вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/2802/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 (повний текст рішення складено та підписано 27.08.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 02.09.2025)
у справі №910/2802/25 (суддя Літвінова М.Є.)
за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ"
про стягнення 70 539,30 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 83 822,29 грн
07.03.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" (далі-відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 70 539,30 грн. за Договором № 109/2024-д-ЦВОЮ про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговування оренди нежитлового приміщення від 04.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розірвання відповідачем Договору в односторонньому порядку по своїй суті є відмовою від отримання послуг, а тому на переконання позивача, відмова відповідача від послуг за Договором є закономірним наслідком дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку, що передбачає застосування неустойки у розмірі 70 539,30 грн. на підставі п.6.4 договору.
В свою чергу, 02.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 86 522,41 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування зустрічних вимог, ТОВ "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" зазначило, що наявні підстави для повернення грошових коштів в розмірі 83 822,29 грн (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) на підставі 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку із припиненням Договору №109/2024-д-ЦВОЮ в односторонньому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у задоволенні первісних позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» грошові кошти в розмірі 83 822,29 грн. та витрати по сплаті судового збору - 2 422,40 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 875,00 грн.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 11.09.2025 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/2802/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю первісні позовні вимоги, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, а також відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» про ухвалення додаткового рішення. Просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Так скаржник вважає хибним висновок суду першої інстанції, що позивач ототожнює факт прострочення виконання зобов'язання Відповідачем щодо оплати послуг в обумовлені Договором строки із фактом односторонньої відмови Замовника від отримання послуги, оскільки, ані прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг, ані обов'язок сплати Замовником Виконавцю пені згідно з п. 6.3 Договору не є предметом спору у даній справі. Предметом спору між сторонами саме стягнення неустойки, обов'язок сплати якої Замовника виникає у разі відмови від послуги, згідно з п. 6.4. Договору.
Скаржник стверджує, що відмова від послуги може бути наслідком відмови від договору, особливо у випадку односторонньої відмови.
Так, як вказує скаржник, сторони узгодили надання двох послуг, а саме, перевірка метрологічних характеристик зважувальних приладів на дату обслуговування 19.05.2024 на суму 70 539,30 грн без ПДВ (84 647,16 грн з ПДВ) та на дату обслуговування 19.11.2024 на суму 70 539,30 гри без ПДВ (84 647,16 грн з ПДВ), проте замовник допустивши порушення узгоджених сторонами умов Договору дотримання графіку обслуговування, надіслав лист про відмову від договору. А тому, на думку скаржника, змістом наведених положень, розірвання Замовником Договору в односторонньому порядку має закономірним наслідком відмову від отримання послуг за цим договором, адже таке розірвання договору в односторонньому порядку є волевиявленням сторони як щодо відмови від послуги за договором так щодо припинення договірних відносин вцілому.
Отже, при розірванні договору в односторонньому порядку, Відповідач зобов'язаний сплатити Пoзивачу неустойку в розмірі вартості Послуги згідно з Додатком 2 до Договору в сумі 70 539,30 грн. без ПДВ.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення, скаржник зазначив, що оскільки додаткове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення, тому може бути оскаржене в одній апеляційній скарзі разом з основним рішенням, відповідно просив його скасувати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/2802/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/2802/25. Розгляд справи призначено на 22.10.2025. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2802/25.
23.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якій відповідач заперечив проти доводів позивача (скаржника).
Відповідач звернув увагу на те, що Позивачем не надано жодного обґрунтування оскарження додаткового рішення суду першої інстанції 02.09.2025 року за його змістом, тому сторона Відповідача вважає, шо у Позивача відсутні заперечення за змістом цього додаткового рішення та не вважає за необхідне надавати додаткове обґрунтування його законності. Крім того, Позивачем не надано жодного обґрунтування оскарження щодо оскарження основного рішення від 11.08.2025 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочів Інвест» за зустрічним позовом.
Відповідач наголошує, що він скористався своїм безумовним правом на одностороннє розірвання Договору, про що письмово повідомив Позивача. При цьому, Відповідач не здійснював дії направлені на отримання другої послуги за Договором, зокрема, не вів переговори, не здійснював підготовчі дії, не здійснював попередню оплату на рахунок Позивача за попереднім розрахунком. Також Відповідачем були в повній мірі сплачені послуги, що фактично були надані Позивачем за Договором.
В силу умов пункту 6.4 Договору Відповідач має сплатити неустойку тільки у разі повідомлення про відмову від отримання Послуги або зменшення їх кількості, в той час, як пунктом 13.3 договору сторони визначили безумовну можливість кожної сторони відмовитися від Договору. При цьому, зміст Договору не містить умов щодо відповідальності за реалізацію стороною свого права на односторонню відмову від нього.
В судовому засіданні 22.10.2025 представник позивача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. При причини неявки до суду не повідомив.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а судові рішення господарського суду міста Києва без змін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 05 листопада 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.04.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" (далі-замовник) укладено договір про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням №109/2024-д-ЦВОЮ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого цей Договір регламентує взаємовідносини між Виконавцем і Замовником щодо надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням (далі - Послуги). Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Послуги за цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем Послуги в порядку та розмірі, які визначені цим Договором.
Відповідно до п. 1.2.-1.3. Договору перелік зважувальних приладів, за якими надаються Послуги за цим Договором, передбачений у Додатку 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік Послуг, що надаються за цим Договором, Графік надання Послуг та їх вартість передбачені у Додатку 2 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору. Послуги від імені Виконавця надає філія "Ваговий оператор" акціонерного товариства "Українська залізниця".
Згідно з п. 2.1. Договору послуги за цим Договором надаються ваговими поїздами у складі спеціального рухомого складу та локомотива вагового поїзда (далі - вагові поїзда). Використовується наступний спеціальний рухомий склад: вагоповірочні вагони, вагони-вагові майстерні, побутові пасажирські вагони (далі - Спеціальний рухомий склад). Для перевірки метрологічних характеристик використовуються відкалібровані робочі еталони: гирі та вагоповірочні візки масою 2000 кг.
За цим Договором Замовнику надаються супутні послуги, пов'язані з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговування перевезенням спеціального рухомого складу; послуги, пов'язані з подачею і забиранням (виконанням маневрової роботи) зі спеціальним рухомим складом на станційних і під'їзних коліях на станціях призначення (2.3. Договору).
Виконавець відкриває для проведення розрахунків і обліку сплачених сум за цим Договором для Замовника особовий рахунок з наданням коду платника №2581120 (п. 2.14 Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору Виконавець, враховуючи Графік надання послуг (Додаток 2 до Договору), здійснює розрахунок суми попередньої оплати за Послуги та супутні послуги і повідомляє замовника про необхідну суму попередньої оплати на електронну адресу, зазначену у розділі 15 Договору, у вигляді інформаційного листа.
Пунктами 3.2.-3.4. Договору передбачено, що Замовник не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до дати надання Послуг оплачує Виконавцю 100% вартості Послуг згідно з попереднім розрахунком. Виконавець до направлення Спеціального рухомого складу перевіряє наявність достатньої суми коштів на особовому рахунку Замовника та може резервувати їх. Виконавець з урахування терміну доставки вантажів та Графіка надання послуг (Додаток 2 до Договору) оформлює перевізний документ для направлення Спеціального рухомого складу на станцію призначення.
Згідно з п. 3.12. Договору, виконавець розпочинає надання Послуг Замовнику після отримання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" передоплати у розмірі 100% вартості Послуги відповідно до попереднього розрахунку.
Послуги та супутні послуги за цим Договором сплачуються з сум внесеної передоплати з особового рахунку Замовника за накопичувальною карткою ФДУ-92 (п. 3.21 Договору).
Відповідно до п.4.1.10 Договору замовник зобов'язувався наперед повідомляти виконавця про відмову від послуги із зазначенням підстав.
Серед обов'язків Виконавця, зокрема, значиться й надання Замовнику Послуги відповідно до умов цього Договору, за умови здійснення 100% попередньої оплати (п. 4.2.2 Договору).
Відповідно до п. 4.4.2. Договору Виконавець має право у разі відмови Замовника здійснювати попередню оплату згідно з умовами Договору або у разі недостатньої суми коштів, перерахованих Замовником на рахунок Виконавця, Виконавець має право не надавати/призупинити надання Послуги за Договором до перерахування передплати в повному обсязі суми коштів згідно з наданим Виконавцем розрахунком.
Виконавець має право Змінювати розмір договірної ціни на Послуги, що надаються за цим Договором, випадках змін цін та тарифів, прийняття нових законодавчих та нормативних актів, що впливають на вартість Послуг, у разі зміни вартості Послуг згідно з рішенням Правління АТ «Укрзалізниця». Нові ціни є обов'язковими до застосування за цим Договором. У разі незгоди Замовника з новою ціною, Виконавець має право припинити надання Послуг достроково шляхом розірвання Договору в односторонньому порядку, в порядку передбаченому п. 13.2 Договору (п. 4.4.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору, загальна ціна цього Договору на момент його підписання складає 169 294,32 гривень з ПДВ, у тому числі: ПДВ 28 215,72 гривень.
Згідно з п. 5.3.-5.6. Договору оплата Послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Виконавця, вказаний у розділі 15 Договору.
Датою надходження платежів вважається дата зарахування сум обслуговуючим банком на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Виконавця.
Одержані кошти Виконавець зараховує на особовий рахунок Замовника.
По мірі надання Послуг, Виконавцем відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати за послуги та супутні послуги, а також неустойки, пені.
Відповідно до п.5.7 Договору Виконавець при стягненні плати за Послуги та супутні послуги надає Замовнику переліки на електронну адресу, зазначену в розділі 15 Договору.
У разі виявлення Виконавцем неправильного нарахування платежів. здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок Замовника, як оплата за майбутнє надання Послуг або додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми.
Згідно п. 6.4. Договору, сплачувати Виконавцю неустойку у розмірі вартості Послуги згідно з Додатком 2 до Договору у разі повідомлення Замовником про відмову від отримання Послуги або зменшення їх кількості.
Умовами пунктів 9.1-9.2 Договору передбачено, що вартість послуг, які надаються за цим Договором може змінюватися виконавцем шляхом розміщення переліку цін на надання Послуг на офіційному веб-сайті АТ «Укралізниця», де Виконавець повідомляє Замовника про нові тарифи та відповідно зазначити про такі у розрахункових документах. Така зміна тарифів у період дії Договору узгодженню Сторін не підлягає та відповідно не потребує укладення додаткової угоди.
Відповідно до п. 13.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту його припинення.
Пунктом 13.2 Договору визначено, що договір припиняється:
- у зв'язку з припиненням Договору за взаємною згодою Сторін, або
- у зв'язку з односторонньою відмовою від Договору, у випадках та в порядку, прямо передбачених Договором, або
- з підстав, визначених законодавством.
Відповідно до п. 13.3. Договору кожна із Сторін має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку шляхом відправлення повідомлення про односторонню відмову від Договору іншій Стороні за 30 (тридцять) днів до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним по закінченню тридцятиденного строку з дня одержання іншою Стороною відповідного повідомлення.
Усі правовідносини за цим Договором, що розпочалися до дати припинення дії Договору, регулюються положеннями цього Договору до повного здійснення розрахунків та виконання інших зобов'язань Сторін (п. 13.4. Договору).
Відповідно до п. 13.5. Договору припинення договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, зокрема завершення розрахунків за надані Послуги, що виникли до такого припинення.
Згідно з п. 14.1. Договору невід'ємною частиною цього Договору є додатки:
Додаток 1 - "Перелік зважувальних приладів";
Додаток 2 - "Послуги, що надаються за Договором, Графік їх надання та вартість".
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
Так, Додатком 2 до Договору передбачено надання послуги щодо перевірки метрологічних характеристик зважувальних приладів та дату обслуговування 19.05.2024/19.11.2024 на суму 141 078,60 грн без ПДВ (169 294,32 грн з ПДВ).
08.05.2024 виконавцем скеровано на адресу замовника лист №ЦВО-23/278, в якому було вказано попередній розрахунок для надання першої послуги згідно Договору у розмірі 183 562,68 грн.
На виконання умов Договору, 10.05.2024 ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» здійснив попередню оплату у розмірі 183 562,68 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №47249426
31.05.2024 сторонами був складений та підписаний акт наданих послуг на загальну суму 97 047,27 грн.
08.10.2024 виконавець скерував на адресу лист №ЦВО-23/1221, в якому Укрзалізниця в особі філії «Вагонний оператор» зазначило попередній розрахунок для надання другої послуги згідно Договору (19.11.2024) у розмірі 120 509,46 грн. в т.ч. ПДВ., тобто про збільшення вартості послуг.
11.10.2024 ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» скерував лист вих. № 275 щодо припинення дії Договору, оскільки вартість послуг збільшено на 30 %, враховуючи важке фінансове становище та незгоду із новою ціною, замовник повідомив про відмову від Договору №109/2024-д-ЦВОЮ в односторонньому порядку та його припинення в порядку п. 13.3. вищевказаного правочину. Крім того, вказаний лист 14.10.2024 було отримано уповноваженим представником АТ «Українська залізниця», що підтверджується повідомленням про вручення №0504070146205.
19.11.2024 виконавець направив на адресу ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» лист №ЦВО-23/1389, яким на підставі положень п. 6.4. Договору просив відповідача за первісним позовом сплатити неустойку у розмірі 84 647,16 грн, розцінивши лист від 10.11.2024, як односторонню відмову замовника від отримання послуг, які передбачені Договором.
У відповідь на зазначений лист відповідач за первісним позовом направив позивачу за первісним позовом лист від 27.11.2024 №324, яким повідомив про неправомірність вимог виконавця щодо сплати неустойки. Цей лист 02.12.2024 було отримано уповноваженим представником АТ «Українська залізниця», що підтверджується повідомленням про вручення № 0505203049964.
11.12.2024 АТ "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" АТ "Українська залізниця" звернулось до ТОВ "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" із претензією на суму 70 539,20 грн, посилаючись на п. 6.4 та 13.3 Договору №109/2024-д-ЦВОЮ.
27.12.2024 ТОВ "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" скерувало АТ «Українська залізниця» претензію на суму 86 522,41 грн, яка мотивована тим, що станом на 19.11.2024 дія Договору №109/2024-д-ЦВОЮ припинена, у зв'язку із цим наявні підстави для повернення відповідачу за первісним позовом безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 86 522,41 грн, враховуючи положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказаний лист 02.01.2025 було отримано уповноваженим представником АТ «Українська залізниця», що підтверджується повідомленням про вручення №0505224856428.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач направив позивачеві лист про відмову від договору, проте позивач вважає, що це є фактично відмова від отримання послуги, а тому є підстава для застосування п. 6.4 Договору про нарахування неустойки.
В свою чергу відповідач звернувся з зустрічним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що наявні підстави для повернення грошових коштів в розмірі 83 822,29 грн (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) на підставі 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку із припиненням Договору № 109/2024-д-ЦВОЮ в односторонньому порядку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між АТ "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" АТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. (ст. 901 Цивільного кодексу України)
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, між сторонами був укладений договір про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням, за яким сторони домовились про надання послуги щодо перевірки метрологічних характеристик зважувальних приладів 19.05.2024 та 19.11.2024 кожна вартістю 70 539,30 грн без ПДВ (ПДВ 14 107,86 грн.), тобто на суму 141 078,60 грн без ПДВ (169 294,32 грн з ПДВ).
Разом з тим, 08.05.2024 виконавцем скеровано на адресу замовника лист №ЦВО-23/278, в якому було вказано попередній розрахунок для надання першої послуги згідно Договору у розмірі 91 577,87 грн. та послуги з перевезення спеціального рухомого складу до станції 45 991,92 грн. і повернення спеціального рухомого складу до станції дислокації - 45 991,92 грн., а тому загальна вартість послуг становитиме 183 562,68 грн.
На виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату в сумі 183 562,68 грн. та позивачем була надана послуга на суму 97 047,27 грн., про що 31.05.2024 сторонами був складений та підписаний акт наданих послуг.
Разом з тим, 08.10.2024 виконавець скерував на адресу відповідача лист, де зазначив, що вартість надання другої послуги згідно Договору (19.11.2024) становитиме 120 509,46 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно з ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Умовами укладеного між сторонами Договору, а саме п. 13.3. передбачено право кожної із сторін відмовитись від Договору в односторонньому порядку шляхом відправлення повідомлення про односторонню відмову від Договору іншій Стороні за 30 (тридцять) днів до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним по закінченню тридцятиденного строку з дня одержання іншою Стороною відповідною повідомлення.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами Договору не визначені конкретні підстави для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку. Передбачена лише необхідність повідомлення іншої сторони про таку відмову.
11.10.2024 ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» скерував лист вих. № 275 щодо припинення дії Договору, оскільки вартість послуг збільшено на 30%, враховуючи важке фінансове становище та незгоду із новою ціною, замовник повідомив про відмову від Договору №109/2024-д-ЦВОЮ в односторонньому порядку та його припинення в порядку п. 13.3. вищевказаного правочину. Вказаний лист 14.10.2024 було отримано уповноваженим представником АТ «Українська залізниця», що підтверджується повідомленням про вручення №0504070146205.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.4. Договору сторони передбачили сплату Замовником Виконавцю неустойки у розмірі вартості послуги згідно з Додатком 2 до Договору у разі повідомлення Замовником про відмову від отримання Послуги або зменшення їх кількості.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє повідомлення замовника (відповідача за первісним позовом) про відмову від отримання послуги або зменшення їх кількості.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відмова від договору означає припинення відносин за договором, тоді як «відмова від послуг» є способом припинення надання конкретної послуги в рамках договору.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач за первісним позовом помилково вважає, що поняття "розірвання договору" є тотожним поняттю "відмова від отримання послуги".
Відмова від послуг - це офіційне повідомлення про намір не отримувати послуги і не виконувати зобов'язання, пов'язані з їх отриманням. Вона може супроводжуватися відповідними наслідками (штрафи, компенсації).
Враховуючи положення п.13.3 Договору, відповідач за первісним реалізував своє право щодо припинення дії Договору, оскільки вартість послуг збільшено на 30 %, повідомивши виконавця про відмову від Договору №109/2024-д-ЦВОЮ в односторонньому порядку.
Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач за первісним позовом помилково ототожнив факт розірвання договору, на підставі п. 13.3 Договору, із відмовою замовника від отримання послуги або зменшення їх кількості, а тому первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо задоволення зустрічного позову про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» 83 822,29 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до п. 13.3. Договору кожна із Сторін має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку шляхом відправлення повідомлення про односторонню відмову від Договору іншій Стороні за 30 (тридцять) днів до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним по закінченню тридцятиденного строку з дня одержання іншою Стороною відповідного повідомлення.
Враховуючи умови зазначеного пункту 13.3 спірного Договору №109/2024-д-ЦВОЮ від 04.04.2024, укладеного між сторонами спору, останній є розірваним по закінченню тридцятиденного строку з дня одержання іншою Стороною відповідного повідомлення, отже, спірний договір є припиненим шляхом його розірвання в односторонньому порядку позивачем за зустрічним позовом шляхом вчиненням відмови від договору, тобто з 13.11.2024.
Як вже зазначалось, 11.10.2024 ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» направив відповідачеві за зустрічним позовом лист щодо припинення дії Договору, який 14.10.2024 було отримано уповноваженим представником АТ «Українська залізниця».
В подальшому, 27.12.2024 ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» скерувало АТ «Українська залізниця» претензію на суму 86 522,41 грн, яка мотивована тим, що станом на 19.11.2024 дія Договору №109/2024-д-ЦВОЮ припинена, у зв'язку із цим наявні підстави для повернення відповідачу за первісним позовом безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 86 522,41 грн, враховуючи положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2024 філія «ЄРЦ» АТ «Укрзалізниця» своїм листом №ЄРЦ-05/5559 повідомила ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» про повернення коштів на особовий рахунок останнього в зв'язку зі здійсненням коригування на суму 2 700,12 грн., а тому на особовому рахунку ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» перебували кошти в сумі 83 822,29 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України («Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 63 - 66).
Правовий аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов:
1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;
2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення саме суд вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.
З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача за зустрічним позовом права вимагати повернення сплачених на користь відповідача за зустрічним позовом грошових коштів через припинення між сторонами договірних відносин, оскілки підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, зважаючи на що грошові кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті, а відтак, зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/2802/25 слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/2802/25 залишити без змін.
Щодо апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі № 910/2802/25, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, скаржник зазначив, що оскільки додаткове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення, тому може бути оскаржене в одній апеляційній скарзі разом з основним рішенням, відповідно просив його скасувати.
Колегія суддів звертає увагу, що в силу норми частини 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, після ухвалення Господарським судом міста Києва 11.08.2025 рішення у справі, 15.08.2025 представником відповідача за первісним позовом подано заяву про стягнення судових витрат, у якій останній просив ухвалити додаткове рішення у справі № 910/2802/25 про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у розмірі 37 750,00 грн.
В обґрунтування зазначеної заяви, представник відповідача вказував, що правова допомога надавалася відповідачу на підставі договору про надання правової допомоги №18/03-36 від 18.03.2025 (надалі - договір), який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» та Адвокатським об'єднанням «АЙ ДІ ПІ ГРУП».
Відповідно до п.1.1 вказаного договору №18/03-36 ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» зобов'язане оплатити правову допомогу в порядку та строки, визначені цим Договором.
Згідно з п.4.1. договору Адвокатське об'єднання отримує від Клієнта оплату за надану правову допомогу у форм гонорару.
Розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Сторони домовились, що вартість 1 (однієї) години надання правової допомоги за цим Договором одного адвоката становить від 2500,00 грн. Сторони домовились, шо вартість одного судового засідання у судових справах за участю керуючого партнера, партнера або адвоката Адвокатського об'єднання в судах: за місцезнаходженням в м. Києві - від 3500,00 грн.; за місцезнаходженням не в м. Києві від 5000,00 грн. (п.4.2 договору).
Умовами п.4.3 договору сторони обумовили критерії, які враховуються при визначенні розміру гонорару, а саме, обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення, необхідність виїзду у відрядження.
За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується виконання представниками кожної зі Сторін. B акті зазначається обсяг наданої Адвокатським об єднанням правової допомоги та вартість такої допомоги. Акт про надання правової допомоги в будь-якому випадку вважається підписаним Клієнтом, якщо протягом 5 робочих днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Клієнт здійснює оплату не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання Сторонами акту про надання правової допомоги За домовленістю Сторін, Клієнт здійснює попередню оплату на підставі виставленого адвокатським об'єднанням рахунку (п.4.4-4.7 договору).
Представництво інтересів здійснював адвокат Сіняк Дмитро Віталійович, на підтвердження повноважень якого до матеріалів справи долучено також ордер на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» серії АА №155909, виданий Адвокатським об'єднанням «Ай Ді Пі Груп» 31.03.2025.
На підтвердження понесених витрат представником відповідача додано до матеріалів справи Звіт про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги №18/03-36 від 18.03.2025, Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 12.08.2025, відповідно до яких адвокатом надано, а товариством прийнято наступну правову допомогу:
Правовий аналіз документів у справі, збір та вивчення доказів справі №910/2802/25 - 3 години - загальною вартістю 7 500,00 грн.;
Складання відзиву у справі №910/2802/25 - 4,5 годин - загальною вартістю 11 250,00 грн.;
Складання зустрічного позову у справі № 910/2802/25 - 2 години - загальною вартістю 5 000,00 грн.;
Судове засідання у справі N910/2802/25 (19.05.2025) - 1 засідання - вартістю 3 500,00 грн.;
Судове засідання у справі №910/2802/25 (09.06.2025) - 1 засідання - вартістю 3 500,00 грн;
Судове засідання у справі №910/2802/25 (14.07.2025) - 1 засідання - вартістю 3 500,00 грн.;
Судове засідання у справі №910/2802/25 (11.08.2025) - 1 засідання - вартістю 3 500,00 грн.
Відповідно до Акту №1 від 12.08.2025 загальна вартість наданої правової допомоги, яку Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню станом на дату підписання цього Акту складає 37 750,00 грн.
Клієнт не має претензій до наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги згідно переліку, зазначеному п.1 цього Акту.
Також, відповідно до матеріалів справи відповідачем за первісним позовом здійснено перерахування Адвокатському об'єднанню «Ай Ді Пі Груп» оплати за надану правову допомогу в сум 37 750,00 грн. 13.08.2025.
Присуджуючи до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 875,00 грн., суд прийняв до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, та дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що подання стороною позовної заяви та відкриття провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на позов, збирання та подання доказів, підготовка клопотань для витребування доказів у разі неможливості отримання їх стороною самостійно, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Позовне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. Подача позовної заяви та відкриття провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності позовної заяви.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» долучено до матеріалів справи, зокрема, договір про надання правової допомоги №18/03-36 від 18.03.2025 (надалі - договір), який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» та Адвокатським об'єднанням «АЙ ДІ ПІ ГРУП», Звіт про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги №18/03-36 від 18.03.2025, Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 12.08.2025.
Адвокатом надана професійна правнича допомога клієнту, детальний опис якої наведено у Звіті про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги №18/03-36 від 18.03.2025 та Акті № 1 від 12.08.2025, що складає 37 750,00 грн.
Отже, дослідивши зазначені докази, колегія суддів приходить до висновку, що витрати ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» на професійну правничу допомогу доведені належними та допустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду вказує на помилковість твердження суду першої інстанції, що умовами договору про надання правової допомоги не передбачено вартість однієї години/ засідання саме у розмірі 3500,00 грн., оскільки умовами договору п. 4.2 сторони обумовили, що вартість одного судового засідання у судових справах за участю керуючого партнера, партнера або адвоката Адвокатського об'єднання в судах: за місцезнаходженням в м. Києві - від 3500,00 грн.; за місцезнаходженням не в м. Києві від 5000,00 грн.
Крім того, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що дана справа є не складною та ціна позову становить 83 822,29 грн., так як з акту №1 від 12.08.2025 вбачається, що адвокатським об'єднанням надавалась правова допомога ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» у справі №910/2802/25, яка включала і правову допомогу за первісним позовом, і правову допомогу за зустрічним позовом.
Суд звертає увагу, що позивач (за первісним позовом) в суді першої інстанції не подавав будь-яких заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення, як і не подавав клопотання про зменшення їх розміру.
Отже, оцінивши надані ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів прийшла до висновку, що вони в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 37 750,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. А тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/2802/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового додаткового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" про стягнення витрат на правничу допомогу.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/2802/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/2802/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/2802/25 скасувати та прийняти нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити повністю.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, Україна, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок, 32, код ЄДРПОУ 45232900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" (01001, Україна, місто Київ, вулиця Десятинна, будинок, 4/6, кабінет, 34-В, код ЄДРПОУ 43137397) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 37 750 грн. (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят) 00 коп.
5. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
6. Матеріали справи №910/2802/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров