вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" жовтня 2025 р. Справа№ 910/21867/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.05.2025
у справі № 910/21867/21 (суддя Вікторія Джарти)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
про стягнення 67 095,43 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 67 095,43 грн., з яких 25 628,07 грн. заборгованість за спожиту відповідачем від ПАТ «Київенерго» теплову енергію до 01.05.2018, 4 946,22 грн. інфляційна складова боргу та 2 308,63 грн. три проценти річних, нараховані за зазначене прострочення, 29 246,61 грн. заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію від ПАТ «Київтеплоенерго» (з 01.05.2018) за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, 3 437,55 грн. інфляційна складова боргу та 1 528,35 грн. три проценти річних, нараховані за зазначене прострочення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зі сторони відповідача своїх обов'язків за договором/особовим рахунком № 7532078-01 щодо повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість. Крім того, на підставі вказаної заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційну складову боргу та 3% річних.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 позов задоволено частково. На підставі рішення суду з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» підлягає стягненню на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 6921,96 грн. за спожиту відповідачем від ПАТ «Київенерго» теплову енергію до 01.05.2018, 1 463, 70 грн. інфляційної складової боргу та 622, 41 грн. три проценти річних, 29 246, 61 грн. заборгованості за спожиту відповідачем від ПАТ «Київтеплоенерго» (з 01.05.2018) теплову енергію за період з жовтня 2018 по жовтень 2021, 3 437, 55 грн. інфляційної складової боргу та 1 528, 35 грн. трьох процентів річних, нарахованих за зазначене прострочення, а також 1 339, 83 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів належної оплати наданих послуг з теплопостачання за період з 01.11.2015 по 01.05.2018 у розмірі 25 628, 07 грн. та за період з 01.10.2018 по 31.10.2021 у розмірі 29 246, 61 грн. Одночасно суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за надані ПАТ «Київенерго» послуги з теплопостачання за період з листопада 2015 по лютий 2017 здійснено поза межами строків позовної давності, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з березня 2017 до 01.05.2018 у розмірі 6 921, 96 грн. Також частковому задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу, виходячи з розміру заборгованості 6 921, 96 грн. до 01.08.2018.
Позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за спожиту відповідачем від ПАТ «Київтеплоенерго» ( 01.05.2018 ) теплову енергію за період з жовтня 2018 по жовтень 2021 підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 29 246, 61 грн., 3 437,55 грн. інфляційна складова боргу та 1 528,35 грн. три проценти річних, нарахованих за зазначене прострочення, а також 1 339, 83 грн. витрат по сплаті судового збору.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/21867/21 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову про стягнення грошових коштів.
Підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідач зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у багатоквартирному житловому будинку № 5 по вулиці Назарівська у місті Києві відсутнє нежитлове приміщення, яке було б передано відповідачу.
Крім того, апелянт наголошує, що окреме, ізольоване приміщення площею 59,30 кв.м., по вулиці Назарівська, 5 у місті Києві йому не належить, не перебуває у нього на будь - якому правовому титулі, а відповідно відповідач не споживає теплову енергію у даному приміщенні, що свідчить про відсутність у нього обов'язку зі сплати вартості спожитої за цією адресою теплової енергії та, як наслідок, про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Позивач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Пунктом 26 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" вирішено Комунальними підприємствам "Житлово-експлуатаційна контора "Діброва" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Дегтярівська" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Золотоустівська" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Лук'янівка" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Михайлівська" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Нивки" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Центральна" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Шулявка" Шевченківського району", "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківського району" передати комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" з урахуванням змін, внесених розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського району в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.
Як вбачається з додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 801 від 30.12.2016 зазначено перелік майна, яке передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплене на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", а саме під порядковим № 217 зазначено жилий будинок, інвентарний номер № 5825, загальною площею 1159, 00 кв. м., нежилих приміщень загальною площею 87,10 кв. м. за адресою місто Київ вулиця Назарівська, 5.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Рішенням КМДА від 24.04.2018 р. № 517/4581 про повернення майна територіальної громади міста Києва, що перебувало в управлінні ПАТ "Київенерго", та з 01 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» стало виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, виробництва та постачання електричної енергії споживачу, та перероблення побутових відходів на підставі постанов НКРЕКП та розпоряджень КМДА (за належністю та повноваженнями цих органів ліцензування) та здійснення ліцензійної господарської діяльності за видами діяльності: Виробництво електричної енергії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №437 - СП «КТЕЦ»); 112538255 c1-33 Виробництво теплової енергії №448 СП «КТЕЦ»); (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018 Виробництво теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом (Розпорядження КМДА від 23.06.2018 №1102 СП «ЗАВОД «ЕНЕРГІЯ»); Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами Постанова НКРЕКП від 22.12.2016 №2340 СП «КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ»); Виробництво теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом (Розпорядження КМДА від 10.04.2018 №591 СП «КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ); Постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом (Розпорядження КМДА від 10.04.2018 №591СП «КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ»);
Тобто, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Згідно з пунктом 3.4.2. договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
У відповідності до пункту 1.3. договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).
Згідно додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію за особовим рахунком № 7532078-01 у розмірі 25 628,07 грн., яка станом на момент звернення до суду з даним позовом не змінилася, що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018.
Позивач листом № 1/5-7532078-01 від 08.04.2019 повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги № 601-18 від 11.10.2018, за яким ПАТ "Київенерго" передало, а позивач набув право вимоги сплати заборгованості у розмірі 25 628,07 грн. за спожиту відповідачем до 01.05.2018 теплову енергію та просив сплатити заборгованість в 20-денний строк з дня отримання цього листа. Зазначений лист доставлений відповідачу кур'єрською службою доставки (п/п № 29 згідно витягу з реєстру а.с. 81 том1).
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповіді на лист не надало, заборгованість не сплатило.
01.02.2021 позивач листом № 30/5/3/706/1 від 20.01.2021 направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 18.01.2021 № 7532078-01, що підтверджується копіями фіскального чеку від 20.01.2021, накладної № 0103275653164 та описом вкладення у цінний лист від 20.01.2021 за № 0103275653164 (а.с. 15-16 том 1).
Предметом договору на постачання теплової енергії від 18.01.2021 № 7532078-01 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором.
При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).
Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. договору теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Підпунктами 2.3.1., 2.3.2. пункту 2.3. договору на абонента покладено обов'язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.
Додатком № 1 до договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 8,6 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,005 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,005 Гкал/годину (пп. 1.1. п. 1).
Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" для опалення - 1402,86 грн/Гкал.
Додатком № 4 до договору визначено:
- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількість теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2);
- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3);
- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).
Додатком № 7 до договору визначено "Умови припинення постачання теплової енергії".
Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 53,70 кв.м, розташоване за адресою: вул. Назарівська, 5.
Позивачем у листі від 28.01.2021 № 30/5/3/706/1 було зазначено, що у разі не підписання та/або не повернення договору у встановлений ст. 181 ГК України строк, пропозиція позивача буде вважатись прийнятою в силу положень ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.
Як зазначає позивач, і як вбачається з наданого позивачем "розрахунку основного боргу за теплову енергію за період діяльності КП "Київтеплоенерго" в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року проводилося постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Назарівська, 5, що підтверджується корінцями нарядів на включення/відключення будинку в опалюваній період; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції.
Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 30/5/4/17970 від 17.11.2021 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021.
Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, заборгованість не сплатив.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року у розмірі 29 246,61 грн. Крім того, відповідач не сплатив заборгованість за спожиту ним до 01.05.2018 теплову енергію у розмірі 25 628,07 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 308,63 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 4 946,22 грн. нараховані за прострочення виконання зобов'язання оплати за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 (період нарахування з 01.11.2018 по 31.10.2021), а також 3% річних у розмірі 1 528,35 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 3 437,55 грн. нараховані за прострочення виконання зобов'язання оплати за спожиту теплову енергію у жовтня 2018 року по жовтень 2021 року 2018 (період нарахування з 01.10.2018 по 31.10.2021)
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги у даній справі, зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами здійснення теплопостачання у спірні періоди, оскільки з наданих доказів не можливо ідентифікувати об'єкт, якому надавалася послуга з теплопостачання, його опалювальну площу, місцезнаходження тощо. Також відповідач посилався на відсутність договірних відносин між сторонами.
Також відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами КП "Київтеплоенерго" у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" з урахуванням змін, внесених розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського району в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.
Як вбачається з додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 801 від 30.12.2016 зазначено перелік майна, яке передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплене на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", а саме під порядковим № 217 зазначено жилий будинок, інвентарний номер № 5825, загальною площею 1159, 00 кв. м., нежилі приміщення загальною площею 87,10 кв. м. за адресою місто Київ вулиця Назарівська, 5 (раніше вул. Бориса Вєтрова).
Таким чином, відповідач є балансоутримувачем житлового будинку, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Назарівська, 5, та балансоутримувачем всіх нежитлових приміщень у ньому загальною площею 87,10 кв. м. Отже, спірне нежитлове приміщення, площею 53,70 кв. м., яке опалюється, знаходиться на балансі відповідача, оскільки входить у площу нежитлових приміщень 87,10 кв.м., за яким ведеться облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі за особовим рахунком № 7532078-01.
Відповідно до п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198), теплова енергія постачається безперервно.
Згідно п. 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Відповідно до п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом: 7532078-01, копії яких надані позивачем.
Матеріалами справи підтверджено, що в спірні періоди позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою м. Київ, вул. Вєтрова, 5 (особовий рахунок 7532078-01). Ці обставини підтверджуються, зокрема, актами прийняття теплового вузла обліку; актами про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії споживача до роботи; актом перевірки стану вузла обліку; корінцями нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання; відомостями реєстрації параметрів тепло споживання («сводная едомость») складених у відповідності з даними будинкового засобу обліку.
Вищезазначені акти підтверджують, що житловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Вєтрова, 5 обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи. Нежитлове приміщення, яке займає відповідач, не обладнане окремим приладом обліку.
Крім того, в актах споживачем в них зазначено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" з особовим рахунком 7530278-01 (о/р на житловий будинок в цілому), проставлена печатка та підпис відповідальної особи відповідача.
Суд зауважує, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються. А тому споживачем в корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно споживача ЖЕК 1019 Комунального підприємства "ЦОС Шевченківського району", що в свою чергу спростовує зворотні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.
За таких обставин, позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
Положеннями ст.ст. 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Наведене відповідає правовим позиціям, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц, від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.
Відповідно до п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
За наведених обставин, аргументи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування спірної заборгованості з огляду на відсутність укладеного договору, колегія суддів не приймає до уваги.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 (у редакції станом на момент надання послуг).
Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 5, а тому у відповідача наявний обов'язок щодо сплати вартості спожитої теплової енергії.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання в силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) (у редакції станом на момент надання послуг) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Як передбачено частиною 1 статті 9 вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не надано суду доказів виконання зобов'язання з оплати послуг по теплопостачанню за період з 01.11.2015 по 01.05.2018 в розмірі 25 628,07 грн. та за період з 01.10.2018 по 31.10.2021 у розмірі 29 246,61 грн.
Відповідно до пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Разом із тим, відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вулиці Назарівській, 5 у місті Києві, наявними у матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, а також відомостями споживання теплової енергії підтверджується, що у спірний період постачальник поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Назарівська, 5 (особовий рахунок № 7532078-01).
При цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останнього.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" впродовж 2016-2018 років та КП "Київтеплоенерго" впродовж 2018-2021 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.
Разом із тим, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції порушено питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості за період з листопада 2015 року по жовтень 2021.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 30.12.2021, що підтверджується відміткою канцелярії суду про її прийняття.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з листопада 2015 року по листопад 2018 року станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив у грудні 2021 року. Позовна заява подана до суду 30.12.2021.
При цьому, за приписами статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. У подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення до суду з позовною заявою не закінчився.
З урахуванням викладеного, строк позовної давності щодо заборгованості, яка виникла за спірний період з березня 2017 року по жовтень 2021 року, закінчення строку позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено і він не сплив на момент звернення до суду.
Беручи до уваги вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлена вимога про стягнення заборгованості за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року включно, здійснена поза межами строків позовної давності, отже заява відповідача про застосування строків позовної давності підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" (до 01.05.2018) теплову енергію підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 921,96 грн. Позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за спожиту відповідачем від ПАТ "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 29 246,61 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 308,63 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 4 946,22 грн, за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати за теплову енергію, спожиту за період діяльності АТ "К.Енерго" (до 01.05.2018), та право вимоги на які було відступлено на користь позивача за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, а також 3% річних у розмірі 1 528,35 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 3 437,55 грн за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати за отриману теплову енергію, поставлену позивачем за період з 01.10.2018 по 31.10.2021.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли у спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень наведених правил, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Перевіривши надані представником позивача розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні виконано арифметично вірно, проте, при розрахунку штрафних санкцій позивачем визначено неправильну базу для нарахування штрафних санкцій, оскільки включений період, за яким сплив строк позовної давності.
Таким чином, базова сума для нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу становить 6 921,96 грн. за спожиту відповідачем від ПАТ «Київенерго» теплову енергію до 01.05.2018, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно у розмірі 1463,70 грн. інфляційних втрат, 622, 41 грн. 3% річни.
Зважаючи на доведеність прострочення грошового зобов'язання перед позивачем зі сплати 29 246, 61 грн. за спожиту відповідачем від ПАТ «Київтеплоенерго» (з 01.05.2018) теплову енергію за період з жовтня 2018 по жовтень 2021, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про його обґрунтованість та правильність, отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 1528,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3437,55 грн.
Висновки за результатами апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що надававши правову кваліфікацію наданим доказам у даній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав доведеності та обґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильного по суті рішення суду, під час ухвалення якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв'язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/21867/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/21867/21 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/21867/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська