять Службі з урахуванням вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 3.9 Положення встановлено, що Служба має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інших рахунки в установах банків, рахунків в органах Казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України зі своїм найменуванням та найменуванням Уповноваженого органу управління.
Відповідно до п. 3.10. Положення, Служба має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства.
Пунктами 6.1.2., 6.1.10 Положення визначено, що Служба має право укладати в установленому порядку контракти (договори); здійснювати самопредставництво інтересів Служби в судах України через уповноважених осіб, у встановленому законодавством порядку, а також забезпечувати представництво Служби через представників у органах державної влади, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності.
Отже, оскільки Служба наділена владними управлінськими функціями, які делеговані у якості повноважень, щодо забезпечення цільового, ефективного та результативного використання бюджетних коштів відповідно до вимог бюджетного законодавства, організації внутрішнього контролю за цільовим ефективним та результативним використанням бюджетних коштів, що надходять Службі з урахуванням вимог бюджетного законодавства і ці функції були нею реалізовані шляхом укладання Договору, що входить до предмету спору, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Прокурор може звертатись до суду із відповідним позовом поданим для захисту інтересів держави в особі Служби.
Колегія суддів також вважає слушними доводи відзиву на апеляційну скаргу, у якому прокурор підкреслює, що Служба здійснює свою діяльність за рахунок бюджетних коштів та має статус неприбуткової організації і не є замовником робіт у власних інтересах або для задоволення власних потреб, а навпаки діє виключно як замовник від імені держави, реалізуючи бюджетні програми у сфері відновлення інфраструктури.
Також, усі договори, що укладаються Службою, як замовником, мають публічне фінансове підґрунтя, а відтак перебувають у полі дії публічного інтересу.
Такий статус свідчить про належність Служби до публічного сектору та про
те, що вона створена державою для реалізації завдань державної політики у сфері інфраструктури, будівництва та відновлення, а також для виконання функцій розпорядника бюджетних коштів.
Одержання, розподіл та використання бюджетних коштів - це реалізація фінансово-господарських функцій держави, а отже, предметом спору є кошти державного бюджету, і відповідно, їх витрачання або утримання з порушенням вимог законодавства становить загрозу публічному інтересу, який підлягає захисту з боку прокурора.
Будь-яке порушення чи зловживання при використанні таких коштів, зокрема їх безпідставне утримання контрагентом, несе ризик втрати бюджетних ресурсів. Саме тому ці правовідносини потребують захисту в суді, якщо їх порушення створює ризик недотримання або незаконного збереження бюджетних ресурсів.
Тобто позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб'єкт владних повноважень чи акціонерне товариство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах).
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що прокурор діє в інтересах держави, а не в інтересах окремого суб'єкта, і що пред'явлення позову спрямоване на відновлення порушених прав держав та повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, чим забезпечується захист суспільного інтересу.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи Товариства про те, що Прокурором заявлено позов не в інтересах держави, а в інтересах державної установи.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що 06.05.2025 Олешківською окружною прокуратурою направлено на адресу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області з викладенням виявлених фактичних порушень інтересів держави та з проханням надати інформацію про вжиті самостійні заходи, спрямовані на захист інтересів держави щодо повернення зайво сплачених коштів ПДВ.
15.06.2025 до Олешківської окружної прокуратури надійшла відповідь, відповідно до якої повідомлено, що враховуючи узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, затверджену наказом Міністерства фінансів України 09 серпня 2024 року № 397, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області прийняла рішення внести відповідні зміни до укладених договорів.
16.05.2025 Олешківською окружною прокуратурою повторно направлено на адресу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області запит щодо надання актів виконаних актів приймання виконаних будівельних робіт за договором № 2-СБД/23 від 07.11.2023 та надання інформації щодо того чи планується Службою пред'явлення позову до ТОВ «Спец Буд Девелопмент» про отримання безпідставно отриманих коштів ПДВ.
22.05.2025 до Олешківської окружної прокуратури надійшла відповідь від Служби №11-6/524, відповідно до якої повідомлено, що позовна заява Службою відновлення в найближчий час подаватися до суду не буде та вони не заперечують проти того, щоб прокуратура представляла інтереси Служби в суді.
Зі змісту листа, наданого у відповідь на зазначений запит прокуратури, вбачається, що позивачем самостійно не вживались дієвих заходів щодо повернення зайво сплачених коштів ПДВ та не планується звернення до суду з означеним питанням.
На підставі викладеного, з урахуванням позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, відповідно до якої сам факт не звернення до суду органу, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (навіть за відсутності підтвердження обставин щодо неможливості такого звернення), надає прокурору підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначені прокурором обставини в якості підстав для застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва інтересів держави в суді в особі Служби є обґрунтованими.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції правильно кваліфікував поведінку Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області як бездіяльність, оскільки, незважаючи на наявність повноважень та поінформованість про порушення інтересів держави, Служба самостійно не звернулась та не планувала звернення до суду з вимогою про повернення надмірно сплачених бюджетних коштів.
Те, що Служба направляла на адресу Товариства претензію не вказує на вжиття нею достатніх заходів, спрямованих на захист інтересів держави. Доводи Товариства у цій частині не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції про бездіяльність Служби в частині захисту порушених інтересів держави.
Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, судом першої інстанції встановлено, що на офіційному веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (далі Служба) оголошено закупівлю: «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Гусинська, буд. 34, вул. Дєдуха, буд. 65, буд. 80, вул. Приозерна, буд. 30, вул. Садова, буд. 57, вул. Херсонська, буд.45, с. Посад».
23.10.2023 Службою було оприлюднене повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «Спец Буд Девелопмент», ціна тендерної пропозиції визначена в розмірі 27 001 333,33 грн з ПДВ, джерело фінансування закупівлі: державний бюджет України.
07.11.2023 між Службою та ТОВ «Спец Буд Девелопмент» укладено договір № 2-СБД/23 про закупівлю робіт «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Гусинська, буд. 34, вул. Дєдуха, буд. 65, буд. 80, вул. Приозерна, буд. 30, вул. Садова, буд. 57, вул. Херсонська, буд.45, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області» (далі договір).
Пунктом 3.1 договору сторонами передбачено, що ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до договору) i становить 27 001 333, 33 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 500 222, 22 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору визначено, що фінансування робіт проводиться відповідно до плану фінансування робіт, що є додатком до цього договору, який є його невід'ємною частиною (додаток №3 до даного договору).
Пунктами 3.5, 3.6 договору сторони погодили, що договірна ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. У разі зміни нормативно-правових актів, що стосуються ціноутворення у будівництві, договір приводиться у відповідність до таких нормативно-правових актів шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником відповідно до взятих бюджетних зобов'язань в межах бюджетних асигнувань (ст.49 Бюджетного Кодексу України), виключно в межах відповідних фактичних надходжень (ст.48 Бюджетного Кодексу України) на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання.
Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів.
Підрядник надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 4-х примірниках) замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності), а також реєстр накладних застосованих матеріалів i устаткування із зазначенням вартості, завірений підписом керівника і печаткою (за наявності).
Взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт, що зазначені у проектній документації, та їх вартості, визначеній у договірній ціні.
Як убачається зі змісту Інформації, наданої Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області, на виконання умов договору замовник на підставі актів виконаних робіт від 11.11.2024 сплатив на рахунок відповідача 3 710 398,06 грн, з яких ПДВ 618 399,67 грн, що підтверджується також інформацією з єдиного веб-порталу використання публічних коштів «Spending».
13.12.2024 (вже після оплати позивачем на рахунки відповідача 3 710 397,96 грн, в т.ч. ПДВ 618 399,67 грн, між Службою та ТОВ «Спец Буд Девелопмент» було укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої пункт 3.1. розділу 3 «Ціна договору» викладено в новій редакції: «Ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №1 до Договору) і становить 25981306 грн. 09 коп. (двадцять п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят одна тисяча триста шість грн. 09 коп.) без ПДВ згідно пп. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України».
Предметом спору у справі, що переглядається, є матеріально-правова вимога про стягнення з Товариства на користь Служби 618399, 67 грн безпідставно-набутих коштів.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 367/6344/16-ц.
Таким чином, для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України необхідно встановити відсутність між сторонами договірних взаємовідносин та, як наслідок цього, безпідставне отримання відповідачем коштів.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Як підтверджується матеріалами справи, договір було укладено Службою для будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Таким чином, даний договір підпадає під дію п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.
Втім, 13.12.2024 (вже після оплати позивачем на рахунки відповідача 3 710 397,96 грн, в т.ч. ПДВ 618 399,67 грн) між Службою та Товариством було укладено додаткову угоду № 3 до договору №2-СБД/23 від 07.11.2023, відповідно до якої пункт 3.1. розділу 3 «Ціна договору» договору №2-СБД/23 від 07.11.2023 викладено в новій редакції: «Ціна Договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до Договору) і становить 25 981 306 грн. 09 коп. без ПДВ згідно пп. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.
За встановленого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правова підстава отримання відповідачем сум ПДВ у розмірі 618 399,67 грн відпала у зв'язку з внесенням сторонами змін до договору.
Отже, оскільки Товариство отримало від Служби 618 399,67 грн ПДВ при тому, що відповідна операція звільнена від оподаткування та у зв'язку з укладенням додаткової угоди, правова підстава утримання ПДВ відпала, то неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами визначених нормативним регулюванням та з безпідставним внесенням до умов договору платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
За таких обставин, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки правова підстава, на якій Товариством були набуті вказані вище суми податку на додану вартість, є відсутньою, то такі кошти може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, судом першої інстанції правильно застосовано до встановлених обставин норми ст. 1212 ЦК України. Доводи апеляційної скарги у цій частині не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, зробленими за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спец Буд Девелопмент».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №910/7648/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №910/7648/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/7648/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.11.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко